Лимон при цукровому діабеті 2 типу: чи можна їсти, глікемічний індекс

Питання: чи є в лимоні цукор звучить не зовсім коректно, бо якщо мається на увазі сахароза, вона у фрукті міститься нарівні з іншими цукрами-вуглеводи (глюкозу та фруктозу).

Але, незважаючи на велику кількість цукрів у своєму складі, при вживанні в їжу лимон при діабеті 2 типу знижує цукор у крові більш ефективно, ніж інші фрукти. Глікемічний індекс лимона (показник швидкості засвоєння вуглеводів) дорівнює всього 25 одиниць з 100 можливих, тому питання, чи можна їсти лимон при цукровому діабеті, відпадає сам собою.

Хімічний склад фрукта

Лимон багатий природними (природними) цукрами, сукупна їх зміст може перевищувати 3,5%, з яких припадає на частку:

  • глюкози – 0,8-1,3%;
  • фруктози – 0,6-1%;
  • сахарози – від 0,7 до 1,2-1,97%.

Порівняно з полуницею, що містить до 1,1% сахарози, це істотно більше. Якщо оцінювати зміст по відношенню до маси плода, то для яблук воно складе 10 г на 100 г м’якоті, для полуниці 5.

Чому ж лимон має настільки кислим смаком порівняно з іншими ягодами і фруктами, почитающимися за солодкий десерт?

Солодкість полуниці повідомляє в ній містяться глюкоза і фруктоза – лимон їх містить мало.

Кислота лимона залежить від ступеня зрілості фрукта (в продаж вони часто надходять недоспевшими, такими, якими збираються для гарантії успішної транспортування), смак, також суттєво залежить від сорту (сицилійські за смаковими відчуттями порівнянні з апельсинами).

Суттєвим фактором створення смакової гами є наявність лимонної кислоти (до 5%), що визначає відчуття при поїданні цього фрукта недостиглі, в той час як повністю поспевший, щедро і неспішно наповнений сонячним світлом і теплом, він має значно більш ніжний смак і аромат.

Користь лимонів для діабетиків

Над хворим на цукровий діабет все життя висить дамоклів меч заборон на солодке, підвищує рівень глюкози крові (створює загрозу гіперглікемії). Лимон завдяки низькому глікемічному індексі є приємним винятком з цього списку. Вживання в їжу як лимонного соку (з м’якоттю або без неї), так і цедри, що використовується у випічці, не здатне завдати шкоди здоров’ю діабетика при дотриманні загальних принципів лікування та дотримання запропонованої дієти.

Крім властивого виключно цитрусовим своєрідного смаку і аромату, а також унікальною кислоти, що обумовлює збудження апетиту, лимон має цінним складом – вмістом, крім лимонної, яблучної та інших природних кислот також:

  • природних полісахаридів;
  • харчових волокон;
  • пектинів;
  • природних пігментів;
  • вітамінів A, C, E, а також групи B;
  • велику кількість мікро – і макроелементів.

Так, якщо містяться в структурі м’якоті і цедри волокна забезпечують харчову моторику (успішність просування харчової маси по травному тракту) і тонус мускулатури шлунка і кишок, то пектини, пов’язуючи, виводять з організму непотрібні для нього і отруйні речовини, вітаміни забезпечують енергетичну стабільність тіла, мікроелементи, будучи биокатализаторами, забезпечують успішне протікання хімічних реакцій в тканинах – обмін речовин на молекулярному рівні.

Стабільність обмінних процесів в тканинах призводить до зменшення навантаження на найбільші травні залози: печінка та підшлункову залозу. Крім більш економного витрачання їх соків зменшується і навантаження на ендокринну складову їх діяльності – потреби в гіперпродукції панкреатичної залозою інсуліну і глюкагону, а печінкою – somatomedin, або інсуліноподібний фактор росту-1 (ІФР-1) більше не виникає.

Крім зниження рівня несприйнятливості тканин до дії інсуліну (інсулінорезистентності) і низької калорійності, що містяться в лимоні речовини в сукупності своїй забезпечують ефективний захист організму від хвороботворних мікроорганізмів.

Враховуючи високу схильність організму діабетика різного роду інфекційних та запальних процесів, зниження рівня сприйнятливості до них також є безсумнівною заслугою «принца Лимона», безжального до будь-яких інфекцій.

Науково-популярний відео про лимоні:

Протипоказання і запобіжні заходи

Протипоказанням до вживання фрукта є факт алергії на цитрусові (їх категоричній непереносимості).

Незважаючи на найменшу ймовірність появи цього стану при їжі саме лимонів, не слід провокувати його виникнення, слідуючи збереження почуття міри у споживанні. Ні в якому разі не слід думати, що вживання в їжу цих фруктів повністю здатне викорінити з організму діабет – тільки при виконанні вимог дієти і адекватному лікуванні можлива стабільність гарного самопочуття.

Запобіжним заходом є відмова від лимонів або обмежена їх споживання при наявності пошкоджень або запальних явищ на поверхні слизових шлунково-кишкового тракту.

В іншому випадку воно здатне привести:

  • в стравоході – до виникнення або посилення печії;
  • у шлунку і дванадцятипалій кишці – до погіршення виразкового ураження;
  • в тонких кишках – до прискореної їх перистальтиці з появою проносу;
  • у товстих кишках – до надмірної в’язкості калу з хронічним запором.

В цілому ж з’їдання цих фруктів або пиття їх соку в помірних дозах (1 плід на день) наводять при діабеті як I, так і II типу до:

  • зниження надлишкового рівня цукру;
  • адекватності артеріального тиску випробовуваним навантажень;
  • досягнення протизапального ефекту (в тому числі з більш швидким загоєнням пошкоджень покривів і омолоджуючим результатом);
  • активації евакуації з організму токсинів і шлаків (з підвищенням працездатності, настрою і самопочуття протягом дня);
  • посилення рівня захисту від інфекцій та зниження ризику ракового переродження тканин;
  • активізації обмінних процесів (з позитивним ефектом при подагрі і подібних їй станах).

Відео від доктора Малишевої:

Рецепти народної медицини

Використання лимонів при діабеті II типу не є лікуванням в буквальному сенсі цього слова, бо не зачіпає основ хвороби, її причин. Тому не є панацеєю, а служить лише одним з засобів стабілізації вуглеводного обміну та корекції метаболічних (тканинних) розладів внаслідок захворювання, не замінюючи собою лікування основними протидіабетичними препаратами.

Можливе застосування лимона цілком, так і його соку (або соку з м’якоттю):

  1. Для приготування настою лимона і чорниці, 20 г листя, залитих 200 мл окропу, настоюють протягом 2 годин, потім, профільтрувавши, змішують з 200 мл лимонного соку. Вживають перед прийомом їжі 3 рази протягом дня по 100 мл
  2. Також настій, але рецептура складена з листків кропиви, ожини, польового хвоща, валеріанового кореня. Кожної складової частини береться по 10 г, суміш заливається 900 мл окропу; час, щоб настоятися, дорівнює приблизно 3 годинам. Проціджений складу змішують з 100 мл соку лимона. Як і попереднє засіб приймається всередину 3 рази по 100 мл перед їдою.
  3. Для приготування настою з лимона і сельдерейного кореня 5 цілих плодів, провернутых через м’ясорубку, змішують з 500 г також подрібненого селери. Утворену масу, витримавши її протягом 2 год. на водяній бані і остудити, зберігають у прохолодному місці. Вживають вранці до їжі по 1 ст. ложці.
  4. Склад на основі лимона, часнику і листків петрушки вимагає змішування 300 г дрібно порізаної петрушки зі 100 г пропущеного крізь м’ясорубку часнику і таким же чином приготованих 5 цілих лимонних плодів. Готову масу прибирають на 2 тижні в темне місце. Застосовують всередину тричі на день по 10 г до їжі.
  5. 2 лимонних плоду, очищені від зерен, подрібнюють і змішують з 200 г кореня петрушки. Суміш заливають кип’яченою водою в скляній банці. Укутують для заощадження тепла на 1 добу. Відфільтрувавши, засіб приймають по 3 рази на день в кількості 3 ст. ложки перед їжею.
  6. Для виготовлення настойки на основі білого вина, шкірку (цедру) 1 лимона поміщають в 200 мл білого вина, присмачують 1 г меленого червоного перцю і нагрівають на слабкому вогні. В охолоджений склад додають 3 зубчики подрібненого часнику. Настояне і проціджене засіб розводять водою, приймають по 1 ст. ложці тричі на день 2 тижні.
  7. Настій з лимонної цедри готують з шкірки 1 плоду. Заливши її окропом (1 л), ставлять на слабкий вогонь, потім, остудивши, проціджують. Вживають вранці по полустакану за півгодини до їжі.
diagnoz.in.ua