Лімфоцитоз в крові: причини у дитини або дорослого, симптоми, лікування

У відповідь на зміну умов зовнішнього середовища в людському організмі постійно відбуваються різні реакції. Першим бар’єром на шляху чужорідного агента є імунна система, її реакція – збільшення або зниження чисельності певних елементів крові. Загальноклінічний аналіз цієї біологічної рідини являє собою унікальне відображення стану всього організму людини.

Для кожного показника існують суворі фізіологічні норми, зміна яких свідчить про розвиток патологічних процесів. Основна ланка імунітету складають білі кров’яні тільця – лейкоцити. Їх функціональна діяльність полягає у розпізнаванні та знешкодження чужорідних антигенів (вірусів, бактерій), попередженні появи атипових клітин, синтезі специфічних білків-імуноглобулінів і зберігання імунної пам’яті про «зустрічі» зі збудником інфекції протягом тривалого часу.

40% всіх білих клітин крові складають лімфоцити – вони беруть участь у формуванні відповідної реакції на чужорідні частинки (Т-клітини) і вироблення специфічних антитіл (В-клітини). Збільшення кількості цієї різновиди лейкоцитів у периферичній крові називається лімфоцитозом, який не є самостійною патологією, а супроводжує різні захворювання.

Саме тому першочергове завдання практикуючого лікаря – з’ясування етіології цього стану, відповідно з нею і визначається тактика подальших лікувальних заходів. У нашій статті ми хочемо розповісти про причини і види лімфоцитозу в крові дорослих і дітей, його клінічних проявах, способи диференційної діагностики та лікування.

Роль лімфоцитів у функціонуванні імунної системи

У циркулює в кров’яному руслі людини біологічної рідини містяться кілька типів клітин, кількість яких залежить від статі та віку:

• Тромбоцити, які підтримують цілісність стінок судин і сприяють зупинці кровотечі. У нормі їх кількість коливається від 180 до 320 Г/л.
• Еритроцити, до складу яких входить складний залізовмісний протеид – гемоглобін, здатний зв’язуватися з молекулами кисню і транспортувати його в тканини організму. У здорового чоловіка чисельність цих клітин знаходиться в межах від 4,0 до 5,0 Т/л, у жінок – від 3,8 до 4,5.
• Лейкоцити, які є частиною імунної системи, їх кількість – від 3,9 до 8,9 Г/л. По зміні їх складу можна оцінити стан захисних сил людського організму, діагностувати патологічний процес і визначити його гостре або хронічне протягом.

Група білих кров’яних тілець складається з різних за зовнішнім виглядом і механізму відповідних імунних реакцій на патогени клітин:

• еозинофілів, завдяки яким формується алергічна реакція, норма – від 0 до 5% загальної чисельності лейкоцитів;
• нейтрофілів – відповідальних за функцію фагоцитозу (поглинання і перетравлення вірусів і бактерій), від 47 до 72%;
• моноцитів – беруть участь у розвитку запальної і протизапальної реакції, від 1 до 11%;
• лімфоцитів, які активізують всі ланки імунітету, показник норми для дитини до 5-ти років становить від 45 до 65%, дорослої людини – від 19 до 37%.

Формування лімфоцитів починається в кістковому мозку, остаточне їх дозрівання відбувається в лімфатичних вузлах, селезінці і вилочкової залозі (тимусе), тривалість їх «життя» – близько 3-х місяців, клітини знаходяться в циркулюючої крові, при розвитку інфекційно-запального процесу вони доставляються до місця його локалізації

Приблизно 80% лімфоцитів складають Т-клітини, які забезпечують «запуск» імунних реакцій. Розрізняють наступні їх види: кілери – реагують на чужорідні частинки і знищують їх, хелпери – розпізнають хвороботворні мікроорганізми і запускають реакцію, супресори – пригнічують аутоімунні процеси («неадекватні» реакції імунної системи, спрямовані проти антигенів тканин власного організму).

В-лімфоцити активують вироблення специфічних антитіл, що нейтралізують патогени – імуноглобуліни. Цитотоксичну функцію виконують NK-лімфоцити, будучи важливим компонентом вродженого клітинного імунітету.

Види і механізм виникнення лімфоцитозу

Основна кількість лімфоцитів зосереджена в так званому «депо» – лімфатичних вузлах, судинах бронхів і селезінці. Це і забезпечує їх нормальну кількість в общеклиническом аналізі крові. При проникненні в організм людини хвороботворного агента (через пошкоджену шкіру, слизові покриви порожнини рота, носоглотки, сечостатевих шляхів), з «депо» вивільняються різні типи лімфоцитів та активують імунні реакції. Це явище обумовлює підвищення їх кількості в загальному числі лейкоцитів.

В залежності від загальної чисельності клітин розрізняють два типи лімфоцитозу:

• Відносний – при мікроскопічному дослідженні мазка крові помічається переважання лімфоцитів без зміни їх загальної кількості. Такий вид змін найчастіше свідчить про перенесену в недавньому минулому вірусної інфекції і є показником процесу відновлення нормальної життєдіяльності організму.
• Абсолютний – при підрахунку лейкоцитарної формули відзначається збільшення всіх видів цих клітин. На відміну від відносного, відображає нормальну імунну реакцію, цей вид лімфоцитозу вказує на що відбуваються в організмі серйозні патологічні процеси: ураження селезінки, інфекційний мононуклеоз, ревматизм, туберкульоз, токсоплазмоз, гепатит, хвороби щитовидної і надниркових залоз, зараження герпес-вірусом, лімфолейкоз, парапротеинемічний гемобластози.

Відносний лімфоцитоз в крові у дитини до дворічного віку вважається нормою. У цей період формується становлення захисних сил організму і відбуваються «зустрічі» з різними збудниками – гострих респіраторних захворювань, вітряної віспи, кашлюку, краснухи, скарлатини, кору. Деякі педіатри вважають, що збільшення тих чи інших формених елементів крові можуть спровокувати психоемоційні і фізичні навантаження.

У крові дорослої людини поява лімфоцитозу також викликають інфекційні агенти, однак абсолютне збільшення чисельності цих клітин може свідчити про високу імовірність розвитку злоякісного процесу в системі кровотворення

Симптоми

Так як лімфоцитоз не розглядається практикуючими фахівцями як самостійне захворювання, його симптоматика не відрізняється специфічністю, а залежить від викликали цей стан причин і поєднується зі змінами інших показників загальноклінічного аналізу крові:

• вірусні інфекції супроводжуються підвищенням температури, болем у горлі, нежить, кашель, висипання на шкірі, диспепсією;
• при пухлинах кровотворної або лімфоїдної тканин спостерігаються часті респіраторні інфекції, постійна лихоманка і збільшення селезінки, з’являються хворобливі відчуття в кістках і кровоточивість;
• бактеріальні інфекції та отруєння викликають катаральні явища, висипання на шкірних і слизових покривах, збільшення загальної кількості лейкоцитів;
• доброякісний лимфобластоз (або гостре інфекційне захворювання – мононуклеоз) характеризується ангіною, збільшенням селезінки, шийних і підщелепних лімфатичних вузлів, значним підвищенням кількості лімфоцитів і появою атипових клітин – мононуклеарів;
• сепсис (гнійний інфекційний процес, який розвивається при проникненні в циркулюючу кров хвороботворних агентів) і деякі імуно-дефіцитні синдроми відрізняються грибковими ураженнями, частими інфекціями респіраторного і сечостатевого тракту, нейтропенією (зниженням загалом клітинному складі рівня нейтрофільних гранулоцитів);
• при эпидпаротите, вітряну віспу, кашлюку, кору, дифтерії спостерігається моноцитоз (підвищення кількості моноцитів) і нейтропенія;
• такі злоякісні патології, як мієлодисплазія та моноцитарний лейкоз характеризується значним збільшенням кількості лімфоцитів і моноцитів.

Лімфоцитоз, існуючий впродовж тривалого часу, може бути ознакою імунодефіциту, латентного інфекційно-запального процесу або починається онкопатології – в таких випадках пацієнти скаржаться на постійно підвищену температуру, загальну слабкість та часті застуди. Невелике збільшення лімфоцитів відносно числа клітин білого лейкоцитарного паростка крові спостерігається і у практично здорових людей – це явище може бути пов’язане з індивідуальними особливостями людського організму.

Методи диференціальної діагностики

Для постановки коректного діагнозу та призначення ефективного лікування кваліфікований фахівець повинен встановити причину лімфоцитозі. Саме тому, на підставі результатів загальноклінічного аналізу крові, у першу чергу проводиться попереднє оцінювання стану пацієнта – фізикальне обстеження, що включає огляд шкірних і слизових покривів, пальпацію (обмацування) лімфовузлів, перкусію (простукування) деяких внутрішніх органів з метою визначення їх конфігурації і розташування, аускультацію (вислуховування) легенів.

При необхідності додатково призначається інструментальне обстеження (УЗД, КТ, МРТ) і лабораторні дослідження:

• для уточнення збудника інфекційного захворювання – ПЛР-діагностику, що дозволяє виявити в досліджуваному біологічному матеріалі фрагменти геному вірусів і бактерій;
• для виявлення аутоімунного процесу – серологічний скринінг з визначенням антинуклеарних антитіл (ANA), основних інтерлейкінів і плазмових білків;
• для клінічного розмежування онкопатології – пухлинні маркери, які являють собою специфічні гликопротеиды, синтезовані злоякісними клітинами.

У більшості випадків лімфоцитоз супроводжується яскравою клінічною картиною

Лікувально-профілактичні заходи

Виявлення зміни будь-якого показника крові потребує консультації досвідченого медичного спеціаліста. Для лікування лімфоцитозу необхідно усунути причину його появи:

• при бактеріальних інфекціях потрібно застосування антибактеріальних препаратів;
• при гострих вірусних інфекціях – противірусних засобів і методів народної медицини;
• при наявності аутоімунних або злоякісних процесів лікування тривале, що включає використання цитостатиків, кортикостероїдів, радіо – і хіміотерапії.

Профілактика лімфоцитозу полягає в запобіганні будь-якої причини, яка може стати джерелом відповідної реакції імунної системи. Для цього слід дотримуватися вимог особистої гігієни, загартовуватися, висипатися, раціонально харчуватися, зберігати емоційний спокій, приймати вітаміни і життєво важливі мікроелементи, уникати тісних контактів з інфекційними хворими, щорічно проходити медичне обстеження.