Коростяний свербіння: симптоми зараження, життєвий цикл, лікування ускладнень корости

Коростяний свербіння — мікроскопічний кліщ, який локалізується під епітелієм і викликає шкірне захворювання під назвою короста. Проявляється вона нестерпним свербінням, інтенсивність якого зростає в нічний час, і формуванням на шкірі коростяних ходів. Захворювання вимагає обов’язкового звернення за медичною допомогою, адже відсутність адекватного лікування може спровокувати появу алергії або екземи.

Основні аспекти

Коростяні зудни являють собою паразитів мікроскопічних розмірів, що мешкають в товщі шкіри і призводять до появи нестерпного свербежу. Кліщі відрізняються високим рівнем зараження, людина може перехворіти коростою кілька разів. Паразити з легкістю передаються від хворої людини до здорової, що сприяє швидкому поширенню хвороби.

Паразити мають характеризують такі особливості:

  • вони не є комахами;
  • належать до класу павукоподібних;
  • мають 4 пари кінцівок, присоски і щетинки;
  • мають овальну форму;
  • пофарбовані у біло-жовтий колір;
  • їх розміри не перевищують 0,45 мм;
  • харчуються виключно кров’ю.

Зудни наділені здатністю, формувати ходи в тілі свого господаря, їх довжина може досягати 10 мм, тому вони помітні навіть неозброєним оком. У хворої людини під шкірою знаходиться відразу кілька десятків кліщів. У запущених і ускладнених випадках може спостерігатися тотальне ураження, коли в організмі людини присутні сотні і навіть тисячі паразитів.

Потрапивши на шкіру хазяїна, кліщі проходять адаптацію, вона триває близько 10-20 діб. Після цього в нічний час самки прогризають шкіру людини, самці в цьому плані малорухливі. Процес запліднення здійснюється в товщі шкіри. Самці гинуть відразу після цього процесу. Самки ж відкладають по 2-4 яйця за ніч, після цього через 2-3 дні вони перетворюються на личинки, які виходять на поверхню шкірного покриву і впроваджуються в епідерміс. Життєвий цикл паразита триває в середньому місяць. Дорослі особини кліща гинуть прогрызенных ходах і розкладаються.

Зудни чутливі до високих температур, наприклад при + 55°C вони гинуть вже через 10 хвилин. Існувати вони можуть, тільки паразитуючи на тілі господаря, потрапивши в умови зовнішнього середовища, вони швидко гинуть.

Класифікація корости

У медичній практиці прийнято виділяти:

  1. Звичайну форму корости. Спостерігається поява висипань, коростяних ходів і інтенсивного свербіння.
  2. Коросту без ходів. Дана форма захворювання розвивається при паразитуванні личинок на шкірі. Характеризується формуванням папул і везикул. Триває хвороба близько 3 тижнів.
  3. Дискретна форма. Захворювання характеризується відсутністю основних симптомів — свербіння і процесів запального характеру. Кліщі виявляються на окремих ділянках тіла, причому спостерігається пригнічення процесу їх розмноження з невідомих причин.
  4. Вузлова форма. Спостерігається поява гиперемированных вузликів, які викликають свербіж. Діагностуються вони у разі тривалого перебігу захворювання чи його рецидиву.
  5. Норвезька форма. Вражає осіб з наявністю в анамнезі ВІЛ-інфекції, онкологічних захворювань та інших станів, пов’язаних з імунодефіцитом. Проявляється присутністю великої кількості кліщів, коростяних ходів великих розмірів і папул на шкірі. Все це призводить до інтенсивного розвитку запального процесу.
  6. Зернова форма. Збудником є пузатий кліщ, він паразитує на комах. Виникає захворювання після контакту з соломою або зерном, характеризується появою елементів висипу на шиї, спині і верхніх кінцівках. Висип присутня протягом тривалого часу. Його зникнення спостерігається через кілька тижнів після пройденого курсу лікування.
  7. Псевдочесотка. Провокують її формування коростяні кліщі, які паразитують на тваринах. Захворювання протікає безсимптомно і не передається від людини до людини. Пояснюється це тим, що збудник не має можливості виживати на шкірі людини.
“alt=”Коростяний свербіння: симптоми зараження, життєвий цикл, лікування ускладнень корости”>

Причини виникнення

Зудни з легкістю передаються від хворої до здорової людини. Передається захворювання контактним шляхом через:

  • ручки дверей;
  • іграшки;
  • предмети індивідуального використання;
  • постільна білизна;
  • гроші;
  • руки;
  • телефон.

Зараження може відбуватися і під час статевих стосунків. Можливе інфікування і від домашніх улюбленців, проте захворювання буде мати безсимптомний перебіг і пройде через деякий час самостійно.

На можливість зараження впливає тривалість контакту з хворою особою і стан імунної системи. Група ризику-це жінки і діти.

Захворювання може з’являтися і у осіб, дуже ретельно стежить за чистотою свого тіла, часто приймають душ і миючих руки. Захворювання у них прийнято називати коростою охайних.

Досить часто хвороба діагностується у дітей, осіб, які перебувають у тюремному ув’язненні і тих, які ведуть безладне статеве життя.

У переважній більшості випадків захворювання діагностуються в осінньо-зимовий період. Пов’язують це з низькою температурою повітря, яка сприяє розмноженню і поширенню збудника.

Клінічна картина

Зараження коростяних зуднем може проявлятися по-різному, все залежить від стадії захворювання та стану імунної системи людини. Основними симптомами корости вважається:

  • свербіж шкіри, інтенсивність якого зростає в нічний час (це пов’язано з життєвим ритмом збудника);
  • присутність на шкірі ліній сірого забарвлення завдовжки 5-7 мм і папул;
  • наявність слідів розчісування на шкірі, вони можуть мати вигляд ліній або точок;
  • формування кров’янистої-гнійних скоринок.

Для корости характерний специфічне розташування висипань, вони локалізуються:

  • на сідницях;
  • у міжпальцевих проміжках;
  • на животі;
  • в області молочних залоз.

Переважання тих чи інших симптомів залежить також і від форми захворювання. Наприклад, вузликова короста проявляється формуванням на шкірі червонувато-коричневих вузликів, про коркової корості свідчать болячки у вигляді кірок.

Для встановлення точного діагнозу необхідно звернутися до лікаря і пройти лабораторні обстеження.

Норвезька короста

Норвезької коростою називають ускладнений перебіг звичайної корости. Характеризується патологічний стан формуванням сірих лусочок і кірок на шкірі хворої людини, причому вони не призводять до появи свербежу.

Збудником захворювання вважається коростяний кліщ. Норвезька короста відрізняється від звичайної тим, що вражає осіб, які страждають від імунодефіциту. Діагностуватися вона може в осіб, які страждають на:

  • туберкульоз;
  • лепри;
  • лейкоз.

Не винятком вважається передача хвороби у спадок.

Початок захворювання нічим не відрізняється від звичайної корости, відмінність лише в тому, що воно триває роками, адже відбувається постійне самозараження. На шкірі спостерігається формування вузликів і пухирців, які призводять до появи дискомфортних відчуттів особливо в нічний час. Елементи висипу можуть покривати всю поверхню тіла, адже в організмі присутня велика кількість паразитів (до мільйона).

Основним симптомом норвезької корости вважається формування брудно-сірих або жовтих кірок на шкірі, вони можуть зливатися, формуючи так званий панцир, його товщина часом досягає 3 див. Може спостерігатися збільшення лімфатичних вузлів, а також:

  • гіперемія шкіри під кіркою;
  • відсутність свербіння;
  • наявність мізерного волосяного покриву;
  • зміна форми і потовщення нігтів;
  • специфічний запах тіста від хворого.

Захворювання відрізняється високим рівнем зараження, тому лікувати його необхідно в умовах інфекційного боксу.

Диференціальна діагностика

Для постановки правильного діагнозу і призначення адекватної схеми лікування необхідно провести порівняльну діагностику.

Труднощі в постановці правильного діагнозу можуть виникати з-за того, що елементи висипу ховаються під інфекцією вторинного характеру, поява якої провокує розчісування. Складно визначити присутність хвороби і у дітей до року, адже її перебіг в цьому віці нетипове.

Основний метод підтвердження діагнозу корости вважається виявлення коростяний зудня або личинок.

Диференціальну діагностику корости проводять з наступними захворюваннями:

  • висип новонароджених;
  • атопічний дерматит;
  • екзема бактеріального генезу;
  • кропив’янка;
  • вітряна віспа;
  • алергія;
  • вузликова свербець;
  • інфекція бактеріального або грибкового походження.

Лікування

Лікувальні заходи проводяться тільки після уточнення діагнозу, з цією метою береться зішкріб із зони ураження і досліджується під мікроскопом. Перед забором матеріалу рекомендовано не приймати душ.

Позбутися від коростяного кліща можна з допомогою Бензилбензоата або Спрегаля. Спрегалем проводиться обробка всього тіла: спочатку тулуба, а потім кінцівок. Процедуру краще проводити ввечері. Бензилбензоат може застосовуватися у вигляді емульсії або мазі втирають ліки протягом 2 хвилин, після чого надягають чистий одяг.

Забруднений одяг необхідно прати в гарячій воді і двічі гладити.

Обробку шкіри проводять повторно через дві доби, це дозволяє позбутися від дорослих особин і від личинок.

Може застосовуватися також Сірчана мазь.

Що стосується норвезької корости, то боротьба з нею дещо складніше. Перед нанесенням перерахованих коштів рекомендується розм’якшити шкіру. З цією метою застосовують мазі, виготовлені на основі саліцилової кислоти.

Свербіж усувають шляхом застосування антигістамінних препаратів, таких як:

  • Цетрин;
  • Зодак;
  • Зіртек;
  • Кларитин.

Якщо спостерігається ускладнений перебіг захворювання, застосовують ГЛЮКОКОРТИКОСТЕРОЇДИ. При приєднанні бактеріальної інфекції виправданим вважається призначення антибактеріальних препаратів.

Рекомендується приймати вітаміни, імуностимулятори та ванни з додаванням ефірних масел.

Потрібно пам’ятати, що навіть після ефективного лікування існує ризик повторного інфікування, адже кліщі залишаються на меблях, постільній та натільній білизні. Щоб їх знищити, треба провести повну санітарну обробку приміщення антисептичними розчинами.

Короста під час вагітності

Короста не представляє небезпеки для життя і здоров’я вагітної жінки і плоду, однак вона призводить до появи дискомфортних відчуттів. Якщо захворювання не лікувати, спостерігається формування гнійників на шкірі, що може спровокувати зараження плоду під час пологів.

Короста вагітних практично нічим не відрізняється від звичайної форми хвороби, однак під час виношування плоду можуть розвиватися такі ускладнення як:

  • дерматит;
  • піодермія;
  • екзема.

Забороняється проводити самолікування, адже переважна більшість препаратів заборонено застосовувати під час виношування плоду.

Вагітним дозволяється застосовувати аерозоль Спрегаль. Він чинить негативний вплив на слизові оболонки, тому його змивають через 12 годин після нанесення. Ще один засіб – Цинкова мазь, вона ефективно загоює рани і усуває свербіж, однак не знищує кліщів.

Вагітним частіше для лікування рекомендують використовувати рецепти з народних джерел.

Народні методи лікування

Традиційні методи лікування можна поєднувати із застосуванням народних засобів. Високим рівнем ефективності володіє:

  1. Гірчичне масло з додаванням часнику. Для приготування необхідно 500 мл олії змішати з 100 г подрібненого часнику і проварити протягом 20 хвилин, процідити. Зберігати в темному прохолодному місці.
  2. Часникова зола, вершкове масло і патока. Всі компоненти змішують у рівній пропорції, приготовлену мазь наносять на зону ураження кілька разів в добу.
  3. Дьоготь. Його наносять на чисту шкіру і змивають через кілька годин.
  4. Порошок лаврового листа з вершковим маслом. Інгредієнти змішують у рівній кількості, засіб наноситься на зони ураження 3 рази на добу. Свербіж і висип зникає вже через 3 доби з моменту першого застосування.

Лікування повинне контролюватися лікарем.

“alt=”Коростяний свербіння: симптоми зараження, життєвий цикл, лікування ускладнень корости”>

Профілактика

Для попередження проникнення кліща в шкіру і виникнення захворювання рекомендується:

  • уникати випадкових статевих зв’язків;
  • уникати тісних контактів з особами, яких турбує свербіж;
  • не спати в чужому ліжку на чужому постільній білизні;
  • як можна частіше проводити заміну одягу і постільної білизни;
  • прати речі при високій температурі;
  • обов’язково гладити одяг;
  • стежити за особистою гігієною;
  • проводити своєчасне лікування хронічних захворювань, таких як цукровий діабет;
  • підвищувати імунітет;
  • уникати вживання наркотиків та спиртовмісних напоїв;
  • проводити регулярний огляд дітей у школах і садках.

Підводячи підсумок, можна зробити висновок, що уникнути зараження захворюванням можна, якщо бути уважним до свого організму і стежити за особистою гігієною.

diagnoz.in.ua