Питання «чи можна заразитися хламідіозом під час орального сексу» виникає не випадково. Хламідіоз — інфекція, що передається переважно статевим шляхом і розвивається після зараження хламідіями, мікроскопічними внутрішньоклітинними паразитами. Перебіг хвороби часто виглядає майже безсимптомним, але саме тому вона небезпечна: без лікування дає численні ускладнення. І оральний контакт — один із реальних шляхів передачі, про який часто забувають.
Як хламідіоз передається оральним шляхом
У більшості випадків зараження відбувається від чоловіка до жінки, хоча трапляється й навпаки. Збудник потрапляє в організм під час мінету або кунілінгусу, коли відбувається виділення мастила або сперми з великою кількістю хламідій.
Щоб хламідії, опинившись у ротовій порожнині, почали розмножуватися, потрібні певні умови:
- зниження імунітету;
- наявність у роті виразок або інших подразнень;
- висока концентрація збудника в мастилі чи спермі.
Потрапивши в рот, хламідії приєднуються переважно до вже наявної інфекції. Інкубаційний період зазвичай становить близько трьох днів. За цей час збудник проникає в клітини гортані, язика й мигдаликів, де розвивається та розмножується.
Якщо лікування несвоєчасне або призначене неправильно, хламідіоз прогресує. На язиці з’являється товстий білий наліт, погіршується сприйнятливість рецепторів. Згодом слизові сохнуть і починають лущитися, можуть виникати спастичні, неконтрольовані рухи язика.
Гортань набрякає, їжа та пиття супроводжуються болем і печінням. Далі запалення поширюється на трахею, що призводить до кашлю, який триває від семи днів до кількох місяців. Кашель може ускладнитися обструктивним бронхітом, а потім і хламідійною пневмонією. Подальше ігнорування симптоматики веде до хронізації патології, а в особливо тяжких випадках — до летального результату.
Навіть після успішного лікування орального хламідіозу можливе повторне зараження: імунітет проти хвороби не виробляється.
Симптоми орального хламідіозу
Хламідіоз належить до інфекцій, що передаються статевим шляхом, але він рідко проявляється сверблячкою, печінням та іншими ознаками, типовими для таких захворювань. Проте, потрапивши в ротову порожнину, хламідії швидко розмножуються, поступово просуваючись носоглоткою. Перші прояви орального хламідіозу нагадують фарингіт. У хворих спостерігаються:
- зміна забарвлення язика — він червоніє й покривається густим білим нальотом, що свідчить про запальний процес у ротовій порожнині;
- біль у гортані та носоглотці;
- сухий, деручий кашель;
- неприємний запах з рота, зумовлений наявністю слизу в гортані;
- збільшення підщелепних лімфатичних вузлів та їх болючість.
Далі до цих симптомів приєднуються набрякання гортані та запалення мигдаликів — найменший дотик до них викликає біль. При розвитку хламідійної пневмонії з’являється виснажливий кашель, що погано піддається лікуванню, та підвищення температури. Окрім цього, можуть спостерігатися:
- висипання на шкірі;
- гематологічні, гастроентерологічні та неврологічні розлади.
У розпал хвороби можуть приєднатися ознаки ентероколіту й гепатоспленомегалія. Одужання при цьому розтягується на тижні й місяці. Тяжкі форми патології можуть супроводжуватися пневмотораксом, абсцедуванням, плевритом.
Серед позалегеневих ускладнень трапляються менінгоенцефаліти. Вони мають притаманну їм симптоматику. Патологія може розвинутися на тлі зниження імунітету, перенесеної ангіни або запальних процесів у бронхах.
Коли хламідіоз поширюється на органи зору, у хворих може спостерігатися кон’юнктивіт — запалення кон’юнктиви очей, що супроводжується:
- вираженим набряком та інфільтрацією слизової оболонки очей і перехідних складок;
- виділенням слизу й гною;
- появою фолікулів або ніжних фібринозних плівок, що розсмоктуються без рубцювання (їх виявляє фахівець під час візуального огляду очей).
Як захиститися від орального хламідіозу
На думку більшості фахівців, використання презервативів — оптимальний спосіб захисту від хламідіозу, зокрема й переданого оральним шляхом. Але щоб зараження не відбулося, цей засіб треба використовувати правильно.
По-перше, не варто надягати відразу кілька презервативів — це не посилить захист, а, навпаки, значно збільшить шанси на зараження. У такому разі презерватив може розірватися або просто сповзти, що призведе до інфікування. По-друге, не слід поєднувати презервативи різного виду (жіночі та чоловічі): ризики пошкодження виробів зростають. Бажано використовувати традиційну продукцію, призначену для захисту чоловіків. По-третє, важливо дотримуватися правил зберігання презервативів. По-четверте, надягати їх треба своєчасно.
Чимало пар застосовують цей засіб бар’єрної контрацепції лише в середині статевого акту або ближче до фіналу, вважаючи, що цього достатньо для захисту від хламідіозу. Це серйозна помилка, яка в переважній більшості випадків призводить до передачі інфекції.
По-п’яте, варто уникати скупчення повітря в кінчику презерватива — це може закінчитися розривом виробу під час викиду сперми, і тоді хламідіоз передасться здоровому партнеру. По-шосте, треба стежити, щоб презерватив не порвався при надяганні чи вилученні з упаковки. По-сьоме, не варто використовувати презервативи з простроченим терміном придатності.
Навіть дотримання цих правил лише знижує ризики інфікування, але не виключає їх повністю.
Миття статевих органів мильним розчином не захищає від хламідіозу. Хламідії проникають в організм через виділення зараженого партнера, і стерилізувати їх у такий спосіб не вдасться.
Найефективніший спосіб попередження патології — адекватна статева поведінка. Щоб не заразитися хламідіозом під час орального сексу, слід:
- не допускати статевих зв’язків із випадковими партнерами;
- займатися оральним сексом у презервативах;
- застосовувати антисептики після орального сексу з випадковим партнером (для цього можна використовувати хлоргексидин або мірамістин);
- не їсти й не пити перед близькістю нічого солодкого та кислого, що створює середовище, сприятливе для розмноження патогенної мікрофлори;
- чистити зуби й полоскати рот до та після орального контакту;
- мити геніталії перед оральним сексом.
Лікування хламідіозу та поведінка під час терапії
Якщо хламідіоз виявлено в будь-якій формі, повноцінне лікування мають пройти обидва партнери. Обов’язкова умова — дотримання правил особистої гігієни: миття рук, використання особистих рушників, косметичних засобів, постільної білизни.
Під час лікування хламідіозу необхідно утриматися від статевих контактів, навіть із презервативами. Причини дві.
По-перше, відсутність сексу забезпечує нормальну дію антибіотиків, які використовуються для лікування. Препарати не працюватимуть повноцінно, якщо в організм надходитимуть усе нові збудники. Єдиний незахищений контакт може відсунути одужання на кілька тижнів, а тривала антибіотикотерапія негативно впливає на внутрішні органи та системи.
По-друге, антибіотики, знищуючи хламідії, водночас убивають і здорову кишкову та вагінальну мікрофлору. Результатом може стати приєднання нової інфекції, наприклад грибкової.
Схему лікування рекомендує лікар, орієнтуючись на результати аналізів і висновки профільних спеціалістів. Можуть знадобитися консультації гінеколога, венеролога, отоларинголога, проктолога й офтальмолога.
Антибактеріальна терапія
В основі лікування хламідіозу лежить антибактеріальна терапія. З цією метою хворим призначають:
- азитроміцин (препарати-аналоги сумамед, азимед) — антибактеріальний препарат групи макролідів; лікування триває сім днів;
- кларитроміцин — напівсинтетичний аналог еритроміцину, належить до макролідів, практично повністю всмоктується з травного тракту й рідко викликає побічні ефекти; курс становить один тиждень;
- офлоксацин — антибактеріальний препарат групи фторхінолонів; тривалість терапії — сім днів;
- доксициклін — антибіотик тетрациклінового ряду, здатний викликати алергічні реакції; курс — один тиждень.
Для лікування фарингіту, що розвинувся на тлі хламідійної інфекції, можуть використовуватися антисептики у формі розчинів і спреїв для полоскання горла. Найчастіше з цією метою застосовують мірамістин і біопарокс. Мірамістин — засіб із знезаражувальною, протимікробною, протизапальною та імуностимулювальною дією. Біопарокс — антибактеріальний препарат місцевого застосування з фунгіцидною та протизапальною дією.
Окрім того, хворим на хламідіоз призначають:
- імунокоригувальні препарати, які стимулюють імунну відповідь організму на проникнення патогенної мікрофлори (реаферон, циклоферон, аміксин);
- імуномодулятори — засоби, що активізують фагоцити й стимулюють імунітет, що підвищує резистентність клітин;
- ферменти, які покращують всмоктування препаратів;
- вітаміни та антиоксиданти, що зміцнюють імунітет і знешкоджують вільні радикали;
- гепатопротектори, що захищають печінку від дії антибактеріальних засобів (карсил, есенціале форте).
Призначати медикаментозні препарати повинен лікар: самолікування антибіотиками не лише небезпечне, а й шкідливе для організму.
Коли варто звернутися до лікаря
Біль у горлі, що не минає, білий наліт на язиці, збільшені підщелепні лімфовузли, тривалий кашель без ознак застуди — усе це приводи для консультації з лікарем, особливо якщо незадовго до цього був незахищений оральний контакт. Діагностику й схему терапії визначає фахівець, а не інтернет-поради чи самостійно підібрані антибіотики.
Пам’ятайте: хламідіоз не формує імунітету, тож ризик повторного зараження залишається навіть після успішного лікування. Бар’єрна контрацепція, регулярні обстеження та обізнаність партнерів — основа профілактики.
