Отруєння трупною отрутою: симптоми і наслідки

Отруєння трупною отрутою Поширена фобія, що одержала найширше поширення в середні століття – отруєння трупною отрутою. Причина – епідемії чуми (інфекцію переносили щури) і холери викошували цілі міста і держави, хвороби поширювалися з величезною швидкістю, а по вулицях їздили вози, збирають трупи. Так виникло уявлення, що захворювання передаються через мерців, що для отруєння досить доторкнутися до мертвого тіла. Насправді інфекційні хвороби приносять віруси і бактерії, що населяють і трупи, але з рівним успіхом живуть на живих людях.

Визначення

Трупна отрута – узагальнююча назва групи птомаинов, діамін, органічних речовин на основі аміаку, в молекулі яких відбулося заміщення двох атомів водню вуглеводневими радикалами, що складаються з атома азоту і двох атомів водню. Птомаіни утворюються в результаті гниття білка, що відбувається при розкладанні трупа, а точніше – декарбоксилювання амінокислот. Час, що проходить до початку утворення отрут, залежить від температури і вологості середовища. Запах, що піднімається від гниючого трупа, в давнину називався непотрібними міазмами, вони теж вважалися джерелами хвороб.

Склад

Серед трупних отрут – птомаинов – зустрічаються п’ять різновидів діамін: нейрин, спермін, кадаверин, спермидин, путресцин. Вони володіють специфічним «солодкуватий» трупним запахом. Птомаіни, безумовно, визнані токсинами і вкрай шкідливі для здоров’я. У двадцятому столітті проводились дослідження, визначили отруйність згаданих речовин, перевірену на щурах.

Токсичність

Токсичні речовини поділяються на чотири великі групи за середньої летальної дози (це маса речовини, смертельна для половини досліджуваних організмів) на кілограм маси живого організму:

  • Надзвичайно токсичні: < 15 мг/кг.
  • Високотоксичні: < 150 мг/кг.
  • Помірно токсичні: < 1500 мг/кг.
  • Малотоксичні: > 1500 мг/кг.

Для людини масою 80 кг середня летальна доза речовини з першої групи дорівнює максимум 15 мг/кг * 80 кг = 1200 мг. Достатньо вжити 1,2 м, щоб у 50% ситуацій смертельно отруїтися, а помірно токсичного речовини потрібно максимум 1500 мг/кг * 80 кг = 120 г. Якщо середня летальна доза вище, значить, речовина відноситься до малотоксичних.

Токсичність трупних отрут

Токсичність птомаинов за зростанням.

  • Нейрин – від 11 до 30 мг/кг.
  • Спермидин – 600 мг/кг.
  • Спермін – 600 мг/кг.
  • Кадаверин – 2000 мг/кг.
  • Путресцин – 2000 мг/кг.

Видно, що нейрин дійсно відноситься до першої групи токсичних речовин, але при розкладанні білків отрути утворюється мало. Спермидин і спермін вже вважаються помірно токсичними, середня летальна доза досить велика. Речовина, що утворюється у найбільшій кількості, кадаверин, і зовсім відноситься до малотоксичних.

Небезпека

Цікаво, що кадаверин присутня не тільки в складі окремих отруйних рослин – блекоти і беладони, деяких грибів, але і в складі неотруйних, наприклад, сої. Ще цікавіше, що кадаверин утворюється в кишечнику людини при перетравленні їжі! Виходить, що людина сама числиться джерелом трупних отрут, які беруть участь у життєдіяльності людського організму, і речовини не становлять серйозної небезпеки для життя.

Це не означає, що припустимо безболісно поїдати гниюче м’ясо або чіпати мертве тіло голими руками з пошкодженою шкірою, адже невелика токсичність трупних отрут зовсім не скасовує інших факторів.

Способи отруєння

Насправді отруїтися трупною отрутою складно. Не варто боятися ходити на похорони і брати участь в похоронних обрядах. Досить мити руки з милом, а приміщення, в якому перебував труп, ретельно провітрити і промити. По-перше, концентрація трупних отрут в мертвому тілі не дуже велика, по-друге, летальна доза досить велика, людський організм володіє обмеженою здатністю нейтралізувати їх. Шлунковий сік розкладає птомаіни, а печінка здатна вивести невеликі кількості птомаинов при попаданні в кров.

Головну небезпеку несе нейрин при попаданні в кров. Великі рани, що кровоточать, практично не піддаються зараженню, адже струм крові виштовхує токсини з рани. Рани поменше, невеликі колоті або укуси можуть пропустити отрута в організм, але кількості отрути недостатньо для смерті.

Лікар у прозекторській

Небезпеки піддаються патологоанатоми, які постійно працюють з мертвими тілами, але лікарі використовують захисні засоби у вигляді рукавичок, масок і очок. Серед медиків поразку перерахованими токсинами теж велика рідкість. Родичі померлих і люди, які беруть участь у похованні, небезпеки практично не піддаються.

Щури, під час чуми розносили заразу, несли зовсім не трупні отрути, а набагато більш небезпечна речовина – чумну паличку. У бубонній формі чуми поширювалася від пацюка до блосі, від блохи до людини, а під час епідемії – від людини до блосі, від блохи до людини. Легенева форма передавалася повітряно-крапельним шляхом, а перед смертю людини переходила в септичну форму, тобто зараження крові чумною паличкою. Саме остання стадія чуми і становила картину «зараження трупною отрутою»: розвиток чумної палички продовжувалося і після смерті людини, і заразитися виявлялося легко, просто доторкнувшись до трупа. У двадцять першому столітті чума не поширена і небезпеку зустріти труп, вражений чумою бактеріємією, звичайній людині не загрожує. До того ж вже давно винайшли антибіотик стрептоміцин, який успішно бореться з чумною паличкою.

Симптоми

Випадки зараження рідкісним, але якщо інфікування трупною отрутою сталося, найбільш часто зустрічається ознака – це виростають на поверхні пальців хворобливі бородавки, через деякий час зникають без лікування. У важких випадках, при ураженні нейрином присутні неспецифічні симптоми. Запаморочення, нудота і блювота, розпухання лімфовузлів, судоми і кашель з мокротою. Але не слід приймати нудоту і блювоту, викликану запахом гнилого трупа, за симптоми отруєння.

Перша медична допомога

Що робити, якщо стався контакт з трупним отрутою тваринного або людського тіла? Спеціалізована медична допомога не потрібна. При контакті відкритої рани з трупом рану потрібно промити і знешкодити кислотою – в побуті широко доступна оцтова. Пам’ятаємо, що, хоча зазначені отрути і не дуже токсичні, на мертвому тілі розвиваються мікроорганізми, здатні викликати серйозні інфекційні хвороби. Тому рану дезінфікують спиртом, йодом або іншими речовинами. Наслідки – горбки на поверхні пальців, про яких вже написано вище.

Не варто забувати про інших вражаючих факторах, що межують з трупними отрутами. Якщо сталося отруєння водою, в якій розкладається мертве тіло, організм уражається не птомаинами, а ботулотоксинами (найсильнішими органічними токсинами), знищують нервову систему, викликаючи ботулізм. Перші симптоми ботулізму плутають з симптомами отруєння трупною отрутою – нудота, блювання. Потім до зазначених симптомів приєднується слабкість у м’язах, сухість у роті і падіння зорової гостроти. При такій інфекції перша медична допомога відрізняється від допомоги при отруєнні птомаинами, вона проводиться лікарями в умовах стаціонару.

Схожі захворювання

Крім отруєння трупною отрутою підстерігають інші небезпеки. Це інфекційні захворювання, зокрема, ботулізм і правець, викликані паличками роду Клостридії. Слабо піддаються лікуванню і мають схожі перші симптоми, вони не лікуються в домашніх умовах.

Клостридія під мікроскопом

Як уникнути

Особливих зусиль, щоб уникнути отруєння трупним отрутою, робити не потрібно. Смертельне отруєння – рідкість, і відноситься, скоріше, до легенд, ніж до правдивих фактів. Організм здорової людини здатний впоратися з тією кількістю отрути, яке можливо отримати в будь-яких реальних умовах.

Раніше, навіть на початку двадцятого століття, трупна отрута вважався вкрай отруйним. Це відображено в енциклопедичному словнику Брокгауза і Ефрона. Вважалося, що люди отруюються водою з розчиненим трупним отрутою, якщо її брати з річки, в якій вище за течією лежить труп тварини. Отруєння в реальності викликають інфекції, наприклад, холера. Тобто хвороба, а в запущених випадках і смерть, відбувається з вини холерного вібріона, а зовсім не кадаверина. У давнину лучники використовували стріли, отруєні трупним отрутою, при ураженні якими противник незабаром гинув. Але, як тепер відомо, в дійсності смерть приходила від інфекцій, викликаних бактеріями, размножавшимися на трупах. У наш час ці інфекції навчилися лікувати. В 1928 році вперше виділили антибіотик пеніцилін, а в 1941 році почалися роботи по промисловому виробництву, за якими послідувало переможну ходу антибіотиків по планеті.

Отруєння трупною отрутою не відноситься до серйозних небезпек 21 століття, і при дотриманні елементарних правил гігієни – мити руки, провітрювати приміщення, обробляти і захищати рани – його не варто побоюватися.

diagnoz.in.ua