Неспецифічний вагініт – поширене гінекологічне захворювання, яке не надає особливої небезпеки для здоров’я жінки, однак підлягає обов’язковій терапії. Запальний процес може поширитися по всій сечостатевої системи з подальшим розвитком важких ускладнень.
Що потрібно знати
Вагинитом (кульпітом) називається інфекційне захворювання, що супроводжується запальним процесом слизової піхви. Займає лідируюче місце серед гінекологічних патологій (70%). У зоні ризику знаходиться все жіноче населення – від новонародженої дівчинки до жінки похилого віку.
У медицині розрізняють два види: специфічний — викликаний впровадженням в організм інфекції, що передається статевим шляхом (ІПСШ), і неспецифічний (неспецифічний) – розвивається на тлі зростання колоній умовно-патогенних бактерій.
Нормальна мікрофлора піхви заселена на 98% лактобактеріями (палички Додерляйна), інші 2% припадають на умовно-патогенні мікроорганізми. Носять таку назву тому, що в маленькій кількості вони не здатні нашкодити організму, але як тільки починається стрімке зростання їх колоній стають потенційно небезпечними.
Так влаштовано природою, що епітелій піхви постійно оновлюється, його відмерлі клітини формують глікоген. Корисні бактерії глікоген переробляють в молочну кислоту, в результаті цього у піхву завжди підтримується стабільний рівень кислотності (рН 3,8-4,5).
Кількісні зміни мікрофлори призводять до патологічного зсуву рівня кислотності, що створює сприятливі умови для розмноження хвороботворних бактерій.
Лактобактерії створюють захисну плівку на слизовій піхви, яка не дає можливості інфекцій проникнути до вышерасположенным статевим органам. Ріст колоній патогенів пригнічує корисну мікрофлору, тим самим знижуючи місцевий імунітет.
Якщо захисні сили організму виконують свої функції в повному обсязі, то проблема вирішується самостійно, в іншому випадку розвивається запальний процес, що виникає захворювання.
Виходячи з цього, неспецифічний вагініт це порушення мікробного балансу у флорі піхви, яке спровоковане зростанням умовно-патогенних бактерій.
Існує три види кольпіту неспецифічної природи залежно від збудника:
- бактеріальний (синьогнійна, кишкова паличка, стрептокок, стафілокок, ентерокок, коринебактерії, ешерихії, гарднерелла, протей та різні їх комбінації);
- вірусний (вірус папіломи, герпесу);
- грибковий (дріжджоподібні гриби).
Вплив на організм різних груп умовно-патогенних мікроорганізмів провокує розвиток змішаних вагінітів.
Причини розвитку
Причини розвитку захворювання різноманітні, мають залежність від віку жінки. Дівчатка від народження до 10 років страждають неспецифічним вагинитом з-за несформованої мікрофлори піхви, тонкою слизовою оболонкою, яка безперешкодно пропускає патогени в організм.
В репродуктивному віці причиною виникнення захворювання є вагітність. Коли відбувається серйозна гормональна перебудова, ослаблений імунітет організму (це неминучий процес, який забезпечує «прийняття чужорідного тіла»).
Літні жінки схильні до захворювання в силу вікових змін. На гормональному фоні кількість природних виділень (белей) значно скорочується, що провокує пересихання, витончення слизової оболонки піхви. Атрофічний процес знижує місцевий імунітет, дозволяючи розмножуватися хвороботворним бактеріям.
Крім цього, в будь-якому віці причиною розвитку неспецифічного вагініту є неправильна гігієна статевих органів. Причому шкодить не тільки її відсутність, але і надмірна гігієна. Якщо жінка не дотримується чистоту геніталій, то бактерії розвиваються у сприятливому середовищі, провокуючи запалення.
Часто виникає абсолютно протилежна ситуація – представниці прекрасної статі настільки захоплюються своєю гігієною, що підмиваються по кілька разів в день. Такі процедури теж не йдуть на користь, вимиваючи захисний шар слизової піхви. А коли зменшується кількість лактобактерій, замість них заселяються умовно-патогенні. Використання миючих засобів діє за аналогічним принципом. Для жінок рекомендується вибирати засіб з молочною кислотою, для дівчаток – з нейтральним рівнем рН. Щоб уникнути вимивання корисної мікрофлори, підмиватися рекомендується не частіше 1 разу в день (під час менструації не більше 2-3) і не кожен раз користуватися милом.
Важливо! Правильно підмиватися знизу вгору – від піхви до анального отвору.
Травмування слизової – «відкриті ворота» для будь-яких патогенів. Статися порушення епітелію може при введенні різних сторонніх предметів у піхву (онанізм, контрацепція, тампони), несвоєчасна зміна гігієнічних прокладок. Маленькі дівчатка можуть пошкодити слизову під час гри, саме тому вони завжди повинні бути в трусиках.
Інші фактори, що сприяють розвитку запалення піхви:
- нерозбірливі статеві зв’язки;
- дисфункція ендокринної, сечостатевої систем, шлунково-кишкового тракту;
- безконтрольний прийом антибактеріальних, гормональних препаратів;
- авітаміноз;
- вроджені патології будови статевих органів;
- зниження загального та місцевого імунітету;
- регулярні стресові ситуації.
Неспецифічний вагініт буває первинним — самостійне захворювання (частіше спостерігається у дівчаток і жінок похилого віку), вторинний – розвивається на тлі інфекційних процесів сечостатевої системи, при поширенні патології на піхву.
Симптоми
Симптоматика неспецифічного вагініту безпосередньо залежить від стадії перебігу запального процесу, виду збудника, який його спровокував. Захворювання може протікати в декількох формах, і кожна з них супроводжується певною клінікою.
Гостра стадія характеризується яскравою вираженістю клінічної картини:
- нестерпний свербіж, печіння в області промежини;
- патологічні піхвові виділення з неприємним запахом;
- гіперемія, висипи на слизовій піхви.
При поширенні запального процесу на уретру спостерігається дискомфорт під час сечовипускання (свербіж, печіння, різі, дискомфорт), хворобливість після статевого акту, болі внизу живота.
Характер виділень з піхви дає інформацію про збудника, так грибковий вагініт супроводжується рясним сирнистий секретом з кисломолочним запахом (саме тому в народі захворювання називають молочницею).
Триває гостра фаза протягом двох тижнів. В цей час значно знижується рівень якості життя, з’являються проблеми в інтимній сфері. Своєчасна терапія забезпечує повне вилікування.
Підгостра фаза є продовженням гострої, але з утихшими симптомами. Триває в середньому 6 місяців. Адекватне лікування сприяє одужанню. Однак, відсутність терапії призводить до хронізації хвороби.
Хронічний вагініт супроводжується відсутністю симптоматики (або змащеними ознаками без болю) в стадії ремісії і яскраво вираженою клінічною картиною в періоди загострень (рецидиви). Несе загрозу всій сечостатевої системи жінки, здатний спровокувати розвиток серйозних ускладнень.
Суб’єктивно-асимптомна форма проявляється:
- лейкоцитозом (підвищена кількість білих тілець у крові);
- четвертим ступенем чистоти піхви (мікрофлора лужна, лактобактерії повністю відсутні).
Супроводжується захворювання загальними клінічними ознаками – зниження апетиту, втрата ваги, збільшення лімфатичних вузлів, гіпертермія, загальна слабкість, швидка стомлюваність.
Також виділяють серозно-гнійний і дифузний неспецифічні вагініти. Перший супроводжується гнійними виділеннями (можливо з кров’яними прожилками). На слизовій піхви з’являється щільна сіра плівка, яка провокує її набряклість, роздратування і потовщення. При спробі її зішкребти з’являються кровоточиві ранки. Може набути рис вираженого гнійного процесу.
Дифузний вагініт характеризується наявністю набряк сосочків, які мають вигляд яскраво-червоних дрібних зерен.
Часто жінки плутають неспецифічний вагініт з бактеріальним вагінозом. Найчастіше вони супроводжуються однаковими місцевими симптомами, однак, другий не провокує запальний процес. Саме тому схема лікування захворювань різна.
Діагностика
Запідозрити у себе вагініт може кожна жінка, однак при перших же симптомах необхідно звернутися до лікаря. З метою постановки діагнозу спеціаліст проведе ряд діагностичних процедур. Першим ділом проводитися збір анамнезу (скарги, симптоми, наявність хронічних захворювань). Далі необхідний гінекологічний огляд, в ході якого оцінюється стан слизової оболонки піхви (набрякла, гіперемована, іноді покрита плівкою, при найменшому впливі може кровоточити).
У гострій стадії болючість настільки висока, що оглянути пацієнтку на кріслі не надається можливим.
Для уточнення попереднього діагнозу використовуються кілька методів лабораторної діагностики.
Інформація лабораторних досліджень
| Дослідження | Біологічний матеріал | Інформація |
|---|---|---|
| Мікроскопія | Мазок | Наявність збудника |
| Бактеріологічний посів | Мазок | Кількісне співвідношення корисних і умовно-патогенних бактерій, чутливість патогенів до антибіотиків |
| Полімеразна ланцюгова реакція | Мазок, венозна кров | Виявлення ДНК збудника, ІПСШ |
При гострому вагініті призначаються загальні аналізи крові, сечі, що дозволяють визначити ступінь розвитку процесу запалення. На цьому етапі відбувається диференціація неспецифічного вагініту від бактеріального вагінозу. У першому випадку завжди підвищені лейкоцити (30-60 у полі зору), у другому – не ідентифікується запальний процес.
Біохімічний аналіз крові дасть інформацію про наявність системних показників запалення при затяжному вагініті (лейкоцитоз, збільшення швидкості осідання еритроцитів, підвищений цукор).
При необхідності проводять кольпоскопію (показує стан епітелію), цитологічне дослідження біологічного матеріалу (для виключення патологій шийки матки).
Лікування
Після отримання результатів усіх аналізів лікар призначить схему терапії, враховуючи вік пацієнтки, загальний стан здоров’я, особливості організму.
Лікування неспецифічного вагініту вимагає комплексного підходу. Основні терапевтичні цілі – зняття симптоматики, купірування запалення, усунення збудника, попередження виникнення ускладнень. Для досягнення цілей застосовується місцева та системна терапія.
Місцево діють вагінальні таблетки, супозиторії, креми, розчини, системно – таблетки для перорального прийому, внутрішньовенні ін’єкції.
Друга група застосовується на гострій стадії та при тяжкому перебігу. Для придушення життєдіяльності збудників призначаються препарати на основі проведеної антибіотикограми. З метою якнайшвидшого зняття симптоматики застосовуються лікарські засоби на основі кальцію (внутрішньовенно), проти алергії (Супрастин, Зіртек).
Місцева терапія:
- зрошення піхви антисептиками (Фурацилін, Хлоргексидин);
- протизапальні свічки (Гексикон);
- протигрибкові препарати (Міконазол, Клотримазол).
Для лікувального підмивання можна використовувати відвари лікарських трав (ромашка, м’ята, ромашка, чебрець, череда), але тільки після консультації лікаря.
Важливо! Ні в якому разі не можна спринцюватися. Процедура здатна ще більше знизити місцевий імунітет, тим самим погіршити перебіг хвороби.
При необхідності призначаються протисвербіжні, знеболюючі засоби.
Коли виявлена ІПСШ, найчастіше призначають антибіотики широкого спектру дії (Амоксицилін, Еритроміцин, Тетрациклін).
Після курсу терапії рекомендується створити сприятливі умови для відновлення мікрофлори піхви. З цією метою призначають супозиторії з лакто-та біфідобактеріями (Лактонорм, Биовестин). При використанні антибіотиків системної дії варто подбати і про мікробної флори кишечника. Приймаються про-, пребіотики (Ацепол, Лактулоза).
При неспецифічному вагініті з ознаками атрофії необхідно включення в схему терапії гормональних засобів (Естрадіол, Тіболон). Конкретний препарат, дозування, режим прийому лікар призначає кожній пацієнтці в індивідуальному порядку.
Невід’ємною частиною терапії є дотримання дієти, багатої вітамінами, мінералами, корисними речовинами (фрукти, овочі, злаки). Обов’язковому вилученню підлягають гострі, солоні, консервовані, копчені, солодкі продукти, алкогольні напої. Якщо спостерігається сильна набряклість, то необхідно скоротити обсяг споживаної рідини.
Успішність проведеної терапії забезпечується за допомогою:
- дотримання особистої гігієни, дієти;
- проходження курсу лікування в повному обсязі;
- виконання всіх вказівок лікаря;
- статевого спокою.
У разі виявлення у пацієнтки ІПСШ обов’язково курс терапії повинен пройти статевий партнер. Якщо діагностовано грибковий (кандидозний) вагініт, також необхідно пролікуватися партнера, щоб уникнути повторного провокування зростання дріжджоподібних грибів.
Критерій ефективності терапії – усунення інфекції, доведене лабораторним шляхом. Контрольні аналізи здаються через 10 днів після пройденого курсу. Відсутність збудника і відновлена мікрофлора піхви – показники повного одужання.
Особливості лікування під час вагітності
В період виношування плоду вагініт повинен лікуватися дуже обережно. До 12 акушерської тижні не призначають антибіотики, однак, якщо ситуація складна і без них не обійтися приймають Джозамицин.
Санація статевих органів проводиться препаратами Бетадин (до 12 тижнів), Мірамістин. При грибкової інфекції здійснюється прийом Пимафуцина.
Комбіновані вагінальні таблетки Тержинан мають протизапальну, противопротозойным, антибактеріальну, протигрибкову властивостями, дозволені до застосування з 2 триместру вагітності.
Також, як і в звичайному стані, жінці необхідно відновити мікрофлору піхви за допомогою кремів, свічок з лактобактеріями.
Можливі ускладнення
Сам по собі неспецифічний вагініт не небезпечний для здоров’я. Але довгий протягом у зв’язку з неприємною симптоматикою може порушити емоційний стан жінки. Поширившись вище, інфекція вражає і інші органи сечостатевої системи, викликаючи серйозні захворювання – ендометрит, ерозія шийки матки, запальні процеси органів малого тазу. Результатом може стати безплідність, неможливість виносити плід, позаматкова вагітність.
Найбільш небезпечний вагініт при вагітності. Відсутність терапії може спровокувати виникнення ускладнень:
- інфікування плода;
- розвиток вад;
- багатоводдя;
- зараження крові, навколоплідних вод;
- летальний результат для плода.
До того ж даний вагініт призводить до витончення, розпушуванню м’яких тканин, що сприяє їх розриву в період родової діяльності.
Небезпека захворювання складно переоцінити. Для того щоб звести до мінімуму ризик розвитку вагініту, потрібно дотримуватися деяких профілактичних правил.
Профілактика
Профілактику вагінітів жінка повинна здійснювати протягом усього життя. Дотримуючись нескладних правил, можна убезпечити себе від захворювання або посприяти якнайшвидшому одужанню.
Профілактичні заходи:
- правильне, постійне дотримання особистої гігієни;
- інтимна етика (бажано мати постійного статевого партнера, якщо такого немає, то користуватися презервативом);
- носіння тільки натурального нижньої білизни;
- вчасно лікувати всі захворювання;
- уникати стресові ситуації.
Профілактичні гінекологічні огляди раз на півроку допоможуть виявити навіть безсимптомні патології.
Основний метод профілактики неспецифічного вагініту походження при вагітності це планування, при якому обидва партнери проходять повне обстеження. При виявленні хвороб краще їх пролікувати до зачаття. Здоров’я батьків – фундамент для здоров’я їх дітей.
Перші симптоми неспецифічного вагініту не рекомендується залишати без уваги. Своєчасна діагностика, правильно підібрана терапія, виконання всіх вказівок лікаря дозволяють виключити серйозну загрозу для репродуктивної системи жінки. А дотримання профілактичних правил допоможе попередити рецидив патології.
