Уреаплазмоз — це захворювання, яке розвивається через надмірне розмноження умовно-патогенних мікроорганізмів. Бактерії роду Ureaplasma можуть роками жити в організмі, не завдаючи шкоди, але за певних умов починають активно розмножуватися і провокувати запалення. Виявити їх можна лише за допомогою спеціальних лабораторних тестів. Розглянемо, які аналізи призначають жінкам, як до них підготуватися, що означають результати та коли справді потрібне лікування.
Коли лікар призначає аналіз на уреаплазму
Основними показаннями до обстеження є симптоми, що вказують на можливу інфекцію сечостатевої системи. До них належать:
- слизові вагінальні виділення жовтуватого відтінку з неприємним запахом (у здорової жінки виділення зазвичай прозорі або білуваті, без різкого запаху);
- біль, печіння або дискомфорт у піхві під час статевого акту та після нього;
- тягнучий біль у нижній частині живота, що може свідчити про запалення матки або придатків;
- біль у горлі та наліт на мигдалинах, якщо зараження відбулося під час орального сексу;
- часті позиви до сечовипускання, печіння або різь в уретрі.
Крім того, обстеження рекомендують жінкам у таких ситуаціях:
- запальні процеси нез’ясованого походження в уретрі, піхві або шийці матки;
- хронічний рецидивуючий бактеріальний вагіноз;
- виявлення уреаплазми у статевого партнера;
- незахищені статеві контакти з випадковими партнерами;
- планування вагітності;
- ускладнений перебіг вагітності;
- підготовка до оперативних втручань на органах сечостатевої системи;
- тривала неможливість завагітніти;
- викидні або внутрішньоутробна загибель плода в анамнезі;
- наявність інших інфекцій, що передаються статевим шляхом.
Як підготуватися до здачі аналізу
Щоб результат був достовірним, важливо дотримуватися правил підготовки. Зазвичай біоматеріал забирають за допомогою мазка з уретри, цервікального каналу та піхви. Процедуру проводять або через три дні після закінчення менструації, або в середині циклу — залежно від виду дослідження.
Рекомендації для жінок перед здачею аналізу:
- Припинити прийом антибактеріальних препаратів (за погодженням з лікарем).
- За два дні до процедури не використовувати вагінальні свічки, креми, таблетки та місцеві контрацептиви.
- Не підмиватися і не спринцюватися вранці перед аналізом; увечері можна провести гігієну без мила.
- Утриматися від статевих контактів протягом 48 годин до забору матеріалу.
- Не мочитися щонайменше 3 години перед процедурою.
Важливо: здавати аналіз на уреаплазму одразу після кольпоскопії не рекомендується, оскільки це може спотворити результат.
Забір матеріалу проводить гінеколог на гінекологічному кріслі. Для огляду використовують дзеркало-розширювач, а для отримання слизу з шийки матки та цервікального каналу — урогенітальний зонд і ватний тампон. Процедура швидка і зазвичай безболісна, хоча можливий легкий дискомфорт.
Методи діагностики уреаплазмозу
У клінічній практиці використовують два основні методи: культуральний посів і полімеразну ланцюгову реакцію (ПЛР). Кожен має свої переваги та обмеження.
Культуральний посів
Це бактеріологічне дослідження, під час якого взятий матеріал поміщають у живильне середовище і спостерігають за ростом колоній. Посів дозволяє не лише підтвердити наявність уреаплазми, а й визначити її кількість (титр) та чутливість до антибіотиків.
Процес виглядає так:
- біоматеріал переносять у транспортне середовище;
- потім висівають на тверді або рідкі поживні середовища;
- культуру вирощують протягом трьох діб;
- на агаровому середовищі з сечовиною уреаплазми утворюють дрібні колонії насичено-коричневого кольору.
Переваги культурального посіву:
- можливість точно підрахувати кількість бактерій;
- визначення чутливості збудника до антибіотиків, що дозволяє підібрати ефективне лікування.
Недоліки:
- тривалість (до трьох днів);
- ризик хибного результату при неправильному підборі поживного середовища;
- неможливість виявити бактерії, якщо вони перебувають у персистентному (неактивному) стані та не розмножуються в лабораторних умовах.
ПЛР-діагностика
Полімеразна ланцюгова реакція — високоточний метод, що виявляє генетичний матеріал (ДНК) уреаплазми в біологічному зразку. Для аналізу можуть використовувати кров, сироватку, мазки, зіскрібки, виділення з піхви та уретри. Точність методу сягає 95%.
Переваги ПЛР:
- висока чутливість — виявляє навіть мінімальну кількість мікроорганізмів;
- можливість діагностики в інкубаційному періоді, при безсимптомному перебігу та хронічних інфекціях;
- швидкість — результат готовий за 24–100 годин залежно від лабораторії.
Недоліки:
- не дає інформації про кількість бактерій та їхню активність;
- не визначає чутливість до антибіотиків;
- можливі хибнонегативні результати через порушення забору матеріалу, неякісний зіскрібок, несправність обладнання, сечовипускання перед аналізом, прийом антибіотиків протягом останнього місяця, спринцювання або локалізацію збудника у віддалених органах (наприклад, яєчниках).
Іноді разом із ПЛР проводять імуноферментний аналіз (ІФА), для якого беруть кров із вени. ІФА визначає не саму бактерію, а антитіла до неї, що може свідчити про контакт організму з інфекцією. Результат зазвичай готовий протягом 4 робочих днів.
Розшифровка результатів аналізу
Інтерпретація залежить від методу дослідження.
Культуральний посів
Посів дає кількісний результат — кількість колонієутворюючих одиниць (КУО) на 1 мл біоматеріалу. Нормою вважається показник, що не перевищує 10⁴ КУО/мл. Якщо титр нижчий або дорівнює цьому значенню, жінка вважається носієм, і лікування зазвичай не потрібне. Перевищення порога свідчить про активну інфекцію та потребує терапії.
Негативним вважається результат, за якого росту колоній уреаплазми на живильному середовищі не спостерігається.
ПЛР
Результат ПЛР може бути якісним («виявлено» або «не виявлено») або кількісним (вказується кількість геномних еквівалентів — ГЕ/мл). Наприклад, запис «уреаплазма spp 1*10^5 ГЕ/мл» означає, що кількість бактерій перевищує безпечний поріг і потребує лікування. Однак виявлення уреаплазми не завжди означає хворобу: приблизно в 50% випадків кількість мікроорганізмів настільки мала, що терапія не потрібна.
Діагноз «уреаплазмоз» ставлять лише за сукупністю даних: клінічних симптомів, результатів лабораторних тестів та інструментального огляду. Орієнтуватися лише на аналіз не можна.
Коли уреаплазма стає небезпечною
Уреаплазма може роками перебувати в організмі, не завдаючи шкоди. Але за певних умов вона активізується:
- різке зниження імунітету;
- тривале переохолодження;
- супутні інфекції, що передаються статевим шляхом;
- гінекологічні або урологічні процедури;
- оперативні втручання на органах малого таза.
Активізація уреаплазми може призвести до серйозних ускладнень:
- передчасні пологи та невиношування вагітності;
- інфікування дитини під час проходження через родові шляхи;
- запальні процеси сечостатевої системи — цистит, вагініт, цервіцит.
Лікування уреаплазмозу
Якщо за результатами аналізів підтверджено активну інфекцію, лікар призначає антибактеріальну терапію. Препаратами вибору зазвичай є макроліди, до яких уреаплазма найбільш чутлива. Часто застосовують джозаміцин і мідекаміцин — вони добре переносяться і мають мінімум побічних ефектів. Лікування повинні проходити обидва статеві партнери одночасно, щоб уникнути повторного зараження.
Після завершення курсу терапії проводять контрольне обстеження, щоб переконатися в ефективності лікування.
Висновок
Аналіз на уреаплазму — важливий інструмент діагностики, але його результати потрібно трактувати обережно. Наявність бактерії не завжди означає хворобу. Лише лікар може оцінити клінічну картину, зіставити дані різних досліджень і ухвалити рішення про необхідність лікування. Дотримання правил підготовки до аналізу допоможе отримати достовірний результат і уникнути хибних висновків.
