Виразковий коліт: ступені тяжкості, діагностика та сучасне лікування

Що таке виразковий коліт і чому він виникає

Виразковий коліт, або неспецифічний виразковий коліт (НЯК), — це хронічне запальне захворювання слизової оболонки товстої кишки, яке завжди зачіпає пряму кишку. В основі патології лежить аномальна реакція імунної системи, яка атакує власні тканини кишечника. Захворювання однаково часто вражає чоловіків і жінок, а піки захворюваності припадають на вік 20–30 та 60–70 років.

Точну причину розвитку НЯК встановити поки не вдалося, але відомі фактори, що підвищують ризик:

• спадкова схильність;
• особливості імунної відповіді;
• вплив агресивних факторів навколишнього середовища — тютюнопаління, деякі продукти харчування, оральні контрацептиви;
• порушення мікрофлори товстої кишки, зокрема дисбактеріоз та кишкові інфекції вірусної, бактеріальної або грибкової природи.

Попри добре вивчені симптоми й методи лікування, багато пацієнтів не звертаються по допомогу вчасно, що може призвести до серйозних ускладнень.

Класифікація виразкового коліту

Для вибору тактики лікування лікарі використовують кілька класифікацій НЯК — за перебігом, протяжністю ураження, ендоскопічною активністю та тяжкістю.

За характером перебігу

• Гострий — тривалість захворювання не перевищує шести місяців.
• Безперервний хронічний — ремісія триває менше шести місяців або відсутня.
• Рецидивуючий хронічний — періоди загострення чергуються з ремісіями, що тривають понад шість місяців.

За протяжністю патологічного процесу

• Тотальний коліт з ураженням дистального відділу клубової кишки.

За ступенем ендоскопічної активності

• Мінімальна — легке почервоніння слизової, незначна контактна вразливість.
• Помірна — виражена гіперемія, помірна контактна ранимість, наявність ерозій.
• Виражена — спонтанна ранимість, виразки.

За тяжкістю перебігу

Тяжкість визначається за клінічними та лабораторними показниками, а також за даними ендоскопії.

Додатково тяжкість атаки можна оцінити за індексом Мейо: понад 6 балів свідчить про середньотяжку або важку атаку.

Симптоми виразкового коліту

Клінічні прояви НЯК поділяють на кишкові та системні.

Кишкові прояви

• Домішки крові в калі — від ледь помітних прожилок до значної кількості свіжої крові.
• Помилкові позиви до дефекації.
• Помірний спастичний біль у животі, який зменшується після випорожнення.

Захворювання може ускладнюватися колоректальним раком, токсичною дилатацією та перфорацією товстої кишки, кишковою кровотечею, стенозами.

Системні прояви та ускладнення

• Підвищення температури тіла.
• Зниження рівня гемоглобіну.
• Первинний склерозуючий холангіт.
• Запальні захворювання очей — ірит, увеїт, епісклерит, іридоцикліт.
• Тромбоемболія легеневої артерії, тромбоз периферичних вен.

Діагностика виразкового коліту

Діагноз встановлюють на основі скарг, фізикального огляду та комплексу інструментальних і лабораторних досліджень. Основні методи:

1. Загальний аналіз крові — може виявити зниження гемоглобіну, підвищення лейкоцитів і тромбоцитів, прискорення ШОЕ, але ці зміни неспецифічні.
2. Біохімічний аналіз крові — зниження загального білка, підвищення гострофазових білків, порушення електролітного складу.
3. Виявлення антитіл до збудників кишкових інфекцій і посів калу — для диференційної діагностики.
4. Ректороманоскопія — огляд прямої кишки для виявлення типових ознак.
5. Колоноскопія — обов’язковий метод: виявляє гіперемію, ерозії, виразки, контактну ранимість, відсутність судинного малюнка.
6. Оглядова рентгенографія органів черевної порожнини — допомагає виявити ускладнення, зокрема дилатацію або перфорацію.
7. Біопсія слизової оболонки товстої кишки — для підтвердження діагнозу, виключення інших патологій та скринінгу колоректального раку при тривалому перебігу.
8. УЗД органів черевної порожнини, малого таза, заочеревинного простору — для виключення інших захворювань зі схожою симптоматикою.
9. Трансабдомінальне УЗД тонкої та ободової кишок — через передню черевну стінку.
10. Трансректальне УЗД прямої кишки — через пряму кишку.
11. МРТ або КТ з контрастуванням кишечника — при неможливості колоноскопії або для диференційної діагностики.
12. Визначення рівня фекального кальпротектину — маркер запалення, що відрізняє органічне ураження від функціональних розладів.
13. Консультації суміжних спеціалістів — ревматолога, психотерапевта, гінеколога, дерматолога тощо.

Лікування виразкового коліту

Тактика залежить від тяжкості атаки. При легкій і середньотяжкій формі можливе амбулаторне лікування, важкі атаки потребують госпіталізації.

Дієта при загостренні

Їжа повинна бути термічно обробленою — вареною, тушкованою, запеченою або приготованою на пару. Виключаються копчені, солоні, смажені, консервовані продукти, фастфуд і жирні страви.

Дозволені продукти:

• кисломолочні продукти, сир, вершкове масло;
• м’ясні, рибні страви та страви з птиці, переважно з молодих нежилистих тварин;
• вівсяна, рисова, гречана каші;
• відвари ромашки, шипшини, брусниці, шавлії, м’яти;
• супи на неміцному бульйоні;
• зелений і чорний чай;
• фруктові та ягідні соки, киселі, морси (крім виноградного, абрикосового, сливового);
• несолодкі протерті сирі яблука.

Заборонені продукти:

• кондитерські вироби, мед, здобна випічка, варення;
• сирі овочі та фрукти, особливо капуста, банани, сливи, абрикоси, огірки, виноград, редька, редис, цибуля, часник;
• ячна, перлова, пшоняна крупи.

Медикаментозна терапія

Застосовують такі групи препаратів:

• Протизапальні — месалазин, сульфасалазин.
• Глюкокортикостероїди — метилпреднізолон, преднізолон, гідрокортизон, будесонід.
• Імуносупресори — азатіоприн, меркаптопурин, адалімумаб, ведолізумаб, інфліксімаб, голімумаб, циклоспорин.
• Препарати заліза — ферум лек, сорбіфер, тотема, феринжект, мальтофер, венофер.
• Антибактеріальні — метронідазол, офлоксацин, ципрофлоксацин, цефтріаксон, рифаксимін.
• Протидіарейні — лоперамід.
• Знеболювальні — анальгін, ібупрофен, мелоксикам.
• Спазмолітичні — но-шпа, тримедат, платифілін.
• Пробіотики та пребіотики — ентерол, біфікол, біфіформ.

Вибір конкретних препаратів і схем лікування здійснює лікар з урахуванням тяжкості, активності процесу та індивідуальних особливостей пацієнта.