Хламідіоз належить до найпоширеніших інфекцій, що передаються статевим шляхом. Щороку у світі реєструють близько 90 мільйонів нових випадків зараження. Така масштабність пояснюється тим, що хвороба часто перебігає безсимптомно або зі слабко вираженими ознаками. Понад половина інфікованих навіть не здогадуються про свій стан, тому й їхні статеві партнери залишаються в невіданні. Мазок на хламідії — це простий і надійний спосіб виявити збудника на слизових оболонках сечостатевих шляхів і вчасно розпочати лікування.
Своєчасна діагностика критично важлива, адже запущена інфекція призводить до серйозних ускладнень: простатиту, порушень еректильної функції, циститу, пієлонефриту, хвороб репродуктивної системи та безпліддя. Тому обстеження рекомендують не лише за наявності симптомів, а й у багатьох інших ситуаціях, про які йтиметься далі.
Кому призначають мазок на хламідії
Хламідіоз спричиняється внутрішньоклітинним паразитом роду Chlamydia. У гострій фазі можуть з’являтися склоподібні виділення з сечовипускального каналу, зазвичай вранці. Вони мають жовтуватий відтінок і виділяються в невеликій кількості. Також можливі неприємні відчуття при сечовипусканні, біль і різь в уретрі, злипання її губок. Загальний стан здоров’я при цьому практично не змінюється, лише зрідка виникають слабкість, легкі ознаки інтоксикації або субфебрильна температура.
Важливо розуміти, що приблизно через десять днів навіть наявні симптоми зазвичай зникають, і хвороба переходить у хронічну форму. Надалі вона може рецидивувати під впливом провокуючих чинників, але часто залишається непоміченою. Саме тому мазок на хламідії призначають не лише тим, хто має явні ознаки інфекції.
Обстеження рекомендують у таких випадках:
- жінкам, які очікують дитину;
- людям, які мали статеві контакти з випадковими партнерами або носіями хвороби;
- пацієнтам зі скаргами на підозрілі виділення чи неприємні відчуття внизу живота;
- жінкам, які перенесли викидень нез’ясованої етіології;
- парам, які не можуть зачати дитину (обстежують обох партнерів).
Крім того, мазок використовують для контролю ефективності лікування: після завершення терапії лікар може призначити повторний аналіз, щоб переконатися у знищенні збудника.
Переваги методу мазка
Мікроскопічне дослідження мазків зі слизових оболонок є одним із найдоступніших і найшвидших методів діагностики урогенітальних інфекцій. Для аналізу можуть брати виділення з уретри, цервікального каналу або шийки матки. Показанням слугує як підозра на хламідіоз, так і моніторинг перебігу лікування.
Забраний матеріал поміщають у середовище, сприятливе для росту хламідій, і через певний час досліджують вирощені колонії. Це дає змогу не лише підтвердити наявність збудника, а й визначити його чутливість до антибактеріальних препаратів.
Основні переваги методу:
- швидкість отримання результатів;
- можливість виявлення не лише бактерій, а й їхньої чутливості до ліків, що дозволяє максимально швидко підібрати ефективну терапію.
Однак слід пам’ятати, що на точність результату впливає правильна підготовка до процедури, про яку йтиметься нижче.
Підготовка до мазка на хламідії
Щоб уникнути спотворення результатів, необхідно дотримуватися певних правил перед забором біоматеріалу. Наведемо основні рекомендації окремо для чоловіків і жінок.
Загальні правила для обох статей
Незалежно від статі, за три години до процедури слід спорожнити сечовий міхур і більше не мочитися до відвідування лікаря. Це дозволяє зберегти мікроорганізми, що мешкають в уретрі, і підвищити інформативність мазка.
За два дні до аналізу необхідно утриматися від статевих контактів. Також за сім днів до взяття мазка слід припинити прийом будь-яких антибактеріальних засобів, оскільки вони можуть вплинути на життєздатність хламідій і дати хибнонегативний результат.
Особливості підготовки для чоловіків
Перед мазком чоловікам необхідно ретельно вимити геніталії. Після цього лікар обробляє їх фізіологічним розчином і протирає стерильною серветкою. Це допомагає запобігти потраплянню в мазок сторонніх бактерій з поверхні шкіри.
Особливості підготовки для жінок
Жінкам рекомендується проводити забір біоматеріалу на п’ятий–сьомий день після закінчення менструації. У цей період слизова оболонка найбільш підходить для виявлення збудника. За два дні до процедури слід припинити спринцювання, застосування вагінальних контрацептивів, тампонів та інтимних гігієнічних засобів (кремів, гелів, пінок).
Важливо: вагітним жінкам мазок на хламідії беруть лише при постановці на облік у жіночій консультації або за наявності клінічної картини, що вказує на захворювання. Це пов’язано з необхідністю мінімізувати будь-які втручання під час вагітності.
Як проводиться забір матеріалу
Техніка забору мазка відрізняється у чоловіків і жінок. Розглянемо кожен випадок детальніше.
У чоловіків
Огляд чоловіків проводить лікар-уролог. Для забору матеріалу використовують найтонший стерильний зонд, який вводять на кілька десятків міліметрів у сечовипускальний канал. Зонд являє собою тонкий алюмінієвий стрижень із маленьким ватним тампоном на кінці (діаметр тампона становить 1–3 мм).
Під час маніпуляції стрижень провертають, а пеніс два-три рази злегка стискають, щоб зібрати достатню кількість матеріалу для виявлення хламідій. Для виключення супутніх інфекцій можуть використовувати кілька тампонів: перший — для хламідій, другий — для гонореї, третій — для патогенної мікрофлори неясного генезу, четвертий — для мікоплазми, п’ятий — для дріжджоподібних грибків роду Candida.
Хоча процедура загалом безболісна, вона може спричиняти певний дискомфорт. Після аналізу чоловіки іноді відчувають біль при сечовипусканні протягом кількох годин.
У жінок
У жінок забір мазка проводить гінеколог на гінекологічному кріслі. Лікар вводить розширювач, щоб полегшити огляд, а потім обережно вставляє урогенітальний зонд (шпатель Ейра) і ватний тампон для збору невеликої кількості слизу з шийки матки та цервікального каналу.
Ця процедура, як правило, не завдає жінкам жодного дискомфорту. Вагітним на пізніх термінах забір мазка виконують без використання розширювача, щоб уникнути зайвого тиску на шийку матки.
Обстеження на хламідіоз під час вагітності
Хламідіоз становить серйозну загрозу для перебігу вагітності та здоров’я майбутньої дитини. Інфекція може призвести до:
- відхилень у розвитку плоду;
- передчасних пологів;
- раннього відшарування нормально розташованої плаценти;
- ендометриту в післяпологовий період.
Крім того, хламідії можуть передатися дитині під час проходження через родові шляхи. У такому разі у новонародженого можливий розвиток хламідійного кон’юнктивіту або захворювань ЛОР-органів.
Тому медики уважно стежать за здоров’ям вагітних і проводять обстеження на хламідіоз тричі за період вагітності:
- при постановці на облік;
- на тридцятому тижні;
- за потреби — перед пологами або за наявності симптомів.
Своєчасне виявлення та лікування хламідіозу у вагітних дозволяє значно знизити ризик ускладнень для матері та дитини.
Розшифровка результатів мазка
Зібраний біоматеріал у стерильній ємності відправляють до лабораторії. Після проведення аналізу пацієнт отримує висновок, підписаний лікарем-лаборантом, де зазначено наявність або відсутність хламідій. При використанні методу мазка визначають наявність антитіл проти збудника хламідій. Якщо збудник виявлено, у результатах буде зазначено «позитивно», і до висновку додаються рекомендації щодо лікування. Якщо хламідій не знайдено — результат «негативно».
Однак повну розшифровку результатів проводить лікуючий лікар, який враховує стан пацієнта, перенесені захворювання та інші аналізи. Тільки фахівець може поставити точний діагноз і призначити адекватне лікування.
Для наочності наведемо можливі варіанти результатів:
| Результат | Значення |
|---|---|
| Позитивно | Виявлено хламідії, потрібне лікування |
| Негативно | Хламідії не виявлено, інфекція відсутня або нижче порогу чутливості методу |
Якщо в мазку виявлені хламідії, пацієнту призначають комплексне лікування, яке включає антибіотики, протеолітичні засоби та вітамінно-мінеральні комплекси. Антибіотики впливають на хламідій, спричиняючи їхню загибель. Зазвичай використовують антибактеріальні препарати останнього покоління, здатні проникати через клітинні мембрани.
Додатково можуть застосовувати фізіотерапевтичні методи:
- вплив ультразвуком;
- лікування магнітами, інфрачервоними променями, змінними струмами;
- іонофорез медикаментів.
Схему лікування складають індивідуально з урахуванням чутливості збудника до антибіотиків (визначається за результатами мазка), наявності супутніх захворювань і локалізації інфекції. Ефективність терапії значною мірою залежить від шляху введення препаратів. Внутрішньовенне та внутрішньом’язове введення вважається оптимальним при хламідіозі, оскільки підвищує біологічну доступність ліків і забезпечує їх максимальне проникнення в клітини. Дозу антибіотиків ретельно вивіряють, щоб запобігти формуванню стійкості хламідій.
Після завершення курсу лікування проводять контрольний мазок, щоб підтвердити ерадикацію збудника. Це важливий етап, який не можна пропускати, адже хламідіоз схильний до хронізації та рецидивів.
