Нюансів в даній темі існує безліч, починаються вони питаннями про необхідність дослідження глюкози в біохімічному аналізі крові, про існування для глюкози норми показників і закінчуються банальним – про купівлю сухої глюкози для глюкотолерантного тесту (для аналізу крові на цукор з навантаженням).
Викликає занепокоєння і неможливість зробити дитині дослідження рівня цукру одночасно з ОАК (загальним аналізом крові), розшифровка його може зайняти багато часу, який не хотілося б витрачати на повторний візит.
Як правильно здавати аналіз крові на глюкозу – теж не зовсім зрозуміло.
Кому і навіщо призначають аналіз крові на глюкозу?
Органічна хімічна сполука – виноградний цукор, іменований також декстрозою (або глюкозою), є головним постачальником енергії для більшості органів у тваринному та людському організмі.
Перебої з її постачанням мозку чреваті важкими наслідками – аж до тимчасової зупинки серця та інших серйозних розладів життєвих функцій.
При ряді захворювань і станів його концентрація (процентне та об’ємний вміст у складі крові) змінюється, іноді плавно, іноді різким стрибком, і не завжди адекватно потребам організму.
Найпростіший приклад – стресовий стан, коли тіло готується до серйозних навантажень. Стрес характеризується різким стрибком цукру з перебуванням його цифр протягом нетривалого часу на дуже високому рівні, абсолютно неприйнятному для спокійного стану.
Показник вмісту цукру (глюкози) не є величиною постійною, він визначається часом доби (вночі менша), рівнем навантаження на тіло, а також ступенем його контролю і регулювання структурами підшлункової залози, що виробляє відповідні гормони: інсулін і глюкагон, рівновагу змісту яких забезпечує адекватний рівень харчування органів (в першу чергу – мозку).
При пошкодженнях і захворюваннях підшлункової залози сумісна діяльність гормонів порушується, що призводить або до підвищення концентрації глюкози (гіперглікемії), або до її зниження (гіпоглікемії).
Визначення її змісту в різну пору доби, без навантаження або з навантаженням, здатне дати інформацію про ступінь адекватності постачання органів вуглеводною харчуванням взагалі, а не існує виключно для діагностики цукрового діабету. Однак для виявлення цього захворювання дослідження є найбільш простим і інформативним.
Види аналізів
Для постановки діагнозу, який передбачає наявність цукрового діабету або іншої ендокринної патології, проводиться ряд досліджень складу крові, що включає:
- тест толерантності до глюкози (переносимості у високих дозах), іменований спрощено цукровим навантаженням;
- вимірювання відсоткового вмісту в ній глікованого гемоглобіну;
- фруктозаминовый тест;
- експрес-тест (експрес-метод), що оцінює рівень цього вуглеводу в крові.
Визначення толерантності
Метод, іменований тестом толерантності до глюкози, відомий також під назвами:
- глюкозотолерантного тесту;
- орального (або перорального) тесту толерантності;
- перорального глюкозотолерантного тесту.
Абсолютними показаннями для проведення служать передбачувані розлади вуглеводного обміну (включаючи приховану і початкову форми цукрового діабету – преддиабета), а також контроль його стану у вже виявлених і лікуються хворих.
Відносні показання – це кратність проведення по досягненні певного віку: для не досягли 45 років 1 раз на 3 роки, для досягли – 1 раз в рік.
Засадою методу є штучно влаштованих перевірка рівня вуглеводних розладів на піку вироблення інсуліну.
Методика проведення включає визначення в крові концентрації цього вуглеводу неодноразово:
- натщесерце;
- після закінчення кожних 30 хвилин (30-60-90-120) після здійснення цукрового навантаження (згідно з класичною схемою);
- через 1 і 2 години – за спрощеною схемою.
Технічно цукрова навантаження виглядає як випивання розчину певної концентрації, розрахованої на вік випробуваного. Для дорослих це глюкоза в кількості 75 г/250-300 мл води, для дітей 1,75 г/кг ваги тіла.
Є нюанс: у разі проведення у дорослих при масі тіла понад 75 кг на кожний кілограм додається 1 грам цієї речовини (загальна його маса не може перевищувати межу в 100 г).
Випивається розчин протягом 3-5 хвилин. При неможливості це зробити (наявність непереносимості або погіршення самопочуття) розчин вводять у вену за розрахунком (0,3 г/кг маси).
Для достовірності результатів проводять не менше двох досліджень, при многократности їх виконання проміжок між пробами повинен становити не менше 30 діб.
Цінністю для діагностики служить те, що описаний тест є більш чутливим методом, ніж аналіз крові, взятої натщесерце, в ряді випадків тест здатний замінити собою дослідження цукру крові після їжі.
Інтерпретація (тлумачення) результатів – це порівняння концентрацій досліджуваного речовини в стані натще та через 2 години після пиття розчину.
Якщо норми перший показник менше 5,5, а другий – менше 7,8, то для розладів толерантності ті ж дані становлять відповідно:
- понад 6,1;
- від 7,8 до 11,1 ммоль/л.
Цифра більш 6,1 (натщесерце) і більше 11,1 ммоль/л через 2 години після навантаження) передбачає наявність діабету.
Глікований гемоглобін
Так називається гемоглобін, хімічно зв’язаний з глюкозою (гликогемоглобин) і має біохімічний шифр HbA1c. Визначення його концентрації служить підставою для судження про рівень вмісту вуглеводу – чим його більше, тим вище і зміст гликогемоглобина.
Метод підрахунку дозволяє визначити середнє значення глікемії (рівня глюкози в крові) протягом значного періоду часу (до 3 місяців), а не тільки одноразове її значення на даний конкретний момент часу.
Методика заснована на середньому терміні життя містять гемоглобін еритроцитів – він рівний 120-125 діб.
При гіперглікемії (внаслідок цукрового діабету) зміст необоротно пов’язаного гемоглобіну зростає, в той час як термін життя еритроцитів скорочується, звідси цифра в 3 місяці.
Підставами для призначення тесту служать не тільки діагностика цукрового діабету (в тому числі у вагітних), але і контроль ефективності лікування цукрознижувальними препаратами протягом попередніх трьох місяців.
Нормою для тіста служать значення між 4 і 5,9% HbA1c. При наявності діабету показник його концентрації повинен утримуватися на рівні менше 6,5%, підвищення його до 8% або понад це свідчить про втрату контролю над обміном і необхідності корекції терапії.
Для оцінки рівня глікемії за відповідними показниками HbA1c існують спеціальні таблиці. Так, HbA1c, що дорівнює 5%, свідчить про нормогликемии (4,5 ммоль/л), а той же показник, що дорівнює 8%, повідомляє про гіперглікемії (10 ммоль/л).
Ступінь достовірності тесту може знижуватися внаслідок розладів процесів кровотворення (гемолітичної анемії), зміни термінів природної зміни поколінь еритроцитів (при серповидно-клітинної анемії) або через рясного кровотечі.
Визначення рівня фруктозамина
Судити про стан вуглеводного обміну дозволяє і тест на концентрацію фруктозамина, що утворюється внаслідок глюкурування – зв’язування глюкози з кров’яними білками (переважно з альбумінами). Оскільки гликированные білки володіють меншим терміном життя, ніж гликогемоглобин, то тест демонструє рівень цукру, що склався за 2-3-тижневий період, що передує дослідженню.
Зважаючи малої тривалості існування даного з’єднання (при одночасній високого ступеня чутливості) метод застосовується для:
- визначення ступеня компенсації цукрового діабету;
- контролю ефективності здійснюваного лікування захворювання;
- короткострокового моніторування концентрації цукру крові новонароджених і вагітних.
Крім корекції схеми лікування діабету, може бути призначений також при:
- введення в тактику лікування інсулінотерапії;
- складанні індивідуальних раціонів для діабетиків;
- оцінки рівня цукру у хворих з іншими розладами секреції інсуліну, ніж діабет (з гіпотиреозом, нирковою недостатністю, надлишком імуноглобуліну A).
Зважаючи впливу на показник глікованого гемоглобіну деяких властивостей і станів крові (кровотеч та іншого) визначення фруктозамина є єдиним альтернативним методом обстеження.
Інтерпретація отриманих цифр свідчить про нормальної ступеня глікемії при вмісті фруктозамина у дорослих від 205 до 285 мкмоль/л (для дітей вона трохи нижче).
При визначенні ступеня ефективності лікування цукрового діабету за основу беруться показники, які свідчать про діабеті:
- компенсованому (при 286-320);
- субкомпенсированном (при 321-370);
- декомпенсованому (понад 370 мкмоль/л).
Зниження показників свідчить про:
- низькому вмісті альбумінів – гіпоальбумінемії (у тому числі внаслідок нефротичного синдрому і вживання високих доз вітаміну C);
- нефропатії діабетичного генезу;
- гіпертиреозі.
Крім прийому високих доз аскорбінової кислоти, на результат можуть впливати фактори:
- гіперліпідемії (надлишку жирів у крові);
- гемолізу (масового руйнування еритроцитів з вивільненням гемоглобіну).
Крім діабету, для підвищення показників вмісту фруктозамина підставою може служити наявність:
- гіпотиреозу;
- ниркової недостатності;
- надлишку імуноглобулінів (IgA);
- хвороби Іценко-Кушинга;
- важких травм головного мозку, недавніх операцій на ньому або існування в цій області новоутворень злоякісної або доброякісної плану.
Експрес-метод
Заснований на протіканні в міні-форматі хімічних реакцій, що відбуваються в клінічній лабораторії при проведенні досліджень для визначення показників крові.
Як випливає з назви, забезпечує отримання результату дослідження протягом хвилини з моменту поміщення краплі крові на тест-смужку, вставлену в биосенсорное пристрій глюкометра.
Незважаючи на орієнтовні цифри дає можливість контролювати цукор крові в домашніх умовах.
Крім того, дозволяє провести тестування:
- швидко;
- просто;
- без застосування складного і громіздкого обладнання.
Контроль рівня глюкози виконується за допомогою експрес-тестів:
- «Рефлотест-глюкоза»;
- «Декстростикс»;
- «Декстронал».
Як підготуватися до тесту?
Виконання глюкозотолерантного тесту потребує виключення факторів, що можуть вплинути на підсумок аналізу – пацієнт повинен бути клінічно обстежений на відсутність провокують станів і захворювань.
Дослідження не передбачає обмеження фізичних навантажень або особливостей харчування (споживання вуглеводів складає не менше 150 г/добу), але вимагають відміни препаратів, здатних вплинути на його результаті.
Прийом їжі повинен бути здійснений за 8-12 годин до дослідження, використання алкоголю і куріння категорично заборонені.
Проведення тесту здійснюється натщесерце, між 8 і 11 годинами (в крайньому варіанті не пізніше 14 години).
Здійснення дослідження з оцінкою змісту глікованого гемоглобіну не вимагає стану натщесерце, скасування прийнятих лікарських засобів, особливої дієти, можливо в зручний для пацієнта час і проводиться методом забору 3 см3 венозної крові. У разі настання гострої крововтрати або наявності захворювань крові пацієнт повинен повідомити про це виробляє аналіз.
Матеріалом для проведення фруктозаминового тесту служить кров, взята з ліктьової вени. Проведення можливе протягом дня, метод не вимагає харчових обмежень, стану натще (рекомендований прийом їжі за 8-14 годин до аналізу, але це умова ігнорується в екстрених ситуаціях). Рекомендовано виключити в день дослідження надмірні фізичні і стресові навантаження, утриматися від споживання спиртного.