Алергічний отит, особливості лікування алергічного отиту у дітей і дорослих

Стріляючий біль у вусі, рідкі виділення з вушних ходів – всім знайомі симптоми отиту. Найчастіше він буває інфекційно-запальної природи. Для лікування достатньо використання місцевих крапель і дотримання туалету вушної раковини. Але буває так, що, незважаючи на звичне лікування поліпшення не настає. У цьому випадку лікар повинен запідозрити алергічний середній отит.

Етіологія і патогенез середнього алергічного отиту

Середній катаральний отит, носить алергічний характер – це запалення середнього вуха.

Середнє вухо відповідає за проведення звукових коливань від барабанної перетинки до внутрішнього вуха, і являє собою порожнину, в якій розташовані 3 слухові кісточки:

  • молоточок;
  • ковадло;
  • стремено.

До розвитку алергічного отиту призводить потрапляння алергенів в організм. Вони можуть бути інфекційної і неінфекційної природи. До інфекційних відносять бактерії, віруси, гриби, найпростіші, гельмінти. Серед неінфекційних виділяють контактні (сережки, слухові апарати), побутові (миючі засоби, шампуні), пилок рослин, лікарські алергени.

Попадання алергенів може відбуватися безпосередньо в вушні ходи, з місцевим розвитком алергічного отиту, чи можливе поширення запалення з органів верхніх дихальних шляхів.

Патогенез алергічної реакції аналогічний незалежно від місця її прояву – чи то вухо, або інший орган. Алергени, частіше білкової природи, несуть на своїй поверхні антигени, які при сенсибілізації організму викликають імунну реакцію. У відповідь на потрапляння в організм алергену звільняє біологічно активні речовини, які викликають місцеве запалення, підвищують проникність судинної стінки, провокують розвиток набряку, свербіння, хворобливі відчуття.

Очевидно, що алергічні реакції виникають не у всіх людей, хоча все контактують з потенційними алергенами. Існує ряд факторів ризику, які провокують алергічний отит у дорослих та дітей. До них відносять:

  • генетична схильність;
  • аномалії будови щелепно-лицевої області;
  • вроджені та набуті імунодефіцити;
  • сезонний алергічний риніт;
  • сигаретний дим;
  • наявність бронхіальної астми.

У маленьких дітей алергія розвивається у вухах після перенесених ГРВІ, згодом вона може проявлятися після кожного простудного захворювання. Наявність дрібних домашніх тварин вдома підвищує ризик алергії у людей з природженою схильністю до атопиям. Алергічний отит у дорослих викликається вдиханням тютюнового диму.

Середній отит часто виникає в однієї з найбільш уразливих до цього захворювання груп хворих синдромом Дауна, внаслідок вродженої аномалії розвитку щелепи.

Читайте також:  Можна гуляти при отиті, варто виходити на вулицю при отиті?

Супутні симптоми

При алергічному отиті стінки барабанної порожнини набрякають, і в порожнину середнього вуха виділяється ексудат, який підвищує внутрішньопорожнинне тиск і провокує біль. Пропотевая через барабанну перетинку, прозора рідина в’язкої консистенції виділяється з вуха. Велика кількість виділень може зсихатися в кірки, викликати роздратування шкіри і тріщини на ній. Алергічний отит часто односторонній, але може носити двосторонній характер.

Пацієнти крім болю скаржаться на закладеність вуха, погіршення слуху, свербіж вушного проходу. При нахилі голови виникають неприємні відчуття, пов’язані з переливанням ексудату в барабанній порожнині. Можуть виникати головні болі, температура не піднімається вище субфебрильних цифр (37-38°). В разі приєднання бактеріальної інфекції вушні виділення мають гнійний характер – густа рідина жовтуватого кольору.

Симптоми та лікування у дітей може дещо відрізнятися від таких у дорослих. Алергічний отит у дитини небезпечний тим, що маленькі діти не завжди можуть описати свої скарги, тоді батьки повинні звернути увагу на зниження слуху у дитини, виділення рідини з вуха, також малюк може триматися за свої вуха, вказуючи, таким чином на джерело болю.

Якщо алергія розвивається у вухах на тлі ГРВІ, що проявляються симптоми основного захворювання – поява нежитю – риніт, кашлю, осиплості голосу, високої температури, слабкості та м’язовому болю.

Діагностика середнього алергічного отиту

Діагностикою отитів займається отоларинголог. Він проводить збір анамнезу захворювання, уточнює, чи були подібні епізоди раніше. Проводиться огляд зовнішнього вуха, обстеження отоскопом. При отоскопії спостерігаються гіперемія, набряк і обмеження рухливості барабанної перетинки, наявність випоту. Лікар може провести парацентез – прокол барабанної перетинки, через який буде витікати прозора рідина. Дана процедура носить і терапевтичну користь, оскільки вихід рідини з середнього вуха знизить тиск на стінки, і, як результат, зніме больовий синдром.

У разі скарг на зниження слуху – проводиться аудіометричні дослідження, щоб визначити ступінь і тип зниження слуху. Алергічний отит у дітей небезпечний, оскільки у них високий ризик хронічного порушення слуху. У зв’язку з цим дане дослідження набуває більшої значущості в діагностиці отитів у дітей.

Для диференціальної діагностики середнього отиту доктор збирає алергологічний анамнез. Наявність супутнього алергічного риніту та кон’юнктивіту буде вказувати на ймовірну алергічну причину отиту. На користь того, що саме алергія виникла у вухах, скажуть і наявність бронхіальної астми, кропив’янки, сверблячих висипань на шкірі. При рецидивуючому отиті проводять алергологічні проби – вони допоможуть визначити, на який алерген виникає реакція, щоб в майбутньому його уникати.

Читайте також:  Отит і його психосоматика, дізнайтеся, яка психосоматика болю у вухах?

Лабораторне дослідження виділень з вуха покаже висока кількість еозинофілів – клітин, функція яких полягає у знищенні чужорідного білка, у відповідь на який виникає алергічна реакція. Підвищення еозинофілів при алергічному отиті позначиться і на загальному аналізі крові.

Лікування алергічного отиту у дітей і дорослих

У лікуванні будь-яких алергічних реакцій першою дією повинно бути повне виключення контакту з алергеном, якщо він, звичайно, відоме. Місцево призначають промивання вушного ходу 3% розчином перекису водню, розведеною борною кислотою. Всередину закладаються мазі на основі глюкокортикоїдів ( Преднізолонова мазь, Элоком, Бетаметазон), закапують гідрокортизон. При неминаючому почуття закладеності використовують судинозвужувальні препарати. Самолікування начебто місцевих прогрівань категорично заборонено, так як при наявності інфекції посилить тяжкість запалення.

Ефективний при алергічному отиті прийом антигістамінних препаратів перорально. До них відносяться:

  • Супрастин;
  • Лоратадин;
  • Еріус;
  • Лоратадин;
  • Фексадин;
  • Цетрин.

Хворому показана дієта з обмеженням їжі, яка часто викликає алергії. До таких продуктів відносяться:

  • цитрусові;
  • шоколад;
  • горіхи;
  • яйця;
  • незбиране коров’яче молоко;
  • морепродукти;
  • жирні сорти м’яса.

При наявності бактеріальної інфекції призначають антибіотики широкого спектру дії перорально, а також антибактеріальні краплі – місцево (Софрадекс, Нормакс). Якщо алергія розвивається у вухах на тлі ГРВІ, лікують супутні симптоми – судинозвужувальні краплі при нежиті, спреї для горла, противірусні та імуномодулюючі препарати.

Рецидивуюча алергія у вухах вимагає проведення алергопроб з визначенням провокуючого антигену. На його основі проводять алерген-специфічну імунотерапію. Воно полягає у введенні пацієнту підшкірно малих доз алергену. З кожним наступним введенням дозування зростає. Як правило, це тривалі курси, але зате це єдиний існуючий на сьогоднішній день лікування алергії, якщо немає можливості обмежити контакт з провокуючим антигеном.

Народна медицина

Для лікування алергій крім традиційної терапії застосовують засоби народної медицини. Однак перед їх використанням слід проконсультуватися з лікарем і не забувати, що трав’яні відвари і ягоди можуть викликати алергію самі по собі.

  • При неприємних відчуттях у вухах, при свербінні, в них закопують суміш настоїв прополісу і волоських горіхів. Відваром череди рекомендують замінити чай і каву, зберігати такий настій не можна, кожен раз його потрібно заново заварювати.
  • У разі якщо захворювання спричинене пилком, рекомендується після приходу з вулиці полоскати горло розведеним настоєм пустирника і валеріани.
  • Для загального зміцнення організму допоможе настій з валеріани і глоду. Достатньо 30 крапель настоянки на чашку води перед сном. Напій також буде сприяти швидкому засипанню у тих, хто страждає безсонням.
  • Квітки календули при алергії заливають окропом з розрахунку 10г на 2 чашки води і залишають на кілька годин настоятися. Отримане ліки необхідно приймати 3 рази в день по столовій ложці.
  • Для підвищення захисних сил організму добре допомагають залиті на 2 години окропом ягоди горобини. На 1 літр окропу беруть 4 столові ложки ягід. П’ють настій по 100 мл 3 рази на день. У разі відсутності горобини, її замінюють плодами шипшини, в ньому міститься високий вміст вітаміну С, фосфору, заліза, магнію і кальцію.
Читайте також:  Профілактика отиту, коли необхідна профілактика отиту у дітей і дорослих?

Краще якщо все ягоди і трави, на основі яких будуть проводитися відвари, будуть зібрані самостійно або куплені в сушеному, але не подрібненому вигляді. Збори, які виробник поміщає в чайні пакетики, що найчастіше не володіють належним лікувальним ефектом. Також слід пам’ятати, що такі відвари не можуть довго зберігатися. Чим свіже ліки – тим більш дієвим воно буде.

Профілактичні заходи

Середній отит – це серйозне захворювання, несвоєчасне лікування якого призводить до небезпечних наслідків, аж до втрати слуху. Саме тому так важливо не допустити його розвиток.

До профілактики отиту традиційно відносяться заходи з підвищення захисних сил організму, до якого відносять:

  • загартовування;
  • щоденне провітрювання приміщень;
  • збалансоване харчування;
  • щоденна зарядка;
  • відмова від куріння і алкоголю.

У зимовий час року, коли необхідне організму кількість вітамінів і мікроелементів важко заповнити їжею, вдаються вживання вітамінних комплексів (Алфавіт, Супрадин, Вітрум).

Важливо спробувати обмежувати контакт з побутовою хімією, уникати місць рясного цвітіння навесні і влітку, проводити регулярне вологе прибирання приміщення. Якщо алергічна реакція виникає у відповідь на шерсть тварин, спілкування з домашніми улюбленцями доведеться обмежити.

diagnoz.in.ua