Дивертикул Меккеля — це вроджене випинання стінки тонкої кишки, яке може довго не проявлятися, але в певний момент спричинити небезпечні для життя ускладнення. У дітей ця аномалія зустрічається приблизно у 2% випадків серед усіх вроджених захворювань. Найчастіше її виявляють випадково під час обстеження з іншого приводу, однак у 5–7% випадків розвиваються ускладнення, які потребують негайної медичної допомоги. Розуміння симптомів і своєчасна діагностика можуть врятувати життя дитини.
Що таке дивертикул Меккеля?
Дивертикул Меккеля у дітей — це справжнє випинання з тонкої кишки, розташоване на відстані 20–70 см від ілеоцекального кута (місця переходу тонкої кишки в товсту). Він має форму мішка циліндричної або конусоподібної форми, довжиною 3–8 см і діаметром до 2 см. Внутрішній шар дивертикула може містити два види ектопічних клітин: клітини, подібні до слизової оболонки шлунка, та клітини підшлункової залози. Саме наявність шлункової слизової здатна провокувати утворення виразок і кровотеч.
Статистика та супутні аномалії
За частотою вроджених захворювань у дітей дивертикул Меккеля трапляється у 2% випадків. Ускладнення виникають у 5–7% пацієнтів із цією аномалією. Приблизно в половині випадків у дітей до 2 років дивертикул стає симптоматичним. Хлопчики страждають на цю ваду майже втричі частіше, ніж дівчатка.
Дивертикул Меккеля нерідко поєднується з іншими вродженими аномаліями та генетичними захворюваннями шлунково-кишкового тракту:
- омфалоцеле — залишки жовткового міхура (у 10 разів частіше);
- атрезія стравоходу — відсутність зв’язку між шлунком і стравоходом (у 6 разів частіше);
- аноректальні аномалії (у 5 разів частіше);
- хвороба Крона (у 3 рази частіше);
- різні неврологічні захворювання (у 3 рази частіше).
Причини розвитку дивертикула Меккеля
Причина виникнення дивертикула — патологічний ембріональний розвиток. Протягом першого триместру вагітності в організмі плода існує жовтково-кишкова протока, яка проходить крізь пуповину. Її головне завдання — передавання поживних речовин від матері до плода.
Починаючи з третього триместру, ця протока має перетворитися на середню зв’язку, розташовану на внутрішній поверхні черевної стінки. Якщо цей процес порушується, жовткова протока заростає не повністю, через що утворюється випинання — дивертикул. Він може з’єднуватися з пупком фіброзним тяжем.
5 небезпечних ускладнень дивертикула та їх симптоми
Найчастіше дивертикул Меккеля перебігає безсимптомно. Його виявляють у дорослих під час діагностичних обстежень органів шлунково-кишкового тракту. Однак у дітей можуть розвинутися п’ять основних ускладнень, кожне з яких має характерні ознаки.
Кровотеча
Кровотеча — найчастіше ускладнення, воно становить близько 40% усіх випадків. Типовий вік — до 2 років. Основний симптом — чорний дьогтеподібний стілець (мелена), що свідчить про масивну кровотечу. Другорядні симптоми: блідість шкіри, запаморочення, нудота і блювання. Вони вказують на приховану кровотечу.
Причина кровотечі — наявність у слизовій дивертикула клітин, подібних до шлункових, які виділяють соляну кислоту. Це призводить до утворення кровоточивих виразкових дефектів у тонкій кишці.
Кишкова непрохідність
Кишкова непрохідність — друге за частотою ускладнення (30% випадків). Вона виникає з кількох причин:
- інвагінація — впровадження дивертикула в тонку кишку;
- заворот і перегин петель кишки навколо фіброзного тяжа, що з’єднує пупок і дивертикул;
- утиск дивертикула в грижовому мішку (грижа Літтре);
- утворення вузла між клубовою кишкою та дивертикулом Меккеля.
Симптоми непрохідності: багаторазове блювання, мелена, пухлиноподібне утворення, яке відчувається при пальпації живота. Дитина скаржиться на періодичні болі в животі різної інтенсивності, які можуть призвести до шокового стану.
Дивертикуліт
Запалення дивертикула (дивертикуліт) становить близько 20% ускладнень. За клінічною картиною воно дуже схоже на гострий апендицит. Запалення виникає через обструкцію (звуження просвіту) дивертикула або затримку в ньому залишків неперетравленої їжі. Іноді запалення має пептичний характер — через утворення виразок біля основи дивертикула. Рідко причиною стає перекрут, що порушує кровообіг дивертикула.
Перфорація дивертикула
Перфорація (прорив) дивертикула трапляється у 8% випадків. Симптоми такі самі, як при генералізованому перитоніті: різкий біль по всьому животу. Перфорацію спричиняє тривалий запальний процес або виразковий дефект стінки дивертикула.
Пухлини дивертикула
Пухлини — найрідкісніше ускладнення (2% випадків), але дуже небезпечне. Найчастіше вони злоякісні: карциноїд або аденокарцинома. Клітини пухлини схожі на тонкокишковий карциноїд, але відрізняються швидким прогресуванням і метастазуванням.
Симптоми пухлини подібні до інших ускладнень дивертикула. При проростанні пухлини в стінку дивертикула виникає перфорація, що призводить до кровотечі. Велике розростання пухлини сприяє кишковій непрохідності.
Діагностика
Методи діагностики залежать від клінічної картини ускладнення.
Сцинтиграфія
Сцинтиграфія — радіонуклідний ізотопний метод, першочерговий у діагностиці дивертикула Меккеля, ускладненого кровотечею. Він заснований на використанні радіоактивних ізотопів, які притягуються і збираються в ектопічних клітинах слизової оболонки шлунка, наявних у дивертикулі. Якщо результати сцинтиграфії негативні, а кровотеча триває, виконують діагностичну лапароскопію.
Рентгенографія
Рентгенографія — найкращий спосіб виявити кишкову непрохідність і перфорацію дивертикула. Дослідження проводять із застосуванням контрастної речовини (суспензії барію).
Методи лікування та профілактика
Єдиний метод лікування дивертикула Меккеля — хірургічне видалення. Однак щодо видалення неускладненого дивертикула думки лікарів розходяться. Такий дивертикул можуть виявити випадково під час операцій на органах черевної порожнини. Тоді постає питання: видаляти чи ні?
Дослідження показують, що дивертикул Меккеля слід видаляти в усіх випадках. Порівняльний аналіз пацієнтів з ускладненим і неускладненим дивертикулом виявив, що в дітей з ускладненнями дивертикул має значно більший розмір. Ризик розвитку ускладнень протягом життя становить 6% для всіх вікових груп.
Існує два види хірургічного лікування:
- Серединна лапаротомія. Застосовується, коли довжина дивертикула менша за 3 см і він має широку основу. Проводять резекцію дивертикула разом із частиною тонкої кишки з подальшим ентероанастомозом. Цей метод дозволяє уникнути залишення частини ектопічної слизової шлунка, що може спричинити післяопераційні ускладнення.
- Лапароскопія. Менш інвазивний метод. Показання: довжина дивертикула понад 5 см і вузька основа.
Лапароскопічне видалення дивертикула Меккеля виконують двома способами:
- накладання лігатури на основу дивертикула, якщо там немає змін (пухлини);
- використання ендоскопічного зшивального апарата ENDO-GIA 30 з троакаром 12 мм.
Ці способи скорочують час операції та прискорюють відновлення. У профілактичних цілях дітям рекомендують лікувальну фізкультуру, масаж живота. Важливо уникати запорів, оскільки це допомагає запобігти небезпечним ускладненням.
Висновок
Дивертикул Меккеля — аномалія, яка найчастіше перебігає безсимптомно як у дітей, так і в дорослих. Не варто чекати ускладнень і займатися самолікуванням. При появі тривожних симптомів — чорного стільця, болю в животі, блювання — слід негайно звернутися до лікаря. Своєчасна діагностика та хірургічне лікування дозволяють уникнути серйозних наслідків.
