УЗД апендициту: чи можна визначити, що показує діагностика

Апендикс – це мініатюрний червоподібний придаток сліпої кишки, унікальний орган, призначення якого розкрилося відносно недавно. Будучи невід’ємною частиною імунної системи, відросток «приманює» у свою лімфоїдну тканину певні шкідливі освіти і руйнує їх структуру, забезпечуючи тим самим безпеку і захист всього організму.

Якщо ж людина надається тривалого впливу різних токсинів, придаток, «працюючи невтомно» над внутрішньою невидимою очищенням, може дати збій, тоді виникає запальний процес – апендицит. Оскільки побачити і розпізнати перші його ознаки досить складно, на допомогу приходить УЗД – сучасний метод діагностики, який дозволяє виявити небезпечну недугу на ранній стадії розвитку.

Проведення исследованиz

Коли пацієнт займе зручне положення на кушетці, сонолог налаштує апаратуру, візьме в руку датчик-генератор, обробить його основну частину безбарвним проводять гелем і акуратно почне проводити апаратом по поверхні живота. Під час ультразвукового дослідження буде проводитися дозована компресія – тобто несильні натискання на певні ділянки черевної порожнини, призначені для поліпшення візуалізації кишкового тракту.

Іноді жінці потрібно трансвагинальная діагностика, наприклад, при надлишковій масі тіла. В такому випадку роблять УЗД з допомогою особливого звужений датчика, який вводиться в піхву. Якщо під час процедури пані буде відчувати сильний дискомфорт або біль, необхідно негайно сповістити про неприємних відчуттях спеціаліста. При виявленні очевидних, найбільш гострих ознак апендициту медичний персонал може відразу ж відправити пацієнта в операційну.



Класичне анатомічне розташування червоподібного відростка

Свідчення

Оскільки вкрай занедбане захворювання незабаром призведе до перитоніту, ні в якому разі не можна ігнорувати ознаки, які можуть вказувати на апендицит. До показовим фізіологічних симптомів відносяться:

  • підвищена температура тіла (до 38,5 °C);
  • тривалі больові відчуття в області живота (нерідко справа);
  • діарея;
  • блювання;
  • часті позиви в туалет;
  • напруга черевної стінки;
  • нудота;
  • сухість мови.
Прояв сукупності перерахованих вище недуг є приводом для екстреного відвідування/виклику спеціалістів.

Ряд переваг і недоліків

Діагностика апендициту характеризується багатьма позитивними якостями. Так, серед найбільш значущих плюсів медики виділяють:

  • Високий рівень інформативності (близько 90-92%).
  • Отримання достовірного результату про стан хворого.
  • Відсутність потреби в якому-небудь оперативному втручанні.
  • Доступність для громадян з середньостатистичним рівнем достатку.
  • Невисока вартість.
  • Швидкість виконання процедури (від 15 до 30 хвилин).
  • Можливість постановки діагнозу навіть при незвичайному розташуванні червоподібного відростка.
  • Відсутність особливої підготовки.
Читайте також:  УЗД на 10 тижні вагітності: розмір плоду, фото, особливості

Також необхідно відзначити, що УЗД показує справжню причину виникнення фізіологічного дискомфорту, яке, на перший погляд, нагадує апендицит. Якщо ураження зазнали інші органи, сонографія з високою часткою ймовірності виявить це.



Зображення демонструє стан відростка прямої кишки у стані запалення (ліворуч) і норми (праворуч)

Оскільки точними даними щодо впливу ультразвукових коливань на людину офіційна медицина не має, неможливо з абсолютною впевненістю заявляти про відсутність небезпеки для здоров’я. Однак запалення придатка сліпої кишки – це саме той випадок, який вимагає термінової діагностики з допомогою апарату ехографії: тільки він на етапі загострення здатний вчасно виявити апендицит на УЗД.

Якщо говорити про явні недоліки, то можна акцентувати увагу саме на двох значущих вади:

  • Не кожен лікар має можливість проводити ідентифікацію небезпечної недуги, тому існує практика так званої прив’язки до відповідного фахівця.
  • Здійснення дослідження практично не представляється можливим через черевну стінку пацієнта, якщо у нього є значний надлишок маси тіла.

Вимоги до підготовки

Променева процедура практично не вимагає ніякої підготовки. Єдине, на що варто звернути увагу – це раціон харчування: з нього за 2-3 дні до обстеження потрібно видалити газоутворюючі продукти (молоко, капуста, здоба та інші).

Крім цього, схильність до метеоризму передбачає вживання напередодні сеансу більш підходящого спазмолитика. Бажано також очистити кишечник за допомогою клізми або проносних медикаментів. При боротьбі зі здуттям живота можна заварити м’ятний чай з корицею і пити протягом дня замість звичних напоїв.

Чи може лікар допустити помилку?

У медичній практиці відомі випадки невірного трактування підсумків УЗД апендикса, пов’язані з декількома причинами: некомпетентність фахівця, фізіологічні особливості пацієнтів. Якщо людина сумнівається у професіоналізмі сонолога, при наявності можливості він має право повторно пройти діагностику у іншого спеціаліста.

Другий випадок вимагає особливого роз’яснення. Іноді на моніторі відображаються невірні або «змазані» елементи, якщо проводиться обстеження пацієнта, у якого спостерігається, наприклад, підвищене газоутворення в ШКТ, вагітність або ожиріння. Аналогічна ситуація видно і у випадку з дітьми і жінками у даних категорій людей нерідко ускладнене виявлення місця розташування апендикса у зв’язку з особливостями їх анатомічної будови.

Читайте також:  УЗД на овуляцію: коли робити і скільки разів, як визначити

Для того щоб точно діагностувати захворювання, кваліфікований фахівець направляє пацієнта на додаткові процедури – повторний огляд, здачу аналізів крові і сечі. Невизначений стан здоров’я жіночої частини населення може послужити приводом для звернення до гінеколога.



Якщо людина екстрено доставлений в лікарню з підозрою на перфорацію апендикса, допомога буде надаватися негайно без попередньої підготовки і будь-яких аналізів

Чи можна під час УЗД визначити замість апендициту інші відхилення?

Досить часто основні симптоми запалення червоподібного придатка вказують на зовсім інші захворювання органів черевної порожнини. При проведенні УЗД лікарі можуть діагностувати такі недуги:

  • Кетоацидоз.
  • Грижа.
  • Пієлонефрит.
  • Кишкова непрохідність.
  • Позаматкова вагітність.
  • Гастроентерит.
  • Сечокам’яна хвороба.
  • Мезаденит.
  • Абсцес печінки.
  • Порфирія.
  • Запалення яєчників.
  • Ниркова коліка.
  • Нижнедолевая пневмонія.
  • Гострий холецистит.
  • Панкреатит.
  • Інвагінація кишечника.
  • Сальпінгоофорит (запалення маткових труб).
  • Дивертикуліт.

Якщо з допомогою сонографії буде виявлено одне з перерахованих вище захворювань сечостатевої чи травної систем, негайно починає вироблятися певна стратегія лікування, застосовна по відношенню до певного пацієнта.

Відео по темі: