Гострики у дітей: як розпізнати ентеробіоз, лікувати та запобігти повторному зараженню

Як гострики потрапляють в організм дитини

Гострики — це дрібні круглі черви родини Oxyuridae, які живуть у нижніх відділах кишечника людини. Доросла самка сягає 5–10 мм, самець — близько 3 мм. Паразит закріплюється на слизовій оболонці товстої кишки, а вночі самка виповзає назовні, щоб відкласти яйця в складках навколо анального отвору. Після цього вона гине, а життєвий цикл повторюється.

Яйця гостриків дозрівають швидко. Вони потрапляють на білизну, постіль, іграшки, посуд, під нігті дитини, коли вона розчісує сверблячу ділянку. Звідти через брудні руки або предмети яйця знову опиняються в роті — так відбувається самозараження. У кишечнику з яєць виходять личинки, які дорослішають і знову відкладають яйця. Саме тому ентеробіоз може тривати місяцями без належного лікування.

Поза організмом людини яйця гостриків зберігають життєздатність приблизно 25 днів. Джерелом інфекції завжди є хвора людина, а передача відбувається фекально-оральним шляхом — через їжу, воду, предмети побуту. Від моменту зараження до появи перших симптомів зазвичай минає близько двох тижнів, хоча інкубаційний період може становити від кількох діб.

Особливо швидко інфекція поширюється в дитячих колективах. Діти часто не миють руки після туалету, тягнуть пальці та іграшки до рота, гризуть нігті. Одна інфікована дитина може заразити однолітків і дорослих у родині, тому лікування зазвичай рекомендують усім членам сім’ї.

Симптоми гостриків у немовлят

Діти до року не можуть сказати, що їх турбує, тому батькам доводиться орієнтуватися на зовнішні ознаки. У немовлят ентеробіоз часто проявляється нетипово, і його легко сплутати з іншими станами.

Зверніть увагу, якщо у малюка без видимої причини з’являються:

• втрата ваги або недостатній набір маси тіла;
• висипання на сідницях, стегнах і щоках, які не зникають після звичайних антисептичних мазей;
• ознаки анемії — бліда або синюшна шкіра, млявість, слабкість, апатія;
• закрепи, твердий і болючий живіт, що може вказувати на кишкову непрохідність через велику кількість паразитів.

Будь-який із цих симптомів — привід звернутися до педіатра. Діагноз підтверджують лабораторним дослідженням на ентеробіоз, а не лише оглядом.

Як проявляється ентеробіоз у дітей від 1 до 2 років

У цьому віці клінічна картина стає більш вираженою. Гостра фаза хвороби триває приблизно 5–6 днів, після чого за відсутності лікування процес переходить у хронічну форму. Найчастіше батьки помічають такі ознаки:

• Свербіж навколо ануса. Він може бути від помірного до нестерпного, посилюється ввечері та вночі. Дитина розчісує шкіру, погано спить, стає неспокійною.
• Біль у животі. Неприємні відчуття тягнучого або поколюючого характеру, іноді з хибними позивами до дефекації. Біль частіше локалізується в правій частині живота, що може нагадувати апендицит.
• Неврологічні прояви. Токсини, які виділяють паразити, впливають на нервову систему. Дитина швидко втомлюється, стає дратівливою, неуважною, скаржиться на головний біль.
• Кишкові розлади. Здуття, підвищене газоутворення, чергування закрепів і проносів.
• Зміна поведінки. Малюк вередує, часто плаче, гостро реагує на дрібниці. Деякі діти замикаються в собі, обмежують спілкування з однолітками.
• Шкірні прояви. Алергічні реакції, дерматити, екземи — особливо в дітей зі схильністю до алергії.
• Зниження імунітету. Часті застуди та інфекції, які важче піддаються лікуванню.

Якщо ви помітили кілька з цих симптомів одночасно, варто здати аналіз на ентеробіоз, навіть якщо глистів не видно неозброєним оком.

Особливості перебігу в дітей старше 2 років

У дошкільнят і школярів ентеробіоз проявляється так само, як і в молодших дітей: свербіж, біль у животі, порушення випорожнень, зміни настрою. Але є й додаткові наслідки. Школярі починають гірше вчитися, втрачають концентрацію, відстають від програми. Дитина може соромитися розповісти про свербіж або не надавати йому значення, тому батькам варто звертати увагу на непрямі ознаки: неспокійний сон, роздратування, часте чухання.

У старших дітей частіше трапляється повторне самозараження, оскільки вони більше часу проводять у колективі та не завжди дотримуються гігієни. Тому лікування обов’язково доповнюють профілактичними заходами.

Як підтвердити діагноз

Найчастіше батьки помічають гостриків під час купання дитини або зміни білизни: дрібні білі ниткоподібні черв’ячки видно в ділянці анального отвору. Старші діти можуть розповісти про свербіж або навіть побачити паразитів самостійно. Але для підтвердження діагнозу потрібен лабораторний аналіз.

Основний метод — мікроскопічне дослідження зішкріба з періанальних складок. Матеріал збирають вранці, до підмивання, душу та туалету. Існує кілька способів забору:

• липкою стрічкою або скотчем: шматочок прикладають до шкіри навколо ануса, потім роблять відбиток на предметному склі;
• ватною паличкою, змоченою водою, фізіологічним розчином або гліцерином: проводять по шкірі навколо ануса і поміщають у стерильний контейнер;
• стерильним скляним шпателем з подальшим перенесенням матеріалу на скло.

Перші два способи можна виконати вдома, але матеріал потрібно доставити в лабораторію не пізніше ніж через дві години. Якщо під час процедури видно дорослих особин, їх поміщають у ємність з етиловим спиртом і також відправляють на дослідження.

Для достовірного результату аналіз здають щонайменше тричі з інтервалом 5–7 днів. Це пов’язано з тим, що самки гостриків відкладають яйця не щодня, і одноразовий зішкріб може не виявити паразитів.

Лікування гостриків у дітей різного віку

Препарати проти гостриків підбирає лікар з урахуванням віку дитини, ваги та супутніх станів. Самолікування неприпустиме, оскільки антигельмінтні засоби мають побічні ефекти та протипоказання.

Діти до 2 років

Для найменших зазвичай призначають суспензію пірантелу — вона діє м’якше за інші препарати. Засіб знищує дорослих особин, личинки та яйця. На третій–п’ятий день терапії можливе тимчасове погіршення самопочуття: це реакція на токсини, які виділяються при загибелі паразитів. Щоб зменшити інтоксикацію, лікар може призначити ентеросорбенти, наприклад активоване вугілля. Їх приймають не раніше ніж через добу після антигельмінтного препарату, інакше ефект лікування знизиться.

Діти від 2 років

Лікування проводять у три етапи:

1. Підготовка. Організм готують до прийому протипаразитарних засобів: призначають жовчогінні препарати (наприклад, алохол), олію гарбузового насіння або лляну олію.
2. Знищення паразитів. Використовують антигельмінтні препарати — пірантел, мебендазол, піперазин або декарис. Вибір залежить від віку, ваги та переносимості.
3. Відновлення. Після курсу призначають пробіотики для відновлення мікрофлори кишечника та вітамінно-мінеральні комплекси для зміцнення імунітету.

Щоб запобігти поширенню яєць уночі, в анальний отвір дитини можна закладати ватний тампон, змащений вазеліном. Через два тижні після завершення лікування аналіз на ентеробіоз здають тричі з інтервалом 1–2 дні. Негативні результати підтверджують одужання; позитивні вимагають повторного курсу.

Якщо дитина відвідує дитячий садок або школу, про випадок ентеробіозу потрібно повідомити медичного працівника закладу. Дітей, які контактували з хворою дитиною, обстежують на гостриків, щоб запобігти спалаху.

Профілактика повторного зараження в домашніх умовах

Лікування буде ефективним лише тоді, коли одночасно дотримуватися гігієнічних правил. Гострики легко передаються через руки, білизну та предмети, тому важливо розірвати ланцюг зараження.

• Мийте руки з милом після туалету, після прогулянки, перед їжею — і контролюйте, щоб це робила дитина.
• Одягайте дитині закриту білизну, яка щільно прилягає, щоб яйця не потрапляли на постіль.
• Періть дитячу білизну та постіль у гарячій воді з пральним порошком, після чого обов’язково прасуйте гарячою праскою.
• Підмивайте дитину двічі на день — вранці та ввечері — з використанням дитячого мила без агресивних хімічних добавок.
• Коротко стрижіть нігті дитині, щоб під ними не накопичувалися яйця.
• Регулярно мийте іграшки, особливо ті, які дитина бере до рота.
• Проводьте вологе прибирання у квартирі, приділяючи увагу дверним ручкам, вимикачам та іншим поверхням, до яких часто торкаються.

Ці заходи потрібно виконувати не лише під час лікування, а й протягом кількох тижнів після нього, щоб уникнути повторного зараження.

Коли звертатися до лікаря

Не відкладайте візит до педіатра, якщо у дитини є свербіж у ділянці ануса, порушення сну, біль у животі або ви помітили глистів у калі чи на білизні. Чим раніше підтверджено діагноз, тим швидше та легше проходить лікування. Пам’ятайте, що ентеробіоз не минає самостійно: без терапії паразити розмножуються, а ризик ускладнень зростає.