Уреаплазмоз — це інфекційне захворювання, яке вражає сечостатеву систему. Його збудником є бактерія уреаплазма, що належить до внутрішньоклітинних мікробів. Вона зазвичай мешкає в слизовій оболонці уретри та статевих органах людини. У більшості випадків зараження відбувається статевим шляхом, хоча побутовий спосіб фахівці вважають малоймовірним, але не виключають повністю.
Коли бактерії починають активно розмножуватися, у хворого виникають запалення сечовивідних шляхів. Щоб ефективно лікувати уреаплазмоз, потрібна комплексна терапія, яка включає прийом антибіотиків, протигрибкових засобів, вітамінних комплексів та імуномодуляторів. Самолікування в цьому випадку неприпустиме, адже неправильно підібрані препарати можуть лише погіршити ситуацію.
Причини виникнення уреаплазмозу
Основними причинами розвитку уреаплазмозу в чоловіків і жінок є:
- нехтування правилами особистої гігієни;
- часта зміна статевих партнерів;
- статевий акт без використання бар’єрних контрацептивів;
- зараження новонародженої дитини від інфікованої матері під час пологів.
Найсприятливішим чинником для появи хвороби є зниження імунітету. Його можуть спричинити неякісні харчові продукти, шкідливі звички, нервові потрясіння, перенесені інфекційні захворювання, стресові стани, прийом гормональних або антибактеріальних засобів, а також хіміотерапія.
Захворювання часто не проявляється тривалий час. Інкубаційний період становить близько двох тижнів. Відсутність симптомів може призвести до хронічної форми та небезпечних для здоров’я наслідків. Симптоми уреаплазмозу дуже схожі на ознаки інших захворювань, що передаються статевим шляхом, але в чоловіків і жінок вони дещо відрізняються.
Симптоми уреаплазмозу у жінок і чоловіків
У жінок уреаплазмоз може проявлятися такими ознаками:
- незначні прозорі виділення з піхви;
- печіння або свербіж у ділянці статевих органів;
- біль унизу живота;
- дискомфорт під час сечовипускання.
У чоловіків симптоми можуть бути менш вираженими, але зазвичай включають:
- виділення з уретри (часто вранці);
- печіння або свербіж у сечовипускальному каналі;
- часте сечовипускання;
- дискомфорт у ділянці промежини.
На перебіг хвороби впливає наявність супутніх захворювань, таких як уретрит, кольпіт, сальпінгіт або ендометрит. Уреаплазмоз поділяють на ранню форму (гостру, підгостру або повільну) та хронічну, яка перебігає безсимптомно. Під впливом стресових ситуацій захворювання часто переходить у хронічну або гостру форму.
Діагностика уреаплазмозу
При підозрі на уреаплазмоз лікар направляє пацієнта на лабораторні аналізи. Найчастіше використовують такі методи діагностики:
- Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) — виявляє ДНК бактерії в мазку або сечі, є найточнішим методом.
- Бактеріологічний посів — дозволяє визначити кількість уреаплазм та їхню чутливість до антибіотиків.
- Імуноферментний аналіз (ІФА) — виявляє антитіла до збудника в крові.
Після отримання результатів лікар ставить остаточний діагноз і призначає курс терапії. Ліки підбираються індивідуально з урахуванням особливостей організму та можливих алергічних реакцій. Під час лікування пацієнту слід утриматися від статевих контактів і суворо дотримуватися всіх вказівок лікаря. Лише чітке виконання рекомендацій гарантує швидке одужання.
Комплексне лікування уреаплазмозу
Комплексний курс лікування уреаплазмозу зазвичай включає:
- фізіотерапевтичні процедури;
- прийом протигрибкових засобів;
- антибіотики;
- імуномодулятори;
- вітамінні комплекси;
- антибактеріальні препарати.
Тривалість курсу становить близько двох тижнів, але терапія може тривати довше у разі ускладнень або запущеної форми захворювання. Лікування повинні проходити обидва статеві партнери одночасно, щоб уникнути повторного зараження.
Особливості лікування у вагітних
Нерідко у вагітних жінок уреаплазмоз викликає ускладнення. Тому парам, які планують дитину, рекомендується пройти обстеження на приховані інфекції, зокрема на уреаплазмоз, щоб уникнути важких наслідків під час виношування. Якщо хворобу виявлено на ранньому етапі вагітності, лікар призначає антибіотики, безпечні для майбутньої дитини. Своєчасне лікування дозволяє вилікувати жінку та убезпечити пологи, але лише якщо випадок не запущений. Поява уреаплазмозу на пізніх термінах може спричинити передчасні пологи або викидень. Існує ризик інфікування плода під час проходження родовими шляхами, тому дуже важливо вчасно розпочати терапію.
Медикаментозний метод лікування
Для вибору правильного лікування лікар враховує супутні фактори: наявність хронічних хвороб, рівень імунітету пацієнта, вагітність. У більшості випадків призначають антибіотик із активною речовиною джозаміцин, який міститься в таких препаратах, як Вільпрафен або Солютаб. Також застосовують Трихопол і Юнідокс. Варто зазначити, що шкідливі мікроорганізми мають високу чутливість до кларитроміцину та азитроміцину, але вживання цих препаратів знижує ефективність лікування в середньому на 10%. Таблетки, які дають високу гарантію одужання, призначаються тільки лікарем і лише тоді, коли інші препарати не дали належного ефекту, оскільки ефективні засоби мають побічну дію.
Для лікування уреаплазмозу застосовують такі медикаментозні засоби:
- антибіотики (джозаміцин, доксициклін, азитроміцин);
- протигрибкові препарати (флуконазол, ітраконазол);
- імуномодулятори (циклоферон, тималін);
- вітамінні комплекси (групи B, C, E);
- пробіотики для відновлення мікрофлори кишечника.
Супозиторії для лікування уреаплазмозу в жінок
Щоб повністю вилікувати уреаплазмоз у жінок, застосовують ректальні та вагінальні супозиторії:
- Генферон — має противірусну дію та покращує імунну систему. Свічки застосовують протягом 10 днів; при хронічній стадії курс збільшують.
- Панавір — володіє антибактеріальною та противірусною дією, є ефективним імуномодулятором. Використовують у комплексній терапії, тривалість — 5 днів.
- Гексикон — має антисептичну дію, не порушує природне середовище слизової статевих органів. Курс — 7 днів.
Після повного курсу терапії пацієнти повторно здають аналізи. Якщо захворювання не вдалося вилікувати, застосовують інший метод із прийомом більшої дози азитроміцину. П’ятиденного терапевтичного курсу зазвичай достатньо для повного одужання.
Лікування хронічної форми
Хронічну форму хвороби лікують із застосуванням імуномодуляторів — Тималіну, Циклоферону або Метилурацилу — для поліпшення імунної системи. З їхньою допомогою досягається покращення стану хворого. Для відновлення організму після антибіотиків використовують засоби з лактобактеріями. Також призначають протигрибкові препарати та вітамінні комплекси. Рекомендується здорове харчування; заборонено вживати гострі та смажені страви, алкоголь і надмірну кількість солі. Під час лікування заборонені статеві акти, щоб уникнути повторного зараження.
Фізіотерапевтичні процедури
Крім медикаментів, уреаплазмоз лікують за допомогою фізіотерапевтичних процедур. Найпоширеніші методики:
- Електрофорез — завдяки йому лікують хронічні запальні процеси в статевих органах.
- Магнітотерапія — за допомогою магнітного поля впливають на уражені ділянки; застосовують разом із медикаментами.
- Лазерна терапія — проводиться лазерне опромінення уретри для зняття запалення, знеболення та зменшення набряклості.
Ці процедури допомагають прискорити одужання та зменшити неприємні симптоми, але їх слід проводити лише за призначенням лікаря.
Народні засоби як допоміжна терапія
Народна медицина пропонує багато способів лікування уреаплазмозу. Наприклад, можна щодня з’їдати кілька зубчиків часнику або приготувати настій із квіток золотушника. Однак не варто думати, що лише з їхньою допомогою можна позбутися хвороби. Навіть перевірені рецепти не завжди можуть впоратися із захворюванням, тому лікування народними засобами вважається лише допоміжною формою до основної терапії. Лікарські трави можуть зняти печіння або дискомфорт, але не здатні повністю вилікувати інфекцію.
Перед застосуванням будь-яких народних рецептів обов’язково проконсультуйтеся з лікарем, адже деякі трави можуть взаємодіяти з антибіотиками або викликати алергію.
Рецепти відварів для прийому всередину
- Відвар із деревію, чебрецю та березових бруньок. Змішайте трави в рівних пропорціях, залийте окропом і настоюйте 9 годин. Процідіть і приймайте двічі на день по 10 мл вранці та ввечері.
- Відвар із вільхових шишок, копійочника, ромашки, череди та солодки. Трави в рівних частинах залийте теплою водою, настоюйте не менше 10 годин. Процідіть і приймайте тричі на день по 50 мл перед їжею.
- Настій із медунки, фіалки, малинового листя та берези. Збір у рівних частках залийте окропом і залиште в теплому місці на 12 годин. Приймайте по 100 мл тричі на день до їди.
Рецепти для спринцювання
Для послаблення симптомів захворювання можна вдатися до спринцювання. Ось кілька відомих рецептів, які можна приготувати самостійно:
- Відвар із дубової кори, курильського чаю, борової матки та кореня бадану. Візьміть по 1 столовій ложці кожного інгредієнта, помістіть у каструлю, залийте 1 літром окропу та кип’ятіть 20 хвилин.
- Розчин із лимонним соком. Змішайте 2 столові ложки лимонного соку зі склянкою окропу.
Спринцювання допомагає зняти больові відчуття при загостренні. Однак деякі фахівці стверджують, що зв’язку між спринцюванням і лікувальним ефектом немає, тому рішення про проведення процедури пацієнт приймає самостійно, виходячи зі своїх переконань.
Харчування під час лікування
При появі захворювання необхідно переглянути раціон. Корисно вживати козяче молоко та йогурти. Краще перейти на низькокалорійні та нежирні страви — куряче м’ясо, індичатину, яловичину. Раціон слід збагатити рибною продукцією, яка має бути на столі тричі на тиждень. Варто уникати ресторанів швидкого харчування. Дієтичне харчування передбачає вживання хліба з висівками та макаронів із твердих сортів пшениці. Корисні горіхи та свіжий мед. Чорний шоколад і міцну каву можна вживати в обмеженій кількості.
Дотримання дієти допомагає зміцнити імунітет і створює несприятливі умови для розмноження бактерій, що сприяє швидшому одужанню.
Профілактика уреаплазмозу
Щоб не заразитися уреаплазмозом, необхідно підтримувати рівень імунітету, відмовитися від безладних статевих актів і шкідливих звичок. Також важливо:
- використовувати бар’єрні контрацептиви (презервативи);
- дотримуватися правил особистої гігієни;
- регулярно проходити профілактичні огляди в гінеколога або уролога;
- лікувати всі інфекції сечостатевої системи вчасно;
- вести здоровий спосіб життя та правильно харчуватися.
При появі перших симптомів необхідно звернутися до лікаря, а не займатися самолікуванням. Своєчасна діагностика та правильно підібрана терапія — запорука швидкого одужання без ускладнень.
