Мононуклеоз – це вірус герпесу 4 типу. Високий відсоток населення Землі є носієм його збудника. У народі його називають ” хворобою поцілунків, так як головний шлях зараження – людська слина.
Етіологія і патогенез хвороби
Збудником мононуклеозу є вірус Епштейна-Барра, який належить до родини герпесвірусів. Він проникає через слизові оболонки ротової і носової порожнини, а також статевим шляхом, потім з потоком крові направляється в лімфатичні вузли.
Збудник містить специфічні антигени, які утворюються в певній послідовності. Спочатку утворюється капсидний, потім ядерний, ранній і мембранний антиген. Утворюються до них антитіла викликають розвиток і прогресування имінопатологічного процесу.
Шляхи зараження та фактори ризику
Основні шляхи зараження:
- повітряно-крапельний – передається при поцілунках і використанні загальних речей: посуду, постелі, білизни;
- гематогенний – зараження може відбутися через переливання крові;
- статевий – за допомогою безладних сексуальних зв’язків;
- трансплацентарний – через плаценту від матері до дитини.
До факторів ризику відносяться люди, що проживають у великих колективах – військовослужбовці, члени гуртожитку, учні в школах та інтернатах.
Перші ознаки і симптоми
Інфекційним мононуклеозом страждають молоді люди. Інкубаційний період становить від 20 до 60 днів. На початкових етапах хворих турбують загальна слабкість, млявість, нездужання, болі в потиличній області, першіння у горлі, затруднення дихання і міалгії (біль у м’язах). Нерідко виникає озноб, з’являється нудота і знижується апетит.
Клінічна картина розгорнутій стадії інфекції
Захворювання характерні такі симптоми:
- Підвищення температури тіла вище 38°C, без виділення поту (тривалість лихоманки може тривати від кількох днів до місяця).
- Збільшення і поява болючості в лімфатичних вузлах: нижньощелепних, потиличних, шийних, пахових, пахвових.
- Біль у горлі, почервоніння, набряк мигдаликів, язик обкладений біло-сірим нальотом.
- Шкірні висипання геморагічного характеру на різних ділянках тіла. При ураженні печінки шкірні покриви стають жовтяничними.
- Розвиток кон’юнктивіту з порушенням зору.
З часом частішають напади мігрені, з’являються болі в суглобах (артралгії) і м’язах, збільшуються печінка і селезінка. Лімфатичні вузли тиснуть на навколишні нервові закінчення, провокуючи посилення больового синдрому.
Також при відсутності від імунної системи відповіді існує хронічна форма мононуклеозу.
Виділяють кілька варіантів перебігу хронічного перебігу захворювання:
- атипова – у пацієнта протягом тривалого часу рецидивуючі інфекційні патології дихальної, сечовидільної системи та травного тракту;
- стерта – у хворого розвивається гіпертермія субфебрильного характеру 37,7-38°C, з’являються симптоми загальної інтоксикації, підвищена стомлюваність, відчуття сонливості, артралгії та міалгії;
- генералізована – уражаються центральна нервова і серцево-судинна системи;
- активна – характерна класична симптоматика розгорнутій стадії, з частими рецидивами і приєднанням ускладнень: бактеріальної інфекції, ураженням шкірних покривів, патології печінки, кишечнику, зміною стільця, болями в животі, нудотою і блювотою.
Можливі ускладнення
До ускладнень мононуклеозу відносять запалення легенів, піднебінних і глоткових мигдаликів, а також синусити (запалення верхньощелепних, лобової і гратчастої пазух).
Дуже рідко у разі тяжкого перебігу з’являються гостра печінкова недостатність, неврити, розрив селезінки, гемолітична анемія.
При лікуванні ускладнень антибіотиками пеніцилінового ряду у хворих з’являються шкірні висипання.
Диференціальна діагностика
При типовому перебігу інфекційний мононуклеоз легко визначити завдяки симптоматиці і проведення лабораторних серологічних досліджень. Але його необхідно розрізняти між лімфаденітом, ураженням мигдаликів, ангіною.
Ангіна
Мононуклеоз легко переплутати з ангіною з-за однаковою клінічної картини (різка гіпертермія і збільшення лімфатичних вузлів). Провідними симптомами, які її відрізняють від вірусу Епштейна-Барра, є біль в горлі і зміна структури піднебінних мигдалин. При ангіні уражаються регіонарні лімфатичні вузли (одна група), а при мононуклеозі – кілька.
Аденовірусна інфекція
Схожість обох патологій полягає в запаленні мигдалин, збільшення печінки і селезінки, а також в підвищенні температури тіла і ознаки респіраторної інфекції. Встановити діагноз мононуклеозу можна завдяки результатами лабораторної діагностики.
Дифтерія зіва
Можна помилково переплутати ці два захворювання. Відмінністю є те, що при дифтерії на запалених мигдаликах утворюються кірочки сірого кольору. Якщо спробувати видалити їх, з’являється невелика кровотеча. У пацієнтів з мононуклеозом вони набухають і стають червоного кольору, в загальному аналізі крові при цьому захворюванні збільшується кількість лімфоцитів і моноцитів. Швидкість осідання еритроцитів відповідає нормальним показникам, на відміну від дифтерії, при якій вона підвищується.
Лімфогранулематоз
Загальними ознаками є локалізація патологічного процесу в області шиї. При лімфогранулематозі еластичність лімфовузлів збережена спочатку, а потім вони стають щільними і зливаються один з одним, утворюючи конгломерати. Три його патогномонічних симптомів: гарячковий синдром з підвищеним потовиділенням та шкірний свербіж. В лабораторній картині знижується кількість лімфоцитів, підвищується кількість еозинофілів і ШОЕ.
Тактика лікування
При появі перших симптомів необхідно звернутися до лікаря. Після ретельного обстеження буде призначена ефективна терапія.
Увага! Етіологічного лікування захворювання немає. Неможливо усунути причину і механізми розвитку мононуклеозу.
Терапевтичні заходи спрямовані на усунення клінічних симптомів захворювання.
Щоб уникнути розвитку ускладнень, необхідно дотримуватися постільного режиму і дієти.
До симптоматичної терапії відносять такі групи лікарських засобів:
- Нестероїдні протизапальні засоби – Ібупрофен, Нурофен, Парацетамол. Вони знижують температуру тіла і усувають больовий синдром.
- Противірусні препарати – Ацикловір, Гропринозин.
- Імуностимулятори – Імудон, Іммунал, Пірогенал. Вони підвищує рівень роботи імунної системи.
- Гепатопротектори – Гептрал, Урсофальк. Ліки покращують роботу печінки і сповільнюють в ній прогресування запальних процесів.
- Антигістамінні препарати – Супрастин, Тавегіл, Димедрол. Знімають набряк піднебінних мигдаликів і селезінки.
- Глюкокортикоїди – Преднізолон. Уповільнює і перешкоджає розвитку інфекційних процесів.
- Антибіотики (крім пеніцилінового ряду) Їх прописують при приєднання бактеріальних інфекцій.
- Вітаміни групи В, С, Д.
Профілактика
Профілактичні заходи полягають у дотриманні:
- постільного режиму;
- дієти;
- фізичних навантажень;
- правил особистої гігієни.
Також слід не порушувати періодичність прийом імуностимуляторів і вітамінів і виключити безладні статеві контакти.
