Герпес на животі: причини, лікування і наслідки

Багато жителів планети знайомі з герпетичною інфекцією. Часто захворювання асоціюється з появою хворобливих бульбашок на губах. Проте вірус здатний вражати абсолютно будь-яке місце людського тіла. Поява герпесу на животі лякає багатьох пацієнтів. Патологія не несе серйозної загрози здоров’ю, але створює психологічні комплекси, знижує рівень якості життя. Затяжний перебіг хвороби може спровокувати розвиток серйозних ускладнень.

Суть захворювання

Світова поширеність герпесу складає 95%. Практично кожна людина планети заражений вірусом. Проте, тільки в 17% проявляються симптоми захворювання. Організм на впровадження патогена реагує формуванням специфічних антитіл, які дозволяють імунітету пригнічувати активність вірусу.

Герпес (від грецького herpes – повзучий) – вірусне захворювання інфекційного характеру, яка супроводжується появою на слизових оболонках та шкірних покривах бульбашок з рідиною.

Науці відомо більше 100 різновидів вірусу, але тільки 8 із них можуть нашкодити людині. Основною відмінною рисою від інших вірусів є те, що він (будь-якого типу), потрапивши одного разу в організм, залишається в ньому назавжди шляхом впровадження в генетичний апарат нервових клітин. Після чого усунути його не представляється можливим. Вірус герпесу може давати про себе знати за певних умов, серед яких:

• зниження імунітету;
• нестача вітамінів;
• аномальні фізичні навантаження;
• постійні стреси;
• пересадка органів, тканин;
• вагітність;
• операції, травми;
• імунодефіцитний стан;
• онкологічні захворювання.

Кожен організм індивідуальний — у одних може з’явитися герпетична висип після легкого переохолодження на тлі серйозних патологій, що розвиваються протягом тривалого часу.

Вірус герпесу є дуже заразним. Будь-який контакт із зараженою людиною закінчується 100% передачею.

Шляхи зараження:

• контактно-побутовий (користування спільними предметами побуту);
• повітряно-крапельний (при чханні, кашлі, поцілунку);
• вертикальний (від матері дитині);
• статевий (від інфікованого партнера).

Нерідко люди (особливо діти) самі сприяють виникненню висипання на животі та інших частинах тіла, переносячи руками вірусні частинки з вогнища інфекції (наприклад, з губ).

Кожен з 8 типів вірусу герпесу має свої характерні місця локалізації: 1 тип обґрунтовується в основному на губах, 2 – на статевих органах, 3 – по всьому тілу або по ходу нервових закінчень, 4 – на лімфовузлах, 5 – на внутрішніх органах, 6 — вражає центральну нервову систему, 7 і 8 — мало вивчені, але доведено, що вони мають пряме відношення до розвитку хронічної втоми, онкологічних хвороб.

Однак, все патології, спровоковані вірусом, можуть протікати в нетиповій формі. І кожен з герпесвірусів здатний спровокувати появу неприємної висипки в області живота.

Герпес на животі найчастіше – це відповідь організму на впровадження вірусу 3 типу Варіцелла Зостер (Varicella zoster). У медичній практиці частіше зустрічається назва оперізуючий (герпетичний) лишай. Найбільш схильні до захворювання люди у віці за 60 років. Цей же вірус провокує вітряну віспу, яка виникає переважно у дітей.

Висип в області живота при ураженні цим вірусом у дорослих супроводжується сильними болючими відчуттями, що пояснюється ураженням нервових закінчень.

Однак, якщо пацієнт скаржиться на болі – провокатором може бути 1 або 2 тип вірусу простого герпесу.

На тлі вираженого імунодефіциту висип по всьому тілу (у тому числі і на животі) може виникнути як наслідок реакції на впровадження 4 (вірус Епштейна Барр) та 5 (Цитомегаловірус) типів. Вірус герпесу людини 6 типу викликає дитячу розеолі, яка супроводжується висипом, що вражає з голови до ніг.

Клінічна картина

Як ми з’ясували вище, виникнення висипань на животі виникає в основному під дією вірусу 3 типу – Varicella zoster. Знайомство з даним агентом відбувається, як правило, в дитячому віці, коли його впровадження провокує розвиток вітряну віспу.

Вітряна віспа

У більшості випадків діти легко переносять хворобу. Інкубаційний період триває два тижні, після зараження – ніяких симптомів немає.

Далі протягом 1-2 днів, у міру проникнення вірусу в кров, фіксується помітна реакції організму на впровадження – підвищується температура тіла, з’являється загальна слабкість, нездужання, можливе збільшення лімфатичних вузлів. Людина стає джерелом зараження.

Пересуваючись по кровоносній системі вірус досягає зону іннервації спинного мозку. Починає з’являтися герпетична висипка, яка вражає з кожним днем все більшу площу шкірних покривів (іноді і слизових оболонок). Відбувається цей процес приблизно тиждень. Спочатку утворюються папули, які наповнюються рідиною. Потім, під впливом зовнішніх чинників, вони лопаються, на їх місці залишаються сліди ерозії, які швидко підсихають і покриваються скоринкою. Якщо насильно не здирати скоринки, то на шкірі не залишиться жодного сліду, що нагадує про захворювання.

При хорошому імунітеті через 3-6 днів після появи висипки настає повне одужання – цілісні шкірні покриви (можлива тимчасова пігментація), нормалізація загального стану. Після перенесення хвороби формується стійкий імунітет, який забезпечує довічну захист від вітряної віспи. Однак, при тяжких порушеннях імунологічної реактивності можливі рецидиви.

Найчастіше для дітей захворювання не несе небезпеки, чого не скажеш про вітряної віспи у дорослих людей, при вагітності, у новонароджених, у пацієнтів з імунодефіцитом різної специфіки (це може бути трансплантація органів, активна ВІЛ-інфекція, різке зниження імунітету на тлі сильного стресу, акліматизації).

Оперізуючий лишай

Через десятиліття вірус, який влаштувався в корінцях спинномозкових нервів, здатний активізуватися з новою силою, що викликає оперізуючий лишай.

Симптоматика хвороби приблизно така ж, як і при вітряній віспі, але основні відмінності існують:

• при віспі з’являється висип по всьому тілу, а при лишаї – з одного боку по ходу нервових закінчень (схоже на слід від ременя);
• у першому випадку висип не викликає больових відчуттів, у другому – фіксуються нестерпні болі з-за того, що порушена робота нервових клітин.

Пацієнти скаржаться на сильні болі, які можна порівняти з ураженням електричним струмом – пекучі, різкі, тупі, посилюються при будь-якому контакті. Перебіг хвороби охоплює більш тривалий період. У більшості випадків після одужання формується стійкий імунітет від хвороби.

У дитини до дворічного віку причиною появи висипки на животі може стати розеола (псевдокраснуха). Ознаки схожі на краснуху по тілу поширюється червона щільна висип (починається з голови, опускається на живіт, спину, кінцівки). Відмінна риса розеоли – висипання минають без лущення, поступово втрачаючи колір.

Діагностика

Поява ознак хвороби вимагає звернення до лікаря – педіатра, терапевта, вірусолог, дерматолога або інфекціоніста.

По характеру висипки, місця її локалізації досвідчений лікар зможе безпомилково поставити діагноз. Однак, часто герпес на животі може стати ознакою атипового перебігу захворювань. Тоді вдаються до використання лабораторних методів дослідження (бактеріологічний посів, імуноферментний аналіз (ІФА), полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР), загальний аналіз крові).

Можливі ускладнення

Несвоєчасна, неправильна терапія оперізувального лишаю призводить до розвитку постгерпетичній невралгії, яка характеризується болями в місцях ураження протягом тривалого часу після перенесення хвороби (від декількох місяців до декількох років). Людина стає дратівливою, страждає його емоційна стабільність, з’являється апатія, спостерігається швидка стомлюваність.

Можливе ураження життєво важливих органів, що провокує хвороби – менінгіт, енцефаліт, герпетична пневмонія, гепатит. Виявлену на не належному рівні (або зовсім не виявлену) увагу характерної висипки на животі може призвести до інвалідності, а іноді до летального результату.

Під час виношування плоду вірус здатний проникати через плаценту і спровокувати викидень, стати причиною формування вад і зараження крові.

Неонатальний герпес часто призводить до летальних наслідків. Не зволікайте з візитом до фахівця!

Лікування

Багатьох пацієнтів при виявленні клінічних проявів хвороби цікавить, як лікувати герпес в області живота. Герпетичні інфекції здатні самостійно (без терапії) закінчуватися одужанням, але це може спричинити за собою розвиток негативних наслідків.

Лікування герпесу на животі проводиться у двох напрямках – купірування поширення вірусу, зняття симптомів.

Основа терапії – противірусні препарати, які приймаються системно (всередину у вигляді капсул, таблеток) та місцево (мазі, креми, гелі). Для того, щоб максимально швидко послабити вірус, ліки призначаються у формі ін’єкцій.

Вилікувати герпес назавжди не під силу медицині, але звести життєдіяльність вірусу до нуля цілком реально. Сучасні фармацевтичні компанії пропонують широкий вибір препаратів, здатних усунути симптоматику захворювання в короткі терміни.

Найбільш ефективні – Фамцикловір, Валацикловір. Приймаються дорослими по 500 мг 3 рази на день протягом 7-10 днів. Дітям від року призначають таблетки Ацикловір або Зовіракс по 100 мг тричі на день – 5 днів.

Для місцевого впливу використовують мазі, гелі на основі ацикловіру, пенцикловира (Ацикловір, Панавир). Наносять на уражені місця тонким шаром не менше 5 разів на день.

Маленьким дітям і вагітним, годуючим жінкам призначають цинкову мазь, яка володіє знезаражувальним, протизапальну, підсушують, ранозагоювальною дією.

Для зняття загальної симптоматики (головний біль, жар, слабкість) застосовуються нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ) – Диклофенак, Ібупрофен.

Зняти набряк, почервоніння, свербіж, печіння допоможуть антигістамінні ліки – Лоратадин, Супрастин, Кларитин.

Для купірування нестерпних болів, а також для профілактики ускладнень у вигляді постгерпетичній невралгії призначають препарати на основі амантадину сульфату (Мідантан) по 100 мг двічі на день – два тижні. Можливе проведення новокаїнової блокади.

При приєднанні вторинної бактеріальної інфекції потрібно прийом антибіотиків. Зазвичай застосовуються препарати місцевої дії (Эритромициновая мазь), але у важких випадках – системного (Джозамицин, Тетрациклін).

Часто призначаються лікарями, але не довели свою ефективність клінічно, інтерферони (Віферон, Лаферобіон).

На стадії утворення ерозій важливо обробляти уражені місця місцевими антисептиками (Діоксидин, Мірамістин).

Швидкій регенерації сприяють мазі Солкосерил, Левомеколь.

Вітамінні комплекси збільшують опірність організму перед хворобами (Мульти-табс, Комплівіт). В схему терапії можуть бути включені ін’єкції вітамінів групи В.

Лікуючий лікар в індивідуальному порядку може порадити паралельно використовувати деякі рецепти народної медицини. Особливо це стосується вагітних жінок і маленьких дітей. Найбільш ефективні при шкірних хворобах ромашка, череда, евкаліпт, м’ята перцева. Для затягування ранок використовують настоянку кори дуба, берези. Укріпити імунітет допоможуть настоянки ехінацеї, елеутерококу.

Крім цього, необхідно дотримуватися дієти – виключити все солоне, солодке, жирне, копчене, консерви, алкогольні напої. При відсутності симптомів менінгіту показане дотримання достатнього питного режиму (зелений чай з лимоном, малиною, відвар шипшини, очищена вода).

У більшості випадків пацієнти проходять лікування амбулаторно (вдома під керівництвом лікаря). Госпіталізації підлягають вагітні, діти з нетиповим перебігом, люди з онкологією, імунодефіцитом, літні пацієнти з великими зонами ураження. У таких випадках показаний постільний режим.

Профілактика

Чому виникає герпес на животі? Відповідь проста – тому що в організм потрапляє вірус герпесу, який при зниженні імунітету проявляє свою активність.

Захиститися від зараження практично не реально. Основна мета профілактики – не допустити активації вірусу. Для цього необхідно вести здоровий спосіб життя, відмовитися від шкідливих звичок, повноцінно відпочивати, збалансовано харчуватися, уникати стресових ситуацій.

Також можна пройти вакцинацію від деяких штамів вірусу герпесу. Жоден з препаратів не дає 100% захисту від хвороб. У разі зараження патологія протікає набагато легше, не приводячи до плачевних наслідків.

Поява герпесу на животі – малоприємна болюча проблема, яку не можна залишати без уваги. Щоб уникнути виникнення ускладнень необхідно звернутися до лікаря за кваліфікованою допомогою.