Лімфовузли – своєрідний фільтр організму. У них одна, що містяться в нашому тілі рідин, лімфа, очищається від інфекцій і бактерій, що потенційно загрожують здоров’ю людини. В організмі велика кількість таких «точок». Тонзиллярные лімфовузли знаходяться у основи щелепи. При їх запаленні людина нерідко спостерігає припухлість в цій області, скаржиться на проблеми з ковтанням.
Якщо тонзиллярные лімфовузли збільшені, це сигнал наявності порушень в одній із систем людського тіла. Ігнорування цього сигналу може бути небезпечно для здоров’я.
Загальні відомості про хронічному тонзиліті
Одна з причин, що викликають запалення лімфовузлів – тонзиліт. У багатьох випадках це симптом розвитку хронічної форми захворювання. Тонзилітом називається запалення піднебінних мигдалин, спровоковане попаданням у них патогенної мікрофлори. Часто супроводжує хронічний тонзиліт – ангіна. Визначаючи, чому стали збільшуватися мигдалини, лікар часто звертає увагу і на лімфатичні вузли пацієнта.
Збільшені лімфовузли одночасно і симптом розвитку тонзиліту в хронічній формі, і показник наявності часто похідної від нього патології – лімфаденіту або лімфаденопатії. Так в медицині називають захворювання «запалення лімфовузла».
Запалюватися у випадку з лімфаденітом вузли можуть до розмірів волоського горіха. Патологічне збільшення супроводжує біль, що посилюється при пальпації вузлів і нахилах голови в сторони.
Самостійно людині складно визначити,які конкретно лімфатичні вузли у нього збільшилися. Недалеко від тонзіллярних лімфовузлів розташовані також підщелепної та навколовушної. Тому при виникненні дискомфорту і хворобливих відчуттів в районі передбачуваного розміщення лімфовузлів потрібно відвідати отоларинголога.
Причини збільшення лімфовузлів на шиї
Збільшення лімфовузлів при тонзиліті сигналізує, що в них проникла інфекція. При хронічної хвороби запалення говорить про те, що патогенні організми, що сконцентрувалися в мигдалинах хворого, починають активно розмножуватися. Найчастіше цей процес починається в момент, коли у людини знижений імунітет, тому періоди загострень захворювання припадають на «міжсезоння».
Але тонзиліт – не єдиний наслідок того, що бактерії потрапляють у лімфу і лімфатичні вузли стають збільшеними. Нерідко це супутній ознака інфекції дихальних шляхів. До таких патологій відносяться:
- грип;
- риніт;
- трахеїт;
- ларингіт;
- ангіна;
- синусит.
Збільшений лімфовузол з’являється іноді при розвитку туберкульозу. При цій хворобі зазначається тільки укрупнення вузла, але хворий не скаржиться на болі або незручності.
Інфекції ротової порожнини – ще одна причина лімфаденіту. Це може бути прояв таких захворювань:
- карієс;
- гінгівіт;
- стоматит;
- періодонтит.
Розпізнати наявність інфекції можна за супроводжуючому збільшення лімфовузлів отталкивающему запаху з рота.
Запалення вузлів не завжди говорить про те, що саме в них локалізувалася інфекція. Вона може сконцентруватися в печінки або легенів, і вже звідти разом з лімфою надходити до вузлів.
До причин, що провокують патологію, належать також:
- аутоімунні захворювання (червоний вовчак, саркоїдоз);
- хронічні запальні процеси в організмі;
- алергія;
- онкологічні патології;
- зниження імунітету (зокрема при ВІЛ, Снід).
Призвести до лимфаденопатиии запалення лімфовузла в дитячому віці можуть як хвороби – свинка, дифтерія, кір, мононуклеоз, так і зниження імунітету, викликане банальної подряпиною. В юному віці імунна система бореться з усіма чужорідними мікроорганізмами, що проникають у кров. Іноді запалення провокує банальний контакт малюка з кішкою або собакою. Варто відзначити, що мононуклеоз провокує розпухання лімфатичних вузлів до розмірів курячого яйця.
При розвитку злоякісних утворень, як і при туберкульозі, людина, практично не зазначає дискомфорту або болю в районі лімфатичних вузлів.
Симптоми лімфаденіту
Супутні симптоми при лімфаденопатії безпосередньо пов’язані з викликала її причиною. Так висипання на шкірі, свербіж, набряк горла, характерні для алергічної реакції.
Якщо збільшені лімфовузли при хронічному тонзиліті, про це свідчать такі ознаки:
- біль у горлі;
- запалення мигдаликів;
- поява білого нальоту» на слизовому покритті.
Часто запалюються лімфовузли в супроводі високої температури, болі в потиличних м’язах, загальне нездужання і сильного потовиділення. Симптоми також відрізняються в залежності від того, з яким типом запалення довелося зіткнутися.
Для катарального типу (вузол запалився без гною) характерні такі симптоми:
- почервоніння навколо припухлою області;
- набряки шкіри;
- поява червоної шишки (кісти);
- пальпація болюча;
- легкий озноб, слабкість;
- поганий апетит.
Цей стан може супроводжуватися підвищеною температурою. Коли вузли запалюються,і в них накопичується гній, у хворого починається гарячка.
З’являються й інші ознаки гнійного запалення:
- швидке настання втоми;
- погане самопочуття.
- головний біль.
- озноб.
При пальпації відчувається сильне затвердіння вузлів. Інтоксикація, що супроводжує лімфаденіт, проявляється нудотою і блювотою. При ускладненнях іноді з’являються микроабсцессы на мигдалинах. Хворі можуть скаржитися на запаморочення, «ломоту в суглобах.
Що робити якщо запалився лімфовузол на шиї
При виявленні проблеми, необхідно відвідати лікаря, який допоможе виявити причину запалення.
Лікар-отоларинголог проведе огляд, зробить пальпацію збільшених вузлів і визначить їх щільність і відхилення в розмірі, температурі, текстурі. Щоб визначити які патологічні процеси, що проходять в організмі паралельно з припухлістю лімфовузлів і викликали його причини, призначають додаткову діагностику, наприклад, аналіз крові.
Часто для постановки правильного діагнозу рекомендується проведення ультразвукового дослідження. УЗД здатне виявити кісту або новоутворення, а КТ і біопсія – характер пухлини.
Терапевтичні заходи
Після постановки діагнозу лікар призначає терапевтичне лікування. Якщо причиною лімфаденіту став вірус, то й боротися з ним, використовуючи противірусні засоби. При виявленні бактеріальної інфекції її знищенням «займуться» антибіотики, наприклад, «Клиндимицин», «Цефтріаксон», «Ампіцилін». Останній препарат вважається безпечним для використання не тільки у дорослих, але і у дітей.
Для зняття набряклості і зменшення запального процесу рекомендується приймати медикамент «Лимфомиозот». Його призначають при інфекціях в дихальних шляхах і ротової порожнини і, іноді, при формуванні злоякісних утворень.
Паралельно хворі приймають імуномодулятори, для зміцнення захисних сил організму, і, за необхідності, знеболюючі.
При алергії, природно, прописують антигістамінні препарати, при мононуклеозі – препарати з інтерфероном. Якщо причиною захворювання був герпес, в лікуванні застосовується «Ацикловір».
Самостійний вибір препаратів для лікування лімфаденіту неприпустимий. Терапію повинен становити лікар на підставі проведеної діагностики.
Деяким хворим дозволений прийом фізіотерапії. Її призначають для зменшення набряклості. Шкірні кісти, з-за яких на шиї виникають почервонілі шишки, доводиться видаляти хірургічним шляхом.
Лікування нетрадиційними методами
Деякі хворі при виявленні набряклості намагаються позбавитися від неї самостійно. Використовуючи народні методи або прислухаючись до порад некомпетентних персон, вони ризикують не тільки не позбутися від проблеми, але і значно погіршити свій стан.
При лімфаденопатії суворо заборонено:
- Прогрівати місце припухлості, прикладаючи грілку або компрес.
- Робити розтирання, особливо з настоянками. Заборона поширюється і на масаж лімфатичних вузлів.
- Застосовувати мазі або гелі з розігріваючим дією.
Всі ці маніпуляції можуть спровокувати розвиток зараження крові, запалення головного мозку та інших небезпечних патологій, що призводять до летального результату. Це відбувається з-за того, що під впливом теплового ефекту, заражена лімфа поширюється у всій системі організму, проникає в кров.
Що з нетрадиційних методів використовувати не небезпечно? Дозволяється застосування холодного компресу. Корисно приймати натуральні засоби, що зміцнюють імунітет, наприклад, настоянки ехінацеї, елеутерококу, китайського лимонника. Але і ці процедури проводять виключно, якщо дозволить лікар. Важливо запам’ятати, що прийом багатьох рослинних засобів заборонений при розвитку злоякісного утворення.
Корисні рекомендації
При виявленні патології, крім дотримання рекомендацій медиків щодо терапії, бажано також вчиняти всі сприяють одужанню дії. До них відносяться:
- дотримання постільного режиму;
- відмова від всіляких фізичних навантажень;
- вживання протягом дня теплої рідини у великих обсягах: від 2 літрів дорослим і від 1 літра дітям;
- дотримання дієти, що щадить на основі продуктів, що не дратують слизисті оболонки;
- прийом насиченого корисними елементами пиття – чай з лимоном і смородиною або малиною, відвари з м’яти, шипшини,настій ромашки.
Якщо з’ясувалося, що причина захворювання – хронічний тонзиліт, користь принесуть полоскання горла з ехінацеєю, спеціальними антисептиками.
Ускладнення та профілактика
Якщо ігнорувати поява проблеми і не лікуватися чи займатися самолікуванням без консультації у лікаря, це може стати причиною розвитку таких ускладнень:
- Погіршення роботи імунної системи та вироблення елементів крові лімфоцитів. Нездатність організму боротися з вірусами.
- Поширення запального процесу на лімфатичну систему, а в подальшому і кров. Як наслідок – бактеріальне зараження організму.
- Розвиток у тканинах ураженого сайту онкологічних процесів при тривалому перебуванні його в стані інфекційного запалення.
- Необхідність хірургічного видалення запаленого сайту. Без належної терапії він перестає виконувати свої функції, перетворюючись на загрозу для здоров’я та життя. В його тканинах можливий некроз, процес, що викликає загальне зараження крові.
- Розвиток підшкірного гнійного запалення. Воно супроводжується сильним болем при відкриванні рота, ковтанні.
- Поява свищів у стравоході, трахеї.
Краща профілактика лімфаденіту – своєчасне лікування вірусних інфекцій, здатних спровокувати появу патології. Рекомендуємо прийом коштів для зміцнення імунітету, особливо тим хворим, які вже стикалися з ангіною або тонзилітом і ризикують розвинути хронічну форму захворювання. Щоб уникнути інфекцій ротової порожнини регулярно дотримуйтесь правил її гігієни. Алергікам важливо уникати провокаторів специфічної реакції.
Тонзиллярные лімфовузли збільшені: що робити в такій ситуації, розповідається в відео.
