Під термінами «алкогольна хвороба печінки», «алкогольне ураження печінки» розуміють такий патологічний стан, при якому спостерігається ураження печінкової тканини в результаті зловживання спиртними напоями.
Чоловіки частіше за жінок страждають алкогольною хворобою печінки у зв’язку з більш інтенсивним зловживанням і прийомом спиртних напоїв більш високої міцності. Проте встановлено, що особам жіночої статі достатньо меншого «стажу» вживання алкоголю для того, щоб і у них сформувалася дана патологія. Найбільше число пацієнтів з ураженням печінки внаслідок алкоголізму припадає на вік між двадцятьма і шістдесятьма роками.
Печінка переробляє і знешкоджує до 98% всього випитого етанолу, переводячи алкоголь та його сполуки в безпечні для організму речовини. Це пояснює частоту ураження печінкової тканини при алкоголізмі.
Основні причини, що впливають на формування алкогольної хвороби печінки
Спровокувати виникнення алкогольного ураження печінки здатний будь алкоголь: від чистого етанолу до слабоалкогольного пива. Визначальними в цьому випадку будуть тривалість і кількість вживаного алкоголю.
Однак існують фактори, що збільшують ризик пошкодження печінкової тканини, до яких відносяться:
- надлишкова маса тіла, ожиріння;
- стан, що супроводжується надлишковим накопиченням заліза в організмі (гемохроматоз);
- жіноча стать;
- недостатнє неповноцінне харчування, прийом алкоголю без достатнього вживання їжі з оптимальною калорійністю;
- хвороби печінки, у тому числі наявність хронічного вірусного гепатиту;
- генетична схильність (спадково обумовлена активність ферментів, що беруть участь у переробці алкоголю і токсичних продуктів його обміну).
Яким чином алкоголь пошкоджує печінкову тканину?
Небезпечним для організму є не сам алкоголь, містить етанол, а продукти його метаболізму, зокрема – ацетальдегід. При регулярному прийомі спиртних напоїв відбувається постійне утворення цієї сполуки, при цьому його розпад відбувається повільніше, ніж при епізодичному вживанні.
В результаті спостерігається агресивна дія ацетальдегіду на мембрани печінкових клітин, до складу яких входять фосфоліпіди. Порушується цілісність клітин печінки, тим самим виникають розлади функцій органу:
- в гепатоцитах починають відкладатися жирові краплі, формується жировий гепатоз;
- знижується утворення деяких амінокислот і вітамінів, а також інших важливих сполук;
- печінка гірше справляється з отрутами і токсинами, крім того, порушується розпад непотрібних організму сполук, наприклад, надлишку естрогенів;
- відбувається надмірна активізація фіброгенеза, за рахунок чого в печінці утворюється сполучна тканина, що заміщає нормальне (печінкову);
- змінена печінкова тканина може розглядатися імунною системою як чужорідна і піддаватися ушкоджувальних дій імунних комплексів, запускаючи запальні процеси.
Які зміни зазнає печінка алкоголіка?
При тривалому вживанні спиртних напоїв формуються такі патологічні стани:
- алкогольна жирова дистрофія печінки (стеатоз);
- алкогольний гепатит;
- алкогольний цироз печінки;
Шість основних ускладнень, що виникають при алкогольному ураженні печінки
Поступове прогресування алкогольного ураження печінки рано чи пізно призводить до формування серйозних і небезпечних для здоров’я ускладнень, до яких належать:
- печінкова енцефалопатія;
- шлунково-кишкова кровотеча;
- асцит;
- печінкова недостатність;
- ниркова недостатність;
- спонтанний бактеріальний перитоніт.
У хворих з алкогольною хворобою печінки збільшений ризик виникнення гепатоцелюлярної карциноми — злоякісного новоутворення печінки.
Клінічні прояви хвороб печінки алкогольного генезу
Симптоми при алкогольної хвороби печінки виникають не відразу, тривалий час пацієнт зловживає спиртним, не підозрюючи, що в його печінки відбуваються патологічні процеси. Трапляється, що, навіть маючи цироз печінки алкогольного генезу, хворий не пред’являє скарг і зазначає хороше самопочуття.
Основні клінічні прояви, що виникають при алкогольному ураженні печінки, включають:
- зниження або відсутність апетиту;
- тяжкість і/або біль тупого характеру в правому підребер’ї;
- нудоту, блювоту;
- загальну слабкість;
- схуднення;
- нестійкість стільця;
- підвищення температури тіла;
- великі і малі печінкові знаки (жовтяничний синдром, збільшення печінки і селезінки, гінекомастію, пальмарную еритему, ксантоми, телеангіектазії, схильність до кровоточивості, порушення менструального циклу, контрактуру Дюпюїтрена та інші).
Діагностичні методи встановлення діагнозу
Наявність в анамнезі факту систематичного зловживання алкоголем і типових клінічних проявів дозволяють запідозрити у хворого, алкогольне ураження печінки.
Лабораторні та інструментальні методи діагностики допомагають визначити стадію хвороби, наявність супутніх захворювань, а також виявити причину розвитку патологічного стану.
Для встановлення діагнозу лікарі використовують обстеження, яке включає проведення:
- загального аналізу крові (іноді визначаються збільшений середній розмір еритроцитів, підвищення кількості лейкоцитів, зниження рівня гемоглобіну, кількості еритроцитів, прискорення осідання еритроцитів);
- біохімічного аналізу крові (частіше виявляється збільшення рівня печінкових трансаміназ, білірубіну);
- ультразвукового дослідження (оцінюється стан печінкової тканини і жовчовивідних шляхів, наявність новоутворень, конкрементів, асциту і так далі);
- комп’ютерної і магнітно-резонансної томографії (використовуються для більш інформативного дослідження патології гепатобіліарної системи);
- фиброэластометрии (з її допомогою визначається ступінь фіброзу печінки);
- фіброгастродуоденоскопія (метод дозволяє виявити ускладнення алкогольної хвороби печінки — варикозне розширення вен стравоходу, кровотеча з них);
- біопсії печінки (використовується для підтвердження діагнозу хвороби печінки алкогольного генезу).
Лікувальні заходи
Немедикаментозне лікування
З метою проведення немедикаментозної терапії лікарі радять дотримуватися наступних рекомендацій.
- Припинити вживання алкоголю. Вітається не обмеження, а саме повна відмова від прийому спиртних напоїв. Якщо хворий не в силах повністю припинити вживання алкоголю, йому радять знизити його дозу і фортеця, що також надає позитивний ефект на проведене лікування.
- Скорегувати харчування, дотримуватися дієти. Пацієнт повинен приймати їжу продукти, багаті вітамінами, макро – і мікроелементами, що мають оптимальну калорійність та співвідношення білків, вуглеводів і жирів.
- Отримати консультацію психіатра-нарколога. Лікар даної спеціальності визначить ступінь залежності від алкоголю і дасть рекомендації, які допоможуть хворому подолати алкогольну залежність.
Лікарська терапія
Медикаментозне лікування включає прийом таких препаратів:
- Глюкокортикостероїди (Преднізолон, Будесонид). Частіше призначаються хворим, у яких виявлений алкогольний гепатит важкого перебігу.
- Периферичні вазодилататори (Пентоксифілін). Надають захисну дію на нирки, запобігаючи формування гепаторенального синдрому.
- Гепатопротектори (Гептрал, Гептор). Крім захисного впливу на печінкові клітини, Гептрал надає антидепресивну дію.
- Есенціальні фосфоліпіди (Есенціале Н). Відновлюють структуру мембран гепатоцитів.
- Комбіновані препарати (есенціальні фосфоліпіди + метіонін — Эслидин).
- Бензодіазепіни (Діазепам, Клоназепам). Призначаються при алкогольних психозах, синдром відміни алкоголю.
- Препарати урсодезоксихолевої кислоти (Урдокса, Урсосан, Урсофальк). Дані препарати знижують агресивний вплив токсичних продуктів метаболізму етанолу на клітинну стінку гепатоцитів.
- Інфузійна терапія (розчини глюкози, Рінгера та інші в комбінації з Тіаміном, Піридоксином, Пірацетамом і так далі). Проводиться з метою дезінтоксикації.
Оперативне лікування
В деяких випадку консервативне лікування виявляється неефективним, і стан хворого прогресивно погіршується. Таким пацієнтам виконують трансплантацію печінки. Дане оперативне втручання дозволяє поліпшити якість життя та збільшити її тривалість.
Профілактика алкогольного ураження печінки
Первинні профілактичні заходи
Для здорових людей розроблені норми споживання алкоголю. Існує таке поняття, як алкогольна одиниця, яка еквівалента 15 грамам чистого етанолу. У півлітра 40% алкогольного напою міститься приблизно 17 алкогольних одиниць, у 700 грамів сухого вина — близько 9, 500 грамів пива — 1,5.
Вторинні профілактичні заходи
Найголовніша рекомендація лікарів у боротьбі з уже сформованим алкогольним ураженням печінки – припинення зловживання спиртними напоями. У разі наявності стеатозу відмова від прийому алкоголю практично завжди гарантує повне відновлення тканини печінки із збереженням її функцій.
При більш важкій формі алкогольної хвороби печінки утримання від зловживання алкоголем дозволяє уникнути прогресування захворювання та розвитку серйозних ускладнень.
Хворому з алкогольним ураженням печінки необхідно своєчасно і регулярно проходити призначене лікарем обстеження, а також виконувати всі рекомендації щодо лікування.
Висновок
При повному припиненні зловживання алкоголем спостерігається регрес неважких патологічних змін, при подальшому регулярному розпиванні спиртних напоїв захворювання прогресує.
Існують ознаки, що свідчать про важкому перебігу алкогольної хвороби печінки з можливим формуванням цирозу:
- постійне виражене збільшення рівня білірубіну;
- патологічні зміни в коагулограмме (порушення згортання крові, схильність до кровоточивості);
- печінкова енцефалопатія.
Прогноз алкогольного ураження печінки визначається ступенем пошкодження печінкової тканини: так при стеатозі результат сприятливий, тоді як при цирозі великий ризик загибелі пацієнта.
Особливо обережно з алкоголем потрібно бути тим, хто займався контактними видами єдиноборств. При поєдинках на соренованиях і тренуваннях часто невеликі пошкодження отримує саме печінка. При систематичному вживанні алкоголю ситуація швидко загострюється.
