Уреаплазмоз — захворювання, яке спричиняють уреаплазми, внутрішньоклітинні паразитарні мікроорганізми. Через малі розміри фахівці відносять їх до категорії мікрофлори, що стоїть між бактеріями і вірусами. Ці патогени охоче «освоюють» слизові оболонки органів сечовидільної та репродуктивної систем, а за певних факторів — наприклад, при значному ослабленні імунітету — починають активно розмножуватися й викликають запальні процеси у відділах сечостатевої сфери.
Чому лікування потрібно починати якомога раніше
Лікарі рекомендують починати лікування уреаплазмозу якнайшвидше, адже без своєчасного медичного впливу бактерії завдають організму хворого непоправної шкоди. Наслідки відрізняються залежно від статі: для чоловіків негативні зміни можуть позначитися лише на його власному здоров’ї, тоді як жінки ризикують і своїм здоров’ям, і здоров’ям майбутніх дітей.
Повністю позбутися від уреаплазми вдається тільки засобами комплексної терапії, основною частиною якої є антибіотики. Водночас для лікувального впливу підходить не кожен антибактеріальний засіб.
Антибіотики: які групи працюють, а які ні
До ліків з ряду пеніцилінів, цефалоспоринів, а також до рифампіцину мікроорганізми стійкі. Для ефективної терапії підходять медикаменти інших груп.
Тетрацикліни: доксициклін
З числа тетрациклінів для лікування уреаплазмозу найчастіше призначають доксициклін з активною речовиною доксицикліну моногідратом. Його вплив справляє мінімальний негативний ефект на мікрофлору кишечника, яка завжди страждає від антибіотикотерапії. Засіб має добрі фармакокінетичні властивості: швидке досягнення високої терапевтичної концентрації, помірно швидкий період напіввиведення і високу безпеку для пацієнтів у плані побічних ефектів.
Тим не менше існують протипоказання, за яких терапія доксицикліном не призначається: вік менше 8 років у дітей і вагітність у жінок.
Макроліди: джозаміцин, азитроміцин, кларитроміцин, еритроміцин
З числа макролідів лікарям найкраще вдається лікувати уреаплазмоз впливом таких препаратів:
- Джозаміцин (його аналог мідекаміцин) вибирають переважно тому, що курс терапії добре переноситься хворими на уреаплазмоз і практично не супроводжується побічними ефектами.
- Азитроміцин і кларитроміцин лікарі вибирають тому, що компоненти цих препаратів стійкі до агресивної кислотності шлунка і можуть проникати крізь клітинні оболонки хвороботворних мікроорганізмів.
- Еритроміцин поряд з джозаміцином можуть приймати навіть вагітні жінки — за однієї умови: на ранньому терміні.
Лікування азитроміцином і кларитроміцином майбутнім матерям лікарі не призначають.
Фторхінолони: офлоксацин
Фторхінолони — новітні розроблені (і майбутні) антибіотики — показують високі результати в лікуванні уреаплазмозу. Найчастіше для терапії вибирають препарат офлоксацин, що забезпечує максимальну ефективність у плані знищення патогенної мікрофлори і має відмінні фармакокінетичні характеристики. Протипоказання для впливу цими ліками одне — вагітність.
Чому схему підбирають після обстеження
Уреаплазми постійно прогресують і змінюються, з’являються нові штами мікроорганізмів, стійких як загалом до лав антибіотиків, так і до терапії окремими препаратами в групах. Саме тому перед визначенням конкретної схеми лікування уреаплазмозу лікарі направляють пацієнтів на діагностичне обстеження, у ході якого визначається чутливість бактерій до тих чи інших лікарських препаратів. Також фахівці регулярно ведуть роботу з розробки нових медикаментів, потужніших у впливі на патогени.
Допоміжні засоби в комплексній терапії
Крім антибактеріальної терапії до комплексного лікування уреаплазмозу входить застосування низки допоміжних засобів. Їхня дія допомагає усунути наслідки захворювання, вивести продукти метаболізму бактерій і, що найголовніше, мінімізувати негативні наслідки тривалого прийому антибіотиків для внутрішніх органів. Серед засобів, які допомагають антибактеріальним препаратам остаточно перемогти хвороботворні мікроорганізми:
- вітамінно-мінеральні комплекси;
- протимікробні ліки;
- імуномодулятори;
- пробіотики.
Імуномодулятори
Уреаплазмоз у переважній більшості випадків розвивається на тлі пригніченого імунітету, тому важливою частиною лікування є дія імуномодулюючих препаратів (тималіну, тактивіну, циклоферону) — ліків, що підвищують природну опірність організму перед виникненням інфекцій або, якщо захворювання вже розвивається, перед приєднанням вторинної інфекції. При правильному підборі препаратів поєднання імуномодуляторів з антибіотиками допомагає домогтися тривалої ремісії хвороби.
Вітаміни й мінерали
Вітаміни й мінерали при терапії уреаплазмозу необхідні, адже курс антибактеріального лікування часто провокує побічні ефекти. Серед них — погіршення стану волосся і нігтів, шкірний висип, біль у животі, диспепсичні явища.
Протимікробні засоби та пробіотики після курсу
Після основного лікування захворювання у шлунково-кишковому тракті та відділах репродуктивної системи гине корисна природна мікрофлора. Тому по завершенні терапії лікарі призначають пацієнтам низку препаратів з протимікробною дією (флуконазол, ністатин) і пробіотиків (біфідумбактерин, лактобактерин). Ці засоби стимулюють відродження необхідних і корисних для організму мікроорганізмів, налагоджують їхню роботу.
Місцева терапія: свічки, фонофорез, ванночки
Допомогти антибіотикам боротися з уреаплазмою здатні засоби місцевої терапії. Лікуючий лікар для придушення ознак захворювання може призначити застосування свічок — вагінальних і ректальних.
- Супозиторії, що забезпечують активну антибактеріальну та противірусну дію, завдяки якій у хворих підвищується місцевий імунітет, пригнічуються запальні процеси, стимулюється відновлення оболонок пошкоджених клітинних структур. Препарати пригнічують розмноження уреаплазми, нормалізують стан мікрофлори, усувають симптоматику зараження — такі прояви, як свербіж і печіння при сечовипусканні, біль у животі.
- Свічки на основі активного компонента хлоргексидину біглюконату знищують патогенні мікроорганізми при мінімальному впливі на природну мікрофлору хворого. Найефективніші вагінальні супозиторії; ректальні справляють лікувальний ефект меншою мірою.
Ще одним варіантом місцевої терапії є фізіотерапевтичний вплив, при якому у вогнище запалення методом фонофорезу вводиться спеціальний препарат, складений з 3%-ї тетрациклінової і 1%-ї еритроміцинової мазей. Для чоловіків одним із засобів місцевого лікування є призначений лікарем масаж передміхурової залози, що дозволяє активніше усувати запальні процеси і прискорювати засвоєння діючих компонентів лікарських засобів.
Потрібний ефект у боротьбі з уреаплазмозом досягається застосуванням засобів, з якими виконуються ванночки для піхви, інсталяції (обмивання) в сечовий міхур і сечівник. Це такі препарати для лікування:
- 2%-й розчин желатину;
- масляний розчин ретинолу ацетату;
- 4%-й розчин бікарбонату натрію;
- 3%-й розчин протарголу.
Конкретний вибір препарату для місцевого впливу і необхідний спосіб його введення вибирає лікуючий лікар на підставі оцінки давності захворювання, ступеня розвитку патологічного процесу, а також індивідуальних реакцій організму хворого.
Народні методи: допоміжна, а не основна терапія
Лікування уреаплазмозу народними засобами є допоміжною терапією. Здійснювати нетрадиційний вплив на запальні процеси, що стали наслідком активного розмноження патогенної мікрофлори, слід тільки за рекомендацією лікаря. Самолікування небезпечне, оскільки може призвести до непередбачуваних для організму хворого наслідків.
Важливо: деякі засоби народної медицини здатні викликати алергічні реакції, тому їх не можна приймати жінкам у період вагітності та при годуванні груддю.
Основний набір трав та інших рослинних компонентів для нетрадиційної терапії включає зимолюбку, борову матку, грушанку, корені солодки, левзеї та родовика, копійочник, траву череду, квітки ромашки, вільхові шишки, деревій, чебрець, багно й березові бруньки. Це неповний перелік інгредієнтів, які ефективно застосовують для впливу на інфекційно-запальні процеси в сечостатевій системі при уреаплазмозі. Різноманітні рослини й плоди, що містять велику кількість мінералів і мікроелементів, використовують у наступних рецептах.
Рецепт 1: зимолюбка, борова матка, грушанка
Необхідно взяти зимолюбку, борову матку, грушанку в рівних кількостях, ретельно подрібнити і змішати. Взяти 1 ст. л. збору, залити гарячою водою (500 мл) і дати настоятися ніч. Пити приготований склад потрібно чотири рази на день протягом 2-х діб. Тривалість терапії — поки пацієнт не відчує покращення.
Рецепт 2: солодка, левзея, копійочник, череда, ромашка, вільхові шишки
Взяти збір з подрібнених коренів солодки, левзеї і копійочника, трави череди, квіток ромашки, вільхових шишок у рівних пропорціях. З’єднати всі компоненти, взяти 1 ст. л. суміші, заварити в 350 мл окропу, потім дати настоятися 8 годин. Щодня для терапії потрібно пити по 1/3 склянки тричі на день перед прийомом їжі.
Рецепт 3: деревій, череда, чебрець, багно, левзея, родовик, березові бруньки
Потрібно подрібнити і змішати в рівних пропорціях трави деревію, череди, чебрецю, багна, коріння левзеї та родовика, березові бруньки. Далі взяти 1 ст. л. збору, заварити в 350 мл гарячої води і настояти 7–8 годин. Приймати в межах лікування і профілактики в тому ж режимі, що й засіб за попереднім рецептом.
Народну медицину, як і звичайні лікарські засоби, можна застосовувати в комфортних для хворого домашніх умовах. Однак, щоб якісно вилікувати уреаплазмоз без негативних наслідків для здоров’я, препарати нетрадиційного впливу повинні використовуватися лише після схвалення лікаря. Інакше висока ймовірність перевести захворювання в хронічну стадію і навіть не помітити цього, а також ускладнити перебіг хвороби супутніми порушеннями працездатності внутрішніх органів.
Профілактика уреаплазмозу
Застосування засобів профілактики — найнадійніший спосіб зберегти здоров’я і захиститися від уреаплазмозу. У першу чергу чоловікам і жінкам слід пам’ятати, що зараження передається статевим (рідше — вертикальним, тобто від матері до дитини) шляхом. Саме тому лікарі рекомендують:
- скорочувати кількість статевих партнерів і припинити вступ у безладні сексуальні зв’язки — відсутність великої кількості статевих контактів, особливо незахищених, виключає саму можливість інфікування;
- вживати заходів обережності, якщо передбачається одиничний незахищений статевий зв’язок — користуватися засобами бар’єрної контрацепції (презервативами);
- здійснювати захисні заходи щодо зміцнення імунітету, адже саме його ослаблення часто стає поштовхом до активного розмноження уреаплазм.
Комплексний підхід — від своєчасного обстеження до дисциплінованого прийому призначених препаратів — дає найбільше шансів на тривалу ремісію. Водночас будь-які рішення щодо конкретних антибіотиків, їхніх доз і тривалості курсу ухвалює виключно лікар за результатами діагностики, а не самостійно знайдена в інтернеті схема.
