При тяжкому перебігу хронічного або гострого тонзиліту не рідко виникають його ускладнення. Одне з найбільш небезпечних для здоров’я станів — ангіна з абсцесом.
Цей стан при пізній діагностиці й відсутності лікування може призвести до серйозних наслідків для пацієнта, іноді закінчуючись летально.
Що таке абсцес і як розвивається при ангіні
При запаленні піднебінних мигдалин інфекція може виходити за межі ураженої тканини. Навколо гланд розташована пухка клітковина, і коли запальний процес поширюється в цей простір, утворюється порожнина, наповнена гноєм. Так виникає абсцес у разі ангіни.
Зазвичай нагноєння формуються у верхній частині мигдалини під час ангіни. У цій ділянці клітковина більш рихла, знаходяться глибші крипти, тому при порушенні відтоку гною й поширенні запалення на прилеглі тканини це відбувається частіше.
У горлі гнійники можуть розташовуватися в заковтувальному, бічному або околоминдаликовому просторі. Для ангіни характерний паратонзилярний абсцес.
Абсцеси бувають також навколо інших мигдаликів (трубних, язичної, носоглоткової). Причинами їх появи вважають хронічні захворювання ЛОР-органів і рота. Найрідкісніша форма — гнійне запалення навколо язичної мигдалини.
Що може спричинити абсцес
Абсцес при ангіні викликають мікроорганізми, що проникають крізь стінку мигдалини й спричиняють гнійну інфекцію. Серед них важливу роль відіграють стрептококи, стафілококи та анаеробні бактерії.
Як свідчить статистика, більшість абсцесів виникає на фоні хронічного тонзиліту. Це пов’язано з тим, що часті запалення призводять до утворення спайок на мигдалинах, які при подальших пошкодженнях ускладнюють відтік гною.
При ангіні важливо вчасно розпізнати нарив, звернути увагу на перші симптоми й розпочати адекватне лікування.
Велике значення у розвитку ускладнень при ангіні має стан місцевого й загального імунітету. Серед факторів ризику можуть бути:
- цукровий діабет;
- онкологічні захворювання;
- анемія;
- будь-які імунодефіцитні стани.
Окрім ангіни, інфекція в паратонзилярний простір може потрапляти з гнійних вогнищ у порожнині рота або внаслідок травм цієї ділянки. Дуже рідко патогенні бактерії проникають у навколишні тканини отогенним чи гематогенним шляхом.
Найчастіше від цього захворювання страждають люди молодого віку. У дітей абсцес трапляється рідше. Відсоток пацієнтів серед курців значно вищий і не залежить від статі.
Симптоми абсцесу паратонзилярного
Перші ознаки нагноєння з’являються за кілька днів до формування паратонзилярного абсцесу. Якщо не лікуватися, симптоми наростають, загальний стан пацієнта погіршується. У клінічній картині виділяють:
- біль з однієї або з обох сторін горла;
- складнощі при ковтанні;
- гнильний запах з рота;
- неможливість повністю відкрити рот;
- лімфаденопатія;
- слабкість, біль у м’язах;
<li-різке підвищення температури тіла до 39–40 °C;
Через інтоксикацію з’являються головний біль, запаморочення, іноді галюцинації. Під час високої лихоманки можливі диспепсичні явища (нудота, блювання). Біль у горлі може іррадіювати в вухо або скроню на боці ураження.
Залежно від розташування гнійника розрізняють передньо-верхній, нижній і задній паратонзилярні абсцеси. Найчастіше при ангіні спостерігається передньо-верхня локалізація. Нижній абсцес зазвичай має одонтогенне походження.
При огляді ротової порожнини помітна випуклість над мигдалиною. Слизова над нею гіперемована й набрякла. Через неї іноді проглядає жовтувате гнійне вміст. При пальпації визначається ділянка розм’якшення.
Іноді абсцес може самостійно розкритися, і тоді самопочуття різко покращується. Навіть у цьому випадку потрібна консультація лікаря та лікування, оскільки неповне відходження гною підвищує ризик рецидиву.
Що робити і як лікувати
Лікувати абсцес при ангіні самостійно не можна. Обов’язковою дією пацієнта є звернення до лікаря та госпіталізація.
Хворих з паратонзилярним абсцесом лікують лише в умовах стаціонару. Терапія може бути консервативною, хірургічною або комбінованою. Тактика залежить від стадії процесу, загального стану пацієнта, супутніх захворювань та імунного статусу.
Найдоцільнішим вважається поєднання консервативного лікування з хірургічним втручанням. Принципи медикаментозної терапії включають:
- постільний режим, рідку їжу, рясне тепле питво;
- антибактеріальні засоби;
- інфузійну терапію;
- анальгетики;
- протизапальні препарати – НПЗП, глюкокортикоїди;
- місцеві антисептики.
ЛОР-лікар може додатково призначити антигістамінні чи протигрибкові засоби. Після зменшення запалення застосовують фізіотерапевтичні методи.
Антибіотики підбирають з урахуванням клініко-епідеміологічної ситуації. Віддають перевагу препаратам широкого спектра з доведеною ефективністю — захищеним пеніцилінам, макролідам, цефалоспоринам, зокрема:
- Сумамед;
- Аугментин;
- Оспамокс;
- Эмсеф;
- Коаліціада.
У гострий період ці лікарські засоби вводять переважно ін’єкційно. Курс лікування триває 5–10 днів. Якщо не відзначається покращення протягом трьох днів, лікар може змінити препарат.
Багато засобів призначаються для симптоматичного полегшення при вираженому больовому синдромі та інтоксикації. Протизапальні та знеболювальні препарати поліпшують стан пацієнта й сприяють одужанню.
Місцеві антисептики для полоскання та промивань надають терапевтичну дію безпосередньо на уражену тканину. Використовують розчини фурациліну, Мірамістин, Биопарокс.
Хірургічні методи
Якщо гнійник вже сформувався, його слід лікувати хірургічно. Існує думка, що паратонзилярний абсцес повинен бути розкритий вже на 4-й день від початку хвороби.
Операція виконується в стаціонарі з дотриманням усіх стандартів. Насамперед проводять місцеву анестезію лідокаїном, дикаїном, прокаїном або іншим препаратом; при потребі застосовують загальний наркоз.
Після знеболення роблять надріз на випуклій частині або за орієнтиром анатомічних структур. Шприцом Гартмана розширюють розріз і дренують вміст гнійника. Наприкінці рану обробляють антисептиком.
При ускладненому перебігу, відсутності ефекту від проведених втручань або частих рецидивах приймають рішення про тонзилектомію. Під час неї видаляють мигдалини з однієї або обох сторін. Важливо видалити всі уражені ділянки, аби уникнути повторного запалення.
Оптимально медикаментозне та хірургічне лікування поєднувати, доповнюючи одне одного. При своєчасній допомозі прогноз при абсцесі зазвичай сприятливий.
Ускладнення і наслідки
Ускладнення паратонзилярного абсцесу пов’язані з подальшим поширенням інфекції. При прориві гнійника його вміст може потрапити в заглотковий простір, що призведе до формування перифарингеального абсцесу або флегмони.
Патологічний процес може охоплювати й тканини середостіння, викликаючи медіастиніт — одну з найважчих форм гнійного запалення, яку складно діагностувати й лікувати.
При великих ураженнях можливий розвиток генералізованої інфекції — сепсису. Також небезпечно стиснення глотки утвором із ризиком задухи.
Усі ці ускладнення становлять загрозу для життя й потребують невідкладної допомоги. Інакше може настати летальний результат. Лікування проводять у стаціонарі з використанням високих доз препаратів і хірургічних втручань.
Профілактика
Дотримання простих рекомендацій допоможе уникнути розвитку цієї патології. Передусім не слід ігнорувати лікування тонзиліту, щоб він не перейшов у хронічну форму. До профілактичних заходів належать:
- своєчасна і адекватна терапія захворювань горла;
- підвищення захисних сил організму;
- дотримання правил особистої гігієни;
- санація ротової порожнини.
Загартовування, активний спосіб життя і збалансоване харчування значно зменшують ризик абсцесу. Під час ремісії варто слідкувати за станом аденоїдів і піднебінних мигдалин.
Абсцес при ангіні найчастіше розвивається в осінньо-весняний період, тому пацієнтам із хронічними захворюваннями горла в ці пори слід бути особливо обережними. Імовірність рецидиву становить близько 10% випадків, причому більшість рецидивів відбувається в перший рік.
Серйозні ускладнення абсцесу при ангіні підкреслюють важливість своєчасного звернення до фахівця. Рання діагностика, адекватне лікування і виконання рекомендацій підвищують шанси на успішний результат.
