Гідраденіт: код за мкх 10, симптоми, лікування

Гідраденіт – гнійно-запальний процес, що виникає при закупорці апокринних потових залоз.

Так як функціонування потових залоз з віком знижується, захворювання зустрічається у підлітків в період статевого дозрівання) і у дорослих людей до 45-50 років (частіше у жінок).

Основною зоною поразки є: пахвові западини, рідко – пахові складки, мошонка, великі статеві губи, зона в районі сосків. Вогнище захворювання розташовується під пахвами з одного або двох сторін, іноді запалення може захоплювати всю пахвову область.

Міжнародний класифікатор хвороби

В загальноросійської статистиці для відстеження кількості захворюваності використовується міжнародна система класифікації. Згідно якої гідраденіт відноситься до XII класу «Хвороби шкіри і підшкірної клітковини» і входить в групу L73 (Інші хвороби волосяних фолікулів). Гідраденіт код за МКХ-10 L73.2 (гнійний Гідраденіт).

“alt=”Гідраденіт: код за мкх 10, симптоми, лікування”>

Фактори виникнення

Розвиток захворювання відбувається поступово. В результаті проникнення через виводять протоки або лімфатичні шляхи бактерій (стафілококів, стрептококів) виникає запальний процес, що приводить до наривів.

Причини:

  • порушення цілісності шкірного покриву;
  • генетичні зміни потових залоз;
  • порушення правил особистої гігієни;
  • ослаблення захисних функцій організму;
  • шкірні дерматити;
  • приєднання вторинних бактеріальних інфекцій;
  • гормональні збої в організмі;
  • збільшення потовиділення;
  • ендокринні порушення;
  • перевищення допустимої маси тіла.

Застосування деяких косметичних засобів (від поту, для депіляції) також входить до фактори ризику, які можуть призвести до закупорки потових залоз з подальшим утворенням нагноєння.

Клінічні прояви

Початок захворювання характеризується нестерпним свербінням на місці ураження, появою підшкірного ущільнення. При натисканні на нього присутні незначні болючі відчуття.

Стадія розвитку гидраденита становить 2 тижні. По мірі дозрівання утворення значно збільшується в розмірах (до волоського горіха), набуває червоний колір, стає болючим. Вузли мають витягнуту форму, звідси і назва «сучье вим’я».

Гідраденіт характеризується відсутністю гнійного стрижня. При набуханні інфільтрату (ущільнення) відбувається його розм’якшення, що приводить до мимовільного викиду гнійного вмісту з свищевого ходу. Згодом на місці прориву утворюється втягнутий рубець.

З-за стрімкого розмноження бактерій інфекція може поширюватися на сусідні залози, що провокує появу нових ущільнень (можливі багаторазові рецидиви).

Ознаки захворювання:

  • виникнення свербежу;
  • поява і розростання ущільнень;
  • сильні больові відчуття при русі;
  • зміна кольору шкіри в ділянці ураження, набряклості тканин;
  • підвищення температури;
  • погіршення загального самопочуття;
  • видалення гнійного вмісту;
  • утворення рубця на місці прориву;
  • ураження сусідніх ділянок.

Гнійні вузли заподіюють біль під час руху, тому людина прагне обмежити рухову активність, що призводить до нервового зриву і порушення звичного укладу життя.

Диференціальна діагностика

Для виявлення можливих причин виникнення гнійників і визначення типу захворювання проводять діагностичні заходи.

До них включають:

  • опитування і огляд пацієнта;
  • здачу аналізу крові;
  • бактеріологічне дослідження виділень (для визначення фармакологічної групи антибіотика);
  • обстеження імунної системи (при рецидивуючому перебігу).

Проведення своєчасної діагностики дозволяє ідентифікувати захворювання і призначити необхідне лікування.

Схема лікування гидраденита

Терапія гнійного запалення повинна проводитися під наглядом лікарів з включенням комплексного лікування, лікарськими препаратами та медичними засобами:

  1. Найбільш ефективним методом є використання антибіотиків курсом 7-10 днів.
  2. В цілях виключення поширення інфекції рекомендується протирання шкіри навколо інфікованої зони спиртовими розчинами.
  3. На початку захворювання використовується сухе прогрівання, ультрафіолетове і сонячне опромінювання ураженої зони.
  4. В якості додаткового лікування дозволяється застосування народних засобів (у вигляді трав’яних настоянок і примочок).
  5. Для підвищення імунних сил організму застосовуються препарати, виготовлені на основі ехінацеї пурпурової.
  6. Щоб поліпшити відходження гною використовується Іхтіолова мазь чи лінімент Вишневського.
  7. Після виведення гною, для кращого загоєння рани, призначають антибактеріальні мазі: Левомеколь, синтоміцинова, еритроміцин-вая.
  8. При неефективності лікування медикаментами застосовується хірургічне втручання.

Зазвичай захворювання протікає в легкій формі і проходить самостійно. Але для виключення можливих рецидивів, переходу хвороби в хронічну форму при виникненні вузликових утворень слід звернутися за консультацією до фахівця.

При відсутності лікування ускладнення гидраденита може проявитися у вигляді розвитку абсцесу, сепсису, лімфаденіт (запалення лімфатичних вузлів), флегмони (гнійне запалення без чітких меж).

Профілактичні заходи

Для виключення ризику виникнення захворювання необхідно дотримуватися деяких правил:

  1. Регулярно дотримувати правил особистої гігієни.
  2. Обробляти потові залози спеціальними дезінфікуючими розчинами.
  3. Видаляти волосся в області пахв без порушення цілісності шкіри (використовувати тільки індивідуальні бритвені приналежності).
  4. Вести здоровий і активний спосіб життя.
  5. Зміцнювати імунітет.
  6. Носити одяг, що відповідає погодним умовам і не утрудняти рухів.
  7. Підтримувати стабільну масу тіла.
  8. Дотримуватися режим харчування і відпочинку.

Необхідно пам’ятати, що гігієнічні заходи – запорука успіху в боротьбі з гнійними захворюваннями шкіри.

diagnoz.in.ua