Життєвий цикл розвитку бичачого ціп’яка: стадії та етапи розмноження, будова і поетапне формування особини, класифікація та діагностика

Біологія стверджує: у світі існує понад 90.000 різноманітних паразитів, які використовують для продовження свого існування тварин або людей. Деякі біологічні види можуть паразитично змінювати до чотирьох господарів, деяким достатньо одного, іншим – двох.

Цикл розвитку бичачого ціп’яка (гельмінта, стрічкового хробака або цестоди) як раз передбачає його «проходження» через організми двох носіїв – першим є корова, другим – людина.

Так як в ході еволюції стрічкові паразити (класифікація відносить їх до гельмінта-глистам), втратили травний тракт, їм життєво необхідна травна система господаря, що дозволяє робити те, на що дані істоти біологічно запрограмовані розмножуватися.

Жизненный цикл развития бычьего цепня: стадии и этапы размножения, строение и поэтапное формирования особи, классификация и диагностика

Ціп’яки в носіях

Бичачий ціп’як поетапно проходить 4 стадії розвитку у своєму життєвому циклі:

  1. Етап проглотиди (членика) – паразити дозрівають в тілі людини, їх частинки залишають носія самостійно або у складі екскрементів. Відбувається виведення проглоттидов – оболонок, заповнених яйцями, які можуть поглинатися великою рогатою худобою і починати наступну стадію життя вже в шлунку проміжного носія. Важливо: членики бичачого ціп’яка можуть переміщатися в просторі, збільшуючи площа потенційного зараження.
  2. Етап онкосфери – оболонка-проглоттида, що містить в собі до 100.000 яєць, у шлунку корів розчиняється травними ферментами. Вільні зародки-онкосфери з ШКТ проникають в кров’яне русло і «розпливаються» по тілу тварини, в тому числі і в його м’язові тканини, а потім осідають і дозрівають.
  3. Етап фіни (цистицерки) – розвивалися в м’язах до 4 місяців дозрілі личинки. Далі, коли тварина-носія заб’ють, його заражене м’ясо потрапить на стіл до людини і, якщо воно не пройде повноцінної термічної обробки, фіни будуть поглинені новим господарем.
  4. Етап розвитку дорослих цестод – личинки бичачого ціп’яка, що потрапили в шлунок другого носія, не розчиняються в шлунковому соку, а разом з частково перевареної їжею рухаються в тонку і 12-палу кишку, там розривається оболонки фіни, личинка прикріплюється до поверхні слизової оболонки і починає трансформацію в статевозрілу особину.

Хоча цикл розвитку бичачого ціп’яка закономірно починається з яєць, які виводяться в «зовнішній світ» з людськими екскрементами, найбільш серйозні зміни паразит проходить саме в період знаходження в організмі проміжного носія.

Тварини поглинають яйця з личинками разом з травою, сіном і водою, забрудненими людськими фекаліями. Проглотиди – членики, єдиним завданням яких є розмноження – стійкі до низьких температур, хоча при мінус 29-37 ⁰C гинуть. Після проковтування коровами оболонки онкосфер, вони руйнуються шлунковим соком, з яєць з’являються личинки, що проходять через тканини стінок кишечника у кров’яне русло, після чого вони розносяться по всьому тілу. Кінцеві стадії переміщення – м’язова тканина і міжм’язову елементи. Далі, протягом 4-5 місяців личинки будуть дозрівати, поступово стаючи цистицерками – бульбашками, які мають втянутую всередину головка (сколекс) з присосками.

Жизненный цикл развития бычьего цепня: стадии и этапы размножения, строение и поэтапное формирования особи, классификация и диагностика

Разом з м’ясом забитої тварини фіни потрапляють у шлунок людини, де сколекси вивертаються, і личинка перетворюється на дорослого хробака. Щоб пройти цей процес, цистицерки з шлунка переміщуються в кишечник, оболонка розчиняється, сколекс присмоктується до слизової оболонці кишечника і стає частиною травної системи носія (через стінки 12-палої кишки відбувається всмоктування поживних речовин з рідкої маси перевареної їжі). Утворився хробак включається у процес засвоєння організмом людини корисних елементів і починає рости. Після закінчення 2-3 місяців в кишечнику зараженої повністю завершується формування статевозрілої особини бичачого ціп’яка, яка має членики (проглотиди), наповнені яйцями. Ці оболонки і виходять назовні разом з людськими фекаліями, запускаючи новий цикл існування паразита.

Ріст, розвиток і розмноження бичачого ціп’яка

Згідно біологічної класифікації бичачим цепнем називається паразит-гельмінт, встраивающийся в травну систему людини, закріплюючись в його тонкому кишечнику. Цей стрічковий черв’як, який також носить назву неозброєний ціп’як, плоскої форми і з наступним будовою:

  • шийка;
  • сколекс (головка з присосками);
  • стробила – послідовність сегментів з проглоттидами (члениками).

Кожен черв’як може мати до 2000 члеників, кожен з яких несе в собі не менше 100.000 яєць з майбутніми личинками.

Бичачий ціп’як – паразит, досягає великих розмірів (більше 10 м), гермафродит, що поєднує в собі одночасно жіночу і чоловічу репродуктивні системи. Матка – замкнута, розташовується в середині стробіли, в її порожнині виробляються яйця з зародками-онкосфера, повністю готові до проникнення в першого носія. По мірі накопичення матка розтягується і випинається, тим самим утворюючи членики. З часом проглотиди витягуються, звужуються, відокремлюються від тіла черв’яка і починають рух. Просуваючись разом з їжею або самостійно по кишечнику, членики з’єднуються з залишками їжі і видаляються з тіла через анальний отвір. Хвора людина щодня може виводити з організму 1-23 оболонки з яйцями личинок бичачого ціп’яка. Сам паразит при цьому не страждає – у нього постійно відростають нові членики, в них дозрівають проглотиди, а потім знову відбувається відділення переповнених оболонок.

Жизненный цикл развития бычьего цепня: стадии и этапы размножения, строение и поэтапное формирования особи, классификация и диагностика

Дозрівання і виділення яєць в людському організмі починається через 3-4 місяці після зараження. Дорослий стрічковий черв’як в кишечнику здатний до розмноження протягом більш ніж 15 років. У проміжному хазяїні – великій рогатій худобі – бичачий ціп’як здатний жити 1-3 роки з моменту інвазії яєць з зародками личинок. Зараження може відбуватися при вживанні коровами забрудненої води, інфікованої трави і сіна, далі, яйце починає основні етапи свого перетворення на повноцінну личинку.

Поведінка хробака в організмі людини

Знаходження в людському організмі паразита, тим більше такого великого, як 10-метровий стрічковий черв’як бичачий ціп’як, не може обходитися без наслідків. Кінцевий носій починає страждати від систематичних проблем зі здоров’ям. При тривалому перебуванні черв’яка в кишечнику, можливо, розвиток серйозних патологій:

  • перманентної механічної непрохідності (провокується з-за наявності або декількох особин паразита, або однієї, заплутаною в тугий клубок);
  • холециститу і холангіту (із-за проникнення бичачого ціп’яка в жовчні протоки і порушення природного відтоку жовчі, в деяких випадках призводить до переродження тканин і некрозу підшлункової залози);
  • панкреатиту (при впровадженні хробака в підшлункову залозу);
  • апендициту з перитонеальним абсцесом (якщо паразит проривається через стінку кишечнику в черевну порожнину).

І навіть якщо у носія не розвинуться перераховані захворювання, висока ймовірність того, що хворий відчуватиме:

  • загальну слабкість, хронічну втому, нервове перенапруження;
  • болі в животі;
  • порушення функцій ШКТ.

Також у заражених відзначається посилений апетит, хоча не настає насичення, і людина не набирає (а іноді і втрачає) вагу.

Можливі і наступні проблеми:

  • збої працездатності ШКТ;
  • запалення кишечника на тлі механічних пошкоджень тканин;
  • біль і тяжкість в епігастрії;
  • не залежать від прийому їжі, відрижка та печія;
  • підвищене слиновиділення;
  • больовий переймоподібний синдром у нижній частині живота;
  • проблеми з чергуванням закрепів і проносами;
  • розвиток виразкових уражень 12-палої кишки;
  • жовчні коліки;
  • погіршення стану нігтів, волосся та шкіри з-за поглинання паразитом більшої частки надходять в організм вітамінів і мінералів;
  • анемія;
  • інтоксикації організму;
  • алергічні реакції;
  • проблеми зі сном, провокують дратівливість, підвищену стомлюваність, запаморочення, слабкість.

При серйозних інтоксикаціях у хворого можуть проявлятися проблеми з роботою серця і судин – почастішання серцебиття, зниження тиску, біль, тахікардія.

У рідкісних випадках членики бичачого ціп’яка при переміщенні потрапляють в дихальні шляхи, в шлунок, в середнє вухо. Якщо зараженій виявляється вагітна жінка, в неї симптоми можуть проявитися у вигляді як сильного токсикозу, так і викидня або передчасних пологів.

Прояви зараження організму паразитом мають різну інтенсивність – чим довше черв’як живе в кишечнику, тим більшою мірою погано почувається носій. Ось чому так важлива своєчасна діагностика зараження та проходження повного курсу лікування.

Перервати життєвий шлях хробака

Та частина життєвого циклу бичачого ціп’яка, що відбувається в людському організмі, що проявляється не дуже помітно, щоб носій міг виявити порушення працездатності свого організму і звернутися до лікаря за допомогою. Якщо є підозра на зараження, бажано відвідати медичний заклад, де фахівці зберуть анамнез – уточнять, не було у хворого випадків вживання в їжу сирого (недостатньо обробленого) м’яса, а потім призначать аналізи.

Для діагностики присутність паразита в організмі проводяться такі аналізи, як копрограма (фізичне, хімічне та мікроскопічне дослідження калу) і овоскопия (аналіз зішкребу з анального отвору на предмет виявлення яєць з личинками бичачого ціп’яка). Для диференціального діагнозу проводиться загальний аналіз крові, що дозволяє виключити схожі по симптоматиці проблеми із кровоносною системою. Виявлення дозрілого хробака проводиться за допомогою рентгенографії черевного відділу.

Схема лікування бичачого ціп’яка включає застосування протипаразитарних препаратів і певних народних коштів (в основному заспокійливого властивості). У числі медикаментів значаться Дихломалом, Никлозамид, Трихсалом. Проблеми зі сном і нервовим перенапруженням лікуються народними засобами, такими, як гарбузове насіння і екстрактом папороті.

Обов’язковою умовою відновлення здоров’я людини, після перемоги над бичачим цепнем, є дієта з виключенням важкої їжі, гострої, смаженої, копченої, солодкої, солоної. Харчуватися необхідно невеликими порціями 5-6 разів на день. При таких умовах життєвий цикл стрічкового хробака не стане загрозою для здоров’я і існування людини.

diagnoz.in.ua