Везикулопустулез у новонароджених дітей: причини виникнення, симптоми та терапія захворювання

Шкірне захворювання, що супроводжується висипом – часте явище, що вражає осіб різного віку. Уразливі в цьому відношенні маленькі діти. Часто зустрічається недуга – везикулопустулез у новонароджених. У статті буде розглянуто його етіологія, причинні фактори виникнення, особливості лікування.

Етіологічні чинники

Це захворювання, що має інфекційну природу, що виражається в запаленні гирл потових залоз. Воно дає про себе знати протягом перших 7 днів життя малюка, до кінця першого тижня. Хвороба діагностується часто. У медичній практиці реєструється 25-50 випадків захворювання на 100 дітей, які у ранньому віці перенесли дерматологічну патологію. При адекватному лікуванні прогноз на повне одужання хороший.

Викликають цей стан стафілококи, стрептококи. Іноді в якості збудника виступає кишкова паличка, клебсиелла. Ризик зараження стає вище, якщо не забезпечений раціональний догляд за шкірою немовляти, його занадто рясно загортають, використовуючи для цього не випрасувані пелюшки. Найчастіше захворювання вражає дітей, які народилися недоношеними, що мають слабкі захисні функції організму. Штучне годування, висока пітливість, діатез – усе це фактори ризику.

Інфекційне явище проникає в організм наступними шляхами.

  1. Природний спосіб. Припускає, що спочатку інфікування підлягає матір, а потім хвороба передається маляті, коли він знаходиться всередині утроби або проходить через родові шляхи. Зазвичай недуга заявляє про себе в першу добу після появи на світло.
  2. Набутий тип. Малюк народжується здоровим, але піддається зараженню в умовах стаціонару – від персоналу, який за ним доглядає.

Симптоми і ознаки

Хвороба зазвичай проявляється, коли малюк народжується ослабленим, загальні симптоми такі:

  • різке підвищення тілесної температури до 30 градусів;
  • недостатньо хороший апетит;
  • постійний плач і неспокій;
  • пересихання губ і порожнини рота.

Якщо протягом нічим не ускладнене, в якості основних ознак виступають висипання на шкірному покриві. Їх можна охарактеризувати наступним чином:

  • освіта невеликих бульбашок, які мають розмір з горошину або менше;
  • заповнення їх прозорим вмістом, яке згодом піддається помутніння;
  • освіта на основі прищиків невеликих гнійників, які покриваються скоринкою;
  • шкіра при цьому помітно червоніє;
  • кількість і густота висипань може різнитися;
  • період появи болячок залежить від того, в який момент відбулося інфікування.

Всі ознаки поділяються на загальні і місцеві. Перші проявляються у всьому тілі, в той час як друга група зачіпає виключно шкірний покрив і протікає простіше.

Локалізація висипань у новонароджених

У дітей болячки утворюються в волосистої області голови, в зоні природних складок шкіри, кінцівок, тулуба і верхній частині спинки. У процесі свого розвитку везикули і пустули проходять кілька ключових етапів.

  1. Поява невеликих бульбашок, розміром з горошину. Вони утворюються на місці присутності потових залоз, зокрема – в зоні волосистої головки, на шкірних складках, спинці, сідницях.
  2. Кожен прищик містить всередині рідина. Спочатку вона прозора, а потім можна відстежити поступове помутніння. Навколо кожного бульбашки виражена гіперемія (шкірне почервоніння), що свідчить про активному запальному процесі.
  3. Загальна кількість висипань може бути різним і залежить від стану здоров’я малюка, ступеня розвитку імунного захисту і інших чинників. Воно може становити 1-2, а може дорівнювати 20-30.
  4. Проходить час, і бульбашки з рідким вмістом починають розкриватися, з них виходить відокремлюване. Гнійнички згодом покриваються кіркою, яку можна легко зняти.
  5. Після того як бульбашки загоюються, на їх місці не залишається ні шкірних ушкоджень, ні рубців, ні подряпин, ні будь-яких інших слідів.

Важливо знати! Ускладнена форма патології зазвичай формується у дітей, які мають слабку імунну захист. Тому лікування включає в себе її посилення.

В процесі проведення огляду в медичному кабінеті фахівець визначає місця локалізації уражень, а також ступінь їх поширеності, здатність утворювати злиття. Періодичність освіти шкірної висипки залежить від моменту інфікування. При відсутності лікування бульбашок стає все більше, поглиблюються і загальні ознаки прояву хвороби.

Диференціальна діагностика

“alt=”Везикулопустулез у новонароджених дітей: причини виникнення, симптоми та терапія захворювання”>

В процесі постановки діагнозу лікарем проводиться зіставлення всіх даних. У матері педіатр поцікавиться наявністю порушень, ризикових факторів, первинною локалізацією везикул. В процесі інших заходів відбувається виявлення патологічних елементів на тих чи інших шкірних ділянках.

Є кілька станів, від яких слід відрізняти везикули і пустули у маленьких діток:

  • пітниця;
  • короста;
  • дерматит.

Справа в тому, що при цих станах також утворюються відповідні симптоми у вигляді висипу, спека, плаксивості і відсутності апетиту. Тому на ранніх порах розвитку недуги слід звернутися до лікаря.

Методи лікування

Мета терапевтичного процесу полягає у проведенні санації (оздоровлення) покривів шкіри. Якщо збудник проявляє себе в легких формах, терапія здійснюється під контролем педіатра або сімейного спеціаліста. Якщо мова йде про підвищену тілесної температурі, зміни ОАК, постійних рецидивах, зростання загальним ослабленням імунного захисту та іншими фоновими захворюваннями, показано стаціонарне лікування.

Місцеві напрями терапевтичного процесу передбачають позбавлення від болячок. Для цього береться стерильна голка, і здійснюється аспірація відокремлюваного, що супроводжується ретельною обробкою зони ураження з застосуванням стерильного ватного диска. Для протирання шкірного покриву широко використовується фурацилін, а 2 рази на добу здійснюється припікання з допомогою перманганату калію, спирту.

Якщо пустули вразили складки шкіри, нерідко використовується порошок з вмістом речовини неоміцин. При утворенні температури, гарячкового стану і спека, а також у разі загальної інтоксикації тіла відбувається застосування антибіотичних сполук, що мають широкий спектр дії. Перевагу зазвичай віддається препарату Цефуроксим, Цефаклор.

Після отримання перших результатів лікарі призначають прийом етіотропних антибактеріальних складів. Якщо стовпчик термометра піднявся до позначки більш ніж у 38,5 градусів, використовуються жарознижуючі препарати – парацетамол, ібупрофен. Широко використовуються напрямки терапії, які передбачають відсутність медикаментів. Новонародженим найчастіше призначають:

  • опромінення ультрафіолетом;
  • ванни гігієнічного характеру;
  • народні рецептури.

Рецепти народної медицини

Оскільки передвісницею хвороби є пітниця, для запобігання ускладнень і освіти пустул, пухирців, можна використовувати зілля, виготовлені за рецептами народної медицини. Для цього можуть братися різні інгредієнти, переважно трави.

  1. По 1 чайній ложці беруться наступні види сировини – квітки арніки і деревію. Вся ці суміш заливають однією склянкою окропу і залишають на 2 години для настоювання. З допомогою отриманого настою необхідно обмивати дитини двічі або тричі на добу.
  2. Ефектом володіє ще один склад на рослинній основі. Необхідно взяти інгредієнти: ½ чайної ложки трави глоду, хвоща і м’яти і 1 чайної ложки чистотілу. Ця суміш заливається 1 склянкою окропу і використовується для обмивання тільця дитини двічі або тричі на день.
  3. Використовується для обмивання дитини і відвар на основі ромашки, який просто додається у ванну для купання.

Важливо знати! Наведені засоби – лише способи допоміжної медицини. Вони не можуть бути самостійними варіантами лікування і застосовуються строго після консультації з фахівцем.

Способи профілактики

Профілактичний комплекс повинен стартувати ще до того, як малюк з’явиться на світ. Обстежуються родові шляхи жінки на предмет патогенної мікрофлори, а при необхідності їх сануючих до початку пологової діяльності. Раннє прикладання до грудей надасть допомогу в заселенні організму малюка материнською мікрофлорою, що забезпечить рівень захисту.

Істотну роль грає проведення гігієнічних процедур:

  • щоденне купання немовляти;
  • протирання шкірних складок серветками, змоченими в кип’яченій воді;
  • регулярне прикладання дитини до грудей;
  • проходження регулярного обстеження при вагітності;
  • дотримання нормального температурного режиму;
  • провітрювання кімнати, в якій перебуває дитина;
  • ретельна прасування пелюшок і постільної білизни малюка.

Прогноз при правильному лікуванні сприятливий. Бажаємо вам здоров’я та гарного настрою!