Ехінокок: 6 частих локалізацій личинок в організмі людини, симптоми і методи лікування

Ехінококоз являє собою інфекційне паразитарне захворювання, що викликається личинковою стадією стрічкового хробака (ціп’яка). Характерною особливістю захворювання є формування кістозних утворень в печінці, легенях та інших органах. Вважається, що різні види ехінококків, що живуть на різних територіях, генетично неоднорідні, що, по суті, робить ехінококоз природно-осередковою хворобою (існуючої на певній території без обов’язкової участі людини). Хвора людина не заразний для навколишніх.

Трохи про історію захворювання

Випадки захворювання домашніх тварин (свиней, корів, овець) «пухлинами з водою всередині» описані ще Гіппократом, але тільки в 1801 році при дослідженні вченим Рудольфи кишечника пса був виявлений половозрелый паразит, названий эхинококком (Echinococcus granulosus). Кісти ж гельмінта в тілі людини через двадцять років докладно описав Бремсер, а життєвий цикл збудника — Островський (1860 року).

Статистичні дані

В даний час ехінококоз реєструється в основному в країнах і регіонах з розвиненим тваринництвом: Нова Зеландія, Австралія, Південна Америка і Північна Африка. У Російській Федерації ехінококоз найчастіше зустрічається на територіях Краснодарського краю, Далекого Сходу, Ставропілля, Якутії, Чукотки, Поволжя та Західній Сибіру.

Згідно з даними сайту Федеральної служби з нагляду в сфері захисту прав споживачів і благополуччя людини, щорічно в Росії виявляється понад 500 випадків ехінококозу (серед них 14,5% складають діти). Сумно, але реєструються і летальні випадки цього захворювання в нашій країні (1 — 5 чоловік щорічно).

Про причини і механізм розвитку хвороби

Ехінококоз – інфекційне захворювання, що викликається личинковою стадією стрічкового хробака, для якого характерне ураження органів з утворенням кіст (так звана ехінококова кіста).

Що таке ехінокок?

Збудник хвороби – ехінокок (Echinococcus granulosus), стрічковий черв’як, який паразитує в кишечнику хижих тварин (собак, котів, вовків, левів, шакалів, рисі та гієни). Для розмноження ехінокока потрібен проміжний господар (найчастіше травоїдні звірі), в тілі якого може розвиватися личинка, яка, в свою чергу, при поїданні хижаками своїх жертв потрапляє в кишечник тварини і стає статевозрілої формою.

Людина, по суті, є біологічним тупиком для ехінокока, оскільки личинкова стадія гельмінта довгий час може перебувати в організмі з мінімальним шансом того, що проміжного хазяїна-людини загрызет і з’їсть вовк або лев.

Шляхи зараження інфекцією

Найчастіше заражаються люди специфічних професій (пов’язані з тваринництвом, полюванням, виробленням шкір), але, враховуючи, скільки собак і кішок проживає пліч-о-пліч з людиною, в зоні ризику будь-який житель планети. Ехінокок, перебуваючи у кишечнику тварини, виділяє яйця, які з фекаліями потрапляють у грунт, воду і на шерсть звіра.

Зараження людини відбувається частіше всього при контакті (бажаючи погладити або розчесати шерсть), при збиранні фекалій, при зборі трав і ягід, що були в контакті з випорожненнями хворих тварин, при вживанні некип’яченої води із забрудненого фекаліями водойми.

Розвиток в організмі людини

Яйця ехінокока разом з частинками ґрунту потрапляють у шлунково-кишковий тракт людини, личинки звільняються від оболонок і проникають у судини брижі кишечника, а далі з розносяться кровотоком по всьому організму, осідаючи переважно в печінці, частково в легенях, а також в нирках, кістках і мозку.

Читайте також:  Цитомегаловірус: 8 симптомів генералізованої інфекції, про вродженной формі і 3 принципи профілактики

В ураженому органі починає рости ехінококова кіста (міхур), всередині якої утворюються дочірні бульбашки. По мірі росту кіста здавлює навколишні судини і тканини, будучи причиною некрозу (омертвіння) частини органу.

Постінфекційний імунітет

При попаданні личинки організм людини починає виробляти захисні білки-антитіла, однак це не дозволяє знищити збудника. Це пов’язано з властивостями личинок ехінокока приховувати свою чужорідність шляхом втрати частини своїх структур (зрозуміло, без шкоди для себе), включення білків організму в життєдіяльність і супресії (зниження) імунітету: передбачається, що таке ехінокок придбав шляхом еволюційних змін.

Отже, навіть після повного видалення личинок ехінокока з організму можна знову захворіти на ехінококоз.

Ознаки ехінококозу

Як для будь глистової інвазії, в клініці ехінококозу довгий час може бути яка-небудь симптоматика. Інкубаційний період (час від зараження до початку проявів) може обчислюватися місяцями, роками і десятиліттями. Найчастіше пацієнти виявляються при планових оглядах або при обстеженнях у вогнищі захворювання.

Основні симптоми ехінококозу

1. Ехінококоз печінки. Найчастіша локалізація личинки ехінокока в організмі людини – печінка. Симптоми ураження цього органу – наростаюча жовтяниця шкіри і очей, відчуття тиску, розпирання в правому підребер’ї, поява ясенних і носових кровотеч, точкових крововиливів на шкірі та слизових, втому, проблеми із запам’ятовуванням інформації, порушення сну.

2. Ехінококоз нирок. Вважається, що найбільш часто уражається ліва нирка. Эхонококкоз нирок проявляється постійними тупими болями в попереку, іноді в підребер’ї, невисокою тривалою лихоманкою, почуття нездужання, втоми. Трапляються також порушення сечовиділення (затримка сечі), поява гнильного запаху, пінистого характеру сечі, рідко – крові (гематурія). При великому розмірі кісти, звапнінні і розташуванні її в нижньому полюсі нирки в деяких випадках вдається її пропальпувати (промацати).

3. Ехінококоз нервової системи. При локалізації эхонококковой личинкової стадії у головному мозку виникають симптоми здавлення речовини мозку: сильний головний біль з блювотою на висоті больового нападу, запаморочення, порушення свідомості, судоми. В залежності від локалізації, з’являються паралічі кінцівок, труднощі при ковтанні, порушення слуху, зору, нюху і подібні симптоми.

В спинному мозку ехінококова кіста проявляється здавленням сірого речовини та відповідними симптомами: болем у спині, паралічами кінцівок на рівні зростання кісти, розлади тазових органів (порушення сечовипускання, дефекації). При тривалому зростанні в тілі хребця ехінококова кіста призводить до змін м’язів і шкіри над хребтом, з формуванням різних викривлень (сколіозів).

4. Ехінококоз легень. Ехінококова кіста в легенях, у міру зростання, здавлює тканини, призводячи іноді до повної закупорки (обтурації) великих бронхів, що призводить до вимушеного зменшення в об’ємі (так званий ателектаз). Ці зміни провокують виникнення задишки, болісного сухого кашлю і болю при диханні, при цьому обмежується рухливість грудної клітини, пацієнти намагаються не робити глибоких вдихів.

Читайте також:  Аскариди: огляд 5 антигельмінтних препаратів і рекомендації лікаря щодо профілактики зараження

При розриві кісти у хворих з’являється мокротиння з кров’ю, при прориві кісти в порожнину легеневої сумки (плеври) може настати загибель внаслідок миттєвої алергічної реакції організму (анафілактичного шоку).

5. Ехінококоз селезінки. При ураженні селезінки виникає спленомегалія (розширення розмірів селезінки), що призводить до постійного відчуття важкості в лівому підребер’ї, збільшення живота, при тривалому перебігу ехінококоз селезінки призводить до анемії, а також до підвищеної небезпеки розриву органу, внаслідок чого може виникати рясна кровотеча.

6. Ехінококоз серця. Ураження серця при ехінококкозі проявляється болями за грудиною нападів, що давить характеру, появою набряків нижніх кінцівок, задишкою, посиленим серцебиттям (тахікардією). Можуть виникати порушення провідності і запалення серцевої сумки (перикардити), при прориві кісти в перикард практично завжди настає смерть через анафілактичного шоку (вміст кіст вкрай аллергично для організму).

Слід знати, що ураження личинками ехінокока буває не тільки у зазначених локалізаціях. Зустрічаються кісти в жовчовивідних шляхах, маткових трубах, кістках та інших органах.

Коли це не ехінококоз?

Безумовно, при сучасному достатку інформації багато людей вважає за непотрібне звертатися до лікарів, і самостійно ставлять собі діагноз не тільки ехінококозу. Насправді, виявивши у себе вищеописані симптоми, не варто думати, що це саме паразитарна інвазія. Тільки лікар при безпосередньому обстеженні і огляді зможе сказати, наскільки вірні припущення хворого.

Ехінококова кіста являє собою, умовно, незвичайне утворення в організмі, чужорідне і неприродне. Тому перше, що варто виключити при обстеженні пацієнта, це доброякісні та злоякісні ураження відповідних органів, а також уточнити у хворого про випадки туберкульозу в сім’ї.

Перша допомога при підозрі на ехінококоз

Пацієнтам з передбачуваним ехінококозом слід негайно звернутися до лікаря. Самостійні способи лікування цього небезпечного захворювання можуть призвести до смерті. Допомога хворому ехінококозом в домашніх умовах зводиться до забезпечення пацієнту комфортних умов проживання, виключення важких фізичних навантажень (щоб не провокувати розриву кісти) і дієти з обмеженням потенційних алергенів (цитрусові, екзотичні овочі та фрукти, шоколад, морепродукти та інші), смаженої, жирної їжі, маринадів і приправ.

Сучасні способи діагностики і лікування

Діагностика ехінококозу може бути розділена на лабораторну (аналізи) і инструментальную. Слід знати, що, залежно від локалізації паразита, методи діагностики можуть істотно відрізнятися.

Стандартними дослідженнями вважаються загальноклінічні (загальний аналіз крові з характерними змінами, частіше – еозинофілією; сечі – з підвищенням кількості лейкоцитів, іноді з виявленням самих збудників, що буває при прориві кісти в балію нирки і появі личинок в сечі) та імунологічні дослідження (імуноферментний аналіз, ІФА на наявність білків-антитіл до эхинококку). Також проводяться мікроскопічні дослідження мокротиння та сечі на наявність збудника.

Інструментальна діагностика в широкому сенсі передбачає рентгенологічні дослідження (рентгеноскопія, комп’ютерна томографія, магнітно-резонансна томографія, позитронно-эмисионная томографія, томографія серединної тіні та інші), ультразвукову діагностику (УЗД черевної порожнини та заочеревинного простору, малого тазу, ехокардіоскопія та інші), а також методи ендоскопічної візуалізації (бронхоскопія, торакоскопия та інші).

Читайте також:  Кишкова інфекція у дітей: 7 провідних причин, огляд 5 методів лікування та поради педіатра про профілактику

Внутрішньошкірна проба (реакція Касони) в даний час мало застосовується, оскільки можливе настання анафілактичного шоку (сенс процедури – введення людині вмісту міхура донорського тварини, зараженого ехінококоз, внутрішньошкірно, при цьому у хворого людини утворюється яскраво виражений інфільтрат).

Лікування ехінококозу представляє собою видалення кісти з збудниками з організму людини. Проводиться планове (найчастіше) хірургічне втручання, ехінококова кіста витягується з органу (або його частиною) і досліджується.

Фармацевтичні препарати (Мебендазол, Празиквантел, Албендазол та інші) використовуються спільно з хірургічним лікуванням, також можлива терапія препаратами для одиночних і дрібних кіст, проте в даний час фахівці схиляються до малоінвазивної (з найменшим травматизмом; найчастіше це досягається за допомогою лапароскопії) хірургії.

Слід знати, що пацієнтам з підозрою на эхинококковое ураження органів заборонено проводити діагностичні пункції кіст, грубу пальпацію (промацування) живота, оскільки це може призвести, в першу чергу, до анафілактичного шоку (станом з високою ймовірністю смерті із-за алергії на вміст кісти), у другу – до міграції личинок ехінокока в інші органи і утворення нових кіст вже в них.

Профілактика

Прогноз при ехінококкозі серйозний, оскільки можливе виникнення різного роду життєзагрожуючих станів. Найчастіше виникає анафілактичний шок, кісти можуть нагноюватися, призводити до гострої та хронічної серцевої та легеневої недостатності, набряку головного мозку.

Планові заходи. Органами санітарного нагляду кожного регіону проводяться профілактичні заходи, спрямовані на дегельмінтизацію грунту, стічних вод, вилову і знищення бродячих собак, хворих тварин. Власникам собак та інших хижих ссавців рекомендується планова дегельмінтизація. Для запобігання зараження також настійно рекомендують промивати ягоди, гриби та трави кип’яченою водою перед вживанням, дотримання особистої гігієни при догляді за тваринами (миття рук, прибирання екскрементів в рукавичках, санітарна обробка лотків).

Екстрена профілактика. При виявленні випадки ехінококозу в сім’ї необхідно обстежити та інших родичів, які живуть разом з хворим, а також хижих домашніх тварин (особливо собак і кішок), при виявленні ехінококозу проводиться лікування хворих людей і дегельмінтизація тварин.

Рекомендується обробка житла засобами дезінфекції, особливо ретельно – улюблені місця знаходження тварини, підстилку та інші речі (іграшки, одяг) слід або знищити (спалити), або ретельно прокип’ятити і обробити дезінфікуючими засобами.

Висновок

Ехінококоз став платою людства за комфорт і їжу — основні господарі паразита здавна забезпечувала людей м’ясом, шкурами та хутром. Сучасний стан проблеми дозволяє зрозуміти, наскільки великий шанс у кожного жителя планети дізнатися, що таке ехінокок, особисто. Але є і хороші новини – запобігти це захворювання набагато легше, ніж лікувати, та заходи профілактики нескладні і всім відомі (мити руки з милом після приходу додому, перед їжею і після ігор з тваринами, не є немите і не пити некип’ячену воду).

Браком часу можна пояснити практично все в нашому житті, але чи варто випробовувати долю і власне здоров’я небажанням витратити кілька хвилин на обробку рук і трохи більше на догляд за твариною? Зрештою, ми у відповіді за тих, кого приручили. І в першу чергу — за себе і своїх близьких.

diagnoz.in.ua