Уреаплазмоз — це інфекційне захворювання, яке передається переважно статевим шляхом. Його збудник, бактерія уреаплазма, присутня у піхві близько 60% здорових жінок і виявляється у кожної третьої новонародженої дівчинки. Патогенна мікрофлора може роками жити в організмі, не завдаючи шкоди здоров’ю і не викликаючи жодних симптомів.
Однак під час вагітності, коли організм жінки максимально ослаблений, уреаплазмоз може становити серйозну загрозу як для майбутньої матері, так і для дитини. Тому важливо вчасно розпізнати ознаки захворювання та звернутися до лікаря.
Клінічні прояви уреаплазмозу при вагітності
Головна проблема цього захворювання — несвоєчасна діагностика. Під час вагітності в організмі жінки відбуваються серйозні зміни, які ускладнюють визначення багатьох патологій, адже симптоми часто сприймаються як частина процесу виношування дитини. Внаслідок цього жінки пізно звертаються до лікаря або займаються самолікуванням у домашніх умовах.
Розпізнати уреаплазмоз можна за такими ознаками:
- Виділення з піхви набувають мутного відтінку.
- Поява дискомфорту в ділянці статевих органів, свербіж, печіння. Симптоми посилюються при сечовипусканні або прийнятті теплих водних процедур (душ, ванна).
- Відчуття спазму або ниючі болі в нижній частині живота.
- Сильне почуття дискомфорту або біль під час статевого контакту.
Уреаплазма розмножується в слизових оболонках людського організму. У 90% випадків це зона статевих органів, але за деяких обставин (наприклад, оральний секс) патогенна мікрофлора може вражати гортань, викликаючи симптоми, схожі на ангіну. Якщо бактерія торкається внутрішніх органів, зокрема сечового міхура, вагітну жінку можуть турбувати ознаки циститу — часте, болісне сечовипускання.
Увага! Фахівці попереджають, що неправильна самодіагностика і самолікування призводять до занедбаності патології, яка легко піддається терапії на ранніх стадіях. Несвоєчасне звернення до лікаря здатне завдати незворотної шкоди організму матері та майбутньої дитини.
Джерела зараження уреаплазмою
Серед лікарів досі точаться суперечки щодо того, чи існує таке захворювання, як уреаплазмоз. Наразі ця патологія не внесена до Міжнародної класифікації хвороб. Причиною стала відсутність достовірних джерел, які б доводили існування уреаплазмозу як окремої хвороби. Бактерія уреаплазма є невід’ємною частиною нормальної мікрофлори організму.
Однак за певних умов, особливо при виникненні запальних процесів, відзначається підвищена кількість уреаплазм, що і послужило припущенням про її негативний вплив. Саме тому уреаплазму називають умовно-патогенною — небезпечною лише при надмірному розмноженні.
Існує два основних шляхи зараження:
- Незахищений статевий акт з носієм хвороби, у тому числі оральний секс.
- Внутрішньоутробне зараження — інфікування від матері до плоду.
Уреаплазмоз немовлятам передається переважно жіночої статі. Хлопчики страждають на це захворювання набагато рідше і здатні позбутися патології самостійно, без застосування медикаментозних препаратів.
Додатковими джерелами зараження можуть слугувати:
- Носіння чужої спідньої білизни.
- Використання чужих туалетних приладь: мочалок, рушників, бритвених верстатів для інтимної епіляції.
- Відвідування громадських убиралень, лазень, соляріїв.
Ці джерела зараження, за словами лікарів, малоймовірні, але виключати їх не можна. Інфікування патогенною мікрофлорою не гарантує розвитку уреаплазмозу — бактерія роками може себе ніяк не проявляти. Для прогресування хвороби необхідне надмірне розмноження мікроорганізму.
Головним спонукальним чинником активного розмноження бактерій вважається зниження імунітету людини, яке спостерігається в таких ситуаціях:
- перенесені інфекційні захворювання;
- наявність хронічних хвороб;
- нераціональне харчування;
- зміна гормонального фону організму внаслідок вагітності, наявності хвороб ендокринної системи, вживання гормональних препаратів;
- малорухливий спосіб життя.
Увага! Думка про те, що уреаплазмозом можна заразитися повітряно-крапельним шляхом, не знайшла наукового підтвердження. Відзначено, що бактерія здатна жити і розмножуватися в зовнішньому середовищі, але передача таким чином не доведена.
Вплив уреаплазми на вагітність
Попри уявну несерйозність захворювання, насправді уреаплазма дуже небезпечна, особливо під час вагітності. Запальні процеси, які викликає бактерія, призводять до порушення роботи сечостатевих органів.
Найбільш тяжкими наслідками уреаплазмозу для жінок у положенні є ризик передчасних пологів або втрата дитини. Уреаплазма змінює структуру слизових оболонок, що негативно позначається на дітонародженні. Ця патологія вважається однією з поширених причин викиднів або передчасних пологів.
Крім того, можливі такі ускладнення:
- запальні захворювання матки та придатків;
- післяпологовий ендометрит;
- інфікування плода з розвитком внутрішньоутробної інфекції;
- гіпоксія плода;
- затримка внутрішньоутробного розвитку.
Тому вкрай важливо вчасно виявити та пролікувати уреаплазмоз ще до настання вагітності або на ранніх термінах під контролем лікаря.
Діагностичні процедури
Діагностика патології входить до загального комплексу обстеження вагітних жінок при постановці їх на облік у жіночій консультації. Також аналізи можуть бути призначені на особисте прохання пацієнтки в будь-який час.
Основними методами діагностики хвороби є:
- Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР). Діагностичний метод молекулярної біології, що дозволяє виявляти ДНК патогенної мікрофлори. При цьому обстеженні виявляється наявність бактерій, а не їх кількість, що не дає можливості призначити ефективний метод терапії.
- Бактеріальний посів. Вирощування взятої з лабораторної проби мікроорганізмів у сприятливому для них живильному середовищі. Метод дозволяє дізнатися динаміку зростання колонії патогенної мікрофлори, штам бактерій та їх чутливість до різних лікарських препаратів.
Посів займає кілька діб і вважається головним методом підбору індивідуального способу лікування патології. Для отримання точної інформації перед здачею аналізів вагітним рекомендується дотримуватися таких правил:
- За дві доби до здачі аналізів слід утриматися від будь-яких інтимних зв’язків.
- Пацієнткам заборонено в цей період користуватися тампонами. Також не потрібно вдаватися до надмірного очищення слизової статевих органів, виконувати процедуру спринцювання.
- Не рекомендується застосовувати будь-які лікарські засоби, у тому числі місцевого, зовнішнього застосування.
- У день здачі аналізів пацієнтки повинні повністю відмовитися від проведення інтимної гігієни.
Такі правила сприяють мінімальному спотворенню стану мікрофлори слизової статевих органів і дозволяють отримати більш точні результати обстеження.
Увага! При виявленні патології вже під час вагітності лікарі, щоб не нашкодити плоду, змушені відмовитися від застосування деяких ефективних препаратів. Фахівці настійно рекомендують заздалегідь планувати вагітність і проходити обстеження на уреаплазмоз ще до моменту зачаття дитини.
Лікування уреаплазмозу
Основним методом медикаментозної терапії є прийом антибактеріальних засобів. Лікування необхідно пройти всім статевим партнерам одночасно, інакше терапія не дасть належного результату і чергове зараження уреаплазмою відбудеться при наступній незахищеній інтимній близькості.
Увага! Лікування захворювання повинні пройти всі статеві партнери одночасно.
Загальний курс терапії можна розділити на три основні етапи:
- Нормалізація мікрофлори організму.
- Усунення провокуючих факторів розвитку патогенної мікрофлори.
- Відновлення імунітету людини.
Курс призначається з урахуванням індивідуальних особливостей організму, перебігу хвороби, віку пацієнта. Після завершення лікування проводиться контрольний лабораторний аналіз.
Увага! Наявність діагнозу «уреаплазмоз» не є показанням до переривання вагітності.
Антибіотики
Антибактеріальні препарати є головним засобом боротьби з цим захворюванням. Під час вагітності лікувати уреаплазмоз починають, як правило, з 22 тижня — до цього періоду у плода вже встигають сформуватися внутрішні органи. На ранніх термінах прийом антибіотиків може нашкодити дитині або спровокувати викидень.
До найбільш поширених протибактеріальних препаратів для терапії уреаплазмозу належать макроліди (наприклад, еритроміцин, джозаміцин, азитроміцин) та лінкозаміди. Конкретний препарат призначає лише лікар в індивідуальному порядку на підставі лабораторних досліджень. Курс лікування зазвичай триває 2 тижні.
Важливо зазначити, що тетрацикліни та фторхінолони протипоказані під час вагітності через їх негативний вплив на плід.
Імуномодулятори
Уреаплазмоз починає розвиватися в людини не в момент зараження бактеріями, а за наявності провокуючих чинників, які призводять до надмірного розмноження патогенних мікроорганізмів. Одним із головних факторів є зниження імунітету, тому для його посилення спільно з прийомом антибактеріальних засобів призначається ряд імуномодулюючих препаратів:
- Імуноглобулін під назвою Уреаплазма Імун, який виготовляється з очищеної плазми людської крові. Сприяє підвищенню резистентності організму до уреаплазми. Протипоказаний особам з алергією на білок.
- Інтерферон. Дозволяє підсилити дію антибактеріальних засобів.
- Стимулятори ендогенної інтерферонізації, що активізують власні захисні сили організму, наприклад Левамізол, Ціанокобаламін.
- Стимулятори клітинного імунітету, такі як Мієлопід, Тималін.
Для поліпшення стану здоров’я лікарі рекомендують не нехтувати лікувальною фізкультурою, фізіотерапевтичними процедурами і здоровим харчуванням.
Відновлюючі засоби для піхвової мікрофлори
Вагінальна мікрофлора є особливою екосистемою жіночого організму, яка забезпечує захист дітородних органів. Внаслідок уреаплазмозу і прийому антибактеріальних засобів відбувається дисбаланс нормальної мікрофлори. Для її відновлення використовують:
- Вагінальні пробіотики. Препарати, що містять корисні лактобактерії, які допомагають відновити природний баланс.
- Пребіотики. Речовини, що стимулюють ріст власної корисної мікрофлори.
Такі засоби можуть призначатися як місцево (свічки, креми), так і системно (капсули, таблетки). Вибір конкретного препарату здійснює лікар з урахуванням стану пацієнтки.
Профілактика уреаплазмозу під час вагітності
Щоб уникнути проблем, пов’язаних з уреаплазмою, майбутнім мамам варто дотримуватися таких рекомендацій:
- Планувати вагітність і проходити повне обстеження, включаючи аналіз на уреаплазму, ще до зачаття.
- Уникати випадкових статевих контактів, використовувати бар’єрні методи контрацепції.
- Дотримуватися правил особистої гігієни, не користуватися чужими рушниками, білизною.
- Зміцнювати імунітет: повноцінно харчуватися, достатньо відпочивати, уникати стресів.
- Регулярно відвідувати лікаря і своєчасно здавати необхідні аналізи.
Пам’ятайте, що уреаплазмоз — це керована інфекція. Своєчасна діагностика та правильне лікування дозволяють зберегти здоров’я матері та народити здорову дитину.
