У повсякденній мові багато хто неодноразово стикався зі словом «ангіна». У сучасній медицині це захворювання називають тонзилітом, а його вірусний варіант часто позначають як везикулярний або герпетичний тонзиліт (хоча прямого зв’язку з вірусом герпесу може не бути). У немовлят вірусна ангіна протікає важче, ніж у старших пацієнтів.
За історичними джерелами мало хто здогадується, що раніше ангіна (ango — душити) викликала напади задухи, і такі вчені як Парацельс, Авіценна, Гіппократ боролися з асфіксією, застосовуючи інкубацію та трахеотомію. При схожих зовнішніх проявах вірусна ангіна не супроводжується гнійними змінами, має іншу природу й тому потребує відмінної тактики лікування.
Причини вірусної інфекції горла
Гострий вірусний тонзиліт частіше розвивається в періоди міжсезонного зниження імунітету. У березні — квітні та з жовтня по грудень організм перебудовується й стає вразливішим до різних вірусів:
- ентеровіруси (Коксакі, поліовірус);
- аденовіруси;
- пікорнавіруси (провісники риніту, гепатиту А, поліомієліту);
- вірус Епштейна — Барра (мононуклеарна ангіна);
- вірус грипу (понад 2000 мінливих штамів);
- герпетичні віруси.
Ці віруси передаються такими шляхами:
- повітряно-краплинним (під час розмови);
- фекально-оральним (при недотриманні гігієни);
- контактно-побутовим (через предмети побуту).
За відсутності адекватного імунного захисту слизова мигдаликів піддається вірусній атаці. До розвитку хвороби схильні фактори:
- місцеве або загальне переохолодження;
- негативна екологія;
- стреси;
- одноманітне харчування з дефіцитом вітамінів;
- травми гланд;
- купання в забруднених водоймах;
- пасивне куріння;
- різка зміна клімату;
- аномалії будови або розташування мигдаликів;
- наявність стійких патогенів у ротоглотці;
- наявність хронічних захворювань в анамнезі (системний червоний вовчак, туберкульоз, цукровий діабет, алергії).
Клінічна картина ангіни при ГРВІ гортані та глотки характеризується набряком і почервонінням; іноді з’являються везикули, схожі на герпетичні бульбашки. На язиці часто видно густий білий наліт. Якщо на мигдаликах немає гнійних пробок або серйозного нальоту, причинна природа зазвичай вірусна.
Заражена дитина виділяє вірус приблизно близько місяця з моменту інфікування. Віруси розмножуються у лімфоїдних утвореннях, потім локалізуються в клітинах мигдаликів. Пошкоджуючи клітини-господині й розмножуючись, вони поширюються й викликають інші симптоми, властиві відповідній різновиду вірусної ангіни.
Симптоми та ознаки
Інфекційна ангіна може мати вірусне або бактеріальне походження. Класичні форми зазвичай зумовлені бактеріями, що викликають гнійні процеси: стафілококи, стрептококи, гемофільна паличка. Натомість вірусний тонзиліт запалює лімфоїдне кільце, але рідко супроводжується гнійним ураженням ротоглотки. Інкубаційний період триває від двох діб до чотирнадцяти днів, у залежності від імунітету. До первинних проявів відносять:
- підвищення температури тіла до близько 38°C;
- ломоту й слабкість у тілі;
- біль у горлі;
- зниження апетиту із посиленою слинотечею;
- збільшені, іноді болючі лімфатичні вузли.
Через 1–48 годин з’являються вторинні симптоми, схожі на респіраторну інфекцію: першіння в горлі, захриплість, легкий кашель, риніт, набряк ротоглотки, іноді нудота, блювання, діарея. Для герпетичної ангіни відмінною ознакою є поява бульбашок з ексудатом, які після злиття утворюють невеликі виразки, що можуть вражати м’яке небо й дужки. Грипозна форма супроводжується болем за грудною кліткою та ознобом. Аденовірусна (ГРВІ) ангіна часто супроводжується розладами ШКТ, кон’юнктивітом і закладеністю носа.
Остання форма частіше зустрічається в дітей, але може виникати й у дорослих, які працюють у тісних колективах. У дітей на ранніх стадіях симптоми можна переплутати з катаральною ангіною. Варто зазначити, що бактеріальна ангіна частіша при сформованих мигдаликах, тоді як вірусний тонзиліт може виникати незалежно від цього. Лікування вірусної ангіни у дитини визначає лікар залежно від різновиду та симптомів. Здебільшого терапія проводиться амбулаторно; лише при ускладненнях — госпіталізація.
У дорослих прояви хвороби можуть бути стерті на фоні прийому гормональних або сильнодіючих препаратів. При наявності хронічних хвороб і загальної втоми план обстеження має включати тести для виявлення збудника. Бактеріальна форма зазвичай супроводжується підвищенням лейкоцитів; підвищений титр АСЛО вказує на стрептококову інфекцію, вірусні ж форми проявляються наступними показниками:
- підвищені лімфоцити, ШОЕ, зсув формули лейкоцитів вліво або вправо;
- ПРЦ-аналіз і серологічні тести на антитіла (наприклад, підвищення моноцитів при мононуклеозі Епштейна — Барра);
- ознаки токсичного ураження серцево-судинної системи — гіпотонія, на ЕКГ при ускладненнях: тахікардія, приглушені тони.
Також виконують пальпацію лімфовузлів, огляд увіглялах за допомогою дзеркал і збір анамнезу. Диференціальна діагностика дозволяє встановити точний діагноз і вибрати оптимальну схему лікування. При супутній патології всі нюанси враховуються в призначеннях.
Аденовірусна ангіна — як лікувати
Після встановлення діагнозу лікування вірусної ангіни спрямоване на підвищення імунітету та полегшення симптомів. Температура вище 38°C потребує прийому жарознижуючих: Нурофен, Парацетамол, Ібупром у різних формах залежно від віку й уподобань (сироп, таблетки, капсули, супозиторії). Якщо лихоманка супроводжується набряком носоглотки, рекомендують комбіновані препарати з протинабряковими компонентами:
- Терафлю;
- Фармацитрон;
- Фервекс;
- Вікс Актив;
- Хелпекс.
Позначки «форте», «актив», «екстра» в назві свідчать про підвищений вміст знеболювального чи протизапального компонента. Іноді при сухому непродуктивному кашлі додають протикашльові засоби на основі декстрометорфану: Хелпекс DX, Комбігрипп дексу.
Антибіотики при вірусному тонзиліті неефективні, противірусна терапія не завжди дає результат і в окремих випадках може погіршити стан. Якщо до вірусної ангіни приєдналася бактеріальна інфекція, її лікують антибіотиками відповідно до чутливості збудника.
Починати лікування вірусної ангіни слід з постільного режиму, підтримки вологості повітря 50–70% і регулярного провітрювання. Слід уникати перегріву й фізичних навантажень. Конкретні засоби залежать від виду збудника:
- противірусні — Ацикловір, Вальтрекс, Фамвір;
- антидіарейні засоби — Церукал, Метоклопрамід;
- інтраназальні спреї та краплі — Назол, Галазолін, Ксимелін, Назо-спрей, Назоферон, Делуфен, Еуфорбіум композитум;
- противірусні імуноглобуліни — Лавомакс, Ремантадин;
- підвищити імунітет і пригнічувати вірус допоможуть Афлубін, Тонзилотрен, Ізопринозин, Віферон, Лаферон, Генферон;
- розчини для полоскання, спреї або таблетки для розсмоктування — Стрепсілс, Гексализ, Тантум верде, Гівалекс, Нео-ангін, Декателен, Трахісан.
У поєднанні з рясним питтям ці засоби сприяють виведенню токсинів і пришвидшують одужання. Імунітет порожнини рота покращує Іммудон. Часті полоскання сольовими розчинами, фурациліном або відварами трав дають хороший очищувальний ефект.
Народні методи у комбінованому лікуванні часто використовують як додаткову підтримку. Інгаляції з ефірними оліями евкаліпта, шавлії, чайного дерева, чебрецю, кедра є приємними й корисними. Для холодних інгаляцій достатньо 2–3 краплі в чашці аромалампи; можливі різні поєднання олій.
Гарячі інгаляції (за згодою лікаря) проводять над відвареною картоплею, настоєм соснових бруньок або водним розчином бальзаму «Зірочка». Полоскання можна робити відваром евкаліпта, шавлії, сухої чорниці, настоєм часнику (пару вичавлених зубчиків у склянці окропу), сумішшю липи й дуба (1:2 на 200 г води з чайною ложкою меду), або розчином з чайної ложки яблучного оцту на склянку води.
Прогноз
Вірусна ангіна у дорослих частіше виникає при зниженому імунітеті. Вона трапляється частіше за бактеріальну форму й, як правило, має менш тяжкі наслідки. При типовому перебігу симптоми зникають за один–два тижні. Ігнорувати лікування не варто: слід дотримуватися рекомендацій лікаря, постільного режиму й зміцнювати імунітет, інакше можливі ускладнення:
- гострий отит;
- перехід вірусного гострого тонзиліту в хронічну форму;
- пієлонефрит;
- ревматизм.
У маленьких дітей симптоми вірусної ангіни зустрічаються частіше, ніж у дорослих, через слабший імунітет і високий контакт у дитячих колективах. При правильному лікуванні вірусний тонзиліт минає за п’ять–сім днів. Запізнення з медичною допомогою у дитини може призвести до серйозних ускладнень:
- енцефаліт;
- бактеріальні інфекції;
- менінгіт;
- пієлонефрит;
- міалгії;
- геморагічний кон’юнктивіт;
- міокардит.
Ураження серцево-судинної системи, головного мозку та нирок можуть мати руйнівні наслідки для дитячого організму. Хоча після інфікування формується імунна відповідь, потрібно пам’ятати про велику різноманітність вірусних штамів.
Чого робити не можна
Проводити лікування вірусної ангіни у дітей антибіотиками без потреби марно: антибактеріальні засоби не лікують вірусний тонзиліт і можуть сприяти розвитку бактеріальної суперинфекції, погіршуючи стан. Не займайтеся самолікуванням. Через схожість ранніх симптомів різних форм ангіни діагноз має встановити фахівець, щоб уникнути затяжного перебігу вірусного тонзиліту.
Заборонено вживати грубу їжу, дуже гарячі напої та інші речовини, що травмують запалену слизову (краще тепла їжа у вигляді пюре або пасти). Не слід приховувати інформацію про температуру, щоб не спотворити діагноз і уникнути неправильного лікування. Також небезпечно переносити хворобу «на ногах» — це загрожує ускладненнями в ослабленому організмі й поширенням інфекції серед контактних осіб.
Профілактика вірусної ангіни
Вірусний тонзиліт можна попередити, дотримуючись простих профілактичних заходів. Зокрема, грудне вигодовування важливе для формування захисного бар’єру антитіл у новонароджених. Ангіна рідше вражатиме, якщо:
- уникати місць великого скупчення людей у періоди високої вірусної активності;
- промивати ніс сольовими розчинами після контакту з хворими на вірусний тонзиліт;
- частіше мити руки;
- отримувати збалансоване харчування;
- дотримуватися режиму дня, загартовувань, за потреби проходити санаторно-курортне лікування;
- регулярно провітрювати приміщення, а краще — робити кварцування переносним приладом у кімнаті, де перебуває хворий на вірусну ангіну;
- застосовувати зволожувачі повітря, щоб уникнути надмірної сухості в приміщенні (особливо в опалювальний сезон).
З медикаментозних заходів за призначенням лікаря можливі вакцинації проти очікуваних епідемічних штамів і застосування імуномодуляторів у часто хворіючих. В аптеках без рецепта доступні вітамінні засоби. Якщо немає можливості вимити руки, корисні дезінфікуючі серветки, гелі та спреї.
