Стан основної рідини організму – крові – важливий показник здоров’я людини. Кров є своєрідним провідником поживних речовин і кисню у всі тканинні структури, забезпечуючи їх нормальне функціонування. Тому будь-яке порушення її складових формули може негативно позначитися на діяльності всього організму.
Так, у разі патологічних змін червоних кров’яних тілець – еритроцитів, а конкретніше одного компонента – білкового з’єднання гемоглобіну – клітинам буде не вистачати кисню, що неодмінно позначиться на стані людини. Щоб визначити подібне порушення, достатньо провести загальний аналіз крові (ОАК), який покаже основні параметри гемоглобіну та інших показників.
Середній вміст гемоглобіну в еритроцитах визначається двома коефіцієнтами, скорочено зазначеними у бланку як MCHC і MCH. Зниження даних показників досить поширена патологія, тоді як стан, при якому рівень MCH і MCHC в аналізі крові підвищений, відзначається набагато рідше, але становить не меншу загрозу для організму.
Що означають абревіатури MCH і MCHC?
Загальний, або як його ще називають клінічний аналіз крові, дає можливість фахівцям оцінити не тільки зміст гемоглобіну (Hb), але і середню концентрацію його в окремому еритроциті (MCH). Крім цього, паралельно визначається середнє значення пов’язаного Hb або корпускулярного, що в бланку вказується як MCHC.
Середня величина корпускулярного гемоглобіну є не діагностичним показником, а значенням, підтверджує достовірність MCH. Тобто при зміні останнього спостерігаються і зрушення коефіцієнта MCHC. Показник визначається шляхом розрахунку за спеціальною формулою, що передбачає розподіл загального вмісту гемоглобіну на значення гематокриту і множення на 100.
Довідка! MCHC не залежить від загального об’єму клітин і дає можливість оцінити їх насичення гемоглобіном, що дозволяє визначити наявність порушень у процесі утворення даного білкового з’єднання. Нормальними показниками MCHC в еритроцитах вважаються 300-380 г/л, при цьому вони можуть дещо змінюватись у залежності від віку та гендерних особливостей обстежуваних.
Параметри норми для різних вікових і гендерних груп
Значення даного показника мають невеликі відмінності, що обумовлюється розвитком чи згасанням метаболічних процесів, в тому числі і фактором продукування кров’яних клітин. У представників чоловічої та жіночої статі також відзначається деяка різниця, що, безумовно, враховується при розшифровці матеріалів дослідження.
Так, межі норми визначаються наступні. Діти молодше 12 років. У цьому віці статеві характеристики не впливають на даний показник. У новонароджених за норму приймаються значення 280-350 г/л У дітей старше MCHC збільшується до 370 г/л і вже не змінюється до досягнення 12 років.
Підлітки до 18 років. У цьому віці показники для юнаків і дівчат будуть відрізнятися, це відбувається за рахунок початку статевого дозрівання і особливостей перебудови організму. У юнаків MCHC не повинен перевищувати позначку 380 г/л, тоді як у дівчат – 370 г/л. У останніх відзначаються трохи низькі значення, це відбувається за рахунок регулярної крововтрати при місячних.
У дорослих чоловіків і жінок, що перебувають у репродуктивному віці (до 45-50 років), показники не мають істотних відмінностей і можуть варіюватися від 320 до 380 г/л. У літніх людей значення MCHC по мірі старіння поступово знижуються, що пояснюється зниженням активності всіх процесів в організмі, в тому числі і продукування клітин.
Норми показника MCHC для різних вікових груп і обох статей
Причини підвищення коефіцієнта
MCHC, як і всі діагностуються показники, може зазнавати змін в обидві сторони – збільшуватися і зменшуватися. Про його зниження відомо багатьом – в основному це різні види анемій (зменшення кількості гемоглобіну), які виникають унаслідок найрізноманітніших факторів.
При цьому підвищення цього параметра не завжди буде результатом розвитку захворювання. Іноді до такого показника наводять причини, пов’язані з неякісним парканом біоматеріалу, наприклад, погано промита пробірка. Також в окремих лабораторіях не дотримуються умови зберігання крові (через завантаженість аналіз виконується несвоєчасно).
Це призводить до виникнення небажаних процесів у взятому зразку. Кількість гемоглобіну може збільшуватися, тому результат виходить недостовірно підвищений. Якщо ж при цьому обстежуваний почувається добре, його не турбують які-небудь патологічні прояви, то процедуру слід провести ще раз і бажано в якій-небудь іншій лабораторії.
В інших випадках, якщо MCHC збільшений, то, швидше за все, є патологія. Найчастіше розшифровка цього параметра дозволяє виявити захворювання на ранній стадії, а значить, дає можливість провести терапію більш щадними методами, причому за короткий час.
Отже, підвищення показників MCHC і MCH може бути свідченням:
- брак вітамінів групи В;
- алкоголізму або нікотинової залежності;
- прийому заспокійливих або гормональних препаратів.
Дисфункція кісткового мозку або печінки також здатна підвищити дані показники формули крові. Однією з досить частих причин збільшення є еритремія – стан крові, при якому утворюється велика кількість еритроцитів і гемоглобіну. Це вкрай небезпечне порушення кровоносної системи, здатне призвести до виникнення тромбозу артерій або захворювань 12-палої кишки.
Визначити цей стан можна за наявності почервоніння шкірних покривів, що сполучається з больовими відчуттями, нестерпного свербіння і скаргами на болі в руках і ногах. Щоб підтвердити або спростувати цей діагноз, звичайно ж, одного загального аналізу крові буде недостатньо, тому проводять повне обстеження організму пацієнта.
Крім вищесказаного MCHC може збільшуватися у зв’язку з гипохромными анеміями, цукровий діабет, зневодненням організму, серцевою і легеневою недостатністю, а також при будь-яких новоутвореннях в паренхімі нирок. Всі ці захворювання потребують регулярному контролі основних показників крові та проведення належної терапії.
Ще однією, і чи не найнебезпечнішою причиною збільшення описуваного показника, є захворювання крові, пов’язане зі зміною форми червоних кров’яних тілець – еритроцитів. Така патологія називається сфероцітоз, і вона відноситься до спадкових, генетично обумовлених хвороб – гипохромным анемиям. Але в рідкісних випадках може стати наслідком гемолітичних анемій.
Сфероцітоз як одна з причин підвищення МСНС
Основна характеристика даного захворювання – це патологічне зміна двояковогнутой форми мембрани еритроцитів на сферичну. Такі кров’яні клітини і не мають можливості якісно виконувати функцію транспортування кисню, і набагато швидше руйнуються. Округла форма є певним маркером для селезінки, яка відповідальна за їх руйнування.
Характер зміни еритроцитів при сфероцитозе
В результаті чого селезінка руйнує видозмінені червоні кров’яні клітини, приймаючи їх за ті, які необхідно знищувати, наприклад, після закінчення життєвого циклу або у зв’язку з неповносправністю. Така ситуація призводить до зниження кількості еритроцитів, які із-за своїх особливостей не в змозі синтезувати гемоглобін, з-за чого його утворюється значно більше.
Захворювання може протікати в гострій і хронічній формах, причому іноді його симптоми досить легкі, що практично не доставляє дискомфорту людині. Але в окремих випадках можуть бути настільки важкі і створювати загрозу здоров’ю і навіть життю. Особливо часто посилення симптоматики відзначається після перенесення інфекційних і вірусних захворювань.
Основні прояви сфероцитоза
Як вже зазначалося вище, симптоми захворювання можуть бути явними, важкими або легкими, можливо навіть настільки, що пацієнт не підозрює про його присутність практично до того моменту, поки не здасть аналіз крові і не виявиться що MCHC підвищений. Але, в основному, люди, які страждають сфероцитозом, пред’являють наступні скарги, і у них визначаються такі симптоми, як:
- безпричинна слабкість, втома, задишка, дратівливість;
- дисфункції травної системи – нудота, блювання, діарея;
- блідість або жовтяничність шкірних покривів і слизових;
- гемолітична анемія (руйнування еритроцитів);
- утворення конкрементів (каменів) у жовчному міхурі.
У дитячому віці така патологія більшою мірою обумовлена спадковою схильністю і лише в дуже рідкісних випадках викликана якимись інфекційні або вірусні хвороби. Варто відзначити, що спадкового сфероцитозу в основному схильні діти європеоїдної раси, і зустрічається він у співвідношенні 1:5000. При цьому у 25% випадків від загальної кількості захворювань відсутній генетичний анамнез, а спостерігається виникнення нового низки мутацій.
У дітей, крім перерахованих вище загальних ознак захворювання, приєднується спленомегалія – збільшення розміру селезінки або її аплазія внаслідок впровадження вірусів. Анемії можуть протікати в компенсаторної формі, тобто гемоліз відбувається при нормальному вмісті гемоглобіну. В одній і тій же сім’ї симптоми сфероцитоза можуть бути досить варіабельні, і перебіг захворювання може проходити в різного ступеня тяжкості.
Клінічні прояви сфероцитоза при дослідженні крові
Методи корекції показника
Щоб привести в норму показник, необхідно спочатку за допомогою додаткових досліджень розібратися у викликали його причини і потім вже розробляти відповідний терапевтичний підхід. Якщо зміна коефіцієнта пов’язане із захворюванням, то першочергово увагу треба спрямувати на його лікування основної патології. У разі, коли серйозних хвороб не виявляється, рівень МСНС просто коригується за допомогою певного ряду препаратів і харчування.
Терапія при зниженні МСНС
При зниженому рівні, як правило, призначаються лікарські препарати, що здатні підвищити концентрацію гемоглобіну. Крім цього, додатково рекомендується прийом фолієвої кислоти і мінеральних комплексів. При відновленні даного показника обов’язково слід включити в терапію вітаміни групи В.
Якщо брак гемоглобіну в еритроцитах діагностується у дитини, то вже з ранніх років можуть призначатися такі препарати, як Феррум Лек, Актиферрин, Мальтофер. По виконанні 3 років можна давати дітям Ферроплекс, Тардиферон, Тотема і т. д. Ці медпрепарати виготовлені на основі природних компонентів і тому рекомендовані для маленьких пацієнтів. Дорослим також призначаються дані ліки, тільки в більшому дозуванні.
Середній курс терапії триває 1-3 місяці. Тривалість лікування і частота прийому препаратів залежать від стану хворого та індивідуальних особливостей її організму. Якщо ж в силу певних протипоказань не вдається підібрати пероральний препарат, то пацієнта госпіталізують в стаціонар і під контролем медперсоналу проводять курс внутрішньовенних та внутрішньом’язових ін’єкцій.
До медикаментозної терапії рекомендується додати прийом продуктів, які містять велику кількість заліза. Це печінка тварин і птахів, червоне м’ясо, яблука, гречка. Крім цього, необхідно в раціон хворого додати продукти з високим вмістом фолієвої кислоти. До них належать цитрусові, горіхи, крупи, кукурудза, морква, буряк, капуста, гарбуз, помідори, яблука, абрикоси, груші і т. д.
Лікування при підвищенні МСНС
Якщо в ході розшифровки даних ОАК виявилося, що показник МСНС підвищений, то першим ділом для зниження його рівня призначається рясне пиття в поєднанні з вживанням солоної їжі. Добре при такому стані допомагає муміє. Також слід повністю прибрати з раціону всі фрукти червоного кольору, червоне м’ясо, печінка і крупи. Їх потрібно замінити бобовими, курячим м’ясом, кисломолочною продукцією, морепродуктами і овочами.
Пацієнту необхідно відмовитися від алкоголю, жирної і смаженої їжі. Категорично заборонено приймати полівітаміни, що включають в свій склад вітаміни групи В і фолієву кислоту. При досить високому рівні призначаються препарати Кардіомагніл, Трентал, Курантил.
Серед немедикаментозних засобів широко застосовується гірудотерапія – п’явки, не тільки висмоктують кров, але і вкидають у неї спеціальну речовину, що перешкоджає згущення. Тому, незважаючи на вельми непривабливий вигляд, вони є відмінним варіантом лікування даного стану.
Відео по темі:
