Менінгіт у дітей: 4 форми і провідних симптому, 6 принципів лікування та все про прогноз і наслідки

Менінгіт – це запалення оболонок спинного і головного мозку. Слід нагадати, що мозок має м’яку і тверду оболонку. Запалення м’який оболонки носить назву «лептоменингит», твердої – «пахименингит».

Найчастіше зустрічається запалення м’яких мозкових оболонок. Як правило, коли говорять просто «менінгіт», то мають на увазі саме це. Менінгіт може бути викликаний вірусами, бактеріями, найпростішими, різними видами грибів.

Класифікація менінгітів

1. В залежності від інфекційного агента:

  • бактеріальні (пневмококовий, менінгококовий, туберкульозний та інші);
  • вірусні;
  • грибкові (крипткоккозный, кандидозний та інші);
  • протозойні, тобто викликані впливом найпростіших (при токсоплазмозі, малярійний).

2. Залежно від характеру запального процесу:

  • серозний: у спинномозковій рідині (лікворі) переважають лімфоцити;
  • гнійний: в даному випадку більше інших клітин імунної системи — нейтрофілів.

3. По патогенезу:

  • первинний. Самостійно виник менінгіт;
  • вторинний. Ускладнення будь-якої інфекції, вже присутньої в організмі.

4. За поширеністю:

  • генералізований;
  • обмежений.

5. За течією:

  • блискавичні;
  • гострий;
  • підгострий;
  • хронічний.

6. Залежно від ступеня тяжкості:

  • легка форма;
  • середнього ступеня тяжкості;
  • важка форма;
  • вкрай важка форма.

Клінічна картина: симптоми, тривожні ознаки

Незалежно від етіології менінгіт симптоми у дітей викликає досить загальні і специфічні для даного роду захворювання.

Загальні прояви характеризуються певною періодичністю:

  • продромальний період, який триває близько 1 — 2 доби. Він проявляється неспецифічними загальними симптомами, такими як головний біль, загальне нездужання, незначними катаральними явищами, невеликим підвищенням температури;
  • пиритический період, під час якого спостерігається висока лихоманка до 39 градусів.

Окремої уваги заслуговують так звані менінгеальні знаки. Їх наявність часто говорить про наявність запального процесу в структурах нервової системи. Що ж це таке?

1. Загальномозкові симптоми: нудота, блювання, світлобоязнь, гіперакузія (підвищена чутливість до звуків), зміна свідомості, у дітей можуть бути фебрильні судоми.

2. Ригідність, тобто підвищений опір потиличних м’язів.

Коли лікар перевіряє даний симптом, то він робить це таким чином: до лежачого на спині дитини, нахиляють голову вперед так, щоб вона досягла підборіддя і грудей. Якщо симптом позитивний, то опір м’язів не дає цього зробити.

3. Симптом Керніга. Лежачого на спині дитини нижню кінцівку згинають під прямим кутом у кульшовому суглобі і колінному суглобі, далі її намагаються розігнути. Якщо симптом позитивний, то з-за болю і опору, зробити цього не виходить.

4. Симптоми Брудзинського: верхній — коли дитині згинають голову (він лежить на спині), то відбувається мимовільне згинання ніг в колінах і тазостегнових суглобах. Нижній — при згинанні однієї нижньої кінцівки в коліні, мимоволі згинається інша.

Є також багато інші менінгеальні іменні симптоми, але дана інформація цікава лікарям, і лікар у будь-якому випадку буде використовувати ті з них, що вона вважатиме найбільш придатними в даній конкретній ситуації.

Симптоми у дітей і дорослих з боку вегетативної нервової системи:

  • серцебиття або, навпаки, уповільнення частоти серцевих скорочень (брадикардія);
  • підвищення або, навпаки, пониження артеріального тиску;
  • пітливість;
  • спрага;
  • поліурія (підвищене утворення сечі).

Діагностика менінгіту у дітей

Для діагностики даного стану величезне значення будуть мати дані анамнезу, а саме епідеміологічні дані. Доктор може поцікавитися тим, де ви були до виявлення вищезгаданих симптомів, чи був контакт з іншими людьми чи тваринами — потенційними переносниками інфекції. Важливий також прищепний анамнез.

Які обстеження можуть проводитися:

  • загальний аналіз крові. В ньому можливе підвищення рівня лейкоцитів, нейтрофілів, прискорення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), можлива також анемія (зниження рівня гемоглобіну), тромбоцитопенія (низька кількість тромбоцитів);
  • загальний аналіз сечі — для діагностики можливих запальних змін з боку нирок. Тоді в сечі можуть виявлятися лейкоцити, еритроцити, білок;
  • біохімічний аналіз крові — визначення рівня глюкози, ферментів печінки, білірубіну та інших показників необхідно для контролю стану внутрішніх органів. Досліджується також рівень С-реактивного білка, адже у разі вираженого запалення він може бути сильно підвищений;
  • бактеріологічний посів мазка із зіву, носоглотки необхідний для діагностики менінгіту пневмококової, менінгококової етіології;

  • дослідження ліквору. Дане дослідження вкрай важливо, адже визначення складу клітинний рідини крайньої важливо для діагностики менінгіту, інфекційного агента, що викликав його. Ліквор при менінгіті може бути гнійного або серозного типу. При гнійному типі він (ліквор) мутного кольору, відмічається переважання нейтрофілів, великий вміст білка. Такі зміни бувають при бактеріальної інфекції. При лікворі серозного типу колір прозорий, переважають лімфоцити, білка менше. В такому випадку більша ймовірність того, що інфекційний агент має вірусне походження;
  • серологічні дослідження. Для верифікації діагнозу, причини захворювання важливе значення має і визначення титру специфічних антитіл, що утворюються в організмі у відповідь на появу чужорідного антигену (в даному випадку належить тому, хто і викликав запалення). Титр антитіл наростає від перших днів хвороби до другої-третьої тижня;
  • вірусологічний метод. Виявлення вірусу і культивування його на спеціальних середовищах виконують при вірусних менінгітах;
  • дослідження гемостазу при появі симптомів, що свідчать про порушення з боку системи згортання крові;
  • дослідження кислотно-лужної рівноваги можливо при важкому стані;
  • комп’ютерна томографія/магнітно-резонансна томографія для диференціальної діагностики з об’ємним утворенням в головному мозку, а також при підозрі на інсульт;
  • рентгенографія/ ЕКГ/ інші методи обстеження на розсуд лікуючого лікаря при наявності показань.

Менінгококовий менінгіт

Так як в першу чергу мова йде про менінгіті у дітей, то слід окремо приділити увагу тим інфекцій, які найбільш часто викликають їх. І в першу чергу мова йде, звичайно ж, про менінгококової інфекції, яка є самою частою причиною виникнення запалення мозкових оболонок у маленьких пацієнтів.

Щодо даного захворювання слід бути особливо настороженим!

Збудником є бактерія під назвою Neisseria meningitis. Джерелом зараження є людина, а розноситься інфекція повітряно-крапельним шляхом.

Дитячий колектив — найкраще середовище для неї, всередині часто виникають спалаху захворювання. Характерна зимово-весняна сезонність.

Інкубаційний період 2 — 10 днів. Далі слід продромальний період, який у деяких дітей проявляється невеликим назофарингіт, який нічим не відрізняється від банальної застуди. Далі розгортається картина менінгіту: різко піднімається температура, можуть бути сильні головні болі, нудота, озноб. Менінгіт у новонароджених і дітей грудного віку в даному випадку може проявлятися вираженим занепокоєнням, «мозковим криком», можливо вибухання великого тім’ячка, розходження черепних швів, рідше, навпаки, западіння джерельця.

Висип при менінгококової інфекції

Особливістю є також характерна висип (висип на шкірі): це геморагічний висип з елементами різної величини і розміру.

Найчастіше вона виявляється на нижніх кінцівках, сідницях, значно рідше — на обличчі. Патологічні елементи височать над шкірою, щільні на дотик, мають неправильну форму. Нерідко цю висип називають «зірчастої». На місці великих елементів висипу можуть виникати зони некрозу (руйнування тканини), після яких потім утворюються рубці.
Якщо ви помітили у дитини щось подібне укупі з описаними вище симптомами інфекційного менінгіту, варто негайно звернутися до лікаря!

Пневмококовий менінгіт

Їм теж найчастіше хворіють діти. Інкубаційний період також до десяти днів. Захворювання викликається бактерією під назвою пневмокок. Основний шлях поширення — повітряно-крапельний. По частоті зустрічальності серед менінгітів він займає друге місце після менінгококового менінгіту.

На жаль, пневмококової менінгіт відрізняється важкістю перебігу і нерідко призводить до розвитку ускладнень. З усіх гнійних менінгітів саме пневмококовий має найвищу летальність. При пневмококової менінгіті частіше виникає кома, більше ймовірність збереження залишкових явищ після перенесеного захворювання.

Як правило, розвитку менінгіту передують отит, гайморит, пневмонія. Захворювання розвивається гостро, протягом двох — п’яти днів. Рано виникає клінічна картина, обумовлена ураженням головного мозку: судоми, парез (неповний параліч), порушення свідомості. При септичній формі захворювання, як і при менингокковом менінгіті, виникає висип, але вона носить петехіальний характер ( тобто у вигляді точкових геморагій округлої форми, вона виникає при розриві кровоносних судин дрібного колибра) і виявити її можна на всьому тулубі. Також характерно підвищення температури, занепокоєння.

Вірусні менінгіти

До менингитам даної етіології відносяться паротитної менінгіт, менінгіт, викликаний ентеровірусами Коксакі або ECHO та іншими вірусами.

Паротитної менінгіт виникає як наслідок епідемічного паротиту («свинки»), тому в даному випадку розвитку запалення оболонок головного мозку передує набряк слинних залоз.

При менінгітах, асоційованих з зараженням ентеровірусами, превалює картина загальної інтоксикації. Варто виділити також і менінгіт при поліомієліті. При ньому хворий буде частіше скаржитися на болі в спині, шиї, можливі паралічі. Завдяки загальної вакцинації випадки захворювання досить рідкісні, проте якщо вони трапляються, то частіше в молодшій віковій групі.

Менінгіт у новонароджених і дітей молодшого віку

Менінгіт у дитини молодшого віку зазвичай протікає наступним чином: малюки стають дуже неспокійними, часто здригаються, погано сплять. Занепокоєння може змінюватися млявістю, апатією.

У маленьких дітей одним з найбільш ранніх симптомів є судоми. Немовлята відмовляються від їжі, часто зригують. Можливий тремор верхніх кінцівок і характерний монотонний крик. Через що розвивається гідроцефалії можливе вибухання великого тім’ячка і збільшення розмірів окружності голови.

Найчастіше менінгіти, які виникли в перші три дні життя, обумовлені інфікуванням стрептокока групи В та С.

Лікування менінгітів у дітей

  • етіотропна терапія: бактеріальні менінгіти лікуються антибіотиками. При менінгококової інфекції препаратом вибору є пеніцилін. Для менінгококового менінгіту аналогічно;

Антибактеріальна терапія підбирається виключно лікарем, не можна робити цього самостійно на підставі прочитаної в інтернеті інформації, адже нерідко вибір антибіотика залежить від результатів бактеріологічного посіву та визначення індивідуальної чутливості антибіотику до того чи іншого препарату. Для вірусних інфекцій етіотропного лікування немає;
  • інфузійна терапія;
  • терапія, спрямована на усунення підвищення внутрішньочерепного тиску;
  • лікування гіпертермії нестероїдними протизапальними лікарськими засобами;
  • часто застосовуються глюкокортикостероїди;
  • можливо внутрішньовенне введення імуноглобулінів при важкому перебігу.

Вище описані лише загальні принципи терапії, в кожному випадку вона індивідуальна і підбирається виключно лікарем!

Прогноз і наслідки

При своєчасно розпочатому лікуванні прогноз сприятливий. Найбільш грізні ускладнення менінгіту — це набряк головного мозку та інфекційно-токсичний шок. Проявляється після перенесеної інфекції у випадках важкого ускладненого перебігу у вигляді порушення слуху, розвитку сліпоти, психічних порушень, затримки розумового розвитку.

Кожний з батьків несе відповідальність за свою дитину. При ознаках менінгіту рахунок часу йде на години і хвилини. Необхідно терміново звертатися до лікаря. Чим раніше розпочато лікування, тим менше ймовірність розвитку всіх вищеописаних ускладнень і жалюгідних наслідків. Самолікування в домашніх умовах неприпустимо.

Висновок

Менінгіт — це запалення оболонок головного мозку. Він може бути викликаний бактеріями, вірусами, грибками. Клінічна картина включає в себе підйом температури, нудоту, блювоту, що не приносить полегшення, зміни свідомості, судоми. У новонароджених занепокоєння, що переміняється млявістю, «монотонний» (також носить назву «мозковий») крик, вибухання тім’ячка. Лікування включає в себе антибактеріальну терапію, якщо це бактеріальний менінгіт, симптоматичну та патогенетичну терапію. Найбільш грізне ускладнення — набряк головного мозку. Віддалені наслідки спостерігаються рідко у зв’язку з успішною терапією даного захворювання в наш час. Завдання батьків — вчасно звернутися за допомогою, адже хвороба лікується виключно в умовах цілодобового стаціонару.

diagnoz.in.ua