Неправильне харчування і велика кількість стресових ситуацій, з якими людина стикається у сучасному світі, невблаганно ведуть до збільшення поширеності різних функціональних розладів травної системи, включаючи синдром подразненої кишки (СПК).
Стани, пов’язані з порушенням моторики шлунково-кишкового тракту, не впливають на ріст онкологічних захворювань, але вони значно знижують якість життя, змушуючи людину відчувати постійний дискомфорт.
Про актуальність проблеми свідчать досить високі показники захворюваності серед населення соціально розвинутих країн, 28% пацієнтів, які звернулися за допомогою до гастроентеролога, виставляється діагноз — синдром роздратованого кишечника.
Крім зниження якості життя дане функціональний розлад тягне за собою і економічні витрати, так як страждають люди працездатного віку. Неможливо виділити один єдиний фактор розвитку синдрому. Пацієнту складно уявити механізму розвитку СРК, це веде до недостатньої відповідальності в лікуванні. Нерозуміння основи проблеми з кишечником веде до недотримання лікувального режиму, що в свою чергу провокує поновлення симптомів.
Основні причини синдрому роздратованого кишечника
Причина № 1. Недолік труднопереваріваемий рослинних волокон в раціоні. Клітковина – не засвоювані вуглеводи. Вони потрібні кишечнику для нормальної скорочувальної активності. Недолік їх веде запорів і здуттів. Крім того, клітковина – субстрат для життєдіяльності мікрофлори.
Причина № 2. Дисбактеріоз. Порушення якісного і кількісного складу бактерій у травному тракті створює умови для бродіння і гниття в кишечнику. Метеоризм, тяжкість і бурління в животі стають проблемою пацієнтів з СРК.
Причина №3. Малорухливий спосіб життя. Вчені довели прямий зв’язок фізичної активності з нормальною роботою товстого кишечника. Відсутність регулярних навантажень уповільнює моторику травної системи, наслідком чого є запори.
Причина № 4. Психоемоційні потрясіння. Стресові ситуації негативно впливають на роботу всього організму в цілому. Органи шлунково – кишкового тракту особливо чутливі до підвищеним емоційним навантаженням. Зовнішні подразники призводять до порушення передачі нервового імпульсу від головного мозку до кишечнику.
Причина № 5. Гормональний збій. Гормони задають правильний темп роботи всіх систем нашого організму без винятку. Ендокринні порушення здатні провокувати функціональні розлади товстого кишечника. Відзначені випадки посилення симптоматики у жінок під час менструації.
Модель формування синдрому подразненого кишечника у спрощеному варіанті можна уявити таким чином. Під впливом одного або декількох факторів відразу виникають зміни у поширенні перистальтичної хвилі по кишкової стінки, що сприяє порушення акту дефекації. Розлад процесу взаємодії у системі «головний мозок — товстий кишечник» формує «замкнуте коло», зумовлюючи часті рецидиви захворювання і його тривалий перебіг.
У розвитку СРК важливу роль відіграє вісцеральна гіперчутливість – це біль, який виникає на тлі розтягування кишкової стінки, що не властиво абсолютно здоровим людям. Порушення сприйняття болю відзначаються при цьому протягом всього товстого кишечника. Подібного явища можуть передувати перенесені стану (кишкові інфекції, психоемоційні потрясіння і різні фізичні травми) з вираженим больовим синдромом, що локалізуються в животі.
Таким чином, вісцеральна гіперчутливість характеризується підвищеною чутливістю до больових подразників (гипераналгезия). При цьому больовий синдром може провокувати підвищене утворення газів і порушення моторної функції кишечника, що доведено низкою спостережень.
Синдром роздратованого кишечника: симптоми і скарги
При постановці діагнозу СРК важливе значення має наявність постійної симптоматики, так як епізодичні проблеми можуть відзначати і здорові люди в результаті неправильного харчування, а також під впливом інших факторів, що подразнюють шлунково – кишковий тракт.
Синдром роздратованого кишечника має симптоми досить різноманітні, але можна виділити три основних типи, згідно домінуючим ознаками:
- зі схильністю до проносів (переважає рідкий стілець);
- з превалюванням запорів (пацієнт частіше відзначає наявність щільного стільця);
- змішаний тип (в рівній мірі відзначаються як проноси, так і запори).
5 ознак, які свідчать про синдром подразненої кишки:
- больовий синдром проходить після звільнення кишечника від калових мас;
- підвищене утворення газів;
- почуття неповноцінного акту дефекації;
- виявлення слизу в калових масах;
- нестійка психіка (різкі коливання настрою).
Болі в животі, як основний симптом подразненої кишки
Будь-який з представлених варіантів СРК повинен супроводжуватися постійним або періодичним больовим синдром в животі не менше 3 днів протягом 3 місяців. Скарги на біль в животі пред’являють всі пацієнти, в той час як порушення стільця відзначають лише 75% тих, що звернулися до лікаря. Характер болю все описують по-різному: переймоподібний, ниючий, розпираючий або гостра. Також різна інтенсивність болю та її локалізація. Больовий синдром в основному пов’язаний з актом дефекації, залежить від частоти стільця і консистенції калових масах.
Купіруються ж болі частіше за все безпосередньо після випорожнення кишечника. Типово больові відчуття локалізуються в нижніх відділах живота, рідше пацієнти скаржаться на дискомфорт в області прямої кишки. При підвищеному газоутворенні (метеоризмі) болі можуть поширюватися і на верхню половину живота, дане явище пов’язане з переміщенням газів у кишечнику. У таких випадках пацієнти відзначають зменшення інтенсивності больового синдрому після відходження газів, особливо в положенні лежачи на животі.
Синдром роздратованого кишечника – діагноз, який виставляють, виключивши інші, більш серйозні захворювання. Для цього лікар з’ясовує, турбують так звані «симптоми тривоги»:
- кров у калових масах;
- різка і необгрунтована втрата ваги;
- больові відчуття в животі на тлі підвищення температури;
- анемія невідомої етіології.
Крім абдомінального болю деякі хворі пред’являють скарги на зміни в емоційній сфері. Такі позакишкові симптоми зустрічаються досить часто:
- розлад в емоційній сфері (психопатологія) — тривога, депресивний настрій, істеричні припадки, панічний страх та інші стани поширені у 75% пацієнтів;
- розлади вегетативної нервової системи – безсоння, головний біль, сонливість і ряд інших проявів відзначені в 50% випадків.
Тому призначення седативних препаратів пацієнтам з СРК може бути цілком обґрунтованим.
Діагностика захворювання
Лабораторна діагностика при підозрі на синдром роздратованого кишечника включає в себе загальний аналіз крові, визначення концентрації С-реактивного білка в сироватці та антитіл до целіакії, виявлення прихованої крові в калових масах, а також копрограму.
Агресивно впливаючи на внутрішню оболонку тонкого кишечника, даний білок викликає її хронічне запалення, що перешкоджає всмоктуванню поживних речовин. Рідкий пінистий стілець, постійне газоутворення, сухість шкірних покривів, зниження ваги — основні симптоми непереносимості глютену.
Целіакія більшою мірою зустрічається у жінок. Стан пацієнтів значно поліпшується під час суворої дієти, при її неефективності вдаються до гормональних препаратів. Спеціальних профілактичних заходів для попередження захворювання не існує, основним профілактичним заходом є дотримання рекомендацій по живленню. У людей з целіакію частіше бувають злоякісні пухлини кишечника, тому вони перебувають під наглядом у гастроентеролога.
Як лікувати синдром роздратованого кишечника?
Для досягнення сприятливого результату захворювання пацієнтам з функціональними розладами шлунково-кишкового тракту необхідно строго слідувати рекомендаціям лікаря.
Схема лікування представлена двома варіантами — попередній (первинний) і основний курс терапії. Тривалість першого курсу від 6 до 8 тижнів, застосовується він з метою усунення симптоматики захворювання та дає можливість уточнити діагноз, якщо є така необхідність. Базовий курс триває від 1 до 3 місяців. Терапевтична схема підбирається в індивідуальному порядку і залежить від провідних скарг (біль у животі, рідкий стілець, запори), з урахуванням тяжкості стану пацієнта, психологічного настрою і ступеня зниження якості життєдіяльності.
Дієта хворого з роздратованим кишечником також підбирається індивідуально в залежності від наявних порушень стільця. Виключають продукти, які можуть викликати посилення симптомів захворювання. Всім пацієнтам рекомендовано регулярно і часто харчуватися, бажано в певний час, не допускаючи тривалих перерв між прийомами їжі. Ще однією важливою умовою є збільшення споживання рідини до 2 літрів чистої води в день. В обов’язковому порядку необхідно виключити прийом алкоголю і паління, обмежити вживання кави і «шипучих» напоїв, а при вираженому здутті — очистити раціон від продуктів тваринного походження і знизити кількість свіжих фруктів до 240 г в день (розділити на три прийоми). Рекомендовано також провести тест на переносимість лактози та грубих рослинних волокон, навіть при наявності закрепів.
Медикаментозне лікування синдрому роздратованого кишечника
СРК у пацієнтів зі схильністю до запорів вимагає використання додаткових джерел клітковини в раціоні. На сьогоднішній момент добре зарекомендував себе препарат на основі насіння подорожника — псиллиум. Прийом даного засобу повинен супроводжуватися вживанням достатньої кількості рідини. Лактулоза також дає виражений послаблюючий ефект, але використання її призводить до підвищеного газоутворення, тому вирішено відмовитися від препаратів цього ряду. Вплив проносних оцінюється через 2 — 4 тижні від початку лікування, метою терапії є нормалізація і підтримання консистенції стільця.
Схема лікування СПК з переважанням проносів включає в себе кошти, купирующие діарею. До таких препаратів відноситься лоперамід, який нормалізує акт дефекації і покращує консистенцію калових мас.
Корекція порушень мікрофлори кишечника
У деяких пацієнтів з синдромом роздратованого кишечника відзначаються зміни в мікрофлорі. Ефективність лікування препаратами, що містять пробіотики, давно доведена дослідженнями. Краще використовувати комбіновані засоби, що містять біфідо – і лактобактерії. Оцінка ефективності лікування проводиться через місяць від початку прийому.
Лікування больового синдрому
Препаратами вибору при лікуванні СРК з вираженим абдомінальним синдромом є спазмолітики, які поділяються на кілька груп. До першої групи належать препарати, що вибірково діють на нервову тканину (атропін, беладона та ін). Тривалий прийом таких препаратів неможливий із-за частих побічних явищ (зниження тиску, порушення серцевого ритму, сухість у роті). Крім того, нейротропні спазмолітики протипоказані при підвищеному внутрішньоочному тиску і при деяких видах аритмій.
До другої групи відносяться медикаменти, що впливають на тонус м’язових волокон різних органів, інакше їх можна назвати невибірковими спазмолітики (но-шпа). Ефективність неселективних препаратів у лікуванні СРК досить низька, тому вдаватися до них немає необхідності.
На сьогоднішній день переваги віддаються виборчим спазмолитикам (тримебутин, гиосцин, пинаверия бромід та інші) — це третя основна група медикаментів, що впливає на роздратований кишечник. Ефективність лікування оцінюють через 4 тижні від початку прийому. Препарати приймають внутрішньо за 30 — 40 хвилин до їди.
На жаль, індивідуальна добірка препаратів і психологічна допомога, яка надається пацієнтам, не дозволяє знайти по-справжньому ефективну схему лікування, тому рекомендовано підключати немедикаментозні терапевтичні методи, в тому числі і фізіотерапію. Фізіотерапевтичні процедури добре себе зарекомендували в гастроентерології, і активно застосовуються з метою корекції функціональних розладів. Сучасні апарати дозволяють працювати як з окремими симптомами захворювання, так і з механізмами формування синдрому подразненої кишки.
З метою впливу на моторну функцію товстої кишки рекомендовано:
- вживання мінеральних вод;
- електрофорез із застосуванням спазмолітиків;
- імпульсні струми з низькою частотою (СМТ);
- лікування грязями і т. д.
Для зняття запальних явищ користуються апаратами з магнітним полем, вдаються до лазерної терапії і до УВЧ, що також сприятливо впливає на плинність жовчі. З седативної метою пацієнтам призначають транскраніальну електростимуляцію, электросонтерапию і гальванизацю.
При СПК з переважанням закрепів добре зарекомендував себе метод біологічного зворотного зв’язку. Дана терапія спрямована на поліпшення тонусу м’язів тазового дня, а також навчає їх правильної роботи. Метод ефективніше будь-яких вправ. У 70% випадків пацієнти відзначають зниження інтенсивності больового синдрому та нормалізацію стільця (проходять запори).
В науковій літературі існує низка публікацій, в яких наводяться дані про продуктивному застосуванні фізіотерапії у складі комплексної терапії у гастроентерологічних пацієнтів. Можна сказати, що включення фізіотерапевтичних процедур лікування функціональних розладів товстого кишечника є перспективним напрямком.
Профілактичні заходи і функціональні розлади травної системи
Профілактика функціональних розладів кишечника включає в себе дотримання режиму харчування, вживання достатньої кількості рідини, присутність фізичної активності і своєчасний відпочинок. Важливим моментом для нормальної діяльності товстої кишки є своєчасне її спорожнення, не бажано затримувати акт дефекації, якщо виникають позиви.
Фізичні навантаження повинні бути регулярними, а краще проводити заняття щодня. Існують певні вправи, що стимулюють моторику товстого кишечника. Даний вид навантажень не вимагає спеціальної фізичної підготовки, тому можна без праці займатися в домашніх умовах. Вправи представлені поруч пружних рухів, які сприяють просуванню калових мас по кишкової трубки. Також сприятливо на роботу травної системи впливає біг, плавання і гімнастика.
З урахуванням великої кількості зовнішніх подразників складно повністю виключити вплив стресових чинників на організм, але можна навчитися контролювати свої емоції, проводити психоемоційне розвантаження та при необхідності своєчасно звертатися до психотерапевта.
Прогноз захворювання у пацієнтів з синдромом роздратованого кишечника
Незважаючи на проведену терапію лише у 38% випадків протягом року відзначається поліпшення стану, в інших випадках найкращий результат — це відсутність негативної динаміки. До факторів, що впливає на результат даного захворювання, можна віднести небажання пацієнта лікуватися, наявність супутніх психічних захворювань, хронічні стреси і ін
Висновок
- Створення нових методів лікування та покращення якості життя пацієнтів з СРК є досить актуальною проблемою.
- Рішення проблеми має проходити з використанням комплексного підходу, на підставі всіх особливостей даного захворювання.
- Лікування роздратованого кишечника дуже складний і трудомісткий процес, що займає тривалий час. Позитивний результат можна отримати тільки в тому випадку, якщо пацієнт має намір брати активну участь в одужанні.
- Під маскою функціональних розладів можуть протікати злоякісні та запальні захворювання кишечнику, тому рекомендовано своєчасно звертатися до фахівців за медичною допомогою.
- При наявних симптомах «тривоги» в обов’язковому порядку виконують обстеження всього товстого кишечника за допомогою спеціальних методів.
- Безконтрольне використання проносних засобів може посилити перебіг захворювання (СРК з запорами), від самолікування краще утриматися.
- Дієта в лікуванні роздратованого кишечника займає далеко не останнє місце, не варто нехтувати рекомендаціями з харчування.
- Препаратами вибору в лікуванні больового синдрому є виборчі спазмолітики, які впливають безпосередньо на гладку мускулатуру внутрішніх органів, у тому числі і кишечника.
СРК у мене вже дуже давно, я вже так втомилася від метеоризму, болю в животі, особливо у мене це загострюється під час менструацій і коли понервую. Лікар виписував мені Біфіформ, Лакто-фільтрум і Пустирник форте, це допомагає але на час, потім все знову повертається.
Пройшла багато обстежень, лікарі не знають, який діагноз, і поставили СРК. Бувають періоди затишшя, а в інший час ніщо не радує через напади болю, метеоризму, діареї. Ліки мало допомагають. Емоційний фон ще все ускладнює.
