Етіологія і патогенез цукрового діабету 1 та 2 типу – схеми порушень

Цукровий діабет, навіть незважаючи на свою назву, життя людини солодше не робить. Ця думка не нова і не претендує на оригінальність.

Навпаки, цукровий недуга вносить жорсткі і нещадные корективи у весь життєвий уклад хворого.

Але це не привід для відчаю. Третину мільярда жителів планети, які знають не з чуток про цю хворобу, не падаючи духом, протистоять їй. Вони не просто вірять і сподіваються, але і рішуче налаштовані на перемогу над цим злощасним недугою.

І все-таки давайте розберемося, що за хвороба така – цукровий діабет.

Види цукрової хвороби

Етіологія діабету достатньо вивчена і в загальному плані її можна описати наступним чином. Коли з ендокринною системою виникають проблеми патологічного характеру, внаслідок чого підшлункова залоза перестає синтезувати інсулін, який відповідає за утилізацію вуглеводів або ж, навпаки, тканини не реагує на «допомогу» з боку свого органу, лікарі констатують виникнення цього важкого захворювання.

Внаслідок цих змін цукор починає накопичуватися в крові, підвищуючи її «цукристість». Відразу без уповільнення включається інший негативний фактор – зневоднення. Тканини не здатні утримувати в клітинах воду і нирки виводять з організму цукровий сироп у вигляді сечі. Вибачте, за таке вільне трактування процесу – це просто для кращого розуміння.

загрузка...

До речі, саме за цією ознакою в Стародавньому Китаї діагностували цю хворобу, підпускаючи до мурашок сечі.

У недосвідченого читача може виникнути природне запитання: а чому так небезпечна це цукрова хвороба, мовляв, ну солодше стала кров, що з цього?

Насамперед, СД небезпечний ускладненнями, які він провокує. Відбувається ураження очей, нирок, кісток і суглобів, головного мозку, відмирання тканин верхніх і нижніх кінцівок.

Словом – це найлютіший ворог не тільки людини, а й людства, якщо знову повернутися до статистики.

Медицина поділяє СД на два виду (типу):

  1. Інсулінозалежний – 1 тип. Особливість його полягає в дисфункції підшлункової залози, яка із-за своєї хвороби, не здатна виробляти інсулін в достатньому для організму кількості.
  2. Інсулінонезалежний – 2 тип. Тут характерний зворотний процес – гормон (інсулін) виробляється в достатньому обсязі, однак, в силу певних патологічних обставин, тканини нездатні адекватно на нього реагувати.

Треба відзначити, що другий тип проявляється у 75% хворих. Їм найчастіше хворіють люди старшого та похилого віку. Перший тип, навпаки, не щадить дітей і молодь.

Важливо! З цього випливає, що людям після сорока років, необхідно більш ретельно стежити за режимом харчування, збільшувати посильні фізичні навантаження, виявляючи, таким чином, турботу про своє здоров’я.

Причини розвитку діабету 1 типу

Цей тип діабету, який ще називають ювенільним, є найлютішим ворогом юних, бо найчастіше він проявляється у віці до 30 років. Етіологія і патогенез ЦД 1 типу безперервно вивчаються. Деякі вчені від медицини схильні вважати, що причина виникнення даного захворювання криється у вірусах, які провокують виникнення кору, краснухи, вітряної віспи, епідемічного паротиту, гепатиту, а також кишковий вірус Коксакі.

Що ж відбувається в цих випадках в організмі?

Читайте також:  Торт для діабетиків: діабетичні рецепти для 2 типу захворювання з фото

Вищеперелічені болячки здатні вразити підшлункову залозу та її складові – β-клітини. Останні припиняють виробляти інсулін в необхідному для обмінних процесів кількості.

Вчені виділяють найважливіші етіологічні фактори ЦД у дітей:

  • тривалі температурні стреси організму: перегрівання та переохолодження;
  • надлишковий прийом білків;
  • спадкова схильність.

Свою «мерзенну» суть цукровий вбивця проявляє не відразу, а після того, як загине більшість – 80% клітин, що здійснюють синтез інсуліну.

Схема патогенезу ЦД або сценарій (алгоритм) розвитку хвороби, характерний для більшості хворих і зачіпає загальні причинно-наслідкові зв’язки:

  1. Генетична мотивація розвитку хвороби.
  2. Психоемоційний удар. Більш того, заручниками хвороби можуть стати люди з підвищеною збудливістю з-за щоденної несприятливої обстановки в психологічному плані.
  3. Инсулит – запальний процес ділянок підшлункової залози і мутація β-клітин.
  4. Виникнення цитотоксичних (кілерських) антитіл, які пригнічують, а потім блокують природну імунну реакцію організму, порушуючи загальний метаболічний процес.
  5. Некроз (відмирання) β-клітин і прояв явних ознак діабету.

Відео від доктора Комаровського:

Фактори ризику розвитку діабету 2 типу

Причини розвитку ЦД 2 типу, на відміну від першого, укладені у зниженні або відсутності сприйняття тканинами виробляється підшлунковою залозою інсуліну.

Простіше кажучи: для розщеплення цукру в крові β-клітини виробляють достатню кількість цього гормону, однак органи, задіяні в обмінному процесі, в силу різних причин його не «бачать» і не «відчувають».

Такий стан називається інсулінорезистентність або знижена чутливість тканин.

До факторів ризику медицина відносить наступні негативні передумови:

  1. Генетичні. Статистика «наполягає», що 10% людей, в родині яких є діабетиків 2 типу, ризикують поповнити ряди хворих.
  2. Ожиріння. Це, мабуть, вирішальна причина, що допомагає в прискореному темпі роздобути цю недугу. В чому тут переконувати? Все гранично просто – з-за товстого шару жиру тканини перестають сприймати інсулін, більше того, вони взагалі його не «бачать»!
  3. Порушення режиму харчування. Цей фактор «пуповиною» пов’язаний з попереднім. Невгамовний голод, присмачений неабиякою кількістю борошняних, солодких, гострих і копчених страв не тільки сприяє набору ваги, але ще й нещадно картає підшлункову залозу.
  4. Серцево-судинні захворювання. Сприяють не сприйняття інсуліну на клітинному рівні такі хвороби, як атеросклероз, артеріальна гіпертонія, ішемічна хвороба серця.
  5. Стрес і постійні пікові нервові навантаження. В цей період відбувається потужне виділення катехоламінів у вигляді адреналіну і норадреналіну, які, в свою чергу, підвищують цукор в крові.
  6. Гіпокортицизм. Це хронічна дисфункція кори наднирників.

Патогенез цукрового діабету 2 типу можна описати як послідовність неоднорідних (гетерогенних) порушень, виявлених в ході метаболічного (обмінного) процесу в організмі. В основі, як раніше уже підкреслювалося, лежить інсулінорезистентність, тобто не сприйняття тканинами інсуліну, призначеного для утилізації глюкози.

В результаті спостерігається потужний дисбаланс між секрецією (виробництвом) інсуліну та його сприйняттям (чутливістю) тканинами.

На простому прикладі, використовуючи ненаукові терміни, що відбувається, можна пояснити наступним чином. При здоровому процесі підшлункова залоза, «бачивши», що відбулося підвищення вмісту цукру в крові, разом з β-клітинами генерує інсулін і вкидає його в кров. Це відбувається під час так званої першої (швидкої) фази.

Ця фаза відсутня при патології, т. к. заліза «не бачить» необхідності в генерації інсуліну, мовляв, навіщо, він і так є. Але проблема в цьому і полягає, що зворотна реакція не настає, рівень цукру не знижується, так як тканини не підключають його процес розщеплення.

Читайте також:  Підвищений цукор у крові: симптоми та ознаки у чоловіків і жінок, причини

Повільна або 2-я фаза секреції відбувається вже як реакція на гіперглікемію. У тоническом (постійному) режимі відбувається виробництво інсуліну, однак, незважаючи на надлишок гормону, зниження цукру за відомою знову ж причини не відбувається. Так повторюється нескінченно.

Важливо! Такий режим функціонування організму самим негативним чином відображається на глюкозотоксичности (активності) β-клітин. Згубний цикл (коло) замикається, бо багаторічна гіперглікемія просто фізично виснажує і знищує їх, змушуючи безперервно працювати на вироблення незатребуваного інсуліну. Це негативно позначається на здоров’я хворого.

Відео від доктора Малишевої:

Обмінні порушення

Розгляд етіопатогенезу цукрового діабету 1 та 2 типу, його причинно-наслідкових зв’язків, неодмінно призведе до аналізу таких явищ, як порушення обмінних процесів, що посилюють перебіг хвороби.

Варто відразу зауважити, що самі порушення не лікуються одними таблетками. Вони вимагатимуть зміни всього життєвого укладу: харчування, фізичних і емоційних навантажень.

Жировий обмін

Всупереч усталеній думці про шкоду жирів, варто відзначити, що саме жири є джерелом енергії для поперечносмугастих м’язів, нирок і печінки.

Говорячи про гармонію і проповідуючи аксіому – все має бути в міру, необхідно підкреслити, що відхилення від норми кількості жирів, в ту або іншу сторону, в рівній мірі шкідливо для організму.

Характерні порушення жирового обміну:

  1. Ожиріння. Норма накопиченого жиру в тканинах: для чоловіків – 20%, для жінок – до 30%. Все що вище – патологія. Ожиріння – це відкриті ворота для розвитку ішемічної хвороби серця, гіпертонії, цукрового діабету, атеросклерозу.
  2. Кахексія (виснаження). Це стан, при якому жирова маса, присутня в організмі, нижче норми. Причини виснаження можуть бути різні: від тривалого прийому в їжу низькокалорійних продуктів, до гормональної патології, такої, як дефіцит глюкокортикоїдів, інсуліну, соматостатину.
  3. Дислипопротеинемия. Дане захворювання обумовлено дисбалансом в нормальній пропорції між різними жирами, присутніми у плазмі. Дислипопротеинемия – це супутня складова таких захворювань, як ІХС, запалення поджелудки, атеросклероз.

Основний і енергетичний обмін

Білки, жири, вуглеводи – це свого роду паливо, для енергетичного двигуна всього організму. При інтоксикації організму продуктами розпаду з-за різних патологій, у тому числі хвороб надниркових залоз, підшлункової та щитовидної залози, в організмі відбувається порушення енергетичного обміну.

Як визначити і в чому висловити оптимальна кількість енергетичних витрат, необхідних для життєзабезпечення людини?

Вчені ввели таке поняття, як основний обмін, на практиці означає кількість енергії, необхідну для нормального функціонування організму при мінімальних метаболічних процесах.

Простими і дохідливими словами це можна пояснити наступним чином: наука стверджує, що здоровій людині нормальної комплекції вагою в 70 кг натщесерце, в лежачому положенні, при абсолютному розслабленому стані м’язів і температурі в приміщенні 18°C для підтримки всіх життєвих функцій необхідно 1700 ккал/добу.

Якщо основний обмін здійснюється з відхиленням ± 15%, то це вважається в межах норми, в іншому випадку констатується патологія.

Патологія, що провокує підвищення основного обміну:

  • гіпертиреоз, хронічне захворювання щитовидної залози;
  • гіперактивність симпатичних нервів;
  • збільшення виробництва норадреналіну і адреналіну;
  • підвищення функцій статевих залоз.

Зниження показника основного обміну може стати наслідком тривалого голодування, яке здатне спровокувати дисфункцію щитовидної і підшлункової залоз.

Обмін води

Вода – це найважливіший компонент живого організму. Її роль і значення як ідеального «транспортного» кошти органічних і неорганічних речовин, а також оптимального середовища розчинення і різних реакцій в обмінних процесах, неможливо переоцінити.

Читайте також:  Інсулінозалежний цукровий діабет 1 і 2 типу: симптоми, лікування, інвалідність, тривалість життя

Але і тут, говорячи про баланс і гармонії, варто підкреслити, що як її надлишок, так і недолік однаково шкідливі для організму.

При СД можливі порушення процесів обміну води як в одну, так і в іншу сторону:

  1. Зневоднення настає внаслідок тривалого голодування і при підвищеній втраті рідини, обумовленою активністю нирок при діабеті.
  2. В іншому випадку, коли нирки не справляються з покладеними на них завданнями, відбувається надмірне накопичення води в міжклітинному просторі і в порожнинах тіла. Цей стан називається гіперосмолярна гіпергідратація.

Для відновлення кислотно-лужного балансу, стимуляції метаболічних процесів і відновлення оптимальної водного середовища, лікарі рекомендують пити мінеральну воду.

Найкраща вода з природних мінеральних джерел:

  • Боржомі;
  • Єсентуки;
  • Миргорода;
  • П’ятигорська;
  • Істісу;
  • Березовських мінералізованих вод.
Важливо! При діабеті 1 та 2 типу вживання мінеральної води не тільки дозволено, але і надзвичайно бажано, т. к. це благотворно впливає на обмін вуглеводів, мотивує інсулінові рецептори, підсилює реакцію ферментів, що беруть участь у процесі доставки глюкози в тканини організму.

Вуглеводний обмін

Найбільш поширеними видами порушення обмінних процесів є гіпоглікемія і гіперглікемія.

Співзвучні назви мають відмінності принципового характеру:

  1. Гіпоглікемія. Це стан, в якому рівень глюкози в крові значно нижче норми. Причина гіпоглікемії може полягати у травленні, через що сталися порушень у механізмі розщеплення і всмоктування вуглеводів. Але не тільки ця причина може бути. Патологія печінки, нирок, щитовидної залози, надниркових залоз, а також дієта з низьким вмістом вуглеводів може стати причиною зниження цукру до критичного рівня.
  2. Гіперглікемія. Це стан повна протилежність вищеописаного, коли рівень цукру значно перевищує норму. Етіологія гіперглікемії: режим харчування, стрес, пухлини кори надниркових залоз, пухлина мозкового речовини надниркових залоз (феохромоцитома), патологічне збільшення щитовидної залози (гіпертиреоз), печінкова недостатність.

Симптоматика порушення вуглеводних процесів при СД

Знижена кількість вуглеводів:

  • апатія, депресивний стан;
  • нездорове зниження ваги;
  • слабкість, запаморочення, сонливість;
  • кетоацидоз, стан, при якому клітини потребують глюкози, але не отримують її з якихось причин.

Підвищена кількість вуглеводів:

  • високий тиск;
  • гіперактивність;
  • проблеми з серцево-судинною системою;
  • тремор тіла — швидке, ритмічне тремтіння тіла, пов’язане з розбалансуванням нервової системи.

Захворювання, що виникають із-за порушення вуглеводного обміну:

Етіологія Хвороба Симптоматика
Надлишок вуглеводів Ожиріння Переривчасте важке дихання, задишка
Неконтрольований набір ваги
Гіпертонія
Невгамовний апетит
Жирова дистрофія внутрішніх органів як наслідок їх хвороби
Цукровий діабет Болісні коливання ваги (набір, зниження)
Свербіж шкірного покриву
Втома, слабкість, сонливість
Підвищене сечовиділення
Незагойні рани
Недолік вуглеводів Гіпоглікемія Сонливість
Пітливість
Запаморочення
Нудота
Голод
Хвороба Гирке або глікогенез – спадкове захворювання, обумовлене дефектами ферментів, які беруть участь у виробництві або розщепленні глікогену Гіпертермія
Ксантома шкіри – порушення ліпідного (жирового) обміну шкіри
Затримка статевого дозрівання і зростання
Порушення дихального ритму, задишка

Офіційна медицина стверджує, що діабет 1 і 2 типу повністю вилікувати не представляється можливим. Але завдяки постійному моніторингу стану свого здоров’я, а також використання медикаментозної терапії, хвороба у своєму розвитку сповільниться настільки, що дозволить хворому не відчувати певну обмеженість у сприйнятті буденних радощів і зажити повноцінним життям.

загрузка...
diagnoz.in.ua