Респіраторний хламідіоз: як розпізнати, лікувати та попередити хворобу

Хламідії найчастіше асоціюються з урогенітальними інфекціями, що передаються статевим шляхом. Однак ці мікроорганізми можуть вражати й інші системи організму, зокрема дихальну. Респіраторний хламідіоз — це інфекційне захворювання, яке викликається особливими штамами хламідій і проявляється у вигляді бронхіту або пневмонії. Через схожість симптомів із звичайною застудою його часто не діагностують вчасно, що призводить до ускладнень. У цій статті ми детально розглянемо, як розпізнати респіраторний хламідіоз, які методи діагностики існують та як правильно лікувати цю недугу.

Особливості збудника та механізм зараження

Респіраторний хламідіоз спричиняють внутрішньоклітинні паразити — бактерії роду Chlamydia, зокрема види Chlamydia pneumoniae, Chlamydia psittaci та Chlamydia trachomatis (останній — рідше). Ці мікроорганізми не здатні розмножуватися поза клітинами господаря, тому вони проникають в епітеліальні клітини слизової оболонки дихальних шляхів і там проходять свій життєвий цикл.

Дослідження збудника хламідіозу в лабораторії

Потрапляючи на слизову носа або горла, хламідії швидко проникають у клітини, де починають активно розмножуватися. Це призводить до запалення та пошкодження тканин. Інкубаційний період зазвичай триває від 5 до 14 днів, після чого з’являються перші симптоми.

Шляхи передачі інфекції

Основний шлях передачі респіраторного хламідіозу — повітряно-крапельний. Збудник виділяється з організму хворої людини під час кашлю, чхання або розмови і потрапляє в дихальні шляхи здорової людини. Ризик зараження значно зростає у закритих приміщеннях з поганою вентиляцією, де концентрація мікроорганізмів у повітрі швидко збільшується.

Немовлята можуть заразитися від хворої матері внутрішньоутробно або під час проходження через родові шляхи. У таких випадках хламідії вражають не лише дихальні шляхи, а й очі, викликаючи кон’юнктивіт. Також можливе зараження в пологовому будинку від інфікованого медичного персоналу, оскільки імунна система новонароджених ще незріла.

Контактно-побутовий шлях передачі малоймовірний, оскільки хламідії швидко гинуть поза організмом людини. Однак зараження можливе, якщо збудник потрапляє на слизову оболонку носа або рота одразу після виділення з організму хворого, наприклад, через брудні руки.

Групи ризику та фактори, що сприяють захворюванню

Головним фактором, що сприяє розвитку респіраторного хламідіозу, є зниження імунітету. У здорової людини фагоцити здатні знищити збудника ще до того, як він проникне в клітини. Але при ослабленому імунному захисті хламідії безперешкодно колонізують слизову оболонку дихальних шляхів.

До груп підвищеного ризику належать:

  • Діти, особливо новонароджені та малюки до 3 років, через незрілість імунної системи;
  • Літні люди, у яких імунітет природно знижується з віком;
  • Вагітні жінки, оскільки під час вагітності відбувається фізіологічне пригнічення імунітету;
  • Люди з хронічними захворюваннями: туберкульозом легень, онкологічними патологіями, ВІЛ-інфекцією;
  • Курці, особливо чоловіки, які зловживають нікотином, оскільки тютюновий дим пошкоджує слизову оболонку дихальних шляхів і знижує місцевий імунітет.

Клінічні прояви респіраторного хламідіозу

Симптоми респіраторного хламідіозу дуже схожі на прояви гострих респіраторних захворювань (ГРЗ), що ускладнює діагностику. Захворювання починається поступово, з нежитю та легкого нездужання. Через кілька днів процес опускається нижче — з’являється сухий кашель, який з часом стає нападоподібним і супроводжується бронхоспазмом.

Доросла людина з кашлем, симптом респіраторного хламідіозу

Типова клінічна картина включає:

  • Підвищення температури тіла до субфебрильних або фебрильних значень (зазвичай на 2–3 день хвороби);
  • Сухий, надсадний кашель, який може тривати кілька тижнів;
  • Біль у горлі, осиплість голосу;
  • Закладеність носа, риніт;
  • Загальна слабкість, швидка втомлюваність;
  • Можливий кон’юнктивіт (особливо у дітей).

Якщо протягом першого тижня захворювання не розпізнати респіраторний хламідіоз і не розпочати специфічне лікування, інфекція може опуститися в нижні дихальні шляхи і спричинити хламідійну пневмонію. Це серйозне ускладнення, яке потребує більш тривалої та інтенсивної терапії.

Особливості перебігу у дітей

У дітей респіраторний хламідіоз розвивається стрімкіше, ніж у дорослих. Після короткого інкубаційного періоду збудник швидко переходить в активну стадію, викликаючи симптоми гострого бронхіту. Нерідко приєднується хламідійний кон’юнктивіт, який проявляється почервонінням очей, сльозотечею та гнійними виділеннями.

Через 2–3 тижні без належного лікування у дитини може розвинутися пневмонія. Хламідійна пневмонія у дітей має серйозні наслідки: дихальну недостатність, набряк легень, а у важких випадках — потребу в інтенсивній терапії. Тому при будь-яких затяжних респіраторних симптомах у дитини слід обов’язково звертатися до лікаря і проводити специфічну діагностику.

Методи діагностики

Діагностика респіраторного хламідіозу ускладнюється тим, що стандартні лабораторні дослідження (загальний аналіз мокротиння, мазок із зіва) не виявляють хламідій. Це пов’язано з внутрішньоклітинним життєвим циклом збудника. Тому для підтвердження діагнозу використовують спеціальні методи.

Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР)

ПЛР є одним із найточніших методів діагностики хламідійної інфекції. Він дозволяє виявити ДНК збудника в біологічному матеріалі: крові, мокротинні, мазку із зіва, кон’юнктивальному відділюваному. Метод має високу чутливість і специфічність, тому його використовують як «золотий стандарт» діагностики.

Імуноферментний аналіз (ІФА)

ІФА визначає наявність специфічних антитіл до хламідій у крові пацієнта. Цей метод дозволяє не лише підтвердити факт інфікування, але й оцінити стадію захворювання (гостра, хронічна, перенесена інфекція). ІФА часто використовують у комплексі з ПЛР для підвищення точності діагностики.

Існують також експрес-тести на хламідії, які можна придбати в аптеках. Однак їхня достовірність значно нижча, тому вони не можуть бути підставою для остаточного діагнозу. При позитивному результаті експрес-тесту необхідно провести підтверджуюче лабораторне дослідження.

Діагностика у дітей

У дітей діагностика респіраторного хламідіозу базується на клінічних симптомах, рентгенологічному дослідженні та лабораторних аналізах. Характерною ознакою є поєднання сухого кашлю та кон’юнктивіту. У крові відзначається підвищення ШОЕ, але при цьому температура тіла може залишатися нормальною, а загальний стан дитини — задовільним. На рентгенограмі легень виявляються дрібновогнищеві затемнення, що свідчать про запалення легеневої тканини.

Лікування респіраторного хламідіозу

Лікування респіраторного хламідіозу має бути комплексним і включати антибактеріальну терапію, імуномодулятори, пробіотики та симптоматичні засоби. Тривалість курсу лікування визначає лікар залежно від тяжкості захворювання та індивідуальних особливостей пацієнта.

Антибіотики

Для етіотропної терапії використовують антибіотики трьох груп:

  1. Макроліди (азитроміцин, кларитроміцин, еритроміцин) — препарати вибору. Вони добре переносяться, мають мінімальні побічні ефекти і можуть застосовуватися у дітей та вагітних. Резистентність хламідій до макролідів розвивається рідко.
  2. Фторхінолони (левофлоксацин, ципрофлоксацин, моксифлоксацин) — призначаються при протипоказаннях до макролідів. Вони високоактивні проти хламідій, але можуть викликати серйозні побічні ефекти, тому з обережністю застосовуються у дітей, літніх людей та вагітних.
  3. Тетрацикліни (доксициклін, тетрациклін) — препарати резерву. Вони ефективні, але токсичні, протипоказані вагітним, дітям до 12 років та пацієнтам із захворюваннями печінки і нирок.

Імуномодулятори

Оскільки респіраторний хламідіоз розвивається на тлі зниженого імунітету, в комплексну терапію включають препарати, що стимулюють захисні сили організму. Найчастіше використовують засоби на основі інтерферону:

  • Ректальні свічки: Лаферон, Віферон;
  • Назальні краплі: Лаферобіон 10000 ОД;
  • Розчин для внутрішньом’язового введення: Лаферобіон 1000000 ОД;
  • Ін’єкції та таблетки: Циклоферон.

Пробіотики

Антибактеріальна терапія неминуче порушує мікрофлору кишечника, що призводить до дисбактеріозу та диспепсичних явищ. Для відновлення балансу корисної мікрофлори призначають пробіотики: Лінекс, Лактовіт, Ентерожерміна, Лактіалє. Їх приймають протягом усього курсу антибіотиків і деякий час після його завершення.

Симптоматична терапія

Для полегшення кашлю та виведення мокротиння застосовують відхаркувальні засоби (Лазолван, Амбробене, Флавамед). При в’язкому мокротинні додають муколітики (Флюдитек, Лангес, Ацетилцистеїн). Для зняття бронхоспазму призначають бронхолітики (Аерофілін, Еуфілін, Теопек, Неофілін).

Додатково можуть бути рекомендовані фізіотерапевтичні процедури: інгаляції, масаж, електрофорез. Вони покращують дренажну функцію бронхів і прискорюють одужання.

Профілактика респіраторного хламідіозу

Профілактика респіраторного хламідіозу включає загальні заходи зміцнення імунітету та специфічні заходи, спрямовані на запобігання зараженню.

Миття рук як профілактика інфекцій
  • Своєчасне виявлення та лікування хламідіозу у вагітних жінок для запобігання внутрішньоутробному зараженню плода;
  • Дотримання правил гігієни при догляді за новонародженими та дітьми раннього віку;
  • Уникнення тісного контакту з хворими на респіраторні інфекції, особливо в закритих приміщеннях;
  • Обмеження контакту з дикими та домашніми птахами, які можуть бути джерелом Chlamydia psittaci (орнітоз);
  • Зміцнення імунітету: здорове харчування, достатній сон, фізична активність, відмова від шкідливих звичок;
  • Регулярне обстеження на хламідіоз осіб із груп ризику.

Дотримання цих рекомендацій допоможе значно знизити ризик зараження респіраторним хламідіозом та уникнути серйозних ускладнень.

diagnoz.in.ua