Найтяжчою формою тонзиліту є некротична ангіна (Симановського–Плаунта–Венсана). Це захворювання зустрічається вкрай рідко. Його відмінність від інших видів тонзиліту полягає в утворенні некротичних вогнищ у паренхімі мигдаликів та відносно рідкому підвищенні загальної температури тіла.
Причини виразково-некротичної ангіни
Головними збудниками хвороби вважають веретеноподібні бактерії та спірохети. Іноді патологію викликають стафілококи або стрептококи, що впливають на слизові оболонки. Ці мікроорганізми постійно присутні в ротовій порожнині і зазвичай не провокують хвороби, проте при ослабленні захисних механізмів організму виникає патологія. До факторів, які сприяють розвитку виразково-некротичної (гангренозної) ангіни, відносяться:
- нестача мінералів і вітамінів у харчуванні;
- хронічні запальні процеси горла (тонзиліт);
- кахексія;
- послаблення імунітету;
- надлишок вітамінів групи В і С;
- вогнища інфекції в шлунково-кишковому тракті;
- дистрофія;
- рецидивуючий фарингіт;
- алергічні реакції;
- стоматит;
- гінгівіт;
- пародонтоз;
- порушення гігієни ротової порожнини;
- присутність гнійних виділень у глотці.
Некротична ангіна часто виникає як ускладнення при важких захворюваннях, наприклад онкології крові (гострий лейкоз) або при інфекційних хворобах (скарлатина, дифтерія, туляремія). За відсутності своєчасного лікування некротичний процес може перейти з мигдаликів на тканини гортані, іноді на мову, окістя та м’яке піднебіння.
Симптоми некротичного запалення
Плівчаста ангіна має специфічні клінічні прояви. Пацієнти скаржаться на біль при ковтанні, яка посилюється за наявності вторинної інфекції. Першіння в горлі часто є першим симптомом початку патологічного процесу.
Для хвороби характерніше однобічне ураження мигдаликів і глотки; більш поширені структурні зміни зустрічаються рідше. Хворі зазвичай відчувають дискомфорт у горлі, проявлений відчуттям грудки, що не відкашлюється і не проковтується.
Виразково-плівчаста ангіна супроводжується також неспецифічними ознаками. Гнійно-некротичні тонзиліти часто поєднуються з збільшенням регіонарних лімфатичних вузлів (шийних, потиличних, підщелепних). До загальних проявів належить інтоксикаційний синдром: підвищення температури тіла (інколи до 37,5 °C, але частіше вона залишається нормальною), головний біль, загальна слабкість, зниження працездатності. Часто спостерігаються неприємний гнильний запах з рота, посилене слиновиділення та зневоднення організму. На підставі клінічної картини лікар вирішує питання симптоматичного лікування.
У міру прогресування на мигдалинах і стінках глотки утворюється наліт: поверхні вкриваються пухкою плівкою, яка легко відшаровується при механічному впливі або кашлі. Після відшарування під нальотом утворюється невелика кровоточива виразка з нерівними краями.
Діагностика
Для призначення адекватної терапії необхідний точний діагноз. Діагностичний процес включає опитування пацієнта (збір скарг, анамнез), огляд і проведення лабораторних та інструментальних досліджень.
При візуальному огляді і пальпації лікар виявляє збільшені й болючі лімфатичні вузли, наявність жовтого або сірого нальоту на мигдалинах (ознака омертвіння слизової), а також плями на мові і стінках глотки. На початкових етапах виразкового типу ангіни зміни зазвичай поверхневі.
У міру розвитку хвороби поразка проникає глибше в тканини мигдаликів, гортані та мови.
Під час огляду зіва видно гіперемію (почервоніння) гланд і стінок горла.
При гнійно-некротичній ангіні виконують такі лабораторні дослідження:
- Загальний клінічний аналіз крові.
- Бактеріальний посів для визначення мікрофлори.
- Тест на антигени.
- Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР).
- Визначення чутливості збудників до антибіотиків.
Також проводять диференціальну діагностику, щоб виключити дифтерію, онкологічні процеси, лакунарну ангіну, а також відрізнити некротичний тонзиліт від сифілісу та туберкульозу.
У загальному аналізі крові зазвичай відзначають лейкоцитоз і підвищення швидкості осідання еритроцитів. Швидкі антигенні тести допомагають виявити бета-гемолітичний стрептокок. ПЛР дозволяє ідентифікувати збудника за фрагментами нуклеїнової кислоти (ДНК). Посів визначає, якими антибіотиками доцільно лікувати пацієнта при виразково-некротичній ангіні.
Лікування гнійно-некротичного тонзиліту
Терапія виразково-плівчастого запалення мигдалин поєднує системні та місцеві заходи. Такий комплексний підхід необхідний для запобігання ускладненням. Велику роль відіграє й режим харчування.
Медикаментозне лікування спрямоване на усунення симптомів і винищення етіологічного фактора. До симптоматичної терапії належать знеболювальні засоби (наприклад, «Анальгін», «Парацетамол», «Аспірин»). Для ліквідації причин некротичної ангіни призначають антибіотики. Підбір препаратів здійснює лікар після бактеріологічного посіву. Використовувати засоби, до яких збудник нечутливий, не можна — це не лише неефективно, а й сприяє розвитку резистентності мікрофлори до антибіотиків.
Групи препаратів, що застосовуються при некротичному тонзиліті:
- Макроліди («Азитроміцин», «Мідекамицин», «Еритроміцин», «Кларитроміцин»).
- Пеніциліни («Феноксиметилпеніцилін», «Бензилпеніцилін», «Амоксицилін»).
- Цефалоспорини («Цефалексин», «Цефтріаксон», «Цефуроксим», «Цефепім», «Цефотаксим»).
Найчастіше лікарі віддають перевагу макролідам через їх високу ефективність і менш виражений вплив на слизову шлунково-кишкового тракту. Бактеріостатичний ефект цих препаратів не лише допомагає усунути патогенну флору, а й пригнічує розмноження виживших бактерій.
Для пришвидшення одужання важливо дотримуватися дієти, збагаченої білком тваринного походження. До рекомендованих страв відносять:
- м’ясо птиці, а також яловичину, кролятину;
- печінку;
- сир;
- кефір, йогурт;
- яйця.
Корисні також продукти, багаті вітамінами — свіжі овочі та фрукти. З шипшини, калини або журавлини готують напої, що забезпечують організм вітаміном С.
З раціону виключають страви, що дратують слизову: надто гарячу або холодну їжу. Тверда їжа небажана, оскільки може механічно травмувати уражені ділянки. Не рекомендовано вживати гострі, солоні чи надто пряні страви.
Місцеве лікування
Окрім системної антибіотикотерапії, високу ефективність мають полоскання та протирання мигдалин лікувальними розчинами. Перед цими процедурами плівку з ураженої поверхні зазвичай видаляють шпателем, після чого обробляють виразкові дефекти слизової. Використовують розчини наступних препаратів:
- Перекису водню.
- Хлориду калію.
- «Фурациліну».
- Калійної солі марганцевої кислоти (перманганат калію).
Протирання мигдалин цими засобами проводять до п’яти разів на добу. Крім того, уражені ділянки можна обробляти йодним розчином Люголя або настоянкою хлорофіліпту.
Для полоскання перекис водню розводять у пропорції 2 столові ложки на 200 мл кип’яченої води. Розчин перманганату калію готують так, щоб концентрація активної речовини становила 0,1%. Також для полоскання застосовують слабкий розчин нітрату срібла.
У місцевій терапії дієвими вважаються народні засоби: відвари таких лікарських рослин:
- шавлії;
- дубової кори;
- м’яти;
- калини (листя та молоді гілки);
- звіробою;
- ромашки.
Для приготування відварів рослини кип’ятять приблизно 15 хвилин на паровій бані, далі настоюють і охолоджують близько 40 хвилин. Можна використовувати як одну рослину, так і комбінацію кількох.
Ефективним є розчин солі; до нього можна додати чайну ложку харчової соди і краплю йоду — це посилює антисептичний ефект і пришвидшує одужання.
Обробляти мигдалини можна також соками овочів, що містять фітонциди: віджимають пюре з часнику та цибулі, змочують отриману рідину марлею і обтирають гланди. Для стимуляції загоєння кровоточивих виразок застосовують настоянку календули.
Місцеве лікування доповнюють фізіотерапевтичними процедурами. Наприклад, КУФ зону зіву застосовують для зігрівання паренхіми гланд, що стимулює кровообіг, зменшує гостре запалення та сприяє загоєнню. Також використовують ультрафонофорез з антибіотиками і протизапальними препаратами.
Прогноз
Зазвичай прогноз сприятливий за умови виконання всіх рекомендацій лікаря. Період одужання триває від 8 днів до двох тижнів. При ослабленому імунітеті захворювання може затягнутися на кілька місяців.
Оскільки некротична ангіна — тяжке захворювання, лікування має проводитися в стаціонарі або вдома під наглядом лікаря. Хвороба часто призводить до серйозних ускладнень, тож при перших ознаках слід негайно звернутися до фахівця.
Можливі ускладнення: чим небезпечне захворювання
При неадекватному лікуванні або несвоєчасному зверненні до лікаря можуть розвинутися наслідки ангіни — як місцеві, так і генералізовані. Локальні ускладнення виявляються в прилеглих тканинах, тоді як генералізовані виникають при потраплянні патогенної флори в кров і запаленні віддалених органів.
До локальних ускладнень отоларингологи відносять:
- некроз тканин ротової порожнини;
- абсцес;
- кровотечу;
- перфорацію твердого піднебіння;
- руйнування ясен;
- флегмону.
Серед генералізованих наслідків можуть розвинутися:
- ревматична лихоманка;
- ендокардит;
- ревматизм;
- міокардит;
- сепсис;
- перикардит;
- гломерулонефрит.
Ризик таких ускладнень зростає при неправильному підборі препаратів або недотриманні схем лікування пацієнтом. У разі розвитку ускладнень потрібна госпіталізація та адекватна терапія, яка допоможе зупинити прогресування процесу.
Профілактика
Щоб запобігти виразково-некротичній ангіні, слід дотримуватись кількох простих правил. Насамперед потрібно своєчасно санувати вогнища інфекції — лікувати карієс і пародонтоз. Для профілактики важливо уникати переохолодження і контактів з носіями інфекції.
Загартовування та регулярні заняття спортом допомагають зміцнити захисні резерви організму. Раціональне харчування з достатньою кількістю вітамінів також підвищує опірність організму. Необхідно виключити алкоголь і кинути палити.
Краще запобігти виразково-некротичному тонзиліту, ніж лікувати його наслідки, адже багато пацієнтів помилково сприймають симптоми за звичайну застуду і не звертають уваги на лікування, що може призвести до важких ускладнень, інколи фатальних (наприклад, сепсис) — особливо при ослабленому імунітеті. Тільки лікар може вберегти від таких наслідків.
