Лізобакт у вигляді таблеток — ефективний препарат, який отоларингологи призначають при захворюваннях верхніх дихальних шляхів. Маючи антимікробні, антибактеріальні та протигрибкові властивості, він успішно лікує стани з болем у горлі, кашлем та запаленням епітелію. Через це Лізобакт часто виступає вибором при ангіні: поєднує ефективність з невисокою ціною та невеликою кількістю протипоказань.
У статті розглянемо особливості форми випуску, показання, протипоказання та можливі замінники препарату.
Загальна інформація про препарат
Отоларингологи вважають цей антисептик та антибактеріальний засіб дієвим лікуванням для пацієнтів різного віку з проблемами верхніх дихальних шляхів. Позитивні відгуки про Лізобакт при фарингіті, ангіні та ларинготрахеїті пов’язані з його природним складом. Основні компоненти — лізоцим і піридоксин — є природними для організму й сприяють придушенню збудників завдяки імунним механізмам. Коли їх рівень знижується, опірність організму падає й він стає вразливим до зовнішніх мікроорганізмів.
Лізобакт для горла пом’якшує симптоми хвороби і ефективно підвищує імунний захист пацієнта.
Препарат доступний в аптеках без рецепта, але це не означає, що його можна приймати безконтрольно або без лікаря при болю в горлі. Невеликий перелік протипоказань дозволяє призначати Лізобакт або Імудон (найближчий аналог) дітям, дорослим, вагітним і літнім як додаткову терапію при ангіні, фарингіті, стоматиті, гінгівіті. Проте лише отоларинголог після ретельної діагностики вирішує, чи призначати Лізобакт при ангіні. Антибіотик у таких випадках є основним засобом (за потреби), а Лізобакт — допоміжним. Він зменшує ризик небажаних наслідків: діючи на шкідливі мікроорганізми, віруси й гриби, препарат не порушує природну мікрофлору.
Лізобакт при болю в горлі безпечний для дітей: його дія не настільки швидка, як у антибіотиків, але при дотриманні дозування ефект стабільний і безпечний.
Фармакологічна група
Препарат відноситься до місцевих антисептиків для перорального застосування. До складу входять два компоненти — лізоцим і піридоксин. Ефективність заснована на взаємодії протизапальної дії лізоциму та регенеруючого впливу піридоксину.
Лізоцим — фермент, що міститься в слині, грудному молоці, сльозах і носоглоткових виділеннях. Він постійно виробляється в організмі як частина природного імунного бар’єру, руйнуючи білкові оболонки мікроорганізмів і перешкоджаючи їх поділу. Інтенсивність утворення лізоциму залежить від загрози інфікування: при потраплянні бактерій на слизову ротоглотки епітелій збільшує його продукцію — чим сильніша інвазія, тим яскравіше включається захист. Якщо ця опірність падає, захворювання продовжує прогресувати. Саме тому при ангіні призначають Лізобакт — щоб допомогти організму впоратися з патогеном.
Людина постійно контактує з бактеріями; частина з них умовно-патогенна і входить до складу мікрофлори. Імунітет регулює цей баланс: поки колонії не активні, він «спить», але при аномальному розмноженні активується. Якщо захисні функції міцні — організм одужує без антибіотиків; при зниженні імунітету виникають такі захворювання, як ларингіт, стоматит чи ангіна.
Лізобакт для горла стимулює вироблення природного лізоциму, що посилює захисні механізми організму.
Другий компонент — піридоксин (вітамін В6) — також природний для організму. Він бере участь в обміні речовин та синтезі гемоглобіну. При запаленнях верхніх дихальних шляхів сприяє регенерації виразок слизової й загоєнню ушкоджень у ротовій порожнині.
Фармакологічна особливість лікування горла полягає в тривалому розсмоктуванні таблетки, а не її розжовуванні чи ковтанні. Лізоцим, що звільняється у слині, формується в ротовій порожнині і природно потрапляє на уражені ділянки, а розчинений піридоксин діє локально на вогнища запалення (тонзиліт, ларингіт, фарингіт). Лізобакт не всмоктується системно і впливає місцево в ротоглотці, виводиться з сечею через 3–5 годин після прийому.
Препарат випускають у вигляді розсмоктуючих таблеток, у упаковці — 3 блістери по 10 штук. Кожна таблетка містить 20 мг лізоциму та 10 мг піридоксину.
Свідчення
Коли лікарі призначають Лізобакт? Засіб показав себе корисним при таких станах:
- при тонзиліті Лізобакт застосовують разом з антибіотиками та симптоматичними засобами для полегшення болю, відновлення слизової й зменшення подразнення; при гнійній ангіні він підсилює ефект антибіотиків і сприяє загоєнню гнійних уражень;
- фарингіт і трахеїт;
- запальні процеси в ротоглотці, спричинені застудою чи ГРВІ;
- першіння в горлі при закиданні жовчних кислот (синдром «кислого горла»);
- захворювання ясен (гінгівіт) і стоматит; при герпетичних виразках у роті Лізобакт ефективно сприяє їх загоєнню;
- гіперемія слизової при ларингіті (засіб усуває набряк і болючі симптоми, полегшує дихання; лізоцим і піридоксин діють точково без системних побічних ефектів);
- підтримуюча терапія після оперативних втручань у ротовій порожнині (складне видалення зубів, трансплантації, дренування, лікування гнійних абсцесів);
- після видалення аденоїдних вегетацій для відновлення запаленої поверхні лакун; при 1–2 стадії аденоїдиту препарат може зменшувати розміри мигдалин;
- ерозивні ураження слизової ротоглотки;
Лізобакт при тонзиліті рекомендований як частина лікувального протоколу і не є одноосібним засобом для повного лікування. Проте в хронічних формах монотерапія може бути ефективною: при ремісіях і загостреннях хронічні процеси виснажують імунітет, тож подвійна дія Лізобакту — піридоксин відновлює слизову, а лізоцим пригнічує патоген — дає перевагу в таких випадках.
Як приймати Лізобакт
Ефективність лікування залежить від правильного дозування й способу застосування. Таблетки не можна ковтати, розжовувати чи запивати — важливо тривалий контакт компонентів зі слизовою горла. Зручний спосіб — покласти таблетку під язик до повного розчинення.
Добова доза й частота прийому при ангіні залежать від віку пацієнта та тяжкості захворювання. Лізобакт дітям призначають з 3 років:
- 3–7 років: по 1 таблетці за прийом, 3 рази на добу;
- 7–12 років: по 1 таблетці за прийом, 4 рази на добу;
- 12 років і старше: по 2 таблетки кожні 6 годин.
Щоб прискорити одужання при застуді та інших захворюваннях горла, дотримуються таких принципів:
- ліки призначають з 3 років через складність контролю прийому у малюків: дитині до трьох років важко пояснити, що таблетку не слід ковтати чи розжовувати;
- вагітним і жінкам, які годують, призначають по 1–2 таблетки на добу з інтервалом кожні 8 годин; локальна дія компонентів не впливає на плід і не потрапляє в грудне молоко;
- таблетки приймають після їжі, попередньо прополоскавши горло кип’яченою водою;
- після розсмоктування не рекомендовано їсти чи пити протягом 30 хвилин для максимальної дії на слизову.
Максимальна добова кількість — 8 таблеток. Ефективність оцінює ЛОР-лікар, і при позитивній динаміці курс можна повторити. Тривалість терапії зазвичай не перевищує 8 днів. Якщо на 3–5 день стан погіршується з підвищенням температури, появою плівок і нальоту в горлі, симптомами інтоксикації чи посиленням кашлю, Лізобакт скасовують.
Протипоказання і побічні ефекти
Лізобакт відносять до препаратів з мінімальною кількістю протипоказань. Головною причиною відміни є алергія або індивідуальна непереносимість компонентів. Оскільки лізоцим і піридоксин природні для організму, реакції частіше пов’язані з додатковими інгредієнтами — лактозою та глюкозою. Їх у таблетках дуже мало, тому непереносимість зустрічається у 2–4 % пацієнтів.
Вагітність сама по собі не є протипоказанням, але через зміни в організмі можуть виникати несподівані реакції на компоненти. Алергії в цей період трапляються частіше, тому Лізобакт призначають лише за відсутності побічних проявів. Статистика показує, що близько 96 % вагітних переносять лікування добре.
Призначення дітям можливе за умови пояснення принципу розсмоктування. Прийом контролюють батьки, щоб запобігти потраплянню таблетки в дихальні шляхи і ризику асфіксії.
Взаємодія з іншими препаратами
Поєднання Лізобакту з іншими ліками має свої особливості. Так, при застосуванні в рамках антибактеріальної терапії разом з пеніциліновими антибіотиками, хлорамфеніколом («Левоміцетин») або нітрофурантоїнами («Фурадонін») спостерігається посилення дії останніх. Це враховують при корекції дози Лізобакту та зменшенні частоти прийомів.
Натомість протитуберкульозні засоби («Ізоніазид», «Битуб», «Піразинамід») і медикаменти, що містять естрогени (контрацептиви), прискорюють виведення піридоксину, знижуючи його активність. Це може стати підставою для вибору аналога без піридоксину. Ліки для хвороби Паркінсона («Леводопа», «Карбідопа») несумісні з Лізобактом через пригнічуючий ефект останнього.
Аналоги
Ідентичного аналога Лізобакту з тим самим поєднанням компонентів немає. Є препарати з подібною фармакодинамікою: Ларипронт, Імудон і Гексалис.
Ларипронт — розсмоктуючі таблетки з антисептичною та дезінфікуючою дією. Схожість з Лізобактом полягає в наявності лізоциму і позитивних результатах при ларингіті, фарингіті, трахеїті та стоматологічних патологіях. Проте Ларипронт часто менш ефективний і дорожчий.
Окрім Імудона, отоларингологи іноді призначають Гексалис, де також активним компонентом є лізоцим. У порівнянні з Лізобактом Гексалис менш дієвий при ангіні й потребує частішого прийому.
Інші засоби зі схожим симптоматичним ефектом при болю в горлі:
- Граммидин (антибіотик у таблетках для розсмоктування);
- Фарингосепт;
- Інгаліпт;
- Септефрил;
- Хлорофіліпт.
Ці препарати значно полегшують симптоми ангіни, але не впливають на імунітет так, як Лізобакт.
Лізобакт або Імудон — що вибрати
Імудон ефективний при грибкових і бактеріальних ураженнях горла. За механізмом роботи схожий на Лізобакт, але містить лізати — продукти розпаду стафілококів і стрептококів, які при розчиненні в роті осідають на слизовій й стимулюють місцевий імунітет: вироблення інтерферону, лізоциму та фагоцитоз.
Фармакологічно дія Імудона нагадує імунізацію, але замість ослаблених штамів використовуються продукти розпаду патогенів, що викликають відповідну імунну відповідь. Вибір між Імудоном і Лізобактом при ангіні має визначати лікар після діагностики. Самоназначення може бути неефективним або шкідливим: якщо ангіна спричинена штамом, нечутливим до складових Імудона, препарат не допоможе, незважаючи на чужі відгуки.
Отоларинголог при виборі між Лізобактом і Імудоном враховує протокол лікування і часто додає Лізобакт до антибіотикотерапії для посилення дії (особливо при герпетичній етіології). Імудон зазвичай не призначають вагітним, оскільки для цієї групи безпека не була повністю вивчена. Деякі пацієнти віддають перевагу Имудону через думку про вищу ефективність, попри більшу ціну (майже вдвічі дорожче за Лізобакт), інші — обирають Лізобакт через помірну вартість. Важливо: заміна на підставі ціни можлива лише якщо лікар визнає обидва засоби взаємозамінними.
Висновок
Для ефективного лікування горла Лізобактом необхідна попередня діагностика. Результати аналізів дають змогу визначити, чи підходить препарат у конкретному випадку. Багато позитивних відгуків пояснюються м’якою і результативною дією засобу, а негативні — неправильним застосуванням або самоназначенням. Пам’ятайте:
- препарат не усуває біль миттєво, але впливає на причину запалення;
- засіб не є антибіотиком і не замінює його; при тяжких формах ангіни з високою температурою, гнійними виділеннями та інтоксикацією він буде неефективним;
- антибіотик без Лізобакту не підвищує імунітет;
- при рекомендованих дозах препарат безпечний і добре переноситься дорослими та дітьми;
Незалежно від відгуків про препарат, рішення про доцільність призначення Лізобакту чи його аналогів приймає лише отоларинголог.
Чи ефективний Лізобакт при ангіні — розповідається в відео.
