Печінкова недостатність — це не окрема хвороба, а сукупність клінічних проявів, які виникають, коли печінка перестає виконувати свої функції через пошкодження її паренхіми. Печінка — головна «лабораторія» організму: вона знешкоджує токсини, синтезує білки, гормони, жовчні кислоти, накопичує вітаміни та депонує кров. Коли ці процеси порушуються, розвивається небезпечний стан, який потребує негайної медичної допомоги.
Чому виникає печінкова недостатність
Причини залежать від того, чи розвивається недостатність гостро, чи хронічно. Гостра форма виникає раптово, зазвичай у людини без попереднього захворювання печінки, тоді як хронічна — на тлі тривалого ураження органа.
Гостра гепатоцелюлярна недостатність
Гостре ураження печінки можуть спровокувати:
- вірусні інфекції — гепатити A, B, C, D, E, G, герпес, цитомегаловірус;
- паразитарні інвазії — ехінококоз, лямбліоз;
- лікарські препарати — парацетамол, нестероїдні протизапальні засоби, цитостатики, протитуберкульозні, протипухлинні, антибіотики;
- токсичні речовини — альдегіди, феноли, миш’як, отруйні гриби (бліда поганка, мухомор);
- аутоімунні процеси — автоімунний гепатит;
- порушення кровообігу — серцево-судинні захворювання, синдром Бадда—Кіарі;
- ускладнення вагітності — HELLP-синдром, розрив печінки при прееклампсії, гострий жировий гепатоз вагітних.
Хронічна гепатоцелюлярна недостатність
Хронічна форма розвивається повільно на тлі таких захворювань:
- хронічний гепатит — вірусний, автоімунний, алкогольний, лікарський;
- спадкові хвороби — наприклад, хвороба Вільсона—Коновалова;
- злоякісні новоутворення печінки — гепатоцелюлярна карцинома, гепатобластома, холангіокарцинома, метастази інших пухлин.
Вісім клінічних синдромів печінкової недостатності
Печінково-клітинна недостатність проявляється комплексом синдромів, які можуть виникати разом або окремо.
Жовтяниця
Шкіра, видимі слизові оболонки та склери очей набувають яскраво-жовтого кольору з червонуватим відтінком. Кал може знебарвлюватися, а сеча стає темною. Це пов’язано з накопиченням білірубіну в крові.
Геморагічний синдром
З’являється схильність до кровотеч — шлунково-кишкових, маткових, носових, які довго не зупиняються. Навіть незначні травми можуть спричинити крововиливи в тканини. Причина — порушення синтезу факторів згортання крові.
Набряково-асцитичний синдром
У черевній порожнині накопичується рідина (асцит), виникають дифузні набряки, особливо на обличчі, верхніх і нижніх кінцівках.
Больовий синдром
Характерний тупий, розпираючий біль у правому підребер’ї. При збільшенні селезінки (спленомегалії) біль може відчуватися і зліва.
Диспепсичний синдром
Пацієнти скаржаться на гіркоту та сухість у роті, зниження апетиту, дискомфорт у животі, бурчання, підвищене газоутворення, нестійкий стілець (чергування запорів і діареї).
Інтоксикаційний синдром
Періодично підвищується температура тіла, з’являється біль у різних групах суглобів.
Ендокринний синдром
У чоловіків може розвиватися гінекомастія (збільшення грудних залоз) і гіпотрофія яєчок, у жінок — порушення менструального циклу.
Печінкова енцефалопатія
Це ураження центральної нервової системи внаслідок накопичення токсичних речовин, які не знешкоджуються печінкою. Проявляється:
- апатією, втомлюваністю, зниженням працездатності;
- агресивністю та дратівливістю;
- дезорієнтацією;
- порушенням свідомості аж до коми;
- появою патологічних рефлексів і пригніченням фізіологічних;
- м’язовою слабкістю, уповільненням дій;
- «грюкаючим» тремором — тремтінням голови та кінцівок;
- розладами чутливості.
Ускладнення печінкової недостатності
На тлі печінкової недостатності часто розвиваються ускладнення:
- кровотечі — переважно шлунково-кишкові, але можливі маткові, носові, з післяопераційних ран;
- гостре пошкодження нирок;
- ураження центральної нервової системи — набряк мозку, печінкова кома;
- інфекційні процеси аж до генералізації (сепсис).
Як діагностують печінкову недостатність
Діагностика включає лабораторні та інструментальні методи.
Загальний аналіз крові
Виявляють зниження кількості тромбоцитів, гемоглобіну та еритроцитів, прискорення ШОЕ, збільшення кількості лейкоцитів.
Біохімічний аналіз крові
Спостерігається підвищення рівня печінкових трансаміназ, білірубіну, сечовини, креатиніну, лактатдегідрогенази. Знижується рівень альбуміну, загального білка, холестерину, глюкози, калію, натрію, магнію. Часто погіршуються показники згортання крові.
Серологічні дослідження
Для виявлення вірусних гепатитів визначають специфічні маркери:
- гепатит A: IgM анти-HAV, IgG анти-HAV;
- гепатит E: IgM анти-HEV, IgG анти-HEV;
- гепатит B: HBsAg, HBeAg, HBcAg, анти-HBc, IgM анти-HBc, анти-HBe, анти-HBs, HBV-DNA;
- гепатит D: IgM анти-HDV, IgG анти-HDV, HDAg, HDV-RNA;
- гепатит C: анти-HCV IgG, анти-HCV core IgM, анти-HCV core IgG, анти-HCV NS, HCV-RNA;
- гепатит G: HGV-RNA.
При підозрі на автоімунний гепатит виявляють автоантитіла: ANA, SMA, анти-LKM-1, анти-LC1, анти-LC3.
Токсикологічні дослідження
При отруєнні виявляють високий рівень токсичної речовини в крові та сечі (наприклад, парацетамолу).
Специфічні тести
- Підвищений рівень феритину може свідчити про гемохроматоз.
- Збільшення вмісту міді та зниження рівня церулоплазміну в крові характерні для хвороби Вільсона—Коновалова.
- Високий рівень міді в сечі також вказує на хворобу Вільсона—Коновалова.
Аналіз калу
Позитивна реакція Грегерсена свідчить про потрапляння крові в травний тракт. При цирозі печінки часто виникає кровотеча з варикозно розширених вен стравоходу.
Дослідження асцитичної рідини
Найважливіша ознака, яку оцінюють при печінковій недостатності, — наявність інфекції. Бактерії та велика кількість лейкоцитів в асцитичній рідині свідчать про спонтанний бактеріальний перитоніт.
Інструментальні методи
- УЗД органів черевної порожнини виявляє ознаки цирозу, пухлин, гепатиту, збільшення печінки та селезінки.
- Допплерографія показує порушення кровотоку в печінкових венах і артеріях, тромби, судинні мальформації.
- Езофагогастродуоденоскопія виявляє варикозне розширення вен стравоходу.
- Біопсія печінки дозволяє визначити ступінь фіброзу — наявність великої кількості сполучної тканини замість нормальної печінкової свідчить про цироз.
- КТ або МРТ виявляють злоякісні новоутворення, цироз та інші патології.
- Психометричні тести виявляють психологічні та когнітивні порушення, характерні для печінкової енцефалопатії.
Особливості перебігу залежно від етіології
Клінічна картина може відрізнятися залежно від причини.
Автоімунний гепатит
При обстеженні виявляються автоантитіла, підвищений рівень глобулінів. Характерний підгострий перебіг.
Токсичне ураження (наприклад, парацетамолом)
Рівень білірубіну може бути низьким або нормальним, але трансамінази надзвичайно високі. Часто призводить до ниркового пошкодження та ацидозу.
Хронічний вірусний гепатит
Характерний підгострий перебіг, клінічна картина може імітувати цироз.
Хвороба Вільсона—Коновалова
Частіше хворіють молоді люди. Спостерігається гемолітична анемія, високий рівень білірубіну, підвищення вмісту міді в сечі, виявлення кілець Кайзера—Флейшера.
Серцево-судинна недостатність
Високий рівень трансаміназ, підвищення креатиніну та лактатдегідрогенази. В анамнезі — патології легень або серцево-судинної системи.
Пухлини печінки
Виявляють пухлину при обстеженні, значне збільшення печінки, маркери пухлин.
Отруєння грибами
В анамнезі — вживання грибів. Після прийому їжі виникають виражені ознаки порушення роботи шлунково-кишкового тракту: блювота, діарея, біль у животі. Характерне гостре пошкодження нирок.
Синдром Бадда—Кіарі
Спостерігається збільшення печінки, асцит, виражений біль у животі, порушення кровообігу у венах печінки.
Огляд груп препаратів для лікування печінкової недостатності
Лікування залежить від причини та тяжкості стану. Застосовують такі групи препаратів:
- гепатопротектори — для захисту клітин печінки;
- глюкокортикостероїди — при автоімунних процесах;
- противірусні препарати — при вірусних гепатитах;
- антибіотики — при бактеріальних інфекціях;
- діуретики — для зменшення набряків і асциту;
- лактулоза — для зниження всмоктування аміаку при енцефалопатії;
- вітаміни та мікроелементи — для корекції дефіцитів;
- препарати крові та плазми — при кровотечах і порушеннях згортання;
- антидоти — при отруєннях (наприклад, N-ацетилцистеїн при передозуванні парацетамолу);
- імуносупресанти — після трансплантації печінки;
- протипухлинні препарати — при злоякісних новоутвореннях.
Конкретний препарат і дозування підбирає лікар індивідуально.
Коли потрібна трансплантація печінки
Трансплантація печінки показана при термінальній стадії печінкової недостатності, коли інші методи лікування неефективні. Основні показання:
- гостра печінкова недостатність, що не піддається консервативному лікуванню;
- декомпенсований цироз печінки з ускладненнями (асцит, кровотечі, енцефалопатія);
- гепатоцелюлярна карцинома в межах критеріїв трансплантації;
- деякі метаболічні захворювання (хвороба Вільсона—Коновалова, гемохроматоз).
Рішення про трансплантацію приймає мультидисциплінарна команда після повного обстеження.
Профілактика печінкової недостатності
Щоб знизити ризик розвитку печінкової недостатності, важливо:
- вакцинуватися проти гепатитів A і B;
- уникати надмірного вживання алкоголю;
- не приймати ліки без призначення лікаря, особливо парацетамол у високих дозах;
- дотримуватися правил безпеки при збиранні та вживанні грибів;
- своєчасно лікувати хронічні захворювання печінки;
- проходити регулярні медичні огляди при наявності факторів ризику.
