Уреаплазмоз у жінок: інкубаційний період, причини прояву та шляхи передачі, методи лікування, наслідки уреаплазмозу

Інфекційно-запальні захворювання сечостатевої сфери у жінок і чоловіків розвиваються в результаті впровадження хвороботворних бактерій, вірусів або грибкової мікрофлори. У нормі, на слизових оболонках жіночих статевих та сечовивідних шляхів, допускається невелика присутність умовно-патогенних мікроорганізмів, кількість яких регулюється роботою імунної системи і власними захисними функціями організму. При ослабленні факторів захисту, колонія мікроскопічних патогенів збільшується, провокуючи запальні реакції і стаючи причиною урологічних і гінекологічних захворювань. Уреаплазма відноситься до умовно-патогенного типом бактерій і виявляється в бактеріологічному аналізі у 60% здорових людей. До появи типових симптомів запального захворювання носійство патогена не є проблемою, але оскільки уреаплазмоз у жінок є однією з причин вторинного безпліддя, то при перших ознаках інфекції важливо почати лікування і надалі контролювати стан піхвової мікрофлори.

Ознаки захворювання

Уреаплазмоз розглядається як патологія тільки при перевищенні допустимої кількості уреаплазми. Патоген займає проміжне положення серед бактерій і вірусів, володіючи властивостями цих різновидів мікроорганізмів. Здорова мікрофлора самостійно регулює чисельність колонії умовного патогена. Коли рівень уреаплазми знаходиться в межах норми, уреаплазмоз може ніяк не проявлятися. Тривалий прихований, або латентний перебіг хвороби у жінок є відмінною особливістю цієї інфекції. З моменту зараження до виникнення перших ознак уреаплазмозу може пройти тривалий час.

Період інкубації становить від 2-х тижнів до кількох років. При хорошому стані імунної системи і при правильному гігієнічному догляді уреаплазмоз у жінок протікає непомітно. При цьому єдиною ознакою наявної інфекції може стати вторинне безпліддя, яке розвивається в результаті хронічного запалення і є найбільш грізним ускладненням. Діагноз ставлять на підставі наявних симптомів, підтверджених бактеріальних посівом піхвової мікрофлори. Прояви уреаплазмозу схожі з ознаками гінекологічних інфекційно-запальних захворювань:

  1. При незначному збільшенні колонії умовно-патогенної бактеріальної флори у жінки з’являються рясні виділення з піхви, які бувають при дисбактеріозах. Відзначається слизові або слизово-гнійне відокремлюване, характер якого залежить від загального стану піхвової мікрофлори та чисельності колонії уреаплазми.
  2. Додатково з’являється свербіж, печіння і почервоніння слизових, які посилюються при сечовипусканні або при статевому акті. Сильне роздратування призводить до появи загальної симптоматики, порушує сон і знижує працездатність.
  3. Подальше прогресування хвороби і поширення інфекції призводить до залучення в патологічний процес органів сечовиділення. Жінки пред’являють скарги на часте сечовипускання і поява больових відчуттів під час інтимної близькості.
Читайте також:  Хламідіоз у дітей: симптоми і ознаки, причини та шляхи зараження, діагностика хламідійної інфекції та лікування у дитини

Ознаки уреаплазмозу типові для більшості гінекологічних інфекційних захворювань, тому остаточний діагноз можна встановити тільки на підставі проведених аналізів.

Шляхи передачі

Причини виникнення уреаплазмоза у жінок в медичній практиці прийнято поділяти на внутрішні та зовнішні:

  1. До ендогенних факторів відносять ослаблення імунної системи, гормональні збої і порушення власної мікрофлори піхви. В результаті цих змін створюються сприятливі умови для розмноження патогенних бактерій, а потім відбувається збільшення чисельності колонії уреаплазми. Під час вагітності, у період, коли організм жінки ослаблений після простудного захворювання або в анамнезі є імунодефіцитний стан, ймовірність зараження уреаплазмозом збільшується.
  2. Зовнішні або екзогенні фактори включають в себе ризик занесення уреаплазматической інфекції під час статевого акту, при проведенні медичних маніпуляцій, при пологах або при надмірному захопленні гігієнічними процедурами із застосуванням агресивних миючих засобів. Ймовірність заразитися уреаплазмозом при відвідуванні жінкою басейнів або саун мінімальна.

Основним способом поширення уреаплазмозу є статевий шлях передачі інфекції. При цьому враховуються класичні і нестандартні види проведення інтимної близькості:

  • При зараженні під час звичайного статевого акту симптоми уреаплазмоза проявляться в області зовнішніх статевих органів, а при прихованому перебігу хвороби приведуть до розвитку ускладнень. Інкубаційний період залежить від стану імунітету і піхвової мікрофлори, а також від особливостей гігієнічного догляду.
  • Наслідками уреаплазмозу у жінок, що виник в результаті орально-генітальних контактів, є поява ознак гострої інфекції в носоглотці і ротової порожнини з розвитком ангіни та інших запальних захворювань.

Передача уреаплазми при пологах вважається відносно рідкісним явищем і в розвитку уреаплазмозу займає не більше 5% від зареєстрованих випадків. Дитина може заражатися від матері в період внутрішньоутробного розвитку, оскільки патоген здатний проникати в навколоплідні води.

Клінічні прояви

Звернувшись до лікаря з ознаками статевої інфекції, жінка обов’язково проходить гінекологічне обстеження, під час якого лікар оцінює стан внутрішніх органів, бере біологічний матеріал для аналізу і проводить необхідні маніпуляції. При уреаплазмозе прояви захворювання пов’язані з розвитком запалення піхви, яєчників, матки, сечового міхура.

Уреаплазмоз у женщин: инкубационный период, причины проявления и пути передачи, методы лечения, последствия уреаплазмозаПід час огляду гінеколог зазначає гіперемію слизових, набряклість, рясні серозні виділення, а також може виявити спайки, які виникли в результаті пошкодження. Спайкові процеси в маткових трубах є однією з причин, чому жінці не вдається завагітніти. Уреаплазмоз діагностується на підставі проведеного огляду при отриманні підтвердження лабораторними методами дослідження.

Читайте також:  Може бути температура від глистів, можуть викликати гельмінти температуру

Як діагностувати

Для встановлення діагнозу уреаплазмозу гінекологічного огляду та збору анамнезу зазвичай виявляється недостатньо, оскільки клінічні прояви захворювання не відрізняються специфічністю. Жінці необхідно пройти лабораторну діагностику, а для виявлення уражень органів сечостатевої системи додатково призначає лікар УЗД малого тазу.

Основні способи виявлення прихованих інфекцій:

  1. Найефективнішим методом діагностування уреаплазмозу вважається полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР). Даний спосіб застосовується при латентному або стертому перебігу інфекційного захворювання, а також показаний жінкам у період підготовки до вагітності для виключення можливих проблем. Метод ПЛР використовують також для проміжного контролю під час лікування уреаплазмозу, дозволяючи скорегувати схему терапії і провести ефективний антибактеріальний курс. Біологічним матеріалом для дослідження служить мазок піхвового слизу, сеча, а також кров.
  2. Культуральний метод діагностики уреаплазмозу застосовується рідше, оскільки потрібен тривалий час дозрівання патогена при посіві на поживних середовищах. Результати бактеріологічного аналізу можуть бути перекручені прийомом лікарських препаратів, гормональними порушеннями і застосуванням антисептичних засобів особистої гігієни, що призводить до отримання завищених або занижених показників вмісту уреаплазми.

Ультразвукові методи діагностики є необхідними для виявлення супутніх захворювань та ускладнень уреаплазмоза у жінок. При тривалому прихованому перебігу виявляються спайкові процеси, що призводять до порушення прохідності маткових труб.

Лікування уреаплазмоза

Консервативна терапія при уреаплазмозе вимагає комплексного підходу. На період лікування виключається інтимна близькість, а для відновлення нормальної мікрофлори рекомендується місцеве застосування гігієнічних засобів з нейтральним рівнем pH. Народні методи позбавлення від урогенітальних інфекцій малоефективні, оскільки не надають специфічного впливу на патоген.

Прийом медикаментів

Основними лікарськими засобами при уреаплазмозе є антибіотики, які володіють активністю щодо збудника захворювання. Препарати призначає лікар на підставі даних діагностики та періодично проводить контроль ефективності медикаментів. Залежно від ступеня вираженості загальної симптоматики та при наявності ускладнень з боку органів сечовиділення або репродукції проводиться корекція наявних порушень лікарськими засобами направленої дії. Після проходження курсу антибіотиків потрібно відновити нормальну мікрофлору за рахунок прийому препаратів з лакто – або біфідобактеріями.

Спеціалізована дієта

У період лікування уреаплазмозу жінці обов’язково потрібно дотримуватися дієти з обмеженням дратівливих компонентів, багату білком, вітамінами та пробіотиками. Молочнокислі бактерії сприяють нормалізації мікрофлори піхви, стимулюють роботу імунної системи і допомагають швидше відновитися після перенесеної інфекції. При лікуванні уреаплазмоза необхідно відмовитися від прийому алкоголю, знизити споживання солі.

Читайте також:  Харчування і дієта при глистів у людини, що не можна їсти при глистах дорослим

Профілактичні заходи

Попередити виникнення уреаплазмозу набагато легше, ніж проходити тривалий курс лікування та відновлення після перенесеної інфекції. Головним засобом профілактики є зміцнення імунного захисту і підтримання балансу нормальної мікрофлори піхви. Захищений статевий акт і профілактична здача аналізів також входить в арсенал ефективних і доступних профілактичних заходів, при цьому слід враховувати тривалий інкубаційний період у розвитку уреаплазмозу і необхідність обстеження обох партнерів.

Можливі наслідки

Уреаплазмоз у жінок найчастіше протікає в прихованій формі та звернення до лікаря зазвичай відбувається внаслідок розвитку вторинної патології. Хронічний запальний процес вражає органи сечостатевої системи і викликає різні захворювання.

Ускладнення уреаплазмозу:

  1. Вагініт. Запалення стінок піхви в результаті уреаплазмозу заподіює масу дискомфорту жінці, робить негативний вплив на мікрофлору і загрожує поширенням інфекції на вищерозміщені органи малого тазу.
  2. Оофорит та аднексит. Запалення яєчників, маткових труб і придатків може стати причиною виникнення спайок, порушити прохідність або призвести до перитоніту при розриві гнійного вогнища.
  3. Цистит і пієлонефрит. Запальні захворювання сечового міхура і нирок нерідко стають наслідком гінекологічних інфекцій, а при уреаплазмозе небезпека ускладнень збільшена за рахунок прихованого характеру інфекції.
  4. Порушення менструального циклу. Зниження прохідності маткових труб та зміну нормального стану мікрофлори порушує процеси дозрівання яйцеклітин і зменшує прохідність маткових труб. В результаті у жінки можуть виникати болючі менструації або збій циклу.
  5. Безпліддя. Небезпечним ускладненням уреаплазмоза у жінок є порушення репродуктивної функції. Звернення з приводу безпліддя вимагає проведення ретельної діагностики для виявлення прихованих інфекцій, які призводять до розвитку спайкового процесу або ушкоджують структуру яйцеклітин.

Своєчасне виявлення і лікування уреаплазмозу знижує ризик виникнення ускладнень і допомагає зберегти здоров’я жінки.