Паразитарні захворювання залишаються актуальною проблемою в усьому світі, особливо в регіонах із теплим і вологим кліматом. Одним із таких захворювань є анкілостомідоз — гельмінтоз, що викликається круглими червами з роду Ancylostoma та Necator. За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я, на нього страждають близько 1,3 мільярда людей, переважно в тропічних країнах Африки, Азії та Австралії. Однак через міжнародні подорожі та міграцію випадки анкілостомідозу можуть траплятися і в Україні. У цій статті ми детально розглянемо, як розпізнати симптоми, які існують методи діагностики та лікування, а також як запобігти зараженню.
Що таке анкілостомідоз і хто його збудники
Анкілостомідоз — це загальна назва для двох дуже схожих гельмінтозів: анкілостомозу та некаторозу. Перший спричиняє черв Ancylostoma duodenale (анкілостома), другий — Necator americanus (некатор). Обидва паразити належать до класу нематод і мають подібну будову, життєвий цикл та вплив на організм людини. Саме тому в медичній практиці їх часто об’єднують під одним діагнозом.
Анкілостома — це невеликий черв’як завдовжки близько 10–11 мм, який може жити в організмі людини до 5 років. Некатор трохи більший — до 12–13 мм, а тривалість його паразитування сягає 12–15 років. Обидва гельмінти мають спеціальні ротові пристосування: анкілостома — зубці, некатор — ріжучі пластинки. За допомогою них вони прикріплюються до стінки тонкої кишки, де живляться кров’ю господаря.
Як відбувається зараження
Зараження анкілостомідозом можливе двома основними шляхами. Перший — через шкіру, коли личинки, що знаходяться в ґрунті, активно проникають через епідерміс при ходьбі босоніж, роботі на городі чи контакті із забрудненою землею. Це називається перкутанним (черезшкірним) шляхом. Потрапивши в кров, личинки мігрують до легень, потім піднімаються по дихальних шляхах, заковтуються і потрапляють у кишечник, де перетворюються на дорослих особин.
Другий шлях — фекально-оральний. Він реалізується, коли людина вживає забруднену воду, погано вимиті овочі, фрукти або ягоди, на яких є яйця або личинки паразитів. У такому випадку міграції через легені не відбувається — гельмінти одразу потрапляють у шлунково-кишковий тракт.
Джерелом інвазії є хвора людина або тварина, які виділяють яйця з фекаліями. У теплому та вологому середовищі з них вилуплюються личинки, здатні до зараження. Саме тому анкілостомідоз поширений у регіонах із тропічним і субтропічним кліматом, а також у місцях із низьким рівнем санітарії.
Основні симптоми анкілостомідозу
Інкубаційний період захворювання триває від 6 до 8 тижнів. Перші ознаки можуть з’явитися ще на стадії проникнення личинок через шкіру. У місці вторгнення виникає свербіж, печіння, почервоніння, іноді — дрібний висип або набряк. Ці симптоми нагадують алергічну реакцію або укус комахи, тому часто залишаються непоміченими.
При перкутанному зараженні, коли личинки мігрують через легені, можуть розвинутися респіраторні симптоми. Пацієнти скаржаться на сухий кашель, задишку, біль у горлі, підвищення температури тіла. Іноді приєднуються ознаки бронхіту або навіть пневмонії. Це пов’язано з механічним пошкодженням альвеол і запальною реакцією.
Коли гельмінти досягають кишечника і перетворюються на дорослих особин, з’являються шлунково-кишкові симптоми. Найхарактерніші з них:
- погіршення апетиту або його спотворення;
- нудота та блювання;
- болі в епігастральній ділянці, що нагадують гастрит або виразку;
- здуття живота та діарея, іноді з домішками слизу або крові;
- зниження ваги тіла.
Але найнебезпечнішим наслідком анкілостомідозу є залізодефіцитна анемія. Дорослі гельмінти прикріплюються до слизової оболонки кишки і постійно травмують її, спричиняючи мікрокровотечі. Крім того, вони активно споживають кров господаря. За підрахунками, одна анкілостома здатна поглинати до 0,2 мл крові на добу, а некатор — до 0,03 мл. При масивній інвазії ці втрати стають критичними.
Анемія проявляється слабкістю, швидкою втомлюваністю, запамороченням, блідістю шкіри та слизових оболонок. З боку нервової системи можуть спостерігатися дратівливість, порушення сну, зниження концентрації уваги, головний біль. У дітей хронічний анкілостомідоз призводить до затримки фізичного та розумового розвитку.
Вплив на серцево-судинну систему
Тривала анемія негативно впливає на серце та судини. Через нестачу гемоглобіну тканини недоотримують кисень, що змушує серце працювати з підвищеним навантаженням. Це може призвести до розвитку серцевої недостатності, задишки, тахікардії. У важких випадках спостерігається збільшення печінки (гепатомегалія) та набряки.
Ускладнення анкілостомідозу
Крім анемії, анкілостомідоз може ускладнюватися приєднанням вторинних інфекцій. Через пошкодження шкіри в місцях проникнення личинок можуть проникати бактерії, викликаючи гнійничкові захворювання. У літературі описані випадки занесення збудників пастерельозу, туберкульозу та навіть сибірської виразки. Також тривале паразитування призводить до зниження імунітету, що робить організм вразливим до інших хвороб.
Особливо небезпечний анкілостомідоз для вагітних жінок, оскільки анемія може спричинити гіпоксію плода, передчасні пологи або низьку вагу новонародженого. У людей похилого віку та осіб із хронічними захворюваннями інфекція часто перебігає важче.
Діагностика анкілостомідозу
Діагностика починається з ретельного збору анамнезу. Лікар з’ясовує, чи не перебував пацієнт у регіонах, ендемічних щодо анкілостомідозу, чи не мав контакту із ґрунтом, чи не вживав немитих овочів або води з відкритих джерел. Важливе значення має професійний анамнез: шахтарі, працівники сільського господарства, будівельники перебувають у групі ризику.
Основним методом лабораторної діагностики є аналіз калу. Для виявлення яєць гельмінтів використовують метод збагачення (наприклад, формалін-ефірний) або метод флотації. Оскільки яйця анкілостомід дуже схожі між собою, для ідентифікації виду застосовують культивування личинок на фільтрувальному папері за методом Харади-Морі. Через 5–7 днів із яєць вилуплюються личинки, які можна розрізнити під мікроскопом.
Також досліджують дуоденальний вміст, отриманий під час фіброгастродуоденоскопії. Цей метод дозволяє виявити яйця або фрагменти паразитів безпосередньо в місці їхнього проживання.
Важливу роль відіграють аналізи крові. У загальному аналізі крові відзначається еозинофілія — підвищення рівня еозинофілів понад 5%. У гострому періоді цей показник може сягати 60%. Також виявляють зниження гемоглобіну (менше 120 г/л у жінок і 130 г/л у чоловіків) та кількості еритроцитів. Швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ) зазвичай підвищена. Біохімічний аналіз крові показує зниження рівня сироваткового заліза та феритину.
Лікування анкілостомідозу
Лікування анкілостомідозу проводиться під наглядом лікаря-інфекціоніста або паразитолога. Воно має дві основні цілі: знищення гельмінтів (етіотропна терапія) та усунення наслідків їхньої життєдіяльності (патогенетична та симптоматична терапія). Залежно від тяжкості стану пацієнта лікування може проводитися амбулаторно або в стаціонарі.
Протипаразитарні препарати
Для дегельмінтизації використовують антигельмінтні засоби широкого спектру дії. Вони порушують нервово-м’язову передачу у паразитів, викликаючи їхній параліч і загибель. Мертві гельмінти від’єднуються від стінки кишечника і виводяться з калом. Розглянемо основні препарати.
| Препарат | Механізм дії | Особливості застосування |
|---|---|---|
| Пірантел | Блокує нервово-м’язову передачу, спричиняючи параліч гельмінтів | Безпечний, дозволений дітям і вагітним. Дозування залежить від маси тіла. Стандартний курс — 3 дні. |
| Мебендазол | Порушує метаболізм глюкози та синтез мікротубулін у паразитів | Протипоказаний дітям до 2 років, вагітним, при виразковій хворобі. Дорослим — одноразово 100 мг. |
| Левамізол | Діє на нервові ганглії гельмінтів, має імуностимулюючий ефект | Добре всмоктується. Не застосовують при вагітності, лактації, аутоімунних хворобах. Курс — 3 дні. |
Вибір препарату та схеми лікування залежить від виду збудника, інтенсивності інвазії, віку пацієнта та супутніх захворювань. Самолікування неприпустиме, оскільки неправильно підібраний препарат або дозування можуть бути неефективними або спричинити побічні ефекти.
Лікування анемії та інших наслідків
Після знищення гельмінтів організм потребує відновлення. Основна увага приділяється лікуванню залізодефіцитної анемії. Призначають препарати заліза (сульфат заліза, фумарат заліза) у поєднанні з вітамінами, особливо вітаміном С, який покращує всмоктування заліза. У важких випадках може знадобитися парентеральне введення препаратів заліза або навіть переливання крові.
Для корекції гіпопротеїнемії (зниження рівня білка в крові) призначають дієту, багату на білок, або внутрішньовенне введення альбуміну. При алергічних реакціях використовують антигістамінні засоби. Якщо в місцях проникнення личинок розвинулася бактеріальна інфекція, застосовують антибіотики та місцеві антисептики.
Дієта при анкілостомідозі
Харчування відіграє важливу роль у відновленні після анкілостомідозу. Рекомендується збільшити споживання продуктів, багатих на залізо:
- червоне м’ясо (яловичина, телятина);
- субпродукти (печінка, серце);
- яйця;
- морська капуста;
- гарбузове насіння;
- бобові (сочевиця, квасоля);
- гречка.
Для кращого засвоєння заліза потрібна фолієва кислота та вітамін С. Вони містяться у свіжих овочах, зелені, цитрусових, горіхах. Вітаміни групи В, які підтримують нервову систему та кровотворення, можна отримати з риби, молочних продуктів, шпинату, бананів.
Народні методи лікування
У комплексній терапії анкілостомідозу можуть використовуватися рослинні засоби, які мають протигельмінтні властивості. До них належать:
- Полин гіркий — містить сантонін, який паралізує гельмінтів.
- Пижмо — ефективне проти круглих червів.
- Ромашка та шавлія — мають протизапальну дію, загоюють слизову кишечника.
- Кора дуба — дубильні речовини зменшують подразнення.
Однак слід пам’ятати, що народні методи не можуть замінити медикаментозне лікування. Їх застосування обов’язково потрібно узгоджувати з лікарем, оскільки деякі трави можуть бути токсичними або викликати алергію.
Прогноз та диспансерне спостереження
При своєчасній діагностиці та правильному лікуванні анкілостомідоз повністю виліковний. Важкі ускладнення та летальні випадки трапляються лише в запущених випадках, коли розвивається декомпенсована анемія та серцева недостатність. Після курсу терапії пацієнт повинен перебувати під наглядом лікаря: при анкілостомозі — протягом 4 років, при некаторозі — до 7 років. Це пов’язано з ризиком рецидиву через тривалий життєвий цикл некатора.
Контрольні аналізи калу проводять через 2 тижні після лікування, потім щомісяця протягом першого півріччя, а далі — раз на квартал. Також контролюють показники крові до повної нормалізації гемоглобіну.
Профілактика анкілостомідозу
Профілактика анкілостомідозу базується на розриві шляхів передачі інфекції. Основні заходи включають:
- ретельне миття овочів, фруктів та ягід перед вживанням;
- використання тільки кип’яченої або бутильованої води для пиття;
- регулярне миття рук із милом, особливо після контакту із землею;
- носіння взуття під час ходьби по ґрунту в ендемічних районах;
- санітарне облаштування туалетів, недопущення фекального забруднення ґрунту;
- регулярне обстеження осіб із груп ризику (шахтарі, працівники сільського господарства, мандрівники).
У регіонах із високою поширеністю анкілостомідозу проводять масову дегельмінтизацію населення. ВООЗ рекомендує профілактичний прийом антигельмінтних препаратів раз на рік для дітей та дорослих, які проживають в ендемічних зонах.
Пам’ятайте: уважне ставлення до свого здоров’я та дотримання простих гігієнічних правил допоможуть уникнути зараження анкілостомідозом. При появі підозрілих симптомів негайно звертайтеся до лікаря.
