Церулоплазмин – єдиний білок в людському організмі, який містить мідь. Його основне завдання – створення умов для процесів окислення і відновлення заліза, а також забезпечення рівноваги між накопиченням і витрачанням.
Завдяки церулоплазміну залізо зв’язується з трансферином і розподіляється по всіх тканинах організму. Крім цього білок бере участь в окисно-відновних реакціях, нейтралізуючи негативний вплив вільних радикалів.
Коли призначається виконання аналізу
Призначати аналіз на церулоплазмин можуть такі лікарі:
- педіатр;
- ревматолог;
- гематолог;
- терапевт.
Дослідження ставиться з скринінговим і використовується при діагностуванні патологій:
- хвороби Вільсона-Коновалова та синдрому Менкерса. Це генетичні захворювання, що супроводжуються порушеннями обміну міді;
- патологічних станів ЦНС, що проявляються порушеннями координації руху нез’ясованого походження;
- гіпохромних анемій.
Аналіз також може призначатися при таких скаргах людини:
- тремор;
- втрата м’язового тонусу;
- підвищена стомлюваність;
- уповільнення зростання;
- анемічні стани;
- труднощі з ковтанням.
Одночасно з призначенням дослідження можуть рекомендуватися аналіз сироватки крові на мідь, залізо, цинк, трансферин, а також печінкові проби і загальний аналіз крові.
Як підготуватися до здачі аналізу
Забір крові для дослідження на церулоплазмин проводиться з відня. Термін виконання аналізу – 1 добу. Щоб отримати максимально точні результати, необхідно дотримуватися певні рекомендації:
- здача крові виконується натще. Від прийому їжі слід утриматися протягом 8 годин;
- під час останньої вечері необхідно обмежити кількість страв і повністю виключити жирні продукти;
- протягом доби перед відвідуванням лабораторії бажано відмовитися від будь-яких фізичних навантажень. Під забороною знаходяться фітнес, танці, силові тренування. Крім цього, бажано припинити прийом ліків (тільки за погодженням з лікуючим лікарем);
- у день здачі аналізу не можна палити. Дозволяється тільки пити чисту воду.
Рада! Спровокувати зміни в складі крові здатні будь-які фізичні та психоемоційні навантаження. Тому перед тим як увійти в кабінет, бажано посидіти і відпочити не менше 15 хвилин.
Норма показників
Існує певна норма медичних показників.
Для дітей це:
- 13-36 місяців – 260 – 550 мг/л;
- 4-5 років – 270-560 мг/л;
- 6-7 років – 240-480 мг/л;
- 7-18 років – 200-540 мг/л.
Для дорослих норма інша. Вона єдина для обох статей і складає 180-450 мл/л.
Підвищення показників
Церулоплазмин може бути підвищений у наступних випадках:
- при будь-якому запальному процесі. У такому разі підвищення білка є неспецифічним маркером гострої фази запального процесу;
- інфаркт міокарда в гострому періоді;
- онкообразования, зокрема онкопатології кровотворної системи;
- гепатит в гострому періоді. На початку захворювання показники церулоплазміну збільшуються, але пізніше – в період розвитку ниркової недостатності – знижується;
- цирротичное ураження печінки. Найчастіше стан має алкогольне походження, але не виключено і билиарное;
- холестаз (застій жовчі);
- гіперфункція яєчників;
- гіпертиреоз (підвищена активність щитовидної залози).
Зниження показників
Причинами зниженого вмісту білка в складі крові може бути обумовлено:
- ацерулоплазминемией. Вроджений (первинний) дефіцит церулоплазміну стає причиною явних порушень обміну заліза. Симптоматика нагадує протягом гемохроматозу, але процеси транспортування міді порушені не настільки сильно;
- хвороба Менкенса. Це генетична патологія, що супроводжується порушенням надходження міді з кишечника в кров. При цьому вона залишається недоступною для організму і з цієї причини церулоплазмин в печінці не проводиться;
- хвороба Вільсона-Коновалова. Для даної аутосомно-рецесивною патології типово відсутність ферменту, необхідного для включення міді до складу церулоплазміну. В результаті порушується процес евакуації міді з організму. Фіксується значне накопичення елемента в печінці, нирках, райдужці ока і головному мозку.
Причиною зниження показника може бути вторинний дефіцит церулоплазміну. Спровокувати відхилення можуть:
- жорсткі моно-дієти;
- порушення функції печінки (орган просто не здатний виробляти білок);
- тривалий період живлення парентеральним способом;
- терапія пеніциламіном;
- нефротичний синдром (відбувається активне виведення білка разом з уриною);
- ексудативна ентеропатія (белог виводиться разом з фекаліями);
- синдроми маальсорбции і мальнутриции (супроводжується порушеннями всмоктування слизової кишечника поживних речовин).
Тепер вам відомо, що собою представляє аналіз, коли може призначатися, а також вірогідні відхилення показників від допустимих нормативів. Більш повну інформацію по розшифровці результатів надасть лікар.
