Препарати для лікування герпесу – які ліки найбільш ефективні?

Герпес являє собою вірусну інфекцію, яка для успішного лікування вимагає комплексного підходу. Сучасні препарати для лікування герпесу включають кошти кількох клініко-фармакологічних груп, які вибираються на підставі локалізації патологічного процесу, а також до ступеня його тяжкості.

Особливості лікування

Герпес – це інфекційний патологічний процес, викликаний специфічним збудником вірусом герпесу. Інфікованість збудником становить близько 90%, а захворювання розвивається не у всіх. Завдяки певним особливостям будови та функціональної активності вірус після проникнення в організм людини вбудовується в геном клітин, де тривалий період часу може залишатися в неактивному стані. При ослабленні імунітету відбувається активізація збудника, активна реплікація (подвоєння вірусного генетичного матеріалу), збірка нових вірусних частинок з їх подальшим виходом і загибеллю зараженої клітини. Інфекційний процес розвивається під дією кількох провокуючих чинників, що призводять до зниження активності імунітету, до них відносяться:

  • Систематичне застосування лікарських засобів, які знижують активність імунітету.
  • Тривале застосування антибактеріальних засобів.
  • Вроджений імунодефіцит – патологічний стан, що характеризується недостатньою функціональною активністю імунної системи на тлі вроджених змін в певних генах.
  • Набутий імунодефіцит, обумовлений в основному прогресуванням ВІЛ-інфекції (ВІЛ – вірус імунодефіциту людини) з розвитком Снід (синдром набутого імунодефіциту).
  • Порушення обмінних процесів, яке зачіпає переважно вуглеводи і супроводжується підвищенням рівня глюкози.
  • Нераціональне харчування з недостатнім надходженням в організм вітамінів і білків.
  • Перевтома людини, викликане надмірним фізичним або розумовою працею.
  • Недостатня тривалість сну.
  • Тривалий вплив стресових факторів.
  • Локальне або загальне переохолодження організму людини, вплив високих температур.

При лікуванні герпесу важливо враховувати можливий вплив провокуючих факторів, що знижують активність імунітету, і включити заходи, спрямовані на їх усунення.

Терапевтичні заходи

Для того, щоб правильно і ефективно лікувати герпес, важливо дотримуватися комплексний підхід до виконання терапевтичних заходів. Вони включають кілька напрямів, до яких відносяться:

  • Етіотропна терапія – терапевтичні заходи, спрямовані на знищення або значне зниження активності збудників інфекцій.
  • Патогенетична терапія – лікування, яке передбачає поліпшення стану організму пацієнта, зокрема імунної системи, а також профілактику можливого розвитку ускладнень.
  • Симптоматична терапія. Наприклад, лікування оперізувального герпесу, який призначають медики, має полегшувати стан людини, зменшує вираженість симптомів захворювання і насамперед больових відчуттів.

Для ефективного адекватного лікування герпесу препарати призначаються з різних клініко-фармакологічних груп. Крім лікарських засобів обов’язково даються загальні та дієтичні рекомендації.

Правильне проведення етіотропної терапії дозволяє зменшити тривалість патогенетичного та симптоматичного лікування.

Основні групи препаратів

Сучасне ефективне лікування передбачає використання кількох лікарських засобів різних клініко-фармакологічних груп, до них відносяться:

  • Противірусні засоби з противогерпетичній активністю — ацикловір, фамцмкловир, валацикловір.
  • Протизапальні ліки — ібупрофен, німесил.
  • Антигістамінний засіб — діазолін, супрастин.
  • Імуномодулятори — циклоферон, настоянка ехінацеї.
  • Антисептики для локального застосування — мірамістин.
  • Вітаміни — насамперед вітаміни С і цинк.

Кожна з клініко-фармакологічних груп застосовується з метою досягнення певних терапевтичних цілей. Додатково можуть використовуватися антибактеріальні засоби, які необхідні для боротьби з ускладненнями герпесу, зокрема на тлі приєднання вторинної бактеріальної інфекції. Бактерії можуть проникати в області герпетичних висипань, особливо після порушення цілісності пухирців (пухирці, заповнені прозорою рідиною) і формування кірочок. Провокуючим фактором, що сприяє бактеріальних ускладнень при герпесі, є спроба самостійного видалення кірочок. Цього робити не рекомендується.

Етіотропна терапія

Лікування, яке спрямоване на пригнічення активності герпесвірусів, обов’язково включає застосування противірусних препаратів. На сьогоднішній день рекомендується використання нових лікарських засобів, які мають антигерпетичної активністю. Вони вибірково пригнічують вірус герпесу, його активність, знижують інтенсивність внутрішньоклітинної реплікації зі складанням вірусних частинок. Основним представником медикаментів є ацикловір (Герпевір).

Механізм дії лікарського засобу полягає в конкурентному заміщення нуклеотидного підстави гуанозіну, внаслідок чого порушується процес реплікації генетичного матеріалу. Новітнє етіотропне лікування включає призначення сучасних препаратів, які являють собою хімічні модифікації ацикловіру (валацикловір, пенцикловир). За рахунок невеликих змін хімічної структури вони роблять більш тривалий і виражений терапевтичний ефект. Противірусні засоби використовуються переважно при тяжкому перебігу герпетичної інфекції, особливо на тлі вираженого зниження функціональної активності імунітету. Вони можуть призначатися лікарем в 2-х основних лікарських формах:

  • Таблетки для системного застосування – противірусні препарати використовуються при тяжкому перебігу інфекційного патологічного процесу, у осіб з наявністю супутніх захворювань, у літніх, ослаблених людей. Дуже важливо препарати приймати по можливості раніше. Їх використання на фоні перших проявів герпесу дає можливість домогтися зворотного розвитку захворювання. Це пов’язано з тим, що в інкубаційний період і в момент появи перших клінічних ознак інфекційного процесу відбувається активна реплікація вірусу, а він на цій стадії є дуже чутливим до противірусних препаратів.
  • Мазь (крем, гель) для зовнішнього застосування – медикаменти призначені для обробки герпетичних висипань, які містять в собі значну кількість вірусів (зовіракс, панавир). Початок обробки краще проводити з перших днів захворювання ще до формування везикул.

Після того як було діагностовано розвиток герпесу, медикаментозне лікування краще починати раніше, так як в подальшому чутливість вірусу до діючого компоненту протигерпетичних лікарських засобів значно знижується. Сьогодні додатково використовуються противірусні препарати групи тромантадин. Вони мають противірусним ефектом щодо значної кількості різних видів вірусів, включаючи збудників герпесу, вітряної віспи, оперізувального лишаю. Лікарські засоби, що містять діючу речовину тромантадин, зазвичай призначаються в комбінації з противогерпетическим ліками ацикловір.

Противірусні засоби краще застосовувати не пізніше, ніж через 3 дні від початку захворювання.

Патогенетична терапія

Патогенетичне лікування герпетичної інфекції переслідує кілька терапевтичних цілей, для чого використовуються медикаменти різних клініко-фармакологічних груп та інші заходи. Медикаменти, що дозволяють поліпшити стан організму пацієнта, включають:

  • Імуномодулятори – кошти, які не тільки посилюють роботу імунної системи, але і модулюють, перешкоджають її надмірної активності (циклоферон, іммунал). При невираженний імунодефіциті рекомендується використання імуномодуляторів на основі лікарських рослин (елеутерокок, женьшень). Виражений вроджений або набутий імунодефіцит вимагає використання синтетичних засобів.
  • Нестероїдні протизапальні медикаменти – пригнічують (інгібують) активність ферментів, які каталізують реакцію перетворення арахідонової кислоти в основні медіатори запальної реакції простагландини. За рахунок цього зменшується концентрація простагландинів у вогнищі запальної реакції і вираженість таких проявів, як біль, гіперемія (почервоніння) тканин, застій крові в них, підвищення температури тіла. При герпесі протизапальні лікарські засоби використовуються переважно у лікарській формі таблетки (анальгін, парацетамол, ібупрофен).
  • Антигістамінні засоби – ліки, діючий компонент яких блокує специфічні гістамінові рецептори всіх клітин організму. Так як при оперізувальному лишаї і простому герпесі збудник провокує розвиток реакції, подібної з алергією. Утворюється значна кількість біологічно активного з’єднання гістаміну, який при дії на специфічні рецептори клітин викликає ряд патофізіологічних реакцій. Вони проявляються тим, що розвивається свербіж, гіперемія і набряклість тканин. Застосування антигістамінних лікарських засобів (лоратадин, діазолін, супрастин) дає можливість уникнути алергічних ускладнень на тлі розвитку герпетичної інфекції.
  • Антисептики для зовнішнього застосування – засоби, які надають згубний вплив практично на всі види мікроорганізмів (вегетативні форми бактерій, різні патогенні та умовно-патогенні грибки, віруси, найпростіші одноклітинні мікроорганізми). Вони використовуються для профілактики приєднання вторинної бактеріальної інфекції в області сформувалися везикул. Під час лікування оперізувального лишаю рекомендується використання антисептиків з групи барвники (метиленовий синій, брильянтовий зелений, фукарцин).
  • Полівітамінні лікарські засоби – жиророзчинні і водорозчинні вітаміни допомагають поліпшити функціональний стан всіх органів і систем, а також загальне самопочуття пацієнта. Їх надходження в організм значно скорочує тривалість перебігу інфекційного процесу, викликаного вірусом герпесу.

У випадку розвитку інфекційного процесу, спровокованого бактеріями, за рекомендацією лікаря призначаються антибіотики для системного застосування у вигляді таблеток або ін’єкцій. Необхідність застосування імуномодуляторів визначає медичний спеціаліст, базуючись на результатах комплексного об’єктивного дослідження функціонального стану імунної системи. Також поліпшення функціонального стану імунної системи вдається досягти за допомогою заходів без використання лікарських засобів. Вони включають достатній сон пацієнта, раціональний режим праці і відпочинку, обмеження надмірних фізичних і розумових навантажень, відмова від шкідливих звичок, що включають куріння та вживання алкоголю. Дієтичні рекомендації спрямовані на достатнє надходження в організм людини вітамінів всіх груп (для імунітету дуже важливим є вітамін С) і легко засвоюваних білків.

Симптоматична терапія

Лікування, яке спрямоване на зменшення вираженості ознак захворювання, призначається у випадку наявності у хворого виражених неприємних суб’єктивних відчуттів. При появі болю призначаються знеболюючі препарати, які також відносяться до клініко-фармакологічної групи нестероїдні протизапальні медикаменти. Вони мають більш виражену знеболюючу терапевтичну дію, до них відноситься кетанал, анальгін, темпалгін, новокаїн.

У разі вираженого свербежу в області сформувалися везикул використовуються протисвербіжні препарати представники антигістамінних засобів. Їх призначення є допоміжним фактором, що дозволяє уникнути вторинного бактеріального інфікування області розчісування шкіри, особливо в тих місцях, де локалізуються елементів герпетичної висипки. При наявності таких симптомів, як дратівливість, занепокоєння, безсоння, на фоні важкого перебігу герпетичної інфекції рекомендується додаткове використання седативних (заспокійливих) препаратів.

Які препарати найбільш ефективні

Дуже важливо вибрати найбільш якісні та ефективні лікарські засоби для терапії герпесу. Препарати для лікування герпетичної інфекції, а також і інших захворювань, слід вибирати звертаючи увагу на кілька важливих критеріїв, які є актуальними для медикаментів різних клініко-фармакологічних груп:

  • Кращою ефективністю володіють оригінальні препарати. До них належать лікарські засоби, які випускаються фармакологічною компанією, що займалася їх розробкою. Ліки генерики (копії) виготовляються іншими фармакологічними компаніями, які купили ліцензію на їх виробництво. Зазвичай дженерики, незважаючи на ідентичний з оригінальними ліками склад, володіють меншою терапевтичною ефективністю.
  • Рекомендації медичного фахівця – об’єктивну інформацію про ефективні препарати від герпесу можна дізнатися у лікарів приватної клініки, які зацікавлені не в продажі конкретних засобів, а у поліпшенні стану пацієнта і його одужання.
  • Відгуки пацієнтів, які застосовували конкретне медикаментозне засіб.
  • Аптека, в якій купуються медикаменти – великі мережі аптек або державні установи завжди продають сертифікований товар. Можливість наявності підробки у них є малоймовірною.
  • Давність розробки діючого компонента ліки – молекули діючих речовин більш останніх розробок (зазвичай являють собою хімічні модифікації) володіють більшою терапевтичною ефективністю. До старих препаратів у збудника вірусу герпесу може розвиватися певна стійкість.

Щоб використовувати лікарські засоби з найкращого лікувальною ефективністю, слід отримувати лікарські призначення після обстеження. Медичний фахівець визначить найбільш адекватні основні діючі компоненти, а також їх дозування індивідуально для кожного пацієнта.