Про запор зазвичай не говорять уголос: ні з рідними, ні тим паче з лікарем. Людина відкладає візит, сподівається, що минеться, купує щось в аптеці навмання. Тим часом постійний запор — це не просто незручність. Він сигналізує, що кишечник спорожняється не повністю, нечасто або з болем, і без консультації фахівця такий стан може ускладнитися.
Домашнє лікування запору чи геморою цілком можливе, але починати його варто після розмови з проктологом. Лікар визначить причину, відсіє небезпечні варіанти й підкаже, які засоби справді допоможуть саме вам, а які лише зашкодять.
Що насправді означає постійний запор
Запор — поширене явище, і за ним стоять різні причини: від браку клітковини в раціоні до недостатньої кількості рідини. Формулювання «постійний» означає, що проблема повторюється, а не виникає разово. Це вже привід не експериментувати навмання, а розібратися, що саме порушує роботу кишечника.
Найчастіше причини накладаються одна на одну: людина мало рухається, багато сидить, харчується нашвидкуруч і живе в постійній напрузі. Кожен із цих чинників окремо здатен уповільнити травлення, а разом вони роблять запор хронічним.
Малорухливий спосіб життя
Завдяки технологіям людина рухається дедалі менше: доїжджає на авто чи громадським транспортом, а більшу частину дня проводить сидячи. Офісні працівники стикаються із запорами частіше саме через це.
У сидячому положенні органи черевної порожнини зміщуються, їжа перетравлюється довше й важче. У процесі травлення їжа розкладається, що супроводжується бродінням. Наслідок — підвищене газоутворення і часті запори.
Стрес як причина спазмів і застою крові
Нервове збудження прямо спричиняє спазми м’язів і уповільнення метаболізму. Багато пацієнтів дивуються, коли чують, що причина неприємних відчуттів — стрес. У стані напруги людина втрачає психологічний самоконтроль, з’являються шкідливі звички, переїдання, депресія. Організм не справляється з навантаженням, і наслідки бувають різні: діарея, постійний запор, підвищений тиск.
Стрес змушує тіло захищатися. Нервові клітини перебувають у постійній напрузі, порушується кровообіг у внутрішніх органах, спазмуються жовчовивідні шляхи. Нервове збудження викликає скорочення дванадцятипалої кишки, а це може супроводжуватися утворенням гемороїдальних вузлів.
Ще один негативний вплив — згущення крові. Густа кров важче протікає судинами, зростає ризик тромбів. Виникають застої венозної крові в ділянці прямої кишки, що може призводити до геморою. Нервова напруга підвищує тиск у судинах, а в анальних венах немає клапанів, тому при підвищеному тиску вони надмірно наповнюються кров’ю. Стінки розтягуються, формуються гемороїдальні вузли.
Харчування, яке провокує запор
Спеції використовують здавна, і помірна кількість приправ справді урізноманітнює смак страви. Проблема в невмінні зупинитися. Гастроентеролог пояснить, що після їжі, рясно посипаної приправами, подразнюються стінки шлунка, а контролювати кількість з’їденого стає складніше. Їжа має відповідати принципам корисності — велика кількість спецій корисною її не зробить.
Окрема тема — фастфуд. При постійному споживанні їжі швидкого приготування шлунок перестає справлятися з навантаженням. Якщо вчасно не відмовитися від сухої, волокнистої їжі, насиченої канцерогенними жирами, наслідком стають хронічний гастрит і запалення в кишечнику.
Народні засоби: що варто знати перед застосуванням
Домашнє лікування передбачає відвари з трав, соки, клізми. Трави — не панацея від усіх хвороб. Лікар може призначати лише медичні препарати, але ігнорувати його консультації не варто: народні рецепти радять застосовувати як доповнення, а не заміну огляду.
Настої та соки
Починати варто зі зняття больового синдрому: терапія не принесе користі, якщо доведеться страждати при кожному русі. Один із рецептів — горець почечуйний: однієї столової ложки достатньо, щоб залити півтора склянки води й настояти ніч. Настій ділять на три частини й приймають тричі на день перед їжею.
Другий рецепт для зняття гемороїдальних симптомів: 30 г подрібненої гички моркви залити чотирма склянками гарячої води, настояти пів години й випити за три прийоми. Такий настій вживають протягом двох тижнів — доки не зійде запалення і не вщухне біль.
Третій варіант — змішати в рівних частках календулу, м’яту, деревій, шавлію, ромашку й бруньки тополі. Дві столові ложки суміші залити половиною літра окропу й залишити на ніч. Приймати тричі по 100 мл перед їжею. Робити це потрібно регулярно, щоб кишечник розслабився, а дефекація проходила безболісно.
Ректальні супозиторії, виготовлені вдома
Для якісного лікування запору використовують ректальні супозиторії: вони допомагають знімати набряклість, усувати кровотечі, загоювати пошкодження слизової, а дефекація відбувається м’якше. Для саморобних «свічок» запасаються алое, медом, картоплею та морквою.
Свічку з картоплі чи моркви роблять так: від сирого овоча відрізають невеликий шматок, змащують обліпиховою олією й уводять ректально на ніч. Терапію проводять щодня протягом двох тижнів. Головне — звикнути до процедури.
При частих запорах і геморої допомагає «свічка» з алое. Пагін промивають, розрізають і вивертають м’якоттю назовні — у такому вигляді його й уводять у задній прохід. Ще один варіант — заморозити зацукрований мед, попередньо сформувавши з нього потрібну форму, і зробити те саме, що й з алое.
Саморобні супозиторії — це народна практика, а не медична процедура. Якщо є тріщини, кровотеча чи сильний біль, такий спосіб краще не застосовувати без попереднього огляду.
Аптечні препарати: лактулоза
Неприємності з кишечником відомі багатьом. Буває, що потрібне оперативне втручання лікаря, адже навіть доросла людина через брак часу або звичайний сором відкладає візит до останнього. Іноді допомагає похід в аптеку й препарат, який порадить фармацевт, але сором тут теж відіграє свою роль.
На аптечних полицях чимало засобів із лактулозою. Цей компонент допомагає кишечнику виконувати свої функції, але його дія проявляється лише приблизно через добу. Прийом починають із підвищеного дозування, поступово його зменшуючи. До препаратів із лактулозою належать Дюфалак, Динолак, Порталак, Ромфалак та інші.
Приймати їх небажано при кишковій непрохідності, алергії на компоненти або підозрі на запалення апендикса. Не рекомендовані вони й людям із діабетом, оскільки лактулоза містить цукор. Крім того, до деяких ліків додано лимонну кислоту й підсилювачі смаку, а ще може відлякати висока ціна.
Гліцеринові препарати
Якщо запор турбує часто, ректальні свічки варто тримати вдома. Аптеки закуповують такі ліки у значних кількостях, тож вибір не обмежений і за ціною. Свічки плавляться при температурі 35 °C, викликають проносний ефект і розм’якшують калові маси.
Протипоказання здебільшого зводяться до індивідуальної непереносимості компонентів, хронічного запору або геморою. Ниркова недостатність чи запалення прямої кишки також можуть стати причиною відмови від препарату.
Мазі
Мазь — зручний спосіб лікування, найбільш корисний на початкових стадіях хвороби. Її перевага в тому, що застосування не протипоказане вагітним. Засіб проникає глибоко в тканини, полегшує самопочуття й діє безпосередньо на причини дискомфорту.
Фармацевт або лікар порадить перед першим застосуванням нанести мазь на лікоть і перевірити реакцію — так з’ясовують, чи немає алергії на препарат. На анальний прохід засіб наносять тонким шаром, не втираючи. Лікарі рекомендують зробити компрес або тампон. Навіть якщо гемороїдальний вузол зник, це не означає, що хвороби немає: лікування потрібно продовжити ще деякий час.
Проносні засоби
Проносне часто вважають найпростішим рішенням, особливо коли відхилення в організмі вже виникло. Воно справді допомагає поліпшити дефекацію, але не усуває причину.
Дія проносного має бути повільною й м’якою, щоб не порушити мікрофлору кишечника. Не варто чекати від препарату миттєвого результату. Якщо ліки мають виражену проносну дію, це може лише погіршити ситуацію з гемороєм. Проносні засоби — не панацея; важливо нормалізувати роботу кишечника, стежити за харчуванням і рухатися.
Коли без лікаря не обійтися
Запор, що повторюється тижнями, біль під час дефекації, кров у калі, різка зміна звичного ритму — усе це приводить до проктолога, а не до полиці з проносними. Лікар визначить причину й підбере терапію, яка не зашкодить. Домашні засоби й аптечні препарати працюють найкраще тоді, коли їх застосовують свідомо, з урахуванням протипоказань і без спроб замінити ними діагностику.
