Поперековий герпес або оперізуючий лишай – симптоми цієї недуги часто виникають в осінньо-весняний період року, коли людський організм ослаблений і не може протистояти різних бактерійних або вірусних інфекцій. Зазвичай така патологія зустрічається у пацієнтів, вік яких перевищує 60-65 років. Захворювання вражає лише тих людей, які в дитячому віці перехворіли вітрянкою, так як основна причина розвитку поперекового позбавляючи – це вірус герпесу 3 типу (варіцелла зостер). Даний мікроорганізм може роками зберігатись в організмі людини, ніяк не проявляючи себе до певного моменту.
Цікавий і той факт, що повністю усунути герпесвірус неможливо, але позбутися його клінічної симптоматики допоможе своєчасна діагностика та лікування хвороби.
Шляхи передачі інфекції
Багато пацієнтів замислюються над таким поширеним питанням: «а чи безпечний герпес для оточуючих?» Поспішаємо завірити вас, що заразитися цим вірусом від хворої людини можна, але подібне явище зустрічається досить рідко. Шкідливий мікроб потрапляє в людське тіло повітряно-краплинним або контактним шляхом. Первинне проникнення герпесвірусів в організм дітей і дорослих призводить до розвитку симптомів вітряної віспи. Вірус протягом життя може рецидивувати і викликати симптоми оперізувального лишаю.
Герпес на попереку вважається відносно безпечним для молодих і дорослих людей, які мають хорошу імунний захист і раніше вже перехворіли вітрянкою. Необхідно також враховувати той факт, що у деяких пацієнтів перенесений оперізувальний лишай або вітряна віспа не викликають формування ефективної імунної захисту. Такі люди при будь-якому контакті з джерелом герпетичної інфекції можуть заразитися повторно. У подібному випадку у них спостерігається рецидив поперекового герпесу зі всіма характерними для даного симптомами недуги.
Причини виникнення патології
Головною причиною розвитку поясного герпесу є однойменний вірус Herpes zoster. Збудник потрапляє у нервові ганглії після того, як людина перенесе вітрянку, причому неважливо, в якому віці. Цей мікроорганізм зберігається в нервових вузлах, звідки при зниженні імунітету він проникає в нейрони верхнього шару епідермісу. Передбачити точний час початку даного процесу неможливо. Тривалість інкубаційного періоду у кожного пацієнта різна, що визначається індивідуальними властивостями його імунітету.
Вплинути на активізацію герпесвірусів можуть наступні причини захворювання:
- сильне переохолодження організму;
- наявність постійних стресових ситуацій;
- тривале вживання імунодепресантів і кортикостероїдних ліків;
- проведення хіміотерапії;
- наявність злоякісних пухлин;
- різні інфекційні патології ангіну, ГРВІ, грип;
- надмірне опромінення ультрафіолетом (під впливом сонця або солярію);
- хвороби, пов’язані зі стабільним зниженням імунного захисту – ВІЛ або СНІД.
Поява герпесу на попереку також можуть спровокувати деякі додаткові чинники – надмірні інтелектуальні або фізичні навантаження, різні пошкодження епітелію. Причини виникнення такого захворювання у жінок – це вагітність, період менструації або клімаксу.
Клінічні ознаки захворювання
Герпес в області попереку у початковій стадії проявляється комплексом первинних або продромальних симптомів: з’являється надмірна втома, слабкість, мігрень, спостерігається незначне, але стійке підвищення температурних показників, озноб і м’язова ломота. Можливе виникнення свербежу, печіння або поколювання шкіри в області майбутнього інфекційного вогнища. Тривалість продромального періоду може варіювати від 3-4 годин до декількох діб.
У міру розвитку хвороби наростають і клінічні ознаки оперізувального лишаю – цей процес супроводжується гарячкою, ознобом, ломотою у всіх суглобах і м’язах. Перші висипання на шкірних покривах пацієнта виникають тоді, коли симптоматичні прояви недуги досягають свого апогею. Спочатку вони мають вигляд червонуватих плям, діаметр яких не перевищує 3-6 мм. Через добу елементи висипу трансформуються в дрібні везикули, що локалізуються на гиперемированной і набряклою поверхні епідермісу. Бульбашки, заповнені прозорим ексудатом, нерідко вони зливаються в більш великі утворення.
Висипання з’являються хвилеподібно: на протязі 2-3 днів поряд з вже сформованими елементами утворюються нові везикули. Після закінчення періоду виникнення герпетичної висипки бульбашки починають лопатися і підсихати – цей процес зазвичай триває від 6 до 8 діб. В області запального вогнища виявляються свіжі ранки, які потім покриваються жовтими кірками. Через деякий час скоринки починають відділятися, а під ними проявляється коричнювата, пігментована поверхню дерми. Пігментація шкіри тримається кілька місяців.
Поясний герпес характеризується наявністю хворобливих відчуттів в області локалізації інфекційного вогнища. Біль в даному випадку є наслідком ушкодження нейронів – відростків нервових волокон, що відповідають за дані відчуття. Пацієнти описують характер больових проявів, як сильний свербіж, що не дає спокою ні вдень, ні вночі. Біль пропалююча, свердлячу, мова, що прострілює – вона супроводжує хворого постійно, значно посилюючись в нічні години. Болючість розташовується по ходу пошкодженого нервового волокна, поверхню запаленої області шкіри стає надмірно чутливої до дотиків рук, тертя одягу.
Вкрай важливим діагностичним критерієм у даному випадку є локалізація висипань. Везикули і плями, що характеризують герпетичну висип, утворюються тільки в області розташування периферичних нервових волокон у вигляді поперечних ліній на тулуб пацієнта (зазвичай з однієї сторони), в ділянці вуха і на обличчі при ураженнях гілок трійчастого нерва, по всій довжині кінцівок. Найчастіше елементи висипань утворюються на шкірних покривах правого або лівого підребер’я (по ходу міжреберних нервів), при подальшому розвитку патології можливий поступовий перехід бульбашок герпесу на спину. Загальна тривалість оперізувального лишаю становить від 2 до 3 тижнів.
Цікаво! Хворобливі відчуття при поперековому герпесі значно зменшуються після зникнення везикул. В окремих випадках у пацієнта виникає постгерпетична невралгія, внаслідок чого біль і неприємні відчуття, пов’язані з цією недугою, залишаються надовго.
Діагностичні методи
В даному випадку діагноз виставляється лікарем на підставі даних анамнезу і загальних клінічних ознак хвороби. У деяких ситуаціях наявність патології визначається за допомогою вірусологічного аналізу зіскрібка з шкіри запаленого вогнища.
Виявити герпетичну інфекцію можна і іншими способами. З такою метою 12-денні ембріони експериментальних тварин заражають даним вірусом. Надалі проводиться ідентифікація збудника простого герпесу, яка виконується за допомогою електронних або світлових мікроскопів. Визначення антигенів герпесвируса в клітинних структурах і біологічних рідинах організму свідчить про активне розмноження хвороботворних мікробів.
Точно встановити наявність такого недуги допоможе метод прямого та непрямого иммунофлуоресцентного дослідження зі специфічними антитілами. Ефективний в такому разі і метод імуноферментного аналізу (ІФА). Самим продуктивним і сучасним способом виявлення збудника оперізувального лишаю вважається ПЛР – полімеразна ланцюгова реакція.
Важливо! Поперекова форма герпесу в дитячому віці діагностують лише після проведення спеціальних лабораторних аналізів. Симптоми цієї недуги часто проявляються у малюків і немовлят, які страждають від імунодефіциту. Подібні заходи вважаються обов’язковими у разі атипового або важкого перебігу хвороби.
Ефективні методи лікування
Використання будь-яких лікарських препаратів при даній формі герпесу актуально не у всіх випадках, так як часто патологія проходить самостійно. Але лікувати герпес потрібно завжди – адже терапевтичні заходи покращують якість життя хворого, зменшують симптоми захворювання і перешкоджають розвитку важких ускладнень.
Невід’ємною частиною лікування оперізувального лишаю є прийом таких ліків:
- анальгетиків – для усунення больових відчуттів;
- вітамінів – для прискорення процесу одужання пацієнта;
- імуностимуляторів – з метою підвищення імунітету;
- противірусних засобів для запобігання розмноження і розвитку шкідливої мікрофлори.
З метою лікування цієї недуги хворим прописують місцеве або внутрішнє застосування противірусних препаратів Ацикловіру, Зовиракса, Валацикловіру, Фамцикловира. Якщо використання цих ліків було розпочато вчасно – протягом 2-3 днів після виникнення висипу, зменшується тривалість захворювання і ймовірність розвитку невралгії. В даному випадку також показано вживання знеболювальних медикаментів – Баралгіну, Пенталгіну, Анальгіну. Для ефективного лікування поясного герпесу слід використовувати і нестероїдні протизапальні засоби, що зменшують запалення, болючість шкіри – Ібупрофен, Кетопрофен, Диклофенак. У деяких випадках хворим призначають прийом протисудомних препаратів і антидепресантів. Для профілактики появи симптомів позбавляючи також можна використовувати спеціальну вакцину – Zostavax.
Герпес можна усунути і в домашніх умовах, але тільки під наглядом лікаря. Госпіталізація при цьому недугу рекомендується лише у тих випадках, коли у людини спостерігається важке ураження очей або головного мозку. При цьому захворюванні досить широко застосовуються і народні способи лікування.
Прийом противірусних препаратів при оперізувальному лишаї вкрай важливий, так як без правильної терапії цієї хвороби, остання може давати важкі ускладнення! Використання цих медикаментів прискорює процес регенерації (загоєння) виразок, зменшує больові прояви, сприяє швидкому одужанню хворого.
Герпес необхідно лікувати якомога швидше – адже від цього безпосередньо залежить тривалість хвороби. Зазвичай така недуга не супроводжується розвитком серйозних ускладнень, але в деяких випадках вони загрожують здоров’ю і навіть життю пацієнта! Тому при виникненні перших симптомів захворювання слід негайно звернутися за кваліфікованою медичною допомогою до лікаря.
