Адгезивний отит, ефективне лікування адгезивного отиту

Будь-яке запальне захворювання доставляє пацієнтові масу дискомфорту. Адгезивний отит розвивається в середньому вусі. Тому часто провокує тяжкі ускладнення. Найчастіше – це стійке зниження слуху. Завдяки досягненням медицини діагностика недуги проводиться швидко, а лікування – якісно. Але це можливо тільки при своєчасному зверненні за медичною допомогою.

Коротко про хвороби

Зрозуміти, що таке адгезивний отит можна по його назві, яке це захворювання отримало від латинського слова «adhaesio» (злипатися). Міжнародна класифікація МБК 10 говорить про те, що адгезивний отит має код H74.1. По патогенезу хвороба є результатом тривалого застою рідини в порожнини середнього вуха.

При прогресуванні патологічного процесу відбувається порушення прохідності євстахієвої труби, що ведуть від вуха до носа. В результаті цього утворюються спайки і ділянки з сполучною тканиною.

Формування фіброзу в слуховий трубі сприяє звуження її просвіту. Тому слухові кісточки втрачають можливість активно рухатися і провідність звуків погіршується.

Отит у адгезивної формі має кілька видів. Вони відрізняються за ступенем вираженості клінічних проявів. Отоларингологи виділяють такі стадії захворювання:

  1. Легка.
  2. Середньої тяжкості.
  3. Важка.

Перша стадія характеризується незначними змінами в стані хворого. Невелика кількість спаєчних утворень нечасто викликає тривогу у пацієнтів. Тому патологічний процес часто виявляється в запущених формах.

При прогресуванні патологічного процесу ступінь тяжкості ставати середньої. В такому випадку виникає викривлення барабанної перетинки за рахунок формування у ній ниток фібрину. З-за цього її еластичність тканин знижується, і погіршення слуху посилюється.

У важкій стадії фіброзні утворення розростаються, що провокує подальші атрофічні процеси в вусі. Сформувався рубець на барабанній перетинці сприяє патологічних процесів в слухових кісточках.

Лікування адгезивного отиту залежить від ступеня тяжкості захворювання. На останній стадії повернути нормальний слух стає неможливо. Терапія здатна тільки призупинити прогресування утворення спайкового процесу.

Причини адгезивного середнього отиту

У 75% випадків спайкового процесу у вусі передують хронічний євстахіїт (тубоотит), неперфоративная форма гострого запалення у вусі (катарального або ексудативного), яку не долікували. Після завершення запального процесу в тканинах барабанної перетинки залишаються вже сформовані фібринові нитки. Ущільнення таких патологічних утворень сприяє спайкового процесу і розвитку хронічної форми адгезивного отиту.

Існує ряд провокуючих чинників, з-за яких виникає адгезивний середній отит без вищезазначених попередніх захворювань вуха. У таких випадках захворювання викликають інфекційні хвороби верхніх респіраторних шляхів. До них відносять такі недуги:

  • ларингіт;
  • ГРВІ;
  • запалення гайморових синусах;
  • аденоїдні вегетації;
  • трахеїт;
  • синусит;
  • пухлинні процеси в тканинах носоглотки і носа;
  • фарингіт;
  • хронічний тонзиліт;
  • риніт.

Частими етіологічними факторами розвитку адгезивних змін у вусі стають патології бронхолегеневої системи і викривлення назальної перегородки, збільшення нижніх раковин носа. Іноді адгезивна хвороба середнього вуха спровокована травмами вуха. Такі стани викликають отит з-за стійкого порушення вентиляції барабанної порожнини.

Характерні клінічні симптоми

Інтенсивність симптоматики залежить від вираженості патологічного процесу в тканинах середнього вуха. Серед основних скарг, які викликає адгезивний середній отит, превалюють вушні симптоми:

  • поступове прогресуюче зниження слуху;
  • больовий синдром;
  • постійний або періодичний шум у вусі.

З-за надмірного розвитку сполучної тканини і деформації барабанної перетинки пацієнти часто пред’являють скарги на «простріли» в вусі. При прогресуванні патологічного процесу в микросуставах між слуховими кісточками посилюється приглухуватість. Серед другорядних проявів виділяють млявість, підвищення загальної температури тіла, головний біль, порушення сну. Подібні скарги частіше спостерігаються у дітей або ослаблених пацієнтів.

Невелика кількість симптомів не дає можливості поставити точний діагноз, грунтуючись тільки на клінічних проявах. Тому адгезивний середній отит потрібно диференціювати від отосклерозу або травматичного запалення у вусі.

Діагностика

Для адекватного лікування необхідна постановка правильного діагнозу. Для цього потрібно враховувати клінічні прояви, анамнестичні дані та результати додаткових методів дослідження та огляду лікаря-отоларинголога.

Инструментальна діагностика захворювання базується на поведінці таких обстежень:

  1. Отоскопія.
  2. Магнітно-резонансна томографія (МРТ).
  3. Визначення прохідності євстахієвих труб.
  4. Аудіометрія.
  5. Імпедансометрія (включає тимпанометрию і акустичну рефлексометрію).
  6. Ендоскопічна катетеризація євстахієвої труби.
  7. Комп’ютерна томографія (КТ).

Отоскопія дозволяє візуалізувати порожнину середнього вуха. При патології буду спостерігатися такі зміни:

  • деформована каламутна барабанна перетинка, можливо з втягнення посередині;
  • рубцеві зміни з закриттям гирла євстахієвої труби;
  • фіброзні тяжі і спайки в просвіті каналу в середньому вусі;
  • накопичення солей кальцію на поверхні перетинки, атрофічні зміни її тканин.

Завдяки магніторезонансної та комп’ютерної томографії стає можливим визначити стан структур середнього вуха, які недоступні для вивчення при звичайному огляді. Виявляються ступінь тяжкості захворювання та вираженість адгезії. При аудіометрії отоларинголог оцінює, наскільки сильно розвинена дисфункція слуху.

Прохідність євстахієвої труби визначається за допомогою пробного продування по Політцеру. У разі адгезивного процесу при отиті після процедури поліпшення слуху незначне або відсутнє. Для підтвердження виконують катетеризацію під контролем отоскопії.

Імпедансометрія проводиться з метою обстеження рухливості барабанної перетинки і з’єднань слухових кісточок. Тимпанометрія базується на зміні тиску повітря на барабанну перетинку і визначенні її опірності. При акустичної рефлексометрії реєструється реакція внутрішньовушних м’язів на звуковий подразник. У разі адгезивного отиту спостерігається зниження або відсутність рефлексів та підвищення опору барабанної перетинки.

Лікування адгезивної хвороби середнього вуха

Адгезивний середній отит – це захворювання, яке важко піддається терапії. Від її своєчасності і адекватності залежить кінцевий результат. Отоларингологи рекомендують перш за все ліквідувати чинники, що спровокували порушення циркуляції повітря в євстахієвої труби. З цією метою здійснюються такі процедури:

  1. Відновлення носового дихання.
  2. Видалення аденоїдних вегетацій.
  3. Санація навколоносових синусів, назальної порожнини і носоглотки.

Прийняття таких заходів є результативним у разі початкового етапу розвитку патологічного процесу. Якщо ж рубцеві дефекти яскраво виражені, то такі процедури необхідні для запобігання посилення процесу. Продування по Політцеру в комплексі з пневмомассажем барабанної перетинки забезпечують хороший ефект.

Медикаментозна терапія полягає у введенні через спеціальну трубку лікарських препаратів в порожнину слухової труби. Найчастіше використовують такі засоби:

  • «Гідрокортизон»;
  • «Лідаза»;
  • «Ацетилцистеїн»;
  • «Гіалуронідаза»;
  • «Флуімуціл»;
  • «Хімотрипсин».

«Гідрокортизон» зніме набряки. Інші препарати спрямовані на розщеплення фіброзних утворень. Для підвищення захисних сил організму фахівці отоларингологи радять пацієнтам приймати вітамінні комплекси з достатнім вмістом вітамінів групи В, АТФ. Корисно також парентеральне застосування біостимуляторів:

  • алое;
  • склоподібне тіло;
  • «Актовегін».

Завдяки електрофорез та ультрафонофорезу проводять введення «Гіалуронідази» та йодистого калію. Медикаментозне лікування повинно здійснюватися у комплексі з фізіотерапевтичними процедурами. Найчастіше застосовують такі методи:

  • УВЧ;
  • ультразвуковий масаж слухової труби;
  • мікрохвильову терапію;
  • гірудотерапія;
  • грязелікування.

В більшості випадків консервативне лікування безрезультатно. Це часто пов’язано з пізнім зверненням за допомогою. При виникненні таких ситуацій необхідно проводити хірургічне втручання. При цьому проводиться заміна слухових кісточок на штучні – тимпанопластика. При швидкому прогресуванні глухоти необхідно слухопротезування.

Під час тимпанотомии виконується невеликий розріз барабанної перетинки. Через цей отвір хірург прибирає спайки і фіброзні тяжі з порожнини середнього вуха, тим самим звільняючи слухові кісточки. Накопичений гній ліквідується через катетер, потім слухова труба обробляється антисептиками. Але такий метод терапії не забезпечує стійкого ефекту. З часом барабанна перетинка знову деформується і симптоматика повертається.

Можливі ускладнення

При неправильної або несвоєчасної терапії розвиваються тяжкі наслідки. Вони провокують погіршення стану пацієнта. При відсутності адекватних заходів по ліквідації деяких з них виникає небезпека для життя.

Найбільш частими ускладненнями адгезивного отиту середнього вуха є туговухість та глухота. Крім того іноді патологія має такі наслідки:

  1. Мастоїдит.
  2. Неврит слухового нерва.
  3. Лабіринтит.
  4. Абсцес головного мозку.
  5. Сепсис.

Незважаючи на те, що глухота доставляє пацієнтові дискомфорт, але прямої загрози для життя не уявляє, чого не можна сказати про сепсисі або абсцес. При розвитку абсцесу гній накопичується в капсулі в головному мозку і може викликати різноманітну симптоматику. Така недуга в 10% призводить до летального результату, у 30% – до інвалідності пацієнта.

При сепсисі інфекція розноситься по кров’яному руслу до всіх органів. Таке поширення провокує поразка всіх систем організму, можливий також септичний шок. Смертність при такому стані – 90%.

Неврит слухового нерва проявляється запальним процесом, який сприяє розвитку атрофічно-дегенеративних змін у тканинах волокна. Патологія посилює дисфункцію слуху.

Прогноз адгезивного середнього отиту

Для визначення прогнозу при цьому захворюванні мають значення багато факторів. Серед них ступінь тяжкості процесу, своєчасність і правильність терапії, дотримання рекомендацій лікаря, наявність негативних наслідків. Прогноз є сприятливим для пацієнтів, які вчасно звернулися до фахівця. У такому разі за допомогою правильної терапії лікарю вдається досягти зупинки розвитку отиту.

Якщо патологічні фіброзно-рубцеві зміни були поширеними, то можливий несприятливий результат – приглухуватість або глухота. Це пов’язано з незворотністю порушень. Також поганий прогноз у хворих, які не поспішали з візитом до лікаря або не дотримувалися його рекомендації. В такому випадку виникає нерухомість зчленувань слухових кісточок, і в результаті глухота.

Поради по лікуванню і профілактиці

Для запобігання адгезивного отиту важливо усунення тих факторів, які сприяють виникненню захворювання. Серед них запальні процеси, які розвиваються в порожнині середнього вуха, так і в інших ЛОР-органах. Головні профілактичні заходи полягають у:

  1. Своєчасному лікуванні гострої катаральній чи ексудативної форми отиту.
  2. Дотримання пацієнтом рекомендацій лікаря щодо прийому медикаментів.
  3. Проведення санації порожнини вуха у разі гнійного запального процесу.
  4. Підтримці імунної системи.

Також необхідно пам’ятати про те, що правильне харчування стимулює захисні сили організму. При розвитку будь-яких захворювань, які вражають ЛОР-органів або верхні респіраторні тракти необхідно звертатися до лікаря для запобігання порушення вентиляції барабанної порожнини.

Адгезивний отит необхідно вчасно діагностувати. Від цього залежить результативність лікування та прогноз для пацієнта. Не можна займатися самолікуванням і вдаватися до методів народної медицини. Основа патологічного залишиться і незабаром призведе до незворотних наслідків. Тільки досвідчений отоларинголог підбере оптимальну терапію, яка вбереже від неприємних та небезпечних наслідків.

diagnoz.in.ua