Лямблії у дітей: 3 провідних клінічних синдрому та 8 основних принципів лікування

Лямбліоз у дітей — паразитарне захворювання, що викликається найпростішими, яке характеризується поліморфізмом клінічних проявів.

Яким чином відбувається зараження лямбліями?

Лямблії досить широко поширені по всьому світу. Кількість заражених дітей перебуває в межах 28 — 70%. Такий процентний розмах обумовлений різними соціально-гігієнічними особливостями тієї чи іншої території, а також неоднозначним підходом до діагностики даного захворювання. Зараженню піддаються не тільки діти, а й доросле населення планети.

Збудниками цього захворювання є лямблії, які відносяться до типу найпростіших. Це одноклітинні, джгутикові паразити. На сьогоднішній день встановлено, що джерелом зараження може бути не тільки людина, але і кішки, собаки, бобри.

Механізм передачі збудника фекально-оральний. Шляхи передачі-водний, контактно-побутовий. На жаль, недавні дослідження показали, що хлоровмісні речовини, які використовують для очищення води, не виявляють згубної дії на цисти лямблій. Частіше хворіють діти, тому що, пізнаючи світ, вони можуть облизувати сторонні предмети. У навколишнє середовище від хворого лямбліозом виділяється величезна кількість цист лямблій. Так з 1-гого грама калу може виділитися у зовнішню середу до 300000 цист лямблій, а у дорослого до 13 млн. дітей шкільного віку, які мають шкідливі звички: гризти нігті, олівці, заражені лямбліоз. Сприйнятливість до зараження залежить від віку, стану мікрофлори кишечника, а також важливе значення має місцевий і загальний імунітет організму. Висока захворюваність серед дитячого населення ще раз підтверджується тим, що діти мають фізіологічне зниження імунних функцій організму і, зокрема, тонкої кишки.

Як розвивається захворювання?

Після попадання в організм людини цист лямблій запускається механізм розвитку захворювання. Цисти в шлунку під дією шлункового соку не руйнуються і потрапляють в тонкий кишечник, де розпадаються на дві вегетативні форми. З допомогою спеціального апарату лямблії присмоктуються до ворсинкам кишечника, в тому самому місці, де активно йде процес пристінкового травлення. Таким чином, лямблії у дитини виявляють себе в ролі паразита. Вражаючи тонкий кишечник, збудник захворювання викликає запальні, атрофічні зміни слизової оболонки, а також здатний проникати в товщу кишки. Мігруючи по шлунково-кишковому тракту, лямблії нерідко спостерігаються в жовчному міхурі, біліарних трактах, червоподібному відростку, товстій кишці. Паразити сприяють переходу хронічного гепатиту в цироз, активно беруть участь в патологічних процесах при дискінезіях жовчовивідних шляхів. Сприяє розмноженню лямблій зміна мікрофлори кишечника (дисбіоз), неправильне, нераціональне харчування. В результаті тривалого паразитування лямблій в організмі людини відбувається розвиток хронічної інтоксикації, при якій страждають практично всі органи і системи.

Класифікація лямбліозу

По клінічній формі:

• безсимптомна;
• з клінічними проявами.

По локалізації патологічного процесу:

• кишкова форма;
• гепатобіліарна;
• форма з позакишкові прояви (панкреатична, шлункова, серцево-судинна, нервова);
• змішана.

За клінічним перебігом:

• гостра форма;
• хронічна.

Клінічна картина

Інкубаційний період триває від 1 до 3 тижнів. Частіше захворювання протікає безсимптомно. Але навіть якщо є клінічні прояви, то складність діагностики полягає в тому, що симптоми лямбліозу неспецифічні. Тобто за клінічними проявами поставити діагноз неможливо. Захворювання маскується під іншими патологічними станами. Симптоми можна розділити на кілька груп:

• синдром інтоксикації: слабкість, млявість, стомлюваність, порушення апетиту, порушення сну, незначне підвищення температури, головний біль, нездужання, дратівливість, плаксивість;
• шлунково-кишковий синдром: здуття живота, метеоризм, нудота, періодично виникає діарея, болі в животі, зниження апетиту, блювання, у проблемних ситуаціях — збільшення печінки;
• синдром шкірних проявів: алергічні висипання, що супроводжуються свербежем. Сухість шкірного покриву, почервоніння долоньок і стоп. Атопічні прояви можуть проявлятися нападами бронхіальної астми. В загальному аналізі крові — підвищення кількості еозинофілів.

При огляді часто можна спостерігати обкладеність язика, здуття живота, болючість в точках проекції жовчного міхура, іноді збільшення печінки, ураження червоної облямівки губ (заїда, лущення, тріщини губ). Нерідко відзначається вповільнений ріст волосся, їх витончення, випадання. Скарги зберігаються 7 — 10 днів. Існує думка, що після перенесеного захворювання розвивається імунітет, і повторно заразитися вже неможливо. Але це переконання є не зовсім вірним. Все-таки лямбліоз може проявитися у дитини після пройденого лікування, але ризик повторного інфікування істотно знижується.

Гостра форма лямбліозу частіше зустрічається у дітей раннього віку, описані випадки зараження 2 — 3 місячних немовлят. Найчастіше інфікування грудних дітей відбувається від батьків, старших братів чи сестер. У дитини з’являється незначне підвищення температури, зниження апетиту, недостатній набір ваги, плаксивість, необґрунтовані капризи. Частота акту дефекації збільшується до 10 разів на добу. Стілець також змінюється. Він стає водянистим і пінистим, а потім спостерігається великий вміст жиру і смердючий запах. Такий стан часто наводить на думку приєднання кишкової інфекції. Біль у животі має переймоподібний характер, доставляючи значний дискомфорт дитині. Але дана ситуація також відводить думки батьків від первісної причини, схиляючи їх до фізіологічних колік. У більшості дітей з’являється алергічна мелкоточечная або мелкопятністая висип, іноді супроводжується свербежем і зникає через 3 — 5 діб.

Незбалансоване харчування, переважання в дієті швидко засвоюються вуглеводів і цукрів, зниження захисних сил організму — умови, що поліпшують розмноження лямблій і сприяють переходу в хронічну форму захворювання. Для такої форми характерні симптоми:

• зміни з боку шлунково-кишкового тракту: діарея, яка періодично змінюється запорами, постійні болі в животі, нудота, блювання. Хронічна форма лямбліозу нерідко призводить до синдрому мальабсорбції — патологічний процес, що характеризується порушенням перетравлення, всмоктування поживних речовин в тонкому кишечнику. Цей синдром включає перераховані вище симптоми з боку шлунково-кишкового тракту, а також анемію, гіповітаміноз, порушення електролітного обміну, в результаті недостатнього засвоєння поживних речовин;
• зміни з боку загального стану: зниження настрою, дратівливість, схуднення, відставання у фізичному та нервово-психічному розвитку;

• зміни з боку шкірного покриву: крім алергічних висипань, можуть спостерігатися свербець — шкірне захворювання, яке супроводжується сильним свербежем і появою вузликів. На шкірі дитини нерідко візуалізуються розчіси, а це порушення цілісності шкірного покриву є вхідними воротами для приєднання вторинної бактеріальної інфекції.

Диференціальна діагностика

Так як лямбліоз має досить специфічну клінічну картину, що нагадує інші захворювання, проведення диференціальної діагностики необхідно. В першу чергу, важливо відрізнити лямбліоз від кишкових інфекцій, тому що шлунково-кишкові зміни схожі.

Диференціальна діагностика:

• сальмонельоз: характерний стілець за типом «болотної твані», болючість у правовій клубової області. Бактеріологічне дослідження дозволяє виділити збудника захворювання;
• ієрсиніоз: стілець з домішкою крові, слизу, збільшення лімфовузлів і печінки. Також в правильній постановці діагнозу допомагає лабораторне дослідження калу;
• ротовірусна інфекція: рясний, водянистий стілець, блювота, поєднання даних симптомів за кілька годин може призвести до зневоднення організму дитини. Поряд з перерахованими змінами, у дітей нерідко виявляють катаральні явища. Дослідження калу виявляє ротовірус;
• амебіаз: живіт болючий в нижніх відділах, стілець з домішкою крові по типу «малинового желе». Мікроскопія калу не викликає сумнівів у постановці діагнозу;
• гострий апендицит: захворювання розвивається раптово, стан дитини погіршується. Аналіз калу буде без змін. Консультація хірурга та проведення інструментального обстеження дитини показано для швидкого та точного встановлення діагнозу;
• шигельоз: спостерігається характерний стілець за типом «ректального плювка» — стілець з домішкою зелені, слизу, крові. З’являються тенезми (помилкові позиви до дефекації). Болі в животі носять переймоподібний характер. Бактеріологічне дослідження калу виявляє наявність шигел.

Діагностика

Загальний аналіз крові виявляє підвищення числа лейкоцитів або, навпаки, їх зниження (для дітей старшого віку), збільшення кількості еозинофілів і моноцитів, зниження швидкості осідання еритроцитів. Біохімічні показники також зазнають змін: спостерігається зниження деяких фракцій білка (гаммаглобулинов, альбумінів), підвищення рівня лужної фосфатази. Ультразвукове дослідження жовчовивідних шляхів виявляє дискінезію і холестаз. Важливою умовою для постановки діагнозу, безсумнівно, служить дослідження калу. Виявлення лямблій в калі у дитини дозволяє не сумніватися в правильності діагнозу. Крім цього, частою ознакою є — дисбактеріоз.

Причини хибнонегативного результату:

• неправильно зібраний матеріал (тверді фракції калу з товстого кишечника можуть не містити лямблій);
• збирання калу на тлі прийому деяких лікарських засобів (антибактеріальні, антигістамінні, протидіарейні, гормональні препарати), які можуть пошкоджувати паразитів;
• похибки у проведенні самого дослідження;
• проведення лабораторного дослідження в «німий» проміжок, коли не відбувається виділення лямблій з організму людини. Постійне виділення лямблій зустрічається лише у 5% зараженого населення, тоді як 95% мають переривчастий тип виділення паразитів в навколишнє середовище. Триває так званий «німий» період 8 — 14 діб. Його наявність пов’язано зі зміною реактивності організму (покращення місцевого імунітету, зміна мікрофлори кишечника), а також із змінами в харчуванні (менше споживання вуглеводної їжі).

Усунення причин підвищує шанси отримання правильного результату. Для більш точного відповіді показано неодноразове проведення дослідження. У зв’язку з тим, що найбільш доступним є копрологічний метод оцінки калу, але менш інформативним, слід дотримуватися деякі правила, які дозволять підвищити ефективність даного методу:

• важливо збирати більш рідкий матеріал (з відділів тонкого кишечника) і в декількох місцях здійснювати збирання калу;
• лікарські засоби не слід застосовувати у період дослідження і за 5 — 7 днів до нього;
• при запорі можна використовувати гліцеринові свічки;
• піддавати дослідженню свіжий кал, якщо відсутня така можливість, то показана консервація в скляному посуді, обробленої спеціальними речовинами (формалін).

Якщо не вдається виявити лямблій в калі, а клінічна картина зберігається і схожі захворювання виключені, то існує необхідність у зборі матеріалу з дванадцятипалої кишки. В ході проведення фіброгастродуоденоскопії нерідко виявляється набряк і запальні зміни слизової оболонки кишки. Таке явище вважається показанням для дуоденальної біопсії з подальшою мікроскопією.

Лікування

Цілі лікування лямбліозу: ліквідація інтоксикації, видалення лямблій, підвищення місцевого і загального імунітету, боротьба з дисбактеріозом, а також відновлення порушених обмінних механізмів.

Основні принципи:

1. Дієта. Повністю виключають швидкі вуглеводи і цукор, тому що вони створюють сприятливе середовище для розмноження паразитів. Вводять продукти багаті клітковиною: висівки, овочі, фрукти, сухофрукти. А також дієта повинна бути безлактозной. Такі рекомендації повинні виконуватися 3 — 6 місяців.
2. Антибактеріальна терапія є обов’язковою принципом лікування. Препарати, які руйнують лямблії: Метронідазол (Трихопол) — курс прийому 10 днів, Макмірор — курс 7 днів, Немазол — курс 5 — 7 днів, Орнідазол — курс лікування 1 — 2 дні, Тинідазол — даний препарат протипоказаний дітям до 12 років. Ефективність антибактеріальної терапії лямбліозу становить не більше 30%. Тому при відсутності ефекту і при хронічній формі захворювання показане поєднання кількох препаратів.
3. Желчегонная терапія. Для усунення застою жовчі призначають жовчогінні препарати — Урсосан, Галидор.
4. Дезінтоксикаційна терапія. Зменшити інтоксикацію організму допоможуть ентеросорбенти — Поліфепан, Смекта, Ентеросгель курсом на 7 — 10 днів.
5. Вітамінна терапія. Для боротьби з гіповітамінозом призначаються вітаміни групи В, С, А, Е (рекомендується парентеральне введення).
6. Спазмолитическая терапія. Даний вид лікування призначають для поліпшення секреції жовчі — Но-шпа, Папаверин.
7. Поліпшення функції печінки. З такою метою призначають препарати з групи гепатопротекторів — Гептрал, Есенціале.
8. Ферментативна терапія призначається за показаннями, коли є ураження підшлункової залози.

Профілактика

Профілактика полягає в дотриманні правил особистої гігієни, раннє виявлення інфікованих осіб лямбліоз. У сім’ї, де знаходиться маленька дитина, особливо немовля до 1 року життя, рекомендується перед спілкуванням з ним мити руки, а також регулярно обробляти іграшки. Проліковані діти повинні особливо ретельно дотримуватися профілактичні заходи, для то щоб не допустити повторного зараження.

Висновок

В даний час лямблії у дітей, симптоми і лікування яких досить різноманітні, досить часте явище. Частіше піддається захворюванню саме дитяче населення, так як у них спостерігається фізіологічне зниження імунітету, не повноцінне дотримання гігієнічних заходів. Складність захворювання полягає в тому, що воно характеризується появою неспецифічних симптомів і можливість отримання помилкових результатів при діагностиці. Але дотримання правил при зборі матеріалу для дослідження значно підвищує інформативність методів діагностики і дозволяє правильно поставити діагноз, а також правильно призначити лікування.