Дуоденіт: 6 симптомів гострого процесу, огляд 8 груп препаратів для лікування і лікарські рекомендації

Біль у верхній частині живота, що з’являється через годину-півтори після їжі, нудота і слабкість можуть вказувати на дуоденіт — запалення слизової оболонки дванадцятипалої кишки. Це захворювання часто поєднується з гастритом, тому в медичній практиці вживають термін «гастродуоденіт». Чоловіки хворіють у півтора рази частіше за жінок, що пояснюють схильністю до нездорового харчування та вживання алкоголю. Розуміння симптомів і методів лікування допомагає вчасно звернутися до лікаря та уникнути ускладнень.

Що таке дуоденіт і чому він виникає

Дуоденіт — це запальне ураження слизової оболонки дванадцятипалої кишки, початкового відділу тонкого кишечника довжиною близько 30 сантиметрів. Ця кишка фіксується сполучнотканинними волокнами до задньої стінки черевної порожнини. У її просвіт відкриваються загальна жовчна протока та головна протока підшлункової залози. У місці їх виходу розташований великий сосочок (фатерів), а в ділянці додаткової протоки — малий (санторініїв). Через ці структури дозується виділення жовчі та панкреатичного секрету в кишечник.

Стінка дванадцятипалої кишки складається з чотирьох оболонок: слизової, підслизової, м’язової та серозної. Кожна з них виконує свою функцію, але запалення зазвичай починається зі слизової. До основних функцій кишки належать нейтралізація кислого вмісту шлунка за допомогою залоз Бруннера, які продукують густий лужний слиз; регуляція відкриття і закриття пілоричного сфінктера, що контролює надходження харчової грудки; ініціація та контроль вироблення жовчі й панкреатичних ферментів залежно від складу їжі. При дуоденіті ці процеси порушуються, що позначається на травленні загалом.

Причини дуоденіту різноманітні. Гостра форма часто розвивається на тлі отруєння важкими металами (ртуть, свинець), концентрованими кислотами або лугами, а також при інфекційних захворюваннях, наприклад сальмонельозі. Хронічна форма зазвичай пов’язана з інфекцією Helicobacter pylori, нерегулярним харчуванням, зловживанням гострою їжею, алкоголем, курінням і тривалим прийомом нестероїдних протизапальних препаратів.

Види дуоденіту: гострий, хронічний та за локалізацією

За перебігом виділяють гострий і хронічний дуоденіт. Гострий процес виникає раптово, супроводжується вираженими симптомами і зазвичай триває кілька днів. Залежно від характеру ураження слизової його поділяють на катаральний (поверхневе запалення), ерозивний (з утворенням ерозій) і флегмонозний (гнійне розплавлення тканин). Хронічний дуоденіт має тривалий перебіг із періодами загострення та ремісії, часто поєднується з гастритом, панкреатитом або виразковою хворобою. За морфологічними змінами розрізняють поверхневий, атрофічний (зі зменшенням кількості келихоподібних клітин, що продукують слиз) та ерозивний хронічний дуоденіт.

За локалізацією запалення може бути обмеженим (у цибулині, низхідній, горизонтальній або висхідній частині) або поширеним, коли уражено кілька відділів. Окремо виділяють клінічні форми хронічного дуоденіту: виразкоподібну, гастритоподібну, холецистоподібну, нервово-вегетативну, панкреатоподібну та змішану. Кожна з них має характерні симптоми, що допомагає лікарю підібрати терапію.

6 симптомів гострого дуоденіту

Гостра форма дуоденіту проявляється яскравою клінічною картиною. Нижче наведено шість основних симптомів, які допомагають запідозрити захворювання.

• Виражений біль в епігастрії — виникає або посилюється через 1–1,5 години після їжі, а також при пальпації живота.
• Нудота та блювання — можуть бути одно- або дворазовими, іноді з домішками жовчі.
• Загальна слабкість і нездужання — пацієнт відчуває втому, зниження працездатності.
• Відсутність апетиту — їжа не приносить задоволення, може викликати відразу.
• Підвищення температури тіла — зазвичай до субфебрильних цифр (37,0–37,5 °C).
• Диспепсичні явища — відрижка, здуття, бурчання в животі, порушення випорожнень.

При флегмонозній формі, яка трапляється рідко, стан різко погіршується: біль у животі стає розлитим, температура підвищується понад 38 °C, блювання частішає. Такий перебіг вимагає негайної медичної допомоги.

Хронічний дуоденіт може тривалий час не проявлятися, особливо поверхнева форма. Для інших форм характерні періодичні загострення, частіше навесні та восени. Симптоми залежать від клінічного варіанта: при ерозивному дуоденіті переважає біль в епігастрії, при атрофічному — відчуття тяжкості та переповнення після їжі. Локальне запалення фатерового сосочка може імітувати печінкову або ниркову коліку через порушення відтоку жовчі.

Клінічні форми хронічного дуоденіту

Залежно від домінуючих симптомів виділяють кілька форм хронічного дуоденіту, що полегшує діагностику та вибір лікування.

Діагностика дуоденіту

Запідозрити дуоденіт лікар може вже під час опитування пацієнта, але для підтвердження діагнозу необхідні лабораторні та інструментальні методи. «Золотим стандартом» є фіброгастродуоденоскопія (ФГДС) з біопсією. Вона дозволяє оцінити стан слизової оболонки, виявити ерозії, атрофію, крововиливи, метаплазію (передраковий стан) та взяти зразок тканини для гістологічного дослідження.

Додаткові методи діагностики включають:

• Рентгеноскопію дванадцятипалої кишки з контрастною речовиною — виявляє порушення моторики, деформації цибулини, грубі зміни слизової.
• Визначення Helicobacter pylori за допомогою уреазного дихального тесту, бактеріологічного посіву, імуноферментного аналізу або ПЛР.
• Дуоденальне зондування — оцінює якість дуоденального секрету та травлення, хоча нині застосовується рідко.
• Комп’ютерну гастроентерографію або дуоденокінезіографію — сучасні методи вивчення рухової функції кишки.
• Дослідження крові та калу на паразитарні інвазії, оскільки гельмінти можуть спричиняти дуоденіт.

Лікування дуоденіту: огляд 8 груп препаратів

Терапія дуоденіту підбирається індивідуально залежно від форми, етіології та супутніх захворювань. Медикаментозне лікування включає кілька груп препаратів, кожна з яких виконує певну роль.

1. Антибактеріальні препарати — призначаються при підтвердженій інфекції Helicobacter pylori. Зазвичай використовують комбінації: амоксицилін, кларитроміцин, тинідазол, левофлоксацин.
2. Антисекреторні засоби — знижують вироблення соляної кислоти, зменшуючи подразнення слизової. До них належать інгібітори протонної помпи (омепразол, лансопразол) та блокатори H2-гістамінових рецепторів (ранітидин, фамотидин).
3. Антациди — нейтралізують кислоту в шлунку та дванадцятипалій кишці, швидко полегшують печію та біль. Приклади: альмагель, фосфалюгель.
4. Спазмолітики — усувають спазми гладкої мускулатури, зменшують біль. Використовують папаверин, дротаверин, мебеверин, дюспаталін.
5. Регулятори дуоденальної моторики — нормалізують перистальтику, запобігають дуоденогастральному рефлюксу. Призначають метоклопрамід (церукал), домперидон.
6. Поліферментні препарати — покращують травлення при атрофічному дуоденіті або супутній панкреатичній недостатності. Наприклад, креон, мікразим, панзинорм.
7. Холеспазмолітики — розслаблюють сфінктер дуоденального сосочка, полегшують відтік жовчі. Використовують платифілін, одестон.
8. Репаранти — прискорюють загоєння слизової оболонки. Можуть застосовуватися обліпихова олія, солкосерил.

При виявленні гельмінтів додають антигельмінтні засоби (макмірор, празиквантел, альдазол). Важливо, що всі препарати має призначати лікар після обстеження, оскільки самолікування може призвести до хронізації процесу або ускладнень.

Дієта при дуоденіті: що можна і чого уникати

Дієта є обов’язковою умовою успішного лікування дуоденіту. Основні принципи: їжа має бути механічно та хімічно щадною, теплою, подаватися дробно 4–6 разів на день малими порціями. Слід уникати переїдання та нічних прийомів їжі.

Дозволені продукти:

• Молочнокислі продукти: сир, кефір, ряжанка.
• Запечені та варені овочі, овочеві пюре.
• Нежирні сорти м’яса у відварному вигляді або подрібнені: курятина, кролятина, нутрія.
• Нежирна риба: хек, тріска.
• Рослинна та вершкова олія в невеликій кількості.
• Сухарі та вчорашній хліб, краще цільнозерновий.
• Каші: гречана, вівсяна, пшенична.
• Сирі овочі та фрукти (за індивідуальної переносимості).

Продукти, які слід виключити або обмежити:

• Жирні м’ясні, рибні та грибні бульйони.
• Часник, цибуля, пряні страви.
• Алкогольні та газовані напої.
• Жирні сорти риби: скумбрія, короп, товстолоб.
• Смажені, копчені, мариновані продукти, фастфуд.

У період ремісії дієту можна розширювати, орієнтуючись на індивідуальну переносимість. Однак навіть тоді варто уникати продуктів, що подразнюють слизову.

Що таке дуоденопатія і чим вона небезпечна

Дуоденопатія — це не самостійне захворювання, а сукупність ознак патологічних змін у дванадцятипалій кишці, які виявляють під час ендоскопії. Найчастіше описують такі варіанти:

• Еритематозна дуоденопатія — почервоніння різних відділів кишки.
• Ерозивна — утворення тріщин та ерозій на слизовій.
• Циротична — зміни судинного малюнка та рельєфу слизової при цирозі печінки.
• Діабетична — витончення слизової та інші зміни, пов’язані з цукровим діабетом.

Небезпека дуоденопатії полягає в тому, що за несприятливих умов вона може перерости в справжнє захворювання, яке потребує тривалого лікування. Тому навіть незначні зміни на слизовій не слід ігнорувати.

Профілактика дуоденіту: практичні рекомендації

Запобігти дуоденіту легше, ніж лікувати. Лікарі рекомендують дотримуватися таких правил:

• Відмовитися від вживання алкоголю та куріння.
• Суворо контролювати прийом лікарських препаратів, особливо нестероїдних протизапальних засобів (аспірин, диклофенак), приймати їх лише за призначенням лікаря та з гастропротекцією.
• Нормалізувати режим харчування: їсти регулярно, не пропускати прийоми їжі.
• Обмежити вживання продуктів, що подразнюють слизову: чіпсів, сухариків, дуже гострих і пряних страв.
• Своєчасно лікувати інші хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту: холецистит, панкреатит, гастрит.
• Уникати стресів, оскільки нервове напруження може провокувати загострення.

Дотримання цих рекомендацій допомагає зберегти здоров’я дванадцятипалої кишки та всього травного тракту. При появі тривожних симптомів не відкладайте візит до гастроентеролога.