Ібупрофен і Парацетамол разом: ефективність і ускладнення

Способи купірування болю при захворюваннях опорно — рухового апарату

Стійкий больовий синдром(алгия) супроводжує практично всі захворювання кісток, м’язів і суглобів. Насамперед, це спостерігається при остеоартриті (ОА) і хронічною неспецифічною болю в спині (НБС). Своєчасне усунення алгии сприяє попередженню переходу процесу в хронічну стадію, інвалідизації та виникнення станів, що становлять загрозу для життя – гострої серцево — судинної і дихальної недостатності.

Найбільш ефективно поєднання препаратів з різним механізмом дії, медикаментів із засобами народної медицини, методами фізіотерапії. Показано внутрішньосуглобове введення анальгетиків, нестероїдних протизапальних, гормональних засобів. Блокади надовго припиняють больовий синдром.

Завдання терапії – зупинити процес на початковій стадії. Причому необхідно підібрати лікування, здатне придушити біль не на рівні периферичних рецепторів, а центральну регуляцію алгии – процеси в корі головного мозку.

Якщо пацієнт звертається з гострим болем, лікар не повинен занадто «заглиблюватися» проведення інструментальних методів діагностики. Перша допомога без підтвердження діагнозу – купірування больового синдрому. Після стихання процесу слід провести ретельне обстеження з метою запобігання рецидиву, визначення тяжкості процесу, прогнозу можливих наслідків.

При періодично повторюваних больових нападах в рамках хронічних захворювань опорно — рухового апарату, пацієнтів навчають купірувати алгии в домашніх умовах. Для це треба завжди мати під рукою ефективне знеболювальне. Нерідко дво-, триденний прийом препарату допомагає усунути черговий напад. Анальгетик для домашньої «аптечки швидкої допомоги» повинен відпускатися без рецепта, щоб його можна було купити завжди в будь-якому місці, у будь-який час. Він повинен володіти мінімумом побічних реакцій.

Парацетамол та ібупрофен: в чому різниця?

Парацетамол служить провідним препаратом у терапії початковій стадії ОА та НБС.

Плюси ліки:

• низький відсоток побічних реакцій,
• хороша переносимість,
• безрецептурний відпуск.

Мінуси – слабку знеболювальну дію.

Більш сильні анальгетики – нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), що підтверджують результати різних опитувань у США і Європі.

Часто вживаним представником НПЗЗ є ібупрофен. Позитивні сторони ібупрофену:

• високий ефект при відносно низьких дозах;
• хороша засвоюваність;
• низкиефинансовые витрати;
• безрецептурний відпуск.

Препарат швидко знімає головний (особливо, напад мігрені), травматичну біль, алгию при дисменореї, після операції. Ібупрофен зарекомендував себе як ефективний жарознижуючий.

У терапії ОА і НБС медикамент використовують для зменшення больового синдрому, відновлення функцій суглобів. Ібупрофен у среднетерапевтической дозі виявляє більш виражену дію на артралгії(біль у суглобах), ніж висока доза парацетамолу.

Механізм дії

Для кращого розуміння механізму дії медикаментів, коротко розглянемо патогенез болю при патології опорно — рухового апарату. В організмі людини є сенсорні аналізатори, які поділяються за видами чутливості на зорові, слухові, нюхові, смакові, тактильні. У патогенезі алгии бере участь тактильний аналізатор складається з трьох відділів:

1. Периферичної (рецепторної), що приймає енергію больових подразників.
2. Провідникового, передає збудження по нервових волокнах в кору головного мозку.
3. Коркового, де відбувається трансформація в специфічну симптоматику.

Ібупрофен – представник групи нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ), перешкоджає синтезу циклооксигенази -2 (ЦОГ — 2). ЦОГ — 2 сприяє утворенню одного і головних медіаторів болю та запалення — простагландину Е2. який впливає на периферичні больові рецептори (ноциорецепторы) – перша ланка аналізатора болю.

Ноциорецепторы приймають і передають інформацію про болі в кору головного мозку. Медикамент «заморожує» передачу больового сигналу далі, в ЦНС, тим самим блокуючи розвиток патологічного процесу на початкових стадіях.

Має аналгетичну, протизапальну та жарознижувальну дію.

Парацетамол – інгібує(пригнічує синтез) ЦОГ — 2 на рівні ЦНС – третьої ланки больового аналізатора. Також препарат має стимулюючий вплив на антиноцептивную (противоболевую) систему. Надає антипиретическое, знеболювальну і слабку протизапальну дію.

ВАЖЛИВО ЗНАТИ:

[pt_view id=»72b860byxn»]

Огляд експериментальних досліджень

Ефективність комбінації двох препаратів в купировании больового синдрому підтверджують численні наукові дослідження.

Кохрановское суспільство C. Derry C. et al.

У 1993 г. в Оксфорді було створено Кохрановское суспільство з метою узагальнення результатів експериментальних випробувань лікарських засобів, що проводяться по всьому світу. Представники товариства C. Derry C. et al. порівняли дію:

1. Ібупрофену/парацетамолу – 200/500 мг.
2. Ібупрофену/парацетамолу – 400/1000 мг.
3. Ібупрофену 400
4. Плацебо.

Результати дослідження показали, що аналгезуючий ефект при комбінованому застосуванні довше – 7,6 годин (поєднання 1) і 8,3 год (поєднання 2), порівняно з 1,7 год при застосуванні плацебо. Додавати інші анальгетики довелося в 34% (1), 25% (2) випадків. Це набагато нижче, ніж при застосуванні тільки одного препарату (48%) і плацебо (79%).

Стало несподіванкою що небажані реакції плацебо — 48% набагато більше, ніж при активному лікуванні 30-37%.

Аналіз оглядів 10 Кохрановского суспільства

Moore et al. провели аналіз 10 оглядів Кохрановского товариства за оцінкою безрецептурних анальгетиків. Зниження болючості при одночасному застосуванні ібупрофен/парацетамол 200/500 і 400/1000 відповідно, було відмічена у 70% пацієнтів. Монотерапія ібупрофеном, диклофенаком (50 мг), метамизолом (500 мг) давала аналгезуючий ефект не більш, ніж у 50% пацієнтів.

Ефективність комбінації двох препаратів при анестезії в стоматології

Ще один огляд товариства був присвячений аналізу ефективності комбінації двох препаратів при анестезії у стоматології. Результати продемонстрували перевагу монотерапії ібупрофену (400 мг) над плацебо (відношення шансів 1,47). Поєднання ібупрофен/парацетамол (400/1000) показало більш значиме відношення шансів до плацебо – 1,77.

Н. Atkinson et al. показали хороший ефект поєднаного застосування препаратів у стоматології навіть у мінімальних дозах. 159 пацієнтів після видалення третього корінного зуба були розділені на 4 групи в залежності від співвідношення доз ібупрофен/парацетамол:

1. 300/1000 мг;
2. 150/500 мг;
3. 75/250 мг;
4. Плацебо.

У всіх трьох групах спостерігалася достовірно висока тривалість і глибина аналгезуючої дії порівняно з плацебо.

Знеболюючий ефект комбінації двох препаратів у стоматології підтверджують також L. Alexander et al. (проведення 5 РКІ). Результати показали більш глибоку і пролонговану анальгезію порівняно з монотерапією.

При болях у суглобах

У дослідженні М. Doherty et al. 892 хворих остеоартритом були розділені на групи. Протягом 13 тижнів.:

1 група отримувала тільки парацетамол 1000 мг;

2 група – тільки ібупрофен 400 мг;

3 група – ібупрофен 200 мг + парацетамол 500 мг.

Всі препарати приймалися тричі на добу. Результати показали стійкий ефект поєднаного застосування двох препаратів.

Перевага поєднання ібупрофен/парацетамол (200/325) перед монотерапією ібупрофеном (400 мг) у лікуванні гострої НБС підтвердили експерименти г. Ostojic еt al. (2017). 80 хворих, розділених на 2 групи (моно – і поєднана терапія) отримували препарати тричі на день. Після закінчення 3 днів було відзначено зниження болю в обох групах, але інтенсивність алгии була достовірно нижче при комбінації препаратів. Також в групі поєднаної терапії спостерігався кращий результат по відновленню функцій: при максимальному нахилі відстань «пальці – пол» було 4,7 см, у групі монотерапії – 8,3 див.

Сучасні препарати з серії «Ібупрофен + Парацетамол»

Ефект комбінованої терапії ібупрофену з парацетамолом на 64 % вище монотерапії НПЗЗ.

Препарати вдало поєднуються:

• обидва ліки швидко всмоктуються, причому з ібупрофеном парацетамол засвоюється швидше;
• володіють майже стовідсотковою засвоюваністю.

Препарати із серії «Ібупрофен+Парацетамол»:

Ризик токсичності – експериментальні дані

У 8633 пацієнтів з болями різного походження було проведено дослідження PAIN, в якому визначали побічні реакції (НР) препаратів протягом тижня. Результати показали наявність НР:

• у ібупрофену 1200 мг/добу – 11,5 %;
• у парацетамолу 3000 мг/добу – 18,5%;
• у аспірину 3000 мг/добу – 13,1%.

Таким чином, низька токсичність ібупрофену спостерігається при нетривалому прийомі в дозі до 1800 мг/добу.

Stom B. при дослідженні пацієнтів, що приймали ібупрофен в невисокій дозі, довів ризик серйозних ускладнень з боку ШКТ тільки у 0,012%. А серед хворих, які отримують напроксен в аналогічній дозі, ризик був у 0,026%, тобто в 2 рази більше.

Це ж підтверджують результати аналізу 28 досліджень, що проводилися протягом 31 року з метою оцінки відносного ризику шлунково — кишкових геморагій як ускладнення після прийому НПЗЗ. Ібупрофен по мірі низького ризику (1,9) посів друге місце після целекоксибу (1,4). У решти представників НПЗЗ ризик був набагато вище.

Низький ризик серцево — судинних ускладнень у ібупрофену, порівняно з іншими представниками НПЗЗ підтверджують результати 25 експериментів. Виявлено 100 000 пацієнтів з інфарктом міокарда, яка мала закінчитися одужанням або фатальним результатом. Після застосування ібупрофену переважав перший варіант.

Короткочасне застосування низьких доз парацетамолу менш токсична, ніж прийом НПЗЗ. А. Lanas et al. вивчали причини виникнення шлунково — кишкових кровотеч у пацієнтів, що приймали НПЗП і парацетамол. Після прийому перших відношення шансів (ВШ) було 5,3, після парацетамолу ЗШ – всього 0,9 (у 5 разів менше).

Протипоказання і побічні дії

Комбінація «Ібупрофен+Парацетамол» протипоказана при:

• загостренні виразки шлунка та 12-палої кишки;
• ниркової, печінкової недостатності;
• хвороби крові;
• бронхоспазмі, астматичному стані, викликаному аспірином;
• гіперчутливості до компонентів;
• вагітності та лактації.

Якщо медикамент приймати в середніх терапевтичних дозах і недовго, токсичність низька.

Побічні дії, характерні для парацетамолу, при використанні комбінованої форми, зустрічаються ще рідше. Можуть бути запаморочення, диспепсичні явища, алергічні реакції, порушення зору, набряки. У більш рідкісних випадках – порушення функції печінки, нирок, кровотворних органів.

Сумісність з іншими речовинами

Терапевтичний ефект знижується, ризик виникнення побічних реакцій посилюється від одночасного прийому препарату з:

• їжею;
• протиблювотними засобами;
• аспірином;
• антикоагулянтами підвищує ризик геморагій;
• іншими представниками НПЗЗ;
• антигіпертензивними засобами – ризик розвитку ниркової недостатності;
• глюкокортикоїдними гормонами – виникнення виразок ШКТ;
• серцевими глікозидами – можливе формування серцево — судинної недостатності;
• антибіотиками хінолінового ряду – можливі судоми.

Висновок

Велика кількість експериментальних досліджень у всьому світі підтвердило безперечну перевагу комбінації двох препаратів перед монотерапією. Поєднання безпечно, економічно вигідно і найголовніше, дає стійкий терапевтичний ефект в усуненні миоартралгии, утруднення рухів та інших симптомів захворювань кістково — м’язової системи.