Кандидозний вульвіт турбує більшу частину жіночого населення всього світу. Маючи неприємні симптоми може призвести до серйозних ускладнень. У мікрофлорі здорового організму мешкають не тільки корисні бактерії, але і умовно-патогенні. До других відносяться дріжджоподібні гриби роду Кандида, заселяють ротову порожнину, стравохід, статеві органи.
Кандидозным вульвітов (урогенітальним кандидозом) називають запалення вульви (статеві губи, клітор, присінок піхви, дівоча пліва). Провокується хвороба ростом колоній грибів.
У медицині розрізняють первинний і вторинний вульвіти.
Первинний частіше діагностується у дівчаток, літніх жінок в силу вікових особливостей. В дитячому організмі мікрофлора піхви не сформована повністю, кислотність (рН) піхвового секрету підвищена, місцевого імунітету практично немає, що створює «відкриті ворота» для будь-яких інфекцій. Жінки в постменопаузальному періоді страждають від вульвіта з-за того, що рівень естрогену значно знижується, слизові стоншуються.
Вторинний тип розвивається на тлі інфекційних захворювань – запальних процесів нирок, сечовивідних шляхів, матки та інших органів. Часто є супутником вагініту (молочниці) – запалення піхви. Таке сумісництво носить назву кандидозний вульвовагініт. Частіше схильні дорослі жінки.
Причини
Кандидозний вульвіт розвивається тільки за умови наявності сприятливих умов для росту колоній дріжджоподібних грибів.
Основні фактори, що сприяють розвитку патології:
- зниження захисних сил організму;
- порушення правил особистої гігієни;
- дисфункція роботи ендокринної, сечостатевої системи, шлунково-кишкового тракту;
- алергічні реакції;
- підвищений цукор у крові;
- наявність інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ);
- загострення хронічних патологій.
До зниження імунітету призводить ряд факторів – антибіотикотерапія, опромінення і хіміотерапія онкохворих, вагітність, синдром набутого імунодефіциту (СНІД).
Травмовані слизові геніталій здатні допустити впровадження в організм патогенних мікроорганізмів. Мікротравми утворюються внаслідок розчісування при сильному свербінні, онанізму, носіння тісної білизни, деяких особливостей інтимної близькості.
Маленькі дівчатка можуть травмувати м’які тканини під час гри різними предметами. Щоб уникнути цього діти повинні постійно перебувати в трусиках.
Даний вульвіт не передається за допомогою інтимної близькості. Однак, на статевому члені можуть перебувати Кандиди у великій кількості, особливо в гострій стадії кандидозного баланопоститу (чоловіча молочниця). Зараження може відбутися в результаті орально-генітального сексу, оскільки і в роті, і на геніталіях живуть гриби.
До розвитку хвороби у жінки може привести тільки слабкий імунітет.
Якщо, патологія діагностована у вагітної на останніх тижнях, то можливий вертикальний шлях передачі (від матері дитині в момент проходження по родових шляхах).
Симптоматика
Клінічна картина захворювання залежить від форми, стадії протікання
| Форма | Тривалість | Симптоматика |
|---|---|---|
| Кандидоносительство | Кілька днів – кілька років | Відсутність симптомів |
| Гостра | 2-6 тижнів | Яскраво виражена |
| Підгостра | 2-3 місяці | Помірно виражена |
| Хронічна | Триває роками | Змазана або зовсім безсимптомний перебіг |
При кандидоносительстве фіксується безсимптомний перебіг, але мікроскопія мазка показує наявність грибів у превышенном кількості. Може здійснюватися перехід в гостру форму внаслідок виникнення сприятливих умов.
Гострий вульвіт за симптомами ідентичний з хронічним в період загострення:
- нестерпний свербіж у промежині;
- синюшність, сухість геніталій;
- висип, білий наліт на вульві з неприємним запахом;
- болючість при сечовипусканні, під час інтимної близькості.
Із-за сильного свербежу пацієнтки розчісують слизову, що провокує утворення виразок, ерозій. Всі симптоми посилюються в стані спокою, під час сну, в період тривалих водних процедур. Постійний дискомфорт порушує емоційний стан – з’являється безсоння, надмірна дратівливість, нервозність.
Про поширення патології свідчить поява виділень з піхви, наявність спільних ознак – підвищення температури тіла, слабкість, фіксується збільшення лімфатичних вузлів в паху.
Гостре протягом змінює підгострий, що характеризується не настільки вираженими симптомами. Дає можливість повністю вилікуватися при своєчасній терапії. Є, в деякому роді, продовженням гострої форми, але з утихшими клінічними ознаками. Відсутність адекватної терапії хвороби протягом двох місяців після виникнення гострої форми провокує перетікання в хронічну фазу, що характеризується загостреннями і стадіями ремісії.
Цікаво! Кандидоносителями є 20% населення і 30% вагітних у всьому світі.
Хронічний вульвіт в стадії ремісії супроводжується гіперемією, інфільтрацією тканин, їх потовщенням і підвищеною сухістю. Фіксується наявність слабкого нальоту на геніталіях, помірний свербіж.
Загострення відбуваються в період зниження імунітету, фіксуються частіше 4 разів на рік.
Діагностика
Симптоми урогенітального кандидозу схожі з багатьма іншими гінекологічними патологіями. При виявленні перших ознак необхідно звернутися до лікаря. Постановкою діагнозу і терапією при кандидозному вульвите у дівчаток займається дитячий гінеколог.
Діагностика починається зі збору анамнезу (хронічні захворювання, симптоматика, скарги), гінекологічного огляду.
Для підтвердження первинного діагнозу лікар призначить ряд лабораторних досліджень:
- мікроскопічний аналіз мазка (виявляє наявність збудника);
- бакпосів (визначає групову приналежність грибів, їх чутливість до антибіотиків);
- метод ПЛР (здатний виявити більшість ЗПСШ).
У гострій стадії доцільно проведення загальних аналізів крові та сечі. Рівень лейкоцитів, швидкість осідання еритроцитів, наявність білка вказують на ступінь прогресування запалення. При необхідності беруть кров на цукор, проводять розгорнутий біохімічний аналіз крові.
Інструментальні методи також можуть бути використані:
- кольпоскопія (показує реальний стан епітелію вульви);
- ультразвукове дослідження органів малого таза для диференціації кандидозного вульвіту від вагініту.
Дітям часто призначається аналіз калу на наявність яєць гельмінтів або зішкріб на ентеробіоз.
Терапія
Після проведення діагностичних заходів, на основі отриманих результатів аналізів лікар докладно розповість ніж лікувати кандидозний вульвіт. Метод терапії визначається відповідно з тяжкістю перебігу патології, наявності інших інфекцій, хронічних хвороб, загального стану здоров’я і віку пацієнтки. Основні терапевтичні цілі – зняття симптоматики, купірування запального процесу, виявлення та усунення збудника, мінімізація ризиків по виникненню ускладнень.
Вульвіт у жінок лікується амбулаторно під наглядом лікаря (тільки запущені форми, ускладнені іншими захворюваннями – стаціонарно). Для дівчаток показаний постільний режим. Легкі форми хвороби піддаються терапії місцевими препаратами, хронічна форма передбачає застосування засобів загальної дії.
Для місцевого впливу призначаються вагінальні свічки, таблетки, креми, мазі, що володіють протигрибковими властивостями – Міконазол, Ністатин, Кандид. Протизапальні мазі (Левоміцетин), супозиторії (Гексикон). Проводиться зрошення геніталій місцевими антисептиками — Хлоргексидин, Фурацилін.
Для дівчаток часто в схему лікування включають підмивання настоями лікарських рослин – ромашка, звіробій, чебрець, календула, череда, шавлія. Швидкій регенерації тканин сприяють кора дуба, нирки берези, масло шипшини та обліпихи, мазь Бепантен, Пантенол, Солкосерил. Паралельно призначають антигістамінні препарати (Зодак, Кларитин) і кальцій (Комплівіт кальцій D3).
Системне лікування проводиться шляхом призначення протигрибкових препаратів для перорального прийому (Флуконазол, Імідазол, Ітраконазол). Виражений запальний процес, який спровокований алергічною реакцією може вимагати застосування кортикостероїдів (Овестин, Гідрокортизон, Пимафукорт).
Важливо! Симптоматична терапія хронічного вульвіта призводить до почастішання рецидивів. Тому успішною буде тільки системна.
У разі виявлення гельмінтів проводиться їх знищення, призначають Пірантел, Ворміл.
Якщо метод ПЛР виявив наявність ІПСШ, то призначається антибіотикотерапія в залежності від виду збудника.
Протигрибкові, антибактеріальні засоби згубно впливають на мікрофлору. Для її відновлення застосовуються супозиторії з лакто-та біфідобактеріями (Вагилак), пре-та пробіотики (Хілак Форте, Нормазе).
При вагітності лікування кандидозного вульвіту проходить під суворим наглядом гінеколога. До 12 акушерської тижня використовують антисептик Бетадин, після – Мірамістин. Безпечними протигрибкові свічки і таблетки Пімафуцин. З другого триместру можна застосовувати Тержинан, Поліжінакс.
У разі порушення емоційного стану рекомендуються до прийому седативні засоби (Тенотен дитячий, Новопассит, Гліцин).
В склад комплексної терапії входить дотримання дієти. Важливо виключити з раціону жирні, солоні, консервовані, копчені, солодкі страви. Для мінімізації набряків рекомендується скоротити обсяг випивається рідини. На етапі відновлення мікрофлори корисними будуть кисломолочні продукти – кефір, йогурт, мацоні.
Кандидозна форма вульвіта передбачає лікування обох партнерів одночасно. Чоловіки лікують хворобу місцево мазь Клотримазол, системно – таблетки Фуцис, або поєднане. Під час проходження курсу показаний повний статевий спокій.
При своєчасному лікуванні за 10-14 днів вдається повністю позбутися від симптомів і усунути причину.
Критерієм излеченности є відсутність збудника (крім допустимого значення) в мазку, зданому через два тижні після пройденого курсу.
Ускладнення
Враховуючи поширеність патології деякі жінки вважають, що лікувати кандидозний вульвіт не обов’язково, а багато лікуються самостійно. На перший погляд, банальний вульвіт, може з легкістю перетекти в хронічну форму.
Наслідки запущеного кандидозу вульви можуть призвести до захворювань всієї сечостатевої системи (цистит, уретрит, пієлоцистах, вагініт, ерозія шийки матки, вульвовагиннит, оофорит, сальпінгіт, ендометрит. Неправильне або несвоєчасне лікування цих патологій провокують порушення функцій репродуктивної системи – неможливість зачати дитину, позаматкова вагітність, безпліддя.
При хронічній формі вульвіта у дівчаток відбувається аномальна зміна в будові зовнішніх статевих органів. Вражений епітелій провокує зрощення статевих губ (спайковий вульвіт або синехії). У жінок залишаються рубці на місцях колишніх виразок, які можуть деформувати геніталії. А синюшність шкірних покривів може зберегтися назавжди (имбибиция). Все це провокує проблеми в інтимному житті.
Під час вагітності небезпека кандидозного вульвіту не можна недооцінювати. Хвороба може спровокувати різні вади органів, порушити правильний розвиток плоду, і, найголовніше, стати провокатором мимовільного переривання вагітності.
Профілактика
Для того щоб звести до мінімуму можливість росту грибів, необхідно дотримуватися деяких простих профілактичних правил:
- щоденна гігієна геніталій (якщо це новонароджена дівчинка, то після кожного акту дефекації);
- не використовувати для підмивання агресивні ароматизовані миючі засоби (жінкам краще вибирати засоби з молочною кислотою, дівчаткам – спеціальний засіб з нейтральним рН);
- носити білизну тільки з натуральних тканин, яскравих забарвлень;
- не займатися самолікуванням;
- мати постійного статевого партнера;
- вчасно лікувати всі хвороби;
- геніталії завжди повинні бути сухими (після купання на пляжі, в басейні необхідно надіти суху білизну).
Мами дівчаток повинні приділити особливу увагу темі правильного проведення гігієнічних процедур і постійно стежити за станом шкірних покривів зовнішніх статевих органів.
Важливо! Підмиватися потрібно тільки зверху вниз – за напрямком від вульви до анального отвору.
Не варто забувати про те, хвороба може протікати безсимптомно, тому необхідно раз на півроку відвідувати гінеколога.
Кандидозний вульвіт – не проста неприємність, а захворювання здатне спровокувати виникнення інших проблем, що стосуються всієї сечостатевої системи. Недоліковані патології призводять до порушення репродуктивної функції організму, психоемоційної рівноваги, створюють комплекси в інтимній сфері. Саме тому патологія підлягає обов’язковому лікуванню.
