Тонзиліт, або ангіна, — запальне захворювання, яке вражає піднебінні мигдалини. Гланди першими приймають контакт з інфекційним агентом, що потрапив у ротоглотку. На фоні зниженого імунітету лімфоїдні утворення не справляються зі своєю захисною функцією, і в них розвивається патологічний процес.
Лікування тонзиліту має проводитися комплексно і лише під контролем лікаря. Чимало фахівців зараз віддають перевагу інгаляційному введенню медикаментів. Інгаляції при ангіні прискорюють одужання і зменшують ризик ускладнень. Призначати ці процедури самостійно не можна, адже вони мають протипоказання.
Інгаляції при болю в горлі, на скільки ефективно
Інгаляції при тонзиліті зазвичай ефективніші за пероральний прийом. Таблетка чи сироп потрапляє в шлунково-кишковий тракт, розкладається і лише після всмоктування починає діяти, при цьому в кров надходить лише частина діючої речовини, інша — виводиться організмом. Такий шлях підвищує ризик побічних ефектів на шлунок і появи алергії.
Інгаляції небулайзером при ангіні, завдяки дрібнодисперсному розпиленню, дозволяють доставити ліки прямо до вогнища запалення в незміненому вигляді, що значно посилює терапевтичний ефект.
Під час вдиху розчин рівномірно осідає на ураженій ділянці, проникає в віддалені місця і лакуни, зволожуючи слизову оболонку.
Інгаляції при ангіні мають переваги над пероральними формами:
- ліки надходять безпосередньо до мигдалин і починають діяти миттєво;
- зволожується слизова, зменшується подразнення;
- поліпшується дренаж запального ексудату з гланд;
- мінімізується ймовірність побічних явищ і алергічних реакцій;
- прискорюється регенерація і відновлення тканин;
- знижується набряк і біль у запалених ділянках.
Найчастіше інгаляційний метод рекомендують для дітей. У педіатрії прагнуть мінімізувати системний прийом ліків, щоб знизити ризик побічних ефектів.
Чи можна при ангіні робити інгаляції
При болю в горлі слід негайно звернутися до лікаря для встановлення діагнозу і вибору тактики лікування.
Тонзиліт може бути спричинений бактеріями, вірусами або грибами. На початкових етапах симптоми ангін різної етіології дуже схожі:
- підвищення температури;
- біль у горлі;
- почервоніння і збільшення мигдалин.
Розпізнати конкретну причину зможе лише фахівець за результатами обстеження. Інгаляції при ангіні дадуть добрий ефект лише за умови правильного призначення. Невідповідний препарат може погіршити стан пацієнта.
Крім коректного вибору ліків, важливо визначити тип процедури. Наприклад, парові інгаляції при гнійній ангіні заборонені: тепло сприяє розмноженню бактерій, а гнійнички на мигдалинах можуть розриватися частіше, що ускладнить перебіг і призведе до посиленого рубцювання тканин.
Щоб уникнути ускладнень, всі маніпуляції слід погоджувати з лікарем. Важлива своєчасність звернення — чим раніше виявлено патологію, тим легше її лікувати.
Які інгаляції робити при ангіні
Всі інгаляції при ангіні поділяють на холодні й гарячі залежно від температури вдихуваного розчину. Кожен вид має свої плюси і мінуси у застосуванні.
Парові, тобто гарячі інгаляції, використовувалися з давніх часів. Для процедури кип’ятять воду, додають ліки, пацієнт нахиляється над посудиною, накривається рушником і вдихає пари з частками препарату.
Перевага парових інгаляцій у їх простоті: пацієнт може приготувати засіб з доступних продуктів. Вдихати пару дозволяється відварну картоплю, лікарські трави або аптечні засоби. Витрати на таке лікування невеликі.
До недоліків теплової інгаляції відносять:
- зниження терапевтичної активності деяких аптечних препаратів під дією температури;
- ризик опіків слизової дихальних шляхів — щоб уникнути цього, радять проводити інгаляцію над водою, охолодженою до приблизно 80 °C;
- наявність протипоказань, пов’язаних із супутніми захворюваннями;
- заборону при бактеріальній ангіні, оскільки тепло стимулює ріст мікроорганізмів і підвищує ризик ускладнень.
Щодо останнього пункту серед медиків є дискусії. Дехто категорично проти пари в гострій фазі, дозволяючи її лише на початку або під час стихання запалення. Інші стверджують, що короткочасний вплив тепла не завдасть істотної шкоди. Якщо вирішено застосувати парову інгаляцію при тонзиліті, обов’язково порадьтеся з лікарем, щоб не погіршити стан.
Більш безпечною і дієвою вважають інгаляції небулайзером. Назва приладу походить від латинського “nebulа” — хмара. Пристрій перетворює розчин у дрібнодисперсні частинки без його нагрівання.
За принципом розпилення небулайзери поділяють на три типи:
- Компресорні. Аерозоль формується під тиском повітря, що проходить через спеціальний резервуар і розпилює препарат.
- Ультразвукові. Аерозоль утворюється завдяки ультразвуковим коливанням, які дроблять розчин.
- Mesh-небулайзери. У конструкції є мембрана між ліками і камерою, яка при вібрації проштовхує розчин крізь отвори, утворюючи дрібнодисперсний аерозоль.
Інгаляції небулайзером при ангіні вважаються безпечнішими й ефективнішими. Препарат не піддається термічній обробці, зберігає фармакологічні властивості і доставляється до вогнища запалення в незміненому вигляді. Варто зазначити, що в ультразвукових приладах речовина дещо підігрівається, тому в них не рекомендують застосовувати антибіотики та гормональні протизапальні засоби.
В небулайзер можна заливати тільки рідкі аптечні препарати. Відвари трав, соки та інші саморобні засоби застосовувати не можна — їхні частки не піддаються розпиленню й можуть вивести апарат з ладу.
Перед початком інгаляцій слід узгодити з лікарем, якими препаратами лікуватимуть ангіну і який спосіб проведення процедури обрати.
Розчини для небулайзера
Перші ознаки ангіни мають стати приводом для звернення до отоларинголога. Лише лікар проведе діагностику і підкаже, чим можна робити інгаляції та які системні препарати потрібні.
У небулайзер дозволяється використовувати лише рідкі медикаменти з аптеки. Перед процедурою препарат розводять фізіологічним розчином — процентне співвідношення ліків і розчинника визначає лікар. Категорично заборонено застосовувати кипʼячену воду або ін’єкційний розчинник для розведення — потрапляння таких рідин у дихальні шляхи може викликати бронхоспазм, набряк легенів або навіть смертельний результат.
Для інгаляцій при ангіні застосовують такі групи препаратів:
- Антибіотики. Призначаються лише при підтвердженому бактеріальному процесі. Вони знищують патогенні мікроорганізми, що спричинили захворювання. Має сенс застосовувати інгаляційно антибіотики на стадії катаральних явищ; при гнійних вогнищах на мигдалинах показані системні антибактеріальні засоби. Серед інгаляційних антибіотиків називають Флуімуціл-антибіотик, розчин гентаміцину.
- Протизапальні. Зменшують запалення та сприяють загоєнню тканин. До цієї групи належать як гормональні препарати, так і фітопрепарати (дексаметазон, Ротокан, Пульмикорт).
- Антисептики. Перешкоджають росту й розмноженню патогенних мікроорганізмів на слизових дихальних шляхів та запобігають вторинній інфекції (Мірамістин, Діоксидин, Фурацилін, Декасан).
- Лужні розчини. Знімають подразнення запаленої тканини, усувають неприємні відчуття в горлі, зволожують слизові та зменшують набряк. Використовують лужні мінеральні води (Боржомі, Поляна Квасова) або аптечний розчин гідрокарбонату натрію.
В інгаляторах при ангіні не застосовують олійні розчини, відвари трав чи соки рослин. Немає сенсу проводити інгаляції кортикостероїдами — їхній ефект переважно системний, а місцевого впливу вони не дають.
Якщо призначено декілька груп препаратів, процедури проводять кожним засобом окремо. Змішування ліків з різною фармакологічною дією заборонено — це може знизити ефективність лікування або спричинити несподівані реакції.
Рецепти для парових інгаляцій
Парові інгаляції при ангіні не слід використовувати як основний метод лікування — вони виступають лише допоміжною мірою і полегшують окремі симптоми, але не усувають захворювання повністю.
Для парових процедур застосовують відвари трав, продукти бджільництва та ефірні олії. Аптечні препарати під дією високих температур втрачають активність або інактивуються, тому їх не рекомендують для парового методу.
Для приготування відварів задіюють такі лікарські трави:
- ромашку;
- шавлію;
- звіробій;
- листя евкаліпта.
Їх можна застосовувати окремо або поєднувати. Основна дія цих засобів — зменшення ознак запалення, зняття набряку і полегшення подразнення.
Для парових інгаляцій часто використовують настоянку прополісу — продукт бджільництва з протизапальними, ранозагоювальними, помірно бактерицидними та імуномодулюючими властивостями.
Серед ефірних олій для цього методу відзначають:
- багнову;
- ментолову;
- кипарисову;
- ялицеву.
Не рекомендується застосовувати хвойні олії через ризик блискавичної алергічної реакції.
Також у народі широко використовують прості продукти на кшталт картоплі, цибулі або харчової соди. Популярний спосіб — відварити неочищену картоплю з додаванням соди й вдихати пари. Це зволожує слизову і покращує дренаж, зменшуючи відчуття подразнення.
Такий метод має ряд протипоказань, тому його застосовувати слід лише за дозволом лікаря.
Як проводити інгаляції будинку
Для інгаляцій небулайзером спочатку потрібно придбати апарат і зібрати його згідно з інструкцією. Перед процедурою розчин повинен бути кімнатної температури — холодні розчини можуть викликати спазм дихальних шляхів.
У резервуар наливають призначений лікарем препарат і фізіологічний розчин у вказаному співвідношенні. Пацієнт сідає, надягає маску, включає апарат і дихає ротом рівномірно та глибоко. Тривалість сеансу зазвичай становить 10–15 хвилин.
Якщо з’явилися неприємні відчуття, подразнення або приступи кашлю, процедуру слід припинити — це може бути ознакою алергічної реакції. Горло промивають чистою водою і консультуються з лікарем.
Для парових інгаляцій кип’ятять воду або готують відвар, потім чекають, поки рідина охолоне до приблизно 80–85 °C, щоб уникнути опіків. Лікарський засіб додають у вже трохи охололу воду перед початком процедури.
Приготовлений розчин виливають у широку миску або каструлю, пацієнт нахиляється над нею і накриває голову рушником, щоб пара не виходила назовні. Дихають ротом; сеанс триває 8–10 хвилин. При появі дискомфорту інгаляцію негайно припиняють.
Протипоказання
Інгаляції при ангіні, як і будь-яка процедура, мають свої протипоказання, незважаючи на численні позитивні властивості.
Не слід проводити такі процедури при наступних станах:
- лихоманка;
- схильність до носових кровотеч;
- бактеріальна ангіна;
- онкологічні захворювання дихальних шляхів;
- серцево-судинні хвороби;
- гіпертонія;
- вік до півроку.
Зазвичай цей перелік стосується передусім парових процедур; використання небулайзера значно знижує ймовірність побічних ефектів.
Правила проведення процедур
Щоб отримати максимальний терапевтичний ефект, інгаляції краще застосовувати як допоміжний метод. У важких випадках доцільніше призначати системну терапію, щоб не допустити погіршення стану.
Проводячи будь-який тип інгаляцій — парові або з небулайзером — пацієнт має дотримуватися простих правил. За годину до процедури та протягом години після не можна:
- вживати їжу;
- виходити на прогулянку на вулицю;
- займатися інтенсивним фізичним навантаженням;
- курити.
Своєчасне звернення до лікаря, точна діагностика і виконання його рекомендацій допоможуть швидше подолати тонзиліт, а інгаляції стануть ефективною допоміжною мірою на шляху до одужання.
