Виразковий коліт: 4 ступеня тяжкості, 13 основних підходів у діагностиці та огляд сучасних способів лікування

Виразковий коліт (неспецифічним виразковим колітом) називають патологічний стан, при якому розвивається хронічне запалення слизової оболонки товстого відділу кишечника. В основі цього захворювання лежить дія імунної системи людини на товстий кишечник.

Загальні відомості про захворювання

В результаті розвитку неспецифічного виразкового коліту відбувається дифузне запальне ураження слизової оболонки товстої кишки, при цьому у всіх випадках у патологічний процес втягується і пряма кишка.

Чоловіки і жінки хворіють з однаковою частотою даним захворюванням. НЯК зустрічається у всіх вікових групах хворих. Стосовно вікових піків, перш за все, слід згадати періоди між 20 і 30, а також 60 і 70 роками — пацієнти саме цих віку частіше за інших звертаються до лікарів з приводу наявності у них клінічних проявів виразкового коліту.

Незважаючи на те, що НЯК симптоми і лікування має добре вивчені, у багатьох випадках захворювання залишається без належної уваги з боку пацієнта, що призводить до серйозних наслідків і ускладнень.

Чому розвивається неспецифічний виразковий коліт?

Встановити точну причину виникнення виразкового коліту на сьогоднішній день не представляється можливим. Проте встановлено, що сукупність деяких факторів може спровокувати розвиток захворювання. Найчастіше фахівці наводять наступні:

  • спадкова схильність;
  • особливості імунної системи;
  • вплив агресивних факторів навколишнього середовища (найчастіше мова йде про вплив тютюнопаління, вживання деяких продуктів харчування, використання оральних контрацептивів та інших);
  • патологічні зміни мікрофлори товстого відділу кишечника (дисбактеріози, кишкові інфекції, викликані вірусами, бактеріями, грибками).

Класифікація виразкового коліту за різними характеристиками

За характером перебігу виразковий коліт зустрічається:

  • гострий (встановлюється в тому випадку, якщо з моменту початку захворювання пройшло не більше півроку);
  • безперервний хронічний (характеризується відсутністю тривалої (більше шести місяців) ремісії);
  • рецидивуючий хронічний (відрізняється зміною періодів загострення і тривалої (більше шести місяців) ремісією).

По протяжності патологічного процесу лікарі виділяють:

  • тотальний коліт з ураженням дистального відділу клубової кишки;
  • коліт;
  • лівобічний коліт;
  • проктит.

Ступені активності виразкового коліту (визначаються при ендоскопічному дослідженні):

  • мінімальна (характеризується наявністю легкого почервоніння слизової оболонки, зустрічається незначна контактна вразливість);
  • помірна (відрізняється вираженою гіперемією слизової оболонки, а також її помірною контактної ранимістю і наявністю ерозій);
  • виражена (виявляється спонтанна ранимість, виявляються виразки.

По важкості перебігу захворювання розрізняються:

  1. Легка: характеризується нормальними значеннями пульсу, гемоглобіну, температури тіла; пацієнт відзначає не більше чотирьох епізодів появи крові в калі; під час проведення ендоскопічного дослідження контактної ранимості внутрішньої оболонки товстого кишечника не відзначається.
  2. Середньотяжка: відрізняється нормальними показниками пульсу, появою субфебрильної температури тіла, незначним зниженням гемоглобіну крові; пацієнт зазначає більше чотирьох епізодів появи крові в калі; під час проведення ендоскопічного дослідження спостерігається поява контактної ранимості внутрішньої оболонки товстого кишечника.
  3. Важка: характеризується збільшенням пульсу понад нормальних показників, появою фебрильної температури тіла, більш вираженим зниженням рівня гемоглобіну крові; пацієнт зазначає більше шести епізодів появи крові в калі; під час проведення ендоскопічного дослідження спостерігається поява контактної ранимості внутрішньої оболонки товстого кишечника.
  4. Надважка: відрізняється появою фебрильної гарячки, прогресуючим зниженням рівня гемоглобіну крові, частотою стільця з домішкою крові до 10 — 15 разів на добу. Крім цього відзначаються значне зниження загального білка і підвищення вмісту гострофазових білків у крові, а також виявляються електролітні порушення.
Читайте також:  Целіакія: 2 групи симптомів, огляд методів діагностики і 15 препаратів, що використовуються в лікуванні

Крім цієї класифікації ступінь тяжкості загострення (атаки) можна визначити за допомогою індексу Мейо (при кількості балів більше 6 можна говорити про наявність у хворого среднетяжелой або важкої атаки).

Бали 1 2 3
Число дефекацій Звична для пацієнта Більше за норму на 1 — 2 рази Більше норми на 3 — 4 рази Більше норми на 5 разів
Кров у калі Відсутній Прожилки Видима Займає більшу частину калу
Ендоскопічна активність Нормальний стан слизової Мінімальна Помірна Виражена
Загальний стан хворого Задовільний Задовільний Середньотяжка Важке

Виразковий коліт — симптоми, що найбільш часто зустрічаються у хворих

Кишкові прояви

  • діарея;
  • наявність домішки крові в калі (від ледь помітних прожилок до значної кількості свіжої крові);
  • помилкові позиви до спорожнення кишечника;
  • помірна біль у животі спастичного характеру (хворий відзначає її зникнення або значне зменшення після спорожнення кишечника).

Протягом виразкового коліту може ускладнитися розвитком важких і небезпечних станів, пов’язаних з ураженням кишечнику: колоректального раку, токсичної дилатації та перфорації товстої кишки, кишкової кровотечі, стенозів товстого кишечника.

Системні прояви та ускладнення, нерідко спостерігаються при розвитку виразкового коліту

  • підвищення температури тіла;
  • зниження гемоглобіну крові.
  • схуднення;
  • болі в суглобах;
  • остеопороз;
  • псоріаз;
  • первинний склерозуючий холангіт;
  • холелітіаз;
  • вузлувата еритема;
  • афтозний стоматит;
  • ірит, увеїт, эписклерит, іридоцикліт;
  • амілоїдоз;
  • стеатоз печінки;
  • тромбоемболія легеневої артерії, тромбоз периферичних вен.

Неспецифічний виразковий коліт: основні підходи в діагностиці захворювання

При підозрі на неспецифічний виразковий коліт симптоми, що виникли у пацієнта, мають величезне значення. Саме сукупність клінічних проявів дозволяє припустити наявність даного захворювання. Після збору скарг хворого та проведення фізикального огляду лікар призначає обстеження, яке включає виконання різних досліджень:

  1. Загального аналізу крові. Зміни в аналізі, що виявляються при неспецифічному виразковому коліті, присутні не завжди і не є специфічними: виявляються зниження рівня гемоглобіну, підвищення вмісту лейкоцитів і тромбоцитів, а також прискорення осідання еритроцитів.
  2. Біохімічного аналізу крові. При проведенні дослідження виявляється зниження вмісту загального білка, збільшення рівня гострофазових білків, порушення електролітного складу.
  3. Виявлення антитіл до збудників кишкових інфекцій в крові і посів калу. Виконуються з метою диференційної діагностики при підозрі на наявність кишкових інфекцій.
  4. Ректороманоскопії. При візуальному огляді внутрішньої оболонки прямої кишки можна виявити ознаки, типові для неспецифічного виразкового коліту.
  5. Колоноскопії. Є обов’язковим методом дослідження у хворих виразковим колітом. При виконанні колоноскопії визначаються гіперемія, ерозії, виразки, контактна ранимість, відсутність судинного малюнку слизової товстого кишечника.
  6. Оглядовій рентгенографії органів черевної порожнини. Дозволяє визначити ускладнення виразкового коліту (дилатацію та/або перфорацію товстого відділу кишечника) при їх наявності.
  7. Біопсії внутрішньої оболонки товстого відділу кишечника. Виконується при первинному встановленні або при підозрі на наявність неправильно виставленого раніше діагнозу, а також при тривалому перебігу виразкового коліту з метою скринінгу колоректального раку.
  8. Ультразвукового дослідження органів черевної порожнини, малого тазу, заочеревинного простору. Проводиться з метою виключення інших захворювань, які мають схожу з виразковим колітом симптоматику.
  9. Ультразвукового дослідження тонкої та ободової кишок (трансабдомінальне — через передню черевну стінку).
  10. Ультразвукового дослідження прямої кишки (трансректальне — виконується через пряму кишку).
  11. Магнітно-резонансної або комп’ютерної томографії з контрастуванням кишечника. Застосовуються при неможливості виконання колоноскопії, а також з метою виключення інших захворювань, які імітують протягом виразкового коліту.
  12. Визначення рівня фекального кальпротектина. Даний показник дозволяє відрізнити функціональні розлади кишечника від його органічної поразки. Засвідчуючи про наявність запального процесу в кишечнику, служить маркером ступеня активності патологічного процесу.
  13. Оглядів фахівців. Для встановлення діагнозу лікар нерідко звертається за консультацією колег — лікарів «вузьких» спеціальностей: ревматолога, психотерапевта, гінеколога, дерматолога й інших.
Читайте також:  Аутоімунний гепатит: 2 форми, 8 методів діагностики і про можливості лікування

Лікування виразкового коліту

При загостренні перебігу виразкового коліту лікар оцінює тяжкість атаки: при легкій і середньотяжкій формі терапія може здійснюватися в амбулаторних умовах. Більш важкі атаки вимагають госпіталізації пацієнта.

Погіршення перебігу неспецифічного виразкового коліту передбачає дотримання хворим дієти. Всі продукти, що вживаються пацієнтом, повинні проходити термічну обробку — варіння, тушкування, запікання, приготування на пару. Виключається копчена, солона, смажена, консервована їжа, фаст-фуд і жирні страви.

Рекомендується Не рекомендується Обмежується
  • кисломолочні продукти, сир, вершкове масло;
  • м’ясні і рибні страви, страви з птиці (переважно з молодих нежилистых тварин);
  • вівсяна, рисова і гречана каші;
  • спеції;
  • відвари ромашки, шипшини, брусниці, шавлії, м’яти;
  • супи на неміцному бульйоні з риби, м’яса, птиці;
  • яйця;
  • зелений, чорний чай;
  • фруктові і ягідні соки, киселі, морси (крім тих, що приготовані з винограду, абрикосів, слив);
  • несолодкі протерті сирі яблука.

 

  • кондитерські вироби, мед, здобна випічка, варення;
  • картопляне пюре;
  • сирі овочі і фрукти, особливо капуста, банани, сливи, абрикоси, огірки, виноград, редька, редис, цибуля, часник;
  • ячна, перлова, пшоняна крупа;
  • гриби;
  • бобові;
  • цільне молоко;
  • алкоголь;
  • газовані напої;
  • кава, какао.
  • цукор;
  • пшеничний хліб;
  • горіхи;
  • всі інші крупи.

 

 

При важкої і надважкої атаці виразкового коліту краще використовувати парентеральне харчування (за допомогою внутрішньовенних інфузій, минаючи шлунково-кишковий тракт).

Медикаментозна терапія

Для лікування виразкового коліту застосовуються наступні лікарські засоби:

  1. Протизапальні (Месалазин, Сульфасалазин).
  2. Глюкокортикостероидные (Метилпреднізолон, Преднізолон, Гідрокортизон, Будесонид).
  3. Иммуносупрессорные (Азатіоприн, Меркаптопурин, Адалімумаб, Ведолизумаб, Інфліксімаб, Голимумаб, Циклосоприн).
  4. Препарати заліза (Феррум Лек, Сорбифер, Тотема, Феринжект, Мальтофер, Венофер).
  5. Антибактеріальні (Метронідазол, Офлоксацин, Ципрофлоксацин, Цефтріаксон, Рифаксимин).
  6. Протидіарейні (Лоперамід).
  7. Знеболюючі (Анальгін, Ібупрофен, Мелоксикам).
  8. Спазмолітичні (Но-шпа, Тримедат, Платифілін).
  9. Пробіотики і пребіотики (Ентерол, Біфікол, Біфіформ).

Вибір лікарського препарату, а також його дозування та кратність застосування залежать від поширеності і тяжкості патологічного процесу. Лікування повинно здійснюватися виключно лікарем, лікар визначає найбільш ефективну і безпечну схему лікування.

Протяжність ураження

 

Тяжкість перебігу

 

Краща терапія

 

Альтернативне лікування

 

Проктит

 

Легка та середньотяжка

 

Месалазин, Сульфасалазин (ректальні супозиторії або піна).

 

Будесонид (ректальна піна), Преднізолон (ректальні супозиторії).

 

При неефективності — Месалазин, Преднізолон у вигляді таблеток, гранул, у тому числі в комбінації з Азатіоприном.
Важка Преднізолон, Метилпреднізолон, Дексаметазон у вигляді таблеток, гранул, ін’єкцій або інфузій у поєднанні з ректальними супозиторіями, піною Месалазина, Сульфазалазина, Будесонида, Преднізолону.

 

 

 

 

Будесонид у вигляді капсул у поєднанні з ректальними супозиторіями, піною Месалазина, Сульфазалазина, Будесонида, Преднізолону.

 

 

 

 

 

Лівобічний або тотальний виразковий коліт

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Легка Месалазин, Сульфасалазин у вигляді таблеток, гранул у поєднанні з введенням препарату з допомогою клізми в кишечник. При неефективності — додаткове введення ректальних піни або суспензії Будесонида або Гідрокортизону.
Середньотяжка

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Месалазин у вигляді таблеток, гранул у поєднанні з введенням препарату з допомогою клізми в кишечник. При неефективності — використання Преднізолону, Метилпреднізолону, Дексаметазону, Будесонида у вигляді таблеток, капсул, ін’єкцій, інфузій з можливим застосування Азатіоприну, Меркаптопурину. При відсутності позитивного ефекту на проведену терапію розглядається питання про застосування Голимумаба, Ведолизумаба, Адалимумаба, Инфликсимаба в комбінації з Азитиоприном.

 

Важка Преднізолон, Дексаметазон, Гідрокортизон, Метилпреднізолон у вигляді внутрішньовенної інфузії у поєднанні з Месалазином, Гідрокортизоном у вигляді ректальних суспензій, клізм.
Проктит, лівобічний або тотальний виразковий коліт.

 

Надважка Преднізолон, Дексаметазон, Гідрокортизон, Метилпреднізолон у вигляді внутрішньовенної інфузії у поєднанні з Преднізолоном, Гідрокортизоном у вигляді клізм, суспензій, що вводяться в кишечник. При непереносимості препаратів вибору — Інфліксімаб, Циклоспорин А.
При неефективності проведеної терапії розглядається варіант хірургічного лікування.

Подібні схеми лікування використовуються фахівцями при загостренні виразкового коліту (при розвитку атаки). Після стихання клінічних проявів захворювання хворому призначають підтримуючі дози лікарських препаратів, при цьому лікарі прагнуть повністю виключити застосування глюкокортикоїдів (поступово знижуючи дозування аж до повної відміни), якщо це дозволяє стан пацієнта.

Лікування НЯК із застосуванням хірургічних методів

При встановленні діагнозу «неспецифічний виразковий коліт» лікування не обмежується лише використанням лікарських препаратів, проте оперативні втручання при цьому захворюванні застосовуються нечасто і мають чіткі свідчення. До хірургічного лікування лікарі вдаються у випадках неефективності проведення та/або неможливості продовження консервативної терапії, а також при формуванні у пацієнта небезпечних ускладнень виразкового коліту (дилатації, перфорації кишки, кишкової кровотечі, злоякісного новоутворення товстого відділу кишечника).

Використовуються наступні види оперативного лікування:

  1. Колпроктэктомия з формуванням постійної ілеостоми. Раніше цей метод широко застосовувався, його зміст полягав у видаленні товстого відділу кишечника, а також прямої кишки з виведенням і фіксуванням на поверхні живота клубової кишки. В даний час дана операція виконується рідше у зв’язку зі значним дискомфортом і зниженням якості життя хворого після виконання хірургічного втручання.
  2. Колпроктэктомия з илеоанальным резервуарним анастомозом. При проведенні даного виду хірургічного втручання видаляється товстий кишечник, але зберігається пряма кишка, що дозволяє сформувати місце з’єднання клубової і прямої кишки. Внаслідок цього стома на поверхні живота не створюється, дефекація здійснюється через задній прохід.

Незважаючи на те, що для пацієнта найбільш оптимальним є виконання відновно-пластичної операції, лікарі змушені в деяких випадках вдаватися до проведення колпроктэктомии з формуванням постійної ілеостоми (наприклад, при недостатності анального сфінктера або ознаки злоякісного новоутворення товстого відділу кишечника).

Первинна та вторинна профілактика неспецифічного виразкового коліту

У зв’язку з тим, що не встановлені точні причини виникнення виразкового коліту, первинна профілактика в даний час не розроблена.

Вторинна профілактика спрямована на попередження розвитку атак, а також ускладнень НЯК.

На жаль, повністю запобігти виникненню загострень або ускладнень НЯК можливо лише в разі видалення товстої і прямої кишки. Однак подібне рішення не є кращим і призводить до обмеження та погіршення якості життя хворого. Багато хворих з виразковим колітом ведуть абсолютно нормальний спосіб життя, багато років, не згадуючи про епізодах атак.

Для того щоб уникнути (або в деяких випадках, принаймні відстрочити) проведення радикального хірургічного втручання навіть у випадку тривалої ремісії, хворий повинен проходити ендоскопічне дослідження товстого кишечника (колоноскопію) не рідше, ніж раз у три роки, а також постійно приймати лікарські засоби у підтримуючій дозі. У деяких випадках лікарі рекомендують визначати рівень фекального кальпротектина для встановлення активності виразкового коліту.

Деякі хворі змушені довічно приймати иммуносупрессорные і глюкокортикоїдні препарати, що робить їх вразливими до розвитку у них різних інфекційних захворювань. Тому цій групі пацієнтів рекомендовано проведення щорічної вакцинації проти грипу, пневмококової інфекції та інших.

Жінки, які приймають імуносупресивні препарати, повинні з великою відповідальністю підходити до планування вагітності.

Висновок

Виразковий коліт — підступний і небезпечне захворювання, яке у відсутність лікування може значно погіршити якість життя хворого, і, що найстрашніше — зменшити її тривалість. Після встановлення діагнозу пацієнту необхідно суворо дотримуватися рекомендацій з лікування і диспансерного динамічного спостереження.

diagnoz.in.ua