Лімфатичні вузли виконують роль природного фільтра тіла. Через них проходить лімфа — рідина організму, яка затримує і знешкоджує інфекції та шкідливі бактерії, що можуть загрожувати здоров’ю. Подібних «пунктів контролю» в тілі багато. Тонзилярні лімфовузли розташовані біля основи щелепи. Коли вони запалюються, зазвичай помітна припухлість у цій зоні і з’являються труднощі при ковтанні.
Збільшення тонзилярних лімфовузлів свідчить про наявність порушень в одній із систем організму. Ігнорування цього сигналу може завдати шкоди здоров’ю.
Загальні відомості про хронічний тонзиліт
Однією з причин запалення лімфовузлів є тонзиліт. У багатьох випадках це прояв хронічної форми хвороби. Тонзилітом називають запалення піднебінних мигдаликів, що виникає через потрапляння в них патогенної мікрофлори. Часто хронічний тонзиліт поєднується з ангіною. При оцінці збільшення мигдаликів лікар зазвичай звертає увагу і на стан лімфатичних вузлів пацієнта.
Збільшені вузли одночасно можуть бути і симптомом хронічного тонзиліту, і ознакою супутньої патології — лімфаденіту або лімфаденопатії. У медицині так і називають захворювання — «запалення лімфовузла».
При лімфаденіті вузли можуть набувати розмірів, співставних із волоським горіхом. Патологічне збільшення супроводжується болем, яка посилюється при пальпації та при нахилах голови вбік.
Самостійно часто важко визначити, які саме лімфовузли збільшені. Поруч з тонзилярними розташовані також підщелепні та привушні вузли. Тому при появі дискомфорту чи болю в районі можливого розташування вузлів варто звернутися до отоларинголога.
Причини збільшення лімфовузлів на шиї
Збільшення лімфовузлів при тонзиліті вказує на те, що в них потрапила інфекція. При хронічній формі захворювання це означає, що патогенні мікроорганізми, які осіли в мигдалинах, починають активне розмноження. Найчастіше це трапляється під час зниження імунітету, тому загострення хвороби часто спостерігаються в періоди «міжсезоння».
Однак тонзиліт — не єдина причина, через яку бактерії потрапляють в лімфу і викликають збільшення вузлів. Часто це супутній ознака інфекцій дихальних шляхів, до яких відносяться:
- грип;
- риніт;
- трахеїт;
- ларингіт;
- ангіна;
- синусит.
Іноді лімфовузол збільшується при туберкульозі. У цьому випадку зазвичай відзначається лише потовщення вузла, без вираженого болю чи дискомфорту у хворого.
Інфекції ротової порожнини також можуть викликати лімфаденіт. Серед таких захворювань —
- карієс;
- гінгівіт;
- стоматит;
- періодонтит.
Про наявність інфекції рота часто свідчить неприємний запах з рота поряд із збільшенням лімфовузлів.
Запалення вузлів не завжди означає, що інфекція локалізована саме в них. Збудники можуть перебувати в печінці або легенях і потрапляти до вузлів разом з лімфою.
До інших причин патології належать також:
- аутоімунні хвороби (червоний вовчак, саркоїдоз);
- хронічні запальні процеси в організмі;
- алергічні реакції;
- онкологічні захворювання;
- зниження імунного захисту (зокрема при ВІЛ/СНІД).
У дітей лімфаденопатія може виникати внаслідок таких інфекцій, як паротит, дифтерія, кір, мононуклеоз, а також через ослаблення імунітету після навіть незначної подряпини. У дитячому віці імунна система активно реагує на будь-які чужорідні мікроорганізми, які потрапляють в організм. Іноді запалення спричиняє звичайний контакт дитини з кішкою чи собакою. Відомо, що при мононуклеозі лімфовузли можуть розбухати до розмірів курячого яйця.
При злоякісних новоутвореннях, як і при туберкульозі, людина часто практично не відчуває болю або помітного дискомфорту в зоні лімфатичних вузлів.
Симптоми лімфаденіту
Супутні симптоми лімфаденопатії залежать від причини, що її спричинила. Наприклад, висипання на шкірі, свербіж та набряк горла характерні для алергічної реакції.
Якщо лімфовузли збільшені через хронічний тонзиліт, це проявляється такими ознаками:
- болі в горлі;
- запалення мигдаликів;
- утворення білого нальоту на слизовій оболонці.
Часто запалення лімфовузлів супроводжується високою температурою, болем у потиличних м’язах, загальною слабкістю і сильним потовиділенням. Симптоми також залежать від типу запального процесу.
При катаральному типі (без нагноєння) спостерігаються:
- почервоніння навколо припухлої області;
- набряк шкіри;
- утворення червоної ущільненої ділянки;
- болючість при пальпації;
- легкий озноб, слабкість;
- зниження апетиту.
Цей стан може супроводжуватися підвищеною температурою. Коли ж у вузлах накопичується гній, у хворого розвивається гарячка.
При гнійному запаленні з’являються інші симптоми:
- швидка втомлюваність;
- погіршення загального самопочуття.
- головний біль;
- озноб.
При пальпації відчувається щільне ущільнення вузлів. Інтоксикація, що виникає при лімфаденіті, може проявлятися нудотою і блюванням. Ускладнення іноді супроводжуються мікроабсцесами на мигдалинах. Пацієнти скаржаться на запаморочення та «ломоту» в суглобах.
Що робити якщо запалився лімфовузол на шиї
При виявленні проблеми слід звернутися до лікаря, який встановить причину запалення.
Отоларинголог огляне пацієнта, зробить пальпацію збільшених вузлів і визначить їх щільність, відхилення в розмірі, температурі та структурі. Щоб з’ясувати супутні патологічні процеси, які могли викликати припухлість, призначають додаткові обстеження, наприклад, аналіз крові.
Для уточнення діагнозу часто рекомендують ультразвукове дослідження. УЗД допомагає виявити кісту або новоутворення, а КТ і біопсія дозволяють встановити характер пухлини.
Терапевтичні заходи
Після постановки діагнозу лікар призначає лікування. Якщо лімфаденіт спричинений вірусом, застосовують противірусні препарати. При виявленні бактеріальної інфекції лікування проводять антибіотиками, наприклад, кліндаміцином, цефтріаксоном, ампіциліном. Останній препарат вважають безпечним для дорослих і дітей.
Для зменшення набряку і запалення іноді рекомендують препарат Лімфоміозот. Його застосовують при інфекціях дихальних шляхів і ротової порожнини та інколи при підозрі на злоякісні процеси.
Паралельно пацієнти приймають імуномодулятори для підвищення захисних сил організму і при необхідності знеболювальні засоби.
При алергії призначають антигістамінні препарати, при мононуклеозі — засоби з інтерфероном. Якщо збудник — герпес, у лікуванні використовують ацикловір.
Самостійно підбирати препарати для лікування лімфаденіту не слід. Терапію визначає лікар на підставі результатів обстежень.
Деяким пацієнтам показані фізіотерапевтичні процедури для зняття набряку. Шкірні кісти, що викликають почервоніння і ущільнення на шиї, іноді видаляють хірургічно.
Лікування нетрадиційними методами
Деякі хворі намагаються усунути набряк самостійно. Покладаючись на народні рецепти або поради непрофесіоналів, вони ризикують не лише не вирішити проблему, а й погіршити стан.
При лімфаденопатії суворо заборонено:
- прогрівати місце припухлості грілкою або компресом;
- робити розтирання, особливо з настоянками; це ж стосується масажу лімфатичних вузлів;
- застосовувати мазі чи гелі з розігрівальним ефектом.
Ці дії можуть спричинити поширення інфекції в кров, запалення мозку та інші небезпечні ураження, що загрожують життю. Під впливом тепла інфікована лімфа може розноситися по всьому організму та потрапляти в кровообіг.
Що з нетрадиційних засобів вважається відносно безпечним? Дозволяється холодний компрес. Корисні також натуральні імуномодулювальні засоби, наприклад настоянки ехінацеї, елеутерококу, китайського лимонника. Однак і ці засоби застосовують лише за згодою лікаря. Важливо пам’ятати, що багато рослинних препаратів заборонені при наявності злоякісного процесу.
Корисні рекомендації
Крім дотримання призначеного лікування, корисно виконувати заходи, які сприяють одужанню. Серед них:
- дотримання постільного режиму;
- уникнення фізичних навантажень;
- вживання великої кількості теплої рідини протягом дня: близько 2 літрів для дорослих і близько 1 літра для дітей;
- дієта, що щадить, з продуктів, які не дратують слизові оболонки;
- вживання напоїв, багатих на корисні речовини — чай з лимоном і ягодами смородини або малини, відвари м’яти, шипшини, настій ромашки.
Якщо встановлено, що причина захворювання — хронічний тонзиліт, корисними будуть полоскання горла з ехінацеєю або спеціальними антисептиками.
Ускладнення та профілактика
Ігнорування проблеми або самолікування без консультації лікаря може призвести до таких ускладнень:
- посилення порушень імунної системи та зниження вироблення лімфоцитів, що ускладнює боротьбу організму з інфекціями;
- поширення запалення на лімфатичну систему і далі в кровообіг, що може спричинити бактеріальну септицемію;
- розвиток онкологічних процесів у тканинах ураженої ділянки при тривалому інфекційному запаленні;
- потрібність хірургічного видалення вогнища; без адекватної терапії вузол втрачає функцію і стає загрозою для життя, уражені тканини можуть зазнати некрозу з подальшою інтоксикацією організму;
- розвиток підшкірного гнійного запалення, що супроводжується сильним болем при відкриванні рота і ковтанні;
- утворення свищів у стравоході чи трахеї.
Найкраща профілактика лімфаденіту — своєчасне лікування вірусних інфекцій, які можуть викликати запалення вузлів. Рекомендують також прийом засобів для зміцнення імунітету, особливо тим, хто вже стикався з ангіною або тонзилітом і має ризик переходу хвороби в хронічну форму. Щоб уникнути інфекцій ротової порожнини, регулярно дотримуйтеся гігієни рота. Алергікам слід уникати відомих провокаторів реакцій.
У відео розповідається, що робити, якщо тонзилярні лімфовузли збільшені.
