Дизурія — симптом порушення діяльності органів видільної системи, для якого притаманні проблеми із сечовипусканням. Дизуричні розлади включають в себе хворобливість і утруднення під час випорожнення, неповне спустошення сечового міхура і затримку сечі. Патологія може виникати у людей будь-якого віку і статі.
Форми патології
Дизуричні явища класифікуються в залежності від суті проблеми, яка виникла. Вони можуть бути пов’язані з порушенням виведення сечі, її накопиченням і поєднанням двох патологій одночасно.
В медичному співтоваристві прийнято виділяти наступні види дизурий: нетримання сечі, полакіурія, енурез, ішурія, странгурия.
- При нетриманні хворий не в змозі контролювати процес сечовипускання, і воно може відбуватися мимоволі, але супроводжується несподіваним і сильним позивом. Подібне нерідко зустрічається у жінок на останніх термінах вагітності і вважається фізіологічною нормою;
- Полакіурія характеризується частими позивами до спорожнення сечового міхура, урина при цьому виділяється маленькими порціями. Порушення може спостерігатися в будь-який час доби, навіть під час спокою (сну). Хворобливе сечовипускання зазвичай виникає на тлі гінекологічних або урологічних захворювань: під час походу в туалет відчувається печіння і гострий біль в уретрі;
- При енурезі нетримання сечі практично безперервне, попередні позиви до спорожнення при цьому повністю відсутні. Патологія буває двох видів: помилковою і справжньої, а причини бувають фізіологічними або психологічними. Дизурія у дітей даного виду особливо поширена;
- Ще один вид дизурії — це ішурія, при якій хворий не може звільнити сечовий міхур самостійно. Ділиться на два типи: нейрогенний або механічний. В першому випадку через ураження нервової системи виникають спазми гладкої мускулатури, у другому спостерігається закупорка сечівника або шляхів;
- При странгурии процес спорожнення утруднений. Він супроводжується печінням і тупим болем. Полегшення після походу в туалет не настає: хворого постійно переслідує відчуття неповного звільнення сечового міхура.
Можливі причини
Дизурія виникає під дією набутих патологій або вад роботи сечостатевої системи. Найбільш поширені причини — запальні процеси в органах малого тазу, гінекологічні захворювання і різні інфекції, які передаються при незахищеному статевому контакті. У чоловіків дизурія часто стає першим симптомом патології передміхурової залози.
У зоні ризику однаково знаходяться люди різних віків і підлоги. Спровокувати подібні порушення можуть:
- підвищений вміст цукру в крові;
- сильні переохолодження;
- алкоголізм;
- неврози, регулярні стреси;
- втрата тонусу м’язового апарату;
- новоутворення різного походження;
- захворювання нирок;
- надмірна вага;
- пошкодження нервових волокон спинного чи головного мозку.
Викликати зміну сечовипускання можуть також деякі медичні засоби — діуретики, що стимулюють вироблення і виведення урини.
Схожі симптоми зустрічаються і в тому випадку, якщо постраждав не сечовий міхур, а довколишні органи — кишечник, нирки, апендицит. У рідкісних випадках викликають дизурию серйозні порушення гігієнічних норм. Подібне зазвичай зачіпає жінок. Фізіологічно уретра розташована недалеко від ануса і піхви, в яких можуть проявляти активність патогенні мікроорганізми. Сечовипускальний канал коротше, ніж у чоловіків, і бактеріям простіше потрапити в сечовий міхур.
У маленьких дітей (до п’яти років) рефлекси не сформовані повністю, і повноцінно керувати мускулатурою сечостатевої системи їм складно. Порушення процесу сечовипускання можна віднести до вікової фізіологічної норми. Неприємні відчуття при цьому не виникають. У діток постарше дизурию частіше викликають інфекції та переохолодження.
Поширені симптоми
Симптоматика дизурії залежить від форми патології, ступеня її розвитку і супутніх захворювань. Найбільш очевидні ознаки — біль або дискомфорт при звільненні сечового міхура, занадто часті або рідкі позиви до спорожнення, порушення процесу виділення сечі.
Больгой зазвичай стикається ще й симптомами, до яких відносяться:
- постійне печіння або свербіж в області статевих органів;
- помутніння сечі;
- появи кров’яних клітин в урині;
- хворобливі відчуття в епігастральній області;
- виділення з піхви.
Активні запальні процеси супроводжуються інтоксикацією у вигляді підвищення температурних показників. Тривала затримка сечі небезпечна симптомами токсичного отруєння організму — нудотою, блювотою, запамороченнями, сильною слабкістю тіла. Можливе підвищення артеріального тиску.
Необхідна діагностика
При виникненні тривожних симптомів варто йти на прийом до участоковому лікаря, який розповість про те, що таке дизурія і чим вона небезпечна. Відвідати потрібно також уролога, нефролога або гінеколога. Обов’язкова частина прийому — збір анамнезу (скарг) хворого, додатково може знадобитися огляд, що включає пальпацію живота.
Для уточнення діагнозу призначаються:
- дослідження сечі і крові;
- розгорнутий аналіз за Нечипоренком;
- біохімія крові;
- бакпосів сечі на флору;
- УЗД;
- цистоскопія.
Під час ультразвукового дослідження вивчається стан органів сечостатевого апарату. При цистоскопії у порожнину сечового міхура вводиться довга гнучка трубка, оснащена спеціальною відеокамерою. Так лікар зможе оцінити стан органу і виявити можливі зміни.
В деяких випадках рекомендується пройти комплексне уродинамічне дослідження. Під час процедури на шкіру промежини прикріплюються спеціальні датчики. З їх допомогою вдається інформація про те, як працюють сфінктери сечових шляхів і сечовий міхур.
Якщо знайти причину дизурії не вийде, хворий направляється до невролога, щоб виключити проблеми з психічним і емоційним станом.
Способи лікування
Оптимальна терапія підбирається тільки після проведення всіх діагностичних заходів та уточнення причини дизурії. Через імовірності небезпечних ускладнень, які тягнуть за собою проблеми з сечовипусканням, самолікування суворо заборонено. По можливості ставка робиться на консервативну терапію.
Вона включає в себе:
- прийом медикаментів;
- фізіопроцедури;
- лікувальну фізкультуру;
- дієту;
- гормональну терапію.
- При необхідності допускається використання народної медицини — натуральні трав’яні відвари та чаї.
Якщо проблеми пов’язані з віком, рекомендуються спеціальні вправи, що дозволяють зміцнити тазове дно. Схожий ефект досягається фізіотерапією: під час процедури відбувається стимуляція ослаблених м’язів. При клімаксі рекомендується замісна гормональна терапія.
Серйозні патології і відсутність ефекту від консервативних методів лікування показання для проведення оперативного втручання. Хірургія необхідна при злоякісних утвореннях, деяких формах доброякісних пухлин, уроджених вад сечостатевих органів або травми сечового міхура.
Відсутність лікування загрожує швидким розвитком ускладнень. Інфекційні та запальні захворювання (вульвовагініт, пієлонефрит, цистит) переходять у хронічну форму, яка насилу піддається лікуванню. Постійна затримка сечі небезпечна появою токсичних речовин у крові і постійним отруєнням організму.
Лікарські препарати
Медикаментозна терапія залежить від першопричини, яка спровокувала появу дизурії. При інфекціях використовуються антибіотики: Цефалексин, Зиннат, Йипрофлоксацин, Ноцлин, Офлоксин. Оптимальний препарат підбирається лікарем. Курс прийому і дозування визначаються індивідуально. Неприємні симптоми можуть зникнути вже протягом перших двох-трьох днів лікування, але переривати процес заборонено. В іншому випадку можливе повторне загострення, яке лікується складніше.
При активному запальному процесі лікування дизурії вимагає нестероїдних протизапальних засобів. Можуть призначатися Ібупрофен, Кетопрофен, Диклофенак, Мелоксикам, Німесулід. Вони володіють також жарознижувальну і знеболювальну ефектами, що дозволяє значно полегшити стан хворого.
Щоб позбутися від спазмів, потрібні спазмолітики: Дротаверин, Но-Шпа, Спазмол, Спаковин, Спазмонет. Полегшують процес утворення і виведення сечі діуретики, до яких відносяться:
- Монитол;
- Спіронолактон;
- Торасемид;
- Флуросемид;
- Метолазон;
- Індапамід.
Подібні препарати необхідні і при артеріальній гіпертензії.
Кожен з препаратів має свої протипоказання і побічні дії. Перед застосуванням необхідно ретельно вивчити інструкцію по застосуванню. При появі будь-яких негативних реакцій організму, подальший прийом скасовується.
Народні засоби
Рецепти народної медицини використовуються в якості допоміжних засобів для підсилення основного терапевтичного ефекту. Повністю замінити собою традиційне лікування з використанням медикаментів вони не можуть. При виборі продуктів варто звертати увагу на індивідуальні особливості організму: багато рецепти містять алергени.
Для запобігання обсіменіння мікроорганізмами стінок сечового міхура, радять пити чорничний, брусничний або журавлинний соки і морси. З допомогою подібних напоїв також вдається прискорити процес виведення урини з організму. Для боротьби з кишковою паличкою, яка може бути стійкою до антибіотиків, підходять натуральна кокосова олія нерафінована. Пити 20 мл натщесерце.
Широко використовуються різні відвари і настої. При дизурії підходять:
- листя мучниці;
- талабан польова;
- ромашка;
- алое;
- вишневі плодоніжки;
- мати-й-мачуха;
- грицики;
- пташиний горець.
Дві-три столові ложки трави заливаються 500 мл крутого окропу і протягом 15-20 хвилин гріються на водяній бані. Коли рідина охолоне, її потрібно процідити. Пити по чверті склянки, зберігати готовий відвар дозволяється не довше доби.
Профілактика
Найбільш вірний спосіб профілактики — дотримуватися здорового способу життя. Необхідно уникати переохолоджень, ретельно стежити за чистотою статевих органів і вчасно лікувати будь-які запальні, бактеріальні і ракові захворювання. Відкладати візит до лікаря при появі тривожних симптомів не варто.
У раціоні має бути велика кількість здорової їжі — свіжих овочів і фруктів, достатньої кількості білка і молочних продуктів. Кожен день рекомендується випивати не менше двох літрів води. Газовані напої, алкоголь, міцний чай замінюються натуральними соками, домашніми компотами і морсами.
Знизити ймовірність проблем з м’язами тазового дна допоможе регулярна фізична активність. При сидячій роботі щогодини влаштовувати розминку: достатньо просто пройтися по коридору або піднятися по сходах. Користь принесе будь-який вид спорту — біг, йога, велосипед, плавання. В якості профілактики можна виконувати спеціальні вправи для зміцнення тазових м’язів.
Виключити бажано шкідливі звички і надмірні фізичні навантаження, що включають підняття тягарів. У холодну пору року організму необхідна підтримка — вітамінно-мінеральні комплекси з великою кількістю вітаміну С.
