Ангіна, або тонзиліт, належить до ЛОР-хвороб. Запалення виникає через потрапляння в організм вірусів, бактерій або грибків, які осідають на слизовій мигдаликів. Це супроводжується інтенсивним болем у горлі, утрудненим ковтанням і підвищенням температури. Без своєчасного лікування можуть розвинутися ускладнення, тому лікарі іноді призначають Біцилін після ангіни.
Навіщо колоти Біцилін після ангіни
Тонзиліт — серйозне захворювання, що здатне спричинити небажані наслідки. При запізнілому або неадекватному лікуванні інфекція може уражати не лише прилеглі тканини, а й інші органи: серце, нирки, головний мозок та вуха.
Щоб мінімізувати ризик ускладнень, лікарі призначають біцилінову профілактику після ангіни. Це антибіотик із групи пеніцилінів, головною перевагою якого є тривала дія в організмі.
Пацієнти часто не розуміють причин призначення цього препарату. Фахівці пояснюють: достатньо одного внутрішньом’язового введення Біциліну-3, і позитивна динаміка помітна вже через кілька годин. Такий ефект пояснюється тим, що активна речовина довго затримується в плазмі крові, забезпечуючи дію протягом 3–4 тижнів після ін’єкції.
Що стосується Біциліну-5, то його використовують при наявних ускладненнях. Діючі компоненти ефективні проти уражень серця, при сепсисі та стрептококовому шоці. Часто цей варіант призначають дітям до 12 років.
Коли виникає тонзиліт, біцилінопрофілактику проводять не завжди. Препарат рекомендований лише у разі пізнього початку терапії або при розвитку супутніх ускладнень.
Фармакологічний ефект
Ліки характеризується пролонгованою дією. Активна речовина впливає на грампозитивні й грамнегативні бактерії, а також на анаероби й аероби. Така дія пов’язана з тим, що біцилін отримують із пліснявого грибка.
Механізм дії полягає в руйнуванні клітинних стінок бактерій. Препарат особливо активний при стрептококових, менінгококових, стафілококових і пневмококових інфекціях.
Однак засіб не діє на мікроорганізми, які синтезують пеніциліназу.
Антибіотик показаний при:
- ангінах з ускладненнями;
- хронічному тонзиліті з частими загостреннями;
- скарлатині;
- запаленні горла, спричиненому стрептококами.
Терапію також проводять при наявності хронічних ревматичних захворювань серця.
Профілактичний ефект після ангіни залежить від обраної форми препарату. Існує кілька видів:
- Біцилін-1. За спектром дії схожий на бензилпеніцилін. Використовується для попередження ревматизму і сепсису;
- Біцилін-3. Складний препарат із бактеріостатичною дією, що містить три форми бензилпеніциліну. Призначається при хронічному тонзиліті, скарлатині, ревматизмі та бешиховому запаленні;
- Біцилін-5. Антибактеріальний засіб без кумулятивного ефекту, тобто швидко виводиться з організму. Використовується для постійної профілактики частих загострень ангіни.
Не всім підходить такий тип профілактики — він може викликати алергічні реакції. Тому виписують Біцилін тільки після проведення аллерготесту.
Біцилін-3 — показання до застосування
Антибіотик з групи пеніцилінів обов’язково призначають при підозрі на ураження серця, гострий ревматизм, вушні інфекції, набряк горла чи сепсис. Препарат допомагає призупинити розвиток патологій і усунути збудника.
Якщо тонзиліт протікає без ускладнень у дітей і дорослих, Біцилін не застосовують. Щоб виявити можливі ускладнення, лікар проводить обстеження: аналізи крові та сечі, електрокардіограму і УЗД нирок.
Медикамент вводять ін’єкційно. Укол Біциліну вважається досить болючим, тому процедура може спричиняти дискомфорт. Якщо ін’єкції не підходять, лікар може призначити лікування таблетками.
Серед переваг — короткий курс лікування. Для профілактики зазвичай достатньо одного або двох уколів.
Як правильно робити укол
Розчин Біциліну погано розчиняється у воді, тому його вводять внутрішньом’язово. Для ін’єкції використовують шприц об’ємом 60 мл. Антибіотик розводять у флаконі 3 мл води або ізотонічного сольового розчину і ретельно змішують.
Щоб зменшити ризик гематом, лікар уникає повторних уколів в одному місці. Не можна вводити препарат у ділянки, що залишилися опухлими після попередніх ін’єкцій.
Протипоказання і побічні ефекти
Перед початком лікування Біциліном слід переконатися в чутливості бактерій до діючої речовини. Для цього беруть мазок з мигдаликів і відправляють на бакпосів. Результат зазвичай готовий через 5 днів.
Також потрібно виключити алергічну реакцію, тому пацієнту направляють на аллерготести.
Лікування препаратом протипоказане при:
- сінній лихоманці;
- кропив’янці;
- бронхіальній астмі.
При підвищеній чутливості до новокаїну не можна вводити Біцилін-3 і Біцилін-5.
Тривале застосування антибіотика може спричинити розвиток мікозів з періодичними загостреннями. Для профілактики лікар призначає протигрибкові засоби.
Вагітним і жінкам, що годують грудьми, ці ліки не рекомендують. Невелика кількість діючої речовини проникає через плаценту і в грудне молоко, що може викликати алергію у немовляти.
Часто в місці ін’єкції з’являються гематоми. При правильному догляді вони минають самі за кілька днів без додаткового лікування.
Іноді побічні реакції можуть бути важкими: анафілактичний шок, колапс або задуха. У такому разі треба негайно звернутися до лікаря і припинити прийом препарату.
Інші можливі побічні ефекти:
- головний біль;
- підвищення температури;
- ломота в м’язах і суглобах;
- запальні процеси в ротовій порожнині.
За аналізом крові може спостерігатися підвищення рівня еозинофілів.
Щоб уникнути ускладнень, ін’єкції мають робити досвідчені фахівці в умовах стаціонару. Після процедури лікарі зможуть контролювати стан пацієнта.
Біцилінопрофілактика
Під біцилінопрофілактикою розуміють курс антибактеріальної терапії, спрямований на лікування тонзиліту та запобігання його серйозним ускладненням.
Препарат рекомендований при:
- сепсисі;
- ревматизмі;
- захворюваннях серця;
- стрептококовому шоці;
- запаленні вушного лабіринту та отиті;
- ураженнях оболонок мозку — менінгіті й енцефаліті;
- абсцесах.
Під час курсу знижується ризик розвитку ускладнень. Часто антибіотик призначають, коли важко встановити точний діагноз. Коли симптоми проясняться або результати аналізів вкажуть на інший збудник, лікар замінить препарат.
Аналоги
Багато досліджень показали, що Біцилін справді знижує ймовірність ускладнень після ангіни, особливо ревматичного характеру.
Щоб біцилінопрофілактика була доступнішою й ефективною, у продажу є кілька препаратів з тим самим діючим компонентом. Частина старих засобів втратила актуальність через розвиток стійкості бактерій.
Тому використовують наступні аналоги:
- Ретарпен.
- Екстенцилін.
- Молдамін.
Імпортні аналоги часто вважають більш безпечними й з меншою кількістю побічних реакцій.
Особливі вказівки
Ангіна не завжди лікується Біциліном. Цей засіб застосовують лише тоді, коли пацієнт має серйозні ускладнення.
Показання до застосування включають:
- відсутність можливості постійного медичного контролю через щільний графік хворого;
- епідемію ангіни. Препарат допомагає знизити ризик ускладнень у людей, що часто перебувають у великих скупченнях людей;
- неможливість хворого самостійно приймати ліки перорально.
Ангіна — серйозне захворювання з ризиком ускладнень. При несвоєчасному лікуванні інфекція може поширюватися на серце, нирки та суглоби. Щоб цьому запобігти, лікарі радять біцилінопрофілактику. Це антибактеріальний препарат з групи пеніцилінів, що ефективно бореться з багатьма бактеріями. Для профілактики зазвичай достатньо одного або двох уколів, щоденне застосування не потрібне.
Про біцилінопрофілактику після ангіни — для чого її проводять — розповідається у відео.
