Батьки немовлят часто стикаються з тривожною картиною: дитина тужиться, підтискає ніжки, плаче, а підгузок залишається сухим добу й довше. Перш ніж хапатися за клізму, варто розібратися, чому виникла затримка стільця, адже від причини залежить і спосіб допомоги. Іноді достатньо скоригувати харчування, а іноді потрібна швидка, але одноразова допомога у вигляді мікроклізми.
Чому в новонароджених виникає запор
У перші місяці життя травна система лише вчиться працювати, тому навіть незначні зміни в раціоні чи режимі здатні порушити звичний ритм спорожнення. Лікарі умовно поділяють причини залежно від типу вигодовування.
При штучному вигодовуванні поштовхом до запору стають різка зміна суміші, недостатнє споживання води, раннє введення прикорму, а також рахіт. Нормальним для немовляти на суміші вважається випорожнення 1–2 рази на день.
При природному вигодовуванні проблему провокують неправильна дієта матері, мала кількість випитої рідини, надлишок жирів і білків у раціоні дитини. Орієнтир для малюка на грудному молоці — щонайменше два спорожнення на добу.
Коли природний ритм порушується, дитина відчуває дискомфорт, а згодом формується стійкий запор. Це одна з найпоширеніших скарг у дітей до року.
Які бувають запори в немовлят
- Функціональні — пов’язані з неправильною роботою товстої кишки.
- Органічні — виникають через аномалії будови товстого кишечника.
- Помилкові — зумовлені підвищеним засвоєнням материнського молока чи суміші; минають самостійно й не потребують втручання.
- Епізодичні — з’являються на тлі хвороби або підвищення температури тіла.
- Гострі — відсутність дефекації понад добу; виникають через приймання ліків, зміну обстановки, різку зміну клімату, стрес чи підвищене психологічне навантаження.
- Хронічні — характеризуються постійно важким, ущільненим стільцем.
Коли варто говорити про запор і чим він небезпечний
Ознака проблеми — дитина спорожнює кишечник менше шести разів на тиждень, а консистенція стільця стає щільнішою. Якщо допомогу не надати вчасно, організм поступово накопичує токсини. Це проявляється болем у животі, відсутністю апетиту, дратівливістю, плаксивістю, неспокійним сном. У немовлят на ранніх етапах життя можлива блювота з подальшим зневодненням.
Ущільнені калові маси роблять дефекацію болючою — фізично й морально. Зростає ризик геморою, особливо в дітей із нерозвиненим клапанним апаратом вен. Серед інших наслідків — дисбактеріоз, потовщення стінки товстої кишки, інвагінація кишечника.
Які методи допомоги існують
Затримку стільця вирішують кількома способами: газовідвідна трубка, гліцеринові свічки, клізми, мікроклізми та мініклізми. Якщо батьки обирають клізму, краще зупинитися на мініклізмах — стандартний об’єм спринцівки до 50 мл.
За вмістом розчину клізми поділяють на кілька видів:
- Послаблювальної дії (олійні, гліцеринові). Розчин із вазелінової олії, олії чи гліцерину нагрівають до 37 °C, набирають у гумову грушу з м’яким наконечником (для немовлят такий підбирають в аптеці) і вводять у задній прохід. Дія м’яка, проносна.
- На основі відварів трав. Найчастіше використовують відвар ромашки: окрім очисного ефекту, він має протизапальні властивості. Вводять класичним способом за допомогою груші.
Серед послаблювальних засобів для перших місяців життя педіатри нерідко називають одним з ефективних і безпечних препаратів мікроклізму Микролакс.
Що таке Микролакс
Це комбінований проносний засіб у вигляді індивідуальних мікроклізм об’ємом 5 мл. Він розм’якшує калові маси. До складу входять розчин сорбітолу, гліцерин, цитрат натрію та сорбіт. Препарат рекомендований дітям від народження до трьох років. Застосовують його не лише при запорі, а й як підготовчу процедуру перед медичними дослідженнями та операціями.
Переваги мікроклізми в домашніх умовах
Препарат зручний тим, що не потребує додаткових пристосувань і підготовчих заходів. Кожна мікроклізма виконана у формі груші й розрахована на одноразове застосування. На наконечнику позначено рівень введення залежно від віку, що спрощує процедуру. Розчин діє безпосередньо на калові маси й не впливає на вищерозміщені відділи шлунково-кишкового тракту.
Як застосовувати мікроклізму дитині: покроково
Препарат вводять ректально. Спочатку ретельно миють руки та обробляють ділянку заднього проходу немовляти. Відкривши індивідуальний тюбик, злегка натискають, доки не з’явиться розчин — це означає, що повітря вийшло. Потім наконечник обережно вводять у задній прохід до позначеного рівня: дітям до трьох років — повністю, немовлятам — наполовину. Клізму виймають у стисненому вигляді, після чого стискають сідниці дитини й фіксують їх у такому положенні кілька хвилин, щоб розчин не витік.
Випорожнення зазвичай настає через 5–15 хвилин. Якщо дотримуватися рекомендацій, дитина зазвичай не встигає злякатися й не відчуває болю.
Як часто можна ставити мікроклізму
Частота залежить від стану дитини, але цей засіб належить до препаратів екстреної допомоги, тому зловживати ним не варто. Рекомендована частота — не більше одного разу на три дні за наявності симптомів запору. Якщо труднощі зі стільцем повторюються регулярно, потрібно звернутися до лікаря: він допоможе з’ясувати причину й призначить індивідуальне лікування.
Надто часте використання не рекомендоване не через склад, а через поступове звикання організму до дії. Кишечник звикає спорожнюватися без зусиль, що зрештою призводить до атрофії м’язів нижнього відділу кишечника.
Побічні ефекти та протипоказання
Випадків непереносимості препарату не зафіксовано. У дітей із підвищеною чутливістю можливе печіння, свербіж або висипання в ділянці заднього проходу. Немовлятам із гіперчутливістю до компонентів засіб не рекомендований.
Що робити, якщо Микролакс не подіяв
Зазвичай препарат діє швидко: спорожнення прямої кишки відбувається через 5–15 хвилин після введення. В окремих випадках очікування затягується до 30 хвилин, але ефект усе одно настає. Щоб прискорити процес, можна дати дитині трохи питної води, помасажувати живіт або викласти малюка на нього.
Якщо дитина поводиться спокійно й не плаче, це може означати, що кишечник не заповнений — тоді випорожнення не відбудеться. Якщо ж ефекту немає після кількох застосувань, потрібна консультація лікаря. Микролакс — засіб екстреної допомоги, а не препарат для постійного використання.
Профілактика запорів у немовлят
Порушення стільця в дитячому віці — серйозна проблема, яку не варто ігнорувати. Грамотна профілактика допомагає уникнути повторів і розвитку серйозніших патологій.
Режим харчування
Годувати дитину варто за розкладом, уникаючи випадкових перекусів. У раціоні малюка, схильного до запорів, мають бути фрукти, овочі, сухофрукти, кисломолочні продукти, соки, компоти, рослинна олія, вівсяна каша, мед і варення. У прикорм радять вводити овочеві пюре та гречану кашу. Водночас варто відмовитися від супів, рисової каші та киселю.
Питний режим і вибір суміші
Батькам, які обрали штучне вигодовування, варто уважніше придивитися до сумішей для немовлят, схильних до запорів. Спеціалізовані суміші не лише нормалізують травлення, а й позитивно впливають на мікрофлору кишечника.
Дієта матері, яка годує грудьми
Годуючій матері потрібно дотримуватися дієти. Небажані капуста, редька, виноград, чорні сорти хліба, вершки, коров’яче молоко, цитрусові та шоколад. Натомість у звичайний раціон варто включити кисломолочні продукти й хліб із висівками. Для доброї лактації та профілактики проблем із кишечником бажано випивати 2–3 літри рідини щодня.
Рух і масаж живота
Фізичне навантаження відіграє важливу роль у профілактиці запорів. Поки малюк не почав активно рухатися, батьки можуть допомагати регулярним масажем живота та вправами для посилення перистальтики. Корисні легкі кругові рухи за годинниковою стрілкою навколо пупка й від боків до центру — кілька разів на день щодня.
Витягування ніжок із наступним їх згинанням також слугує доброю вправою. Якщо дитині не до вподоби гімнастика, можна замінити її активними іграми на свіжому повітрі або вправами на масажному м’ячі.
Спокій під час випорожнення
Забезпечте немовляті комфортну, розслаблену обстановку під час випорожнення. Малюк не повинен відчувати неприємних відчуттів, інакше згодом він почне стримувати позиви через страх болю.
