Що таке печінкова недостатність? Печінкова недостатність (гепатоцелюлярна недостатність) – патологічний стан, що включає розвиток комплексу симптомів, що виникають на тлі порушення функцій печінки внаслідок пошкодження її паренхіми.
Складно переоцінити значимість печінки, яка виконує безліч важливих функцій в організмі:
- знешкоджує отрути, токсини, алергени;
- бере участь в синтезі енергетичних речовин;
- забезпечує формування білків, гормонів, холестерину, ліпідів, жовчних кислот і багато чого іншого;
- запасає вітаміни, макро – і мікроелементи;
- продукує жовч;
- депонує великий об’єм крові і так далі.
Етіологія виникнення печінкової недостатності
Причини розвитку гострої гепатоцелюлярної недостатності
Гостре ураження печінки виникає в результаті дії наступних факторів:
- інфекції (віруси гепатиту, герпесу, цитомегаловірус);
- паразити (ехінококки, лямблії);
- ліки (парацетамол та інші нестероїдні протизапальні засоби, цитостатичні, протитуберкульозні, протипухлинні препарати, антибіотики та інші);
- токсини (альдегіди, феноли, миш’як, отруйні гриби, особливо бліда поганка, мухомор);
- алкоголь;
- імунна аутоагресія (аутоімунний гепатит);
- порушення кровообігу (захворювання серцево-судинної системи, а також синдром Бадді — Кіарі);
- ускладнення перебігу вагітності HELLP — синдром, розрив печінки внаслідок розвитку прееклампсії, гострий жировий гепатоз вагітних).
Причини розвитку хронічної гепатоцелюлярної недостатності
Хронічні хвороби печінки, що провокують розвиток печінкової недостатності:
- цироз;
- хронічний гепатит (вірусний, аутоімунний, алкогольний, лікарський та інші);
- спадкові печінкові захворювання, наприклад, хвороба Вільсона — Коновалова.
Злоякісні новоутворення печінки:
- гепатоцелюлярна карцинома, гепатобластома, холангіокарцинома та інші;
- метастатичне ураження пухлини іншої локалізації.
Класифікація печінкової недостатності
За характером перебігу:
- гостра (блискавична, фульмінантна);
- підгостра;
- хронічна.
Причини виникнення:
- ендогенна;
- екзогенна;
- змішана.
Симптоми печінкової недостатності
Які синдроми спостерігаються при печінковій недостатності
Печінково-клітинна недостатність включає в себе розвиток наступних основних синдромів:
Синдром | Клінічні прояви |
Жовтяничний |
|
Геморагічний |
|
Набряково-асцитичний |
|
Больовий |
|
Диспепсичний |
|
Гарячковий
|
|
Суглобовий |
|
Поява «малих печінкових знаків» (рідко виникає один з ознак, частіше типово поєднання декількох) |
|
Коли розвивається печінкова енцефалопатія?
Печінкова енцефалопатія проявляється виникненням наступних розладів:
Порушення | Клінічні прояви |
Психічні |
|
Нервово-м’язові |
|
Ускладнення гепатоцелюлярної недостатності
Розвиток ускладнень на тлі перебігу печінкової недостатності — далеко не рідкісне явище. Частіше за інших виникають:
- кровотечі (переважно в шлунково-кишковому тракті, але зустрічаються маткові, носові, з післяопераційних ран і так далі);
- гостре пошкодження нирок;
- ураження центральної нервової системи (набряк мозку, печінкова кома);
- виникнення інфекційних процесів, аж до генералізації (розвитку сепсису).
Лабораторні та інструментальні методи діагностики
Для встановлення діагнозу використовуються наступні способи діагностики:
Метод дослідження | Можливі патологічні зміни |
Загальний аналіз крові |
|
Біохімічний аналіз крові |
|
Коагулограма |
|
Виявлення ознак вірусних гепатитів |
|
Виявлення ознак аутоімунного гепатиту |
|
Виявлення ознак токсичного гепатиту |
|
Визначення рівнів феритину, міді, церулоплазміну крові |
|
Визначення рівня міді в сечі |
|
Проба калу на приховану кров |
|
Аналіз асцитичної рідини |
|
Ультразвукове дослідження печінки, селезінки, підшлункової залози |
|
Доплерографія судин печінки |
|
Фіброгастродуоденоскопія |
|
Фиброэластометрия |
|
Біопсія печінки |
|
Виконання тестування |
|
Електроенцефалографія |
|
Особливості перебігу печінкової недостатності різної етіології
Причина розвитку печінкової недостатності | Відмінні риси перебігу патології |
Аутоімунний гепатит |
|
Отруєння парацетамолом |
|
Отруєння іншими гепатотоксичними препаратами |
|
Хвороба Вільсона — Коновалова |
|
Гострий розлад кровообігу (ішемічні ушкодження печінки) |
|
Злоякісне новоутворення печінки |
|
Отруєння отруйними грибами |
|
Синдром Бадда — Кіарі |
|
Схема лікування печінкової недостатності
- Заходи, спрямовані на лікування патологічного стану або захворювання, що стало причиною печінкової недостатності.
- Немедикаментозна терапія.
- Лікування з використанням лікарських препаратів.
- Заходи, спрямовані на попередження ускладнень печінкової недостатності.
- Вирішення питання про використання хірургічних методів лікування.
Немедикаментозна терапія
Хворі з ознаками печінкової недостатності госпіталізуються для лікування і обстеження в умовах стаціонару. При розвитку важких ускладнень пацієнти направляються у відділення інтенсивної терапії, де окрім лікування отримують цілодобове спостереження (у таких хворих ведеться погодинний контроль артеріального тиску, пульсу, частоти дихання, діурезу та насичення артеріальної крові киснем).
Пацієнтам з печінковою недостатністю рекомендовано постільний режим і обмеження фізичної активності.
Харчування хворих з печеною недостатністю має ряд особливостей:
- середня кількість калорій в добовому раціоні — 1500 (причому на частку вуглеводів повинно припадати в середньому 300 кКал в добу);
- за умови відсутності печінкової коми дозволяється вживання білкової їжі (у розрахунку 1,0 — 1,5 грама на кілограм ваги, але не більше 70 грамів на добу);
- перевага віддається білків рослинного походження;
- при появі ознак печінкової коми (або загрозу її розвитку) білкові продукти виключаються з раціону.
Лікарська терапія
Лікарські засоби використовуються для лікування як печінкової недостатності, так і розвилися ускладнень основного захворювання.
Препарати | Надається ефект |
Лактулоза (Дюфалак), лактилол |
|
Антибактеріальні засоби (Ципролет, Рифаміцин, Неоміцин, Ванкоміцин, Метронідазол) |
|
L-орнітин-L-аспартат (Гепа — мерц) |
|
Гепасол-А, гепатамин, аміностеріл |
|
Дезінтоксикаційні засоби (розчини Рінгера, глюкози, реополіглюкін та інші) |
|
Ентеросорбенти (Полісорб, Неосмектин, Ентеросгель) |
|
Ацетилцистеїн (АЦЦ) |
|
Препарати урсодезоксихолевої кислоти (Урсодез, Урсофальк) |
|
Противірусні засоби (Тенофовір, Ламівудин) |
|
Препарати розторопші (Гепабене, Карсил форте) |
|
Глюкокортикостероїди (Преднізолон, Дексаметазон, Метилпреднізолон) |
|
Анексат, Гептрал, Ліпоєва кислота |
|
Манітол |
|
Вітамін До |
|
Хірургічне лікування
- Трансплантація печінки. До виконання пересадки органу вдаються у випадках блискавичною (фульмінантний) печінкової недостатності, при наявності тяжкої печінкової енцефалопатії, цирозу печінки, розладах обмінних процесів і так далі. Оцінюється вік хворого, наявність супутніх патологій, здатність довічно дотримуватися рекомендацій лікаря щодо прийому лікарських препаратів і немедикаментозного лікування, психічне здоров’я пацієнта (у тому числі, залежність від прийому наркотичних речовин).
- Переливання свіжозамороженої плазми. Застосовується при кровотечах або при проведенні інвазивних втручань.
- Переливання тромбоцитарної маси. Використовується при проведенні інвазивних процедур у разі значного зниження рівня тромбоцитів (в результаті спленомегалії на тлі печінкової недостатності).
Висновок
Прогноз перебігу печінкової недостатності у чому визначається етіологією виникнення. Позитивний результат при хронічному пошкодження печінкової тканини спостерігається в середньому у 80% хворих, тоді як при гострому обширному ураженні — всього у 20% (найбільша виживання — у пацієнтів у віці між 10 і 40 роками).
Терапія печінкової недостатності завжди повинна здійснюватися лікарем, самостійні спроби лікування завжди призводять до несприятливого результату.